Постанова

від 30.12.2014 по справі 2а/2370/4858/12

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Справа № 2а/2370/4858/2012

Провадження № 2а/712/228/14

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2014 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді - ТОКОВОЇ С.Є.

при секретарі - ТКАЧ А.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси Черкаської області до ОСОБА_1 про повернення переплаченої пенсії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до суду до відповідача про повернення переплаченої пенсії, вказуючи, що відповідач звернулась до управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах з заявою про перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до п. в ч. 14 Порядку надання 7-а оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до заяви про проведення перерахунку пенсій додаються довідка про заробітну плату особи за період страхового стажу до 01.07 2000, а починаючи з 01.07.2000 індивідуальні відомості про застраховану особу надаються відділом персоніфікованого обліку. При перевірці документів, поданих для перерахунку пенсії, управлінням проведена перевірка первинних бухгалтерських документів, які слугували підставою для видачі архівним відділом Черкаського міськвиконкому довідки від 24.07.2007 № 1841 за період роботи ОСОБА_1 на ДП «Черкаські макарони» (код 21389396 за 1997 - 1999 роки. Перевіркою встановлено, що довідка від 24.07.2007 №1841 виготовлена архівним відділом на підставі даних особових рахунків по заробітній платі ОСОБА_1, переданих на зберігання до архівного відділу посадовими особами ДП «Черкаські макарони» в зв'язку з ліквідацією підприємства 12.09.2007 року. Проте візуальний перегляд особових рахунків по заробітній платі працівників ДП «Черкаські макарони» викликав сумнів щодо їх достовірності, оскільки окремі з них виконані на бланках 200 - х років, тоді як дані наведені за 1997 та 1998 роки, тобто заповнені значно пізніше і не могли слугувати первинними документами бухгалтерського обліку. У зв'язку з цим була проведена перевірка усіх особових рахунків по заробітній платі працівників ДП «Черкаські макарони» за 1997-2000 роки, переданих на зберігання до архівного відділу, співставлено їх з даними відділу обліку надходження платежів управління Пенсійного фонду України в м Черкасах (звіти підприємства про нараховані суми фонду оплати праці усіх працівників ДП «Черкаські макарони» за 1997-2000 роки), з даними відділу персоніфікованого обліку, інформаційних систем та мереж відомості застрахованих осіб). В ході перевірки встановлено наступне.

У 1997 році за даними особових рахунків по заробітній платі, переданих посадовими особами ДІЇ «Черкаські макарони» на зберігання до архівного відділу, на підприємстві працювало 4 особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, нарахований фонд оплати праці за серпень-грудень склав 14390 гривень. В той же час за офіційними даними поданої до органу Пенсійного фонду звітності ДП «Черкаські макарони» у 1997 році заробітну плату не нараховувало, внески до Пенсійного фонду не сплачувало, тобто до архівного відділу посадовими особами ДП «Черкаські макарони» за 1997 рік подано фіктивні (підробні) документи, незаконно відображено нарахування заробітної плати ОСОБА_2 - 10000 грн., ОСОБА_5 - 1500 грн., ОСОБА_1 - 1440 грн., ОСОБА_4 - 1450 грн.

У 1998 році за даними особових рахунків по заробітній платі, переданих посадовими особами ДП «Черкаські макарони» на зберігання до архівного відділу, на підприємстві працювало 5 осіб; ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, нарахований фонд оплати праці за січень-грудень склав 56100 гривень, тоді як за офіційними даними поданої до органу Пенсійного фонду звітності ДП «Черкаські макарони» у 1998 році нараховувало заробітну плату лише 2 працівникам в сумі 1340 грн.: ОСОБА_2 - 525 грн. (в переданих до архіву особових рахунках по заробітній платі вказана сума 24000 гривень) та ОСОБА_6 845 грн. (в особових рахунках по заробітній платі вказана сума 7400 гривень), внески до Пенсійного фонду сплачувались підприємством за 2-х осіб. Наведені вище факти свідчать, що в переданих до архіву особових рахунках по заробітній платі колишніх працівників ДП «Черкаські макарони» незаконно відображено 54760 гривень нарахованої заробітної плати (завищено в 28 разів), зокрема по ОСОБА_7 на 23475 грн., ОСОБА_6 на 6555 грн., ОСОБА_8 9250 грн., ОСОБА_1 - 8150 грн., ОСОБА_4 - 7300 грн. (за даними офіційної звітності у 1998 році підприємством ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_4 заробітна плата не нараховувалась взагалі і внески до Пенсійного фонду за них не сплачувались).

У 1999 році за даними особових рахунків по заробітній платі, переданих посадовими особами ДІІ «Черкаські макарони» на зберігання до архівного відділу, на підприємстві працювало 5 осіб: ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, нарахований фонд оплати праці за січень-грудень склав 63400 гривень. За звітними даними підприємство у 1999 році нараховувало заробітну плату лише 2 працівникам в сумі 2370 грн.: ОСОБА_2 - 420 грн. (в картках вказана сума 19200 гривень) та ОСОБА_6 - 1950 грн. (в картках вказана сума 14400 гривень), внески до Пенсійного фонду підприємство сплачувало за 2-х осіб, тобто в переданих до архіву особових рахунках по заробітній платі незаконно відображено 61060 гривень нарахованої заробітної плати (в 27 разів більше): по ОСОБА_7 на 18780 грн., ОСОБА_6 на 12450 грн., ОСОБА_3 9600 грн., ОСОБА_1 10800 грн., ОСОБА_4 9400 грн. (за даними офіційної звітності у 1999 році підприємством ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 заробітна плата не нараховувалась взагалі і внески до Пенсійного фонду за них не сплачувались).

Враховуючи наведене та беручи до уваги, що передача до міського архіву посадовими особами ДП «Черкаські макарони» недостовірних (підробних) документів спричинила незаконну виплату пенсії ОСОБА_1 (Протокол 29/7 від 02.08.2012 року) рішенням комісії по розгляду спірних питань при призначенні (перерахунку) пенсій, прийнято рішення провести перерахунок пенсії з 01.08.2012 року без врахування заробітної плати в ДГІ «Черкаські макарони», оскільки дані особових рахунків за 1997-1999 рік не підтверджені документами про нарахування заробітної плати, та сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України. Сума переплати пенсії за період з 01.08.2007 по 30.11.2012 складає 17082,13 грн. Переплату сум пенсій з вини підприємств та пенсіонерів є прямим нанесенням матеріальної шкоди державі, тому звернулись до суду з даним позовом.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю та просила суд стягнути з відповідача на користь позивача суму переплаченої пенсії в розмірі 17082,13 грн.

Відповідач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, вказуючи, що підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її . За змістом названих норм цього закону відповідальність пенсіонера наступає виключно у випадках свідомого надання особисто пенсіонером особистої недостовірної інформації або неповідомлення органу, який призначає пенсію, відомих йому обставин, що зумовлюють зменшення призначеної пенсії. Отже, на пенсіонера може бути покладений обов'язок про повернення надміру виплаченої пенсії лише у випадку встановлення і доведення об'єктивними даними зловживань з його боку, тобто наявність об'єктивно встановленої вини в наданні недостовірних даних. В позові відсутні будь - які належно встановлені факти, які свідчать про наявність її вини в наданні Пенсійному фонду недостовірних відомостей щодо розміру її заробітної плати. Вона не складала документів, наданих позивачем в додаток до позову, в її обов'язки не входило визначення розміру страхових платежів та складання звітності до пенсійного фонду, склад правопорушення в її діях відсутній. Також відповідальність за видачу недостовірних даних, на підставі яких призначена пенсія, має нести організація - страхувальник.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 50. Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Статтею 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлена відповідальність за достовірність даних і документів, виданих для оформлення пенсії : органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. (Частина перша статті 101 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2981-III ( 2981-14 ) від 17.01.2002).

Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Відповідно до ст.102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Статтею 103 цього закону врегульовано стягнення сум пенсії, над міру виплачених пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку: суми пенсії, над міру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Згідно п. 3 Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 року №6-4, повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, проводиться відповідно до статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» 05.11.1991 року № 1788-ХП у випадках виявлення подання громадянами недостовірних відомостей про заробітну плату чи інший дохід, стаж роботи, несвоєчасного подання відомостей про зміни у складі сім'ї тощо.

Відповідно до ст. 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

За змістом названих норм цього закону відповідальність пенсіонера наступає виключно у випадках свідомого надання особисто пенсіонером особистої недостовірної інформації або неповідомлення органу, який призначає пенсію, відомих йому обставин, що зумовлюють зменшення призначеної пенсії.

Отже, на пенсіонера може бути покладений обов'язок про повернення надміру виплаченої пенсії лише у випадку встановлення і доведення об'єктивними даними зловживань з його боку, тобто наявність об'єктивно встановленої вини в наданні недостовірних даних.

За ст.68 КАС України доказами у адміністративному судочинстві є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі.

В позові відсутні будь - які належно встановлені факти, які свідчать про наявність вини відповідача в наданні Пенсійному фонду недостовірних відомостей щодо розміру її заробітної плати.

Крім цього, суд вважає, що відповідальність за видачу недостовірних даних, на підставі яких призначена пенсія, має нести організація - страхувальник. Державна реєстрація названого підприємства припинена, що унеможливлює притягнення його в якості відповідача, проте, відповідач, як фізична особа, не може нести відповідальність за дії юридичної особи та інформацію, яка надана Пенсійному фонду саме юридичною особою.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги і заперечення.

Додані до позовної заяви копії документів не можна вважати доказами та документами в розумінні закону. Відсутні основні бухгалтерські документи по нарахуванню заробітної плати: головна книга, відомості, тощо. Зробити будь - які висновки на підставі документів, поданих позивачем, неможливо.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, яка діяла у 1997 - 1999 роках) платниками збору на обов'язкове; державне пенсійне страхування є: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Згідно із статтею 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» об'єктом оподаткування є: для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, - фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи, із тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню податком на доходи фізичних осіб (прибутковим податком з громадян). До цих витрат не відносяться витрати на оплату виконаних робіт (послуг) згідно з цивільно-правовими договорами, виплату доходів у вигляді дивідендів, процентів тощо, а також інші витрати, які не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.

Статтею 5 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що збір на державне обов'язкове пенсійне страхування сплачується одночасно з одержанням коштів в установах банків на оплату праці.

Відповідно до пп. 18.1, 18.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами страхових внесків до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), платники збору зобов'язані вести облік виплати громадянам коштів; у тому числі в натуральній формі, з яких проводиться відрахування на соціальне страхування; своєчасно і в повному обсязі нараховувати, утримувати та сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а також подавати йому відповідні звіти.

Пунктом 17.1. зазначеної інструкції встановлено, що контроль за правильним нарахуванням, своєчасним і повним перерахуванням та надходженням збору, інших платежів, а також витрачанням коштів Пенсійного фонду здійснюється органами Пенсійного фонду.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до документів, наданих архівним відділом Черкаської міської ради (а.с.97, 98), у 1995 -1999 роках ОСОБА_1 працювала, на Черкаській макаронній фабриці та їй нараховувалася відповідна зарплата, зазначено, що у особових рахунках за 1995-1999 p.p. є відрахування до пенсійного фонду.

При цьому, слід зауважити, що наведені нормативно-правові документи не передбачають відповідальності працівника за несвоєчасну, неповну сплату підприємством внесків до пенсійного фонду. Працівник не може нести відповідальність за неналежне виконання підприємством, в якому він працює, обов'язку щодо сплати страхових внесків із заробітної плати.

Таким чином, суд вважає, що порушення пенсійного законодавства допустило підприємство, а відповідач в свою чергу не повинна нести відповідальність за надання до Управління Пенсійного фонду відомостей за достовірність яких відповідає саме підприємство. За таких обставин, суд вважає відмовити позивачу в задоволенні позову.

На підставі ст.ст. 2, 11, 69-71, 99, 122, 159, 160-165 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена через суд першої інстанції до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України. Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

ГОЛОВУЮЧИЙ: