Рішення

від 30.06.2009 по справі 19/101-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

19/101-09

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"30" червня 2009 р.                                                                          Справа № 19/101-09

Розглянувши матеріали справи за позовом Громадської організації садове товариство «Вагонник», с. Проців

до Закритого акціонерного товариства «А.Е.С. Київобленерго», м. Вишневе                                                    

про зобов'язання укласти договір

                                                                                                             суддя Т.П. Карпечкін

від позивача  –не з'явився;

від відповідача – не з'явився.

          обставини справи:

До господарського суду Київської області звернулась з  позовом Громадська організація садове товариство «Вагонник»до Закритого акціонерного товариства «А.Е.С. Київобленерго»про зобов'язання укласти договір.

        Провадження у справі було порушене відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 13 квітня 2009 року та призначено справу до розгляду на            14 травня  2009 року.

         Під час судового розгляду відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні неодноразово оголошувалась перерва.

         В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в період з         1991 по 1994 роки в селі Проців, Бориспільського району, Київської області для забезпечення садових товариств електричною енергією, було побудовано повітряну лінію електричних мереж (Л-10 кв. «Лютіж»). З 1994 року по 2008 рік позивач користувався електричною енергією і був підключений до трансформаторної підстанції № 909 повітряної лінії 10 кв. Л-123 «Лютіж». Свої взаємовідносини з енергопостачальником - Закритим акціонерним товариством «А.Е.С. Київобленерго»позивач проводив через сусіднє Садове товариство «Фізіолог-2», тобто у останнього був укладений договір з відповідачем на постачання електроенергії, а позивач сплачував кошти за електроенергію безпосередньо Садовому товариству «Фізіолог-2».           У 2005 році між Громадською організацією садове товариство «Вагонник»та Садовим товариством «Фізіолог-2»виник конфлікт та було вирішено оформити з Закритим акціонерним товариством «А.Е.С. Київобленерго»самостійно договір на постачання електроенергії як того і вимагає чинне законодавство України. У 2005 році позивачем було подано дві заяви до відповідача з пропозицією укласти договір на енергопостачання, але договір з вини відповідача не було укладено. На протязі 2006 – 2008 років між сторонами проводилось листування з приводу укладення договору на енергопостачання, зокрема позивачем були виконані умови відповідача щодо встановлення окремого приладу обліку електроенергії, розподілено споживання електричної енергії між садовими товариствами, розподілено потужність електричної енергії між садовими товариствами. В подальшому позивач неодноразово звертався до відповідача з пропозиціями укласти договір на енергопостачання, останнє звернення датоване 30 березня 2009 року, але відповідач в супереч нормам чинного законодавства України по даний час не уклав договір на енергопостачання з позивачем. Позивач просить суд зобов'язати відповідача укласти з ним договір про постачання електричної енергії згідно змісту типового договору про постачання електричної енергії з врахуванням істотних умов затверджених рішенням суду. В позовній заяві викладено істотні умови які позивач подав до суду на затвердження.

        Представник відповідача в усних поясненнях проти позову не заперечує, але письмовий відзив на позов до суду не надав.

        30 червня 2009 року відповідно до ч. 2 ст. 85  Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

        Судом оглянуті оригінали документів залучених до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Починаючи з 2005 року позивач неодноразово звертався до відповідача з пропозицією укласти договір на постачання електроенергії, що підтверджено матеріалами справи в яких наявні копії звернень, останнє звернення датовано             30 березня 2009 року.

Позивачем були виконані умови відповідача щодо встановлення окремого приладу обліку електроенергії, розподілено споживання електричної енергії між садовими товариствами, розподілено потужність електричної енергії між садовими товариствами, що підтверджується актом № 9/6 Закритого акціонерного товариства «А.Е.С. Київобленерго».

         Споживачі електричної енергії мають право на: підключення до електричної мережі у разі виконання правил користування електричною енергією; вибір постачальника електричної енергії; отримання інформації щодо якості електричної енергії, цін, порядку оплати, умов та режимів її споживання; отримання електричної енергії, якісні характеристики якої визначені державними стандартами; відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення його прав, згідно з законодавством; відшкодування витрат, пов'язаних з будівництвом (реконструкцією) ними мереж (споруд) згідно з технічними умовами, виданими підприємствами електроенергетики, у розмірі та у порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України. Захист прав споживачів електричної енергії, а також механізм реалізації захисту цих прав регулюються цим Законом, Законами України "Про захист прав споживачів", "Про захист економічної конкуренції", "Про енергозбереження", іншими нормативно-правовими актами (ст. 25 Закону України «Про електроенергетику»).

        Споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником           (ч. 1 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику»).

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах. Виробники і постачальники енергії, що займають монопольне становище, зокрема суєбєкти природних монополій, зобовязанні укласти договір енергопостачання на вимогу споживачів, які мають технічні засоби для одержання енергії. Розбіжності, що виникають при укладенні такого договору, врегульовуються відповідно до умов цього кодексу. Енергопостачальні підприємства інших, крім державної комунальної, форм власності можуть брати участь у забезпеченні енергією будь-яких споживачів, у тому числі через державну (комунальну) енергомережу, на умовах, визначених відповідними договорами (ч. ч. 2-5 ст. 275 Господарського кодексу України).

З врахуванням вищезазначеного суд вважає правомірними та обгрунтованими позовні вимоги щодо зобовязання відповідача укласти з позивачем договір на енергопостачання.

За договром енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використаняя, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергитичного обладнення, що ним використовується (ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України).

Загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Пропозиція абонента щодо кількості та видів енергії, строків її відпуску є пріоритетами за наявності виробничих можливостей у енергопостачальника. Показники якості енергії узгоджуються сторонами на підставі державних показників, підтримання яких є обовязком для сторін договору. Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі виходячі, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту. Основним обліковим періодом енергопостачання є декада, з коригуванням обсягів протягом доби. Сторони можуть погоджувати постачання енергії протягом доби за годинами, а також час і тривалість максимальних та мінімальних навантажень. Кількість енергії, неодержаної у попередні періоди з вини енергопостачальника, підлягає поповненню на вимогу абонента. Якщо енергію не вибрано абонентом або недодержано ним для обігрівання у звязку зі сприятливими погодними умовами, поповнення недоодержаної енергії здійснюється за погодженням сторін. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюється на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що проводиться за фактично відпущену енергію                              (ст. 276 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості    (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними. Та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку (ч. 1 ст. 630 Цивільного кодексу України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу  (ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).

       Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Позивачем не надано до суду  доказів на підтвердження того, що між сторонами існує спір с приводу умов договору на постачання електроенергії.

Отже суд вважає правомірним та обґрунтованим в позовних вимогах щодо затвердження істотних умов договору на енергопостачання відмовити.

Враховуючи викладене позов підлягає задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Зобов'язати Закрите акціонерне товариство «А.Е.С. Київобленерго»(08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Київська 2-б, код 23243188) укласти з Громадською організацією садове товариство «Вагонник»(08344, Київська область, Бориспільський район, с. Проців, код 23570208) договір про постачання електричної енергії на забезпечення потреб садового товариства «Вагонник»відповідно до умов чинного законодавства України.

3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «А.Е.С. Київобленерго»(08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Київська 2-б, код 23243188) на користь Громадської організації садове товариство «Вагонник»(08344, Київська область, Бориспільський район, с. Проців, код 23570208) судові витрати: 42 (сорок дві) грн.          50 коп. державного мита та 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

          5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

           Суддя                                                               Карпечкін Т.П.

Рішення підписано 01.07.2009 року