Рішення

від 24.12.2014 по справі 910/24364/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24364/14 24.12.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "СДС-Україна" доПриватного підприємства "Нурліс" простягнення 17455,28 грн. Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача Литвинчук А.О. - представник; від відповідача Кандаурова А.П. - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СДС-Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Нурліс" про стягнення 17455,28 грн. за накладними на поставку товару.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині здійснення розрахунків за отриманий відповідачем товар, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 15895,00 грн. Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1097,85 грн., 3% річних у розмірі 462,43 грн. та 3000,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2014 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/24364/14 та призначено розгляд справи на 24.12.2014.

Представник позивача в судове засідання 24.12.2014 з'явився, позов підтримав.

Відповідач відзиву на позов не надав, заперечень проти позову не навів.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до видаткових накладних №105 від 05.10.2013 на суму 7920,00 грн., №102 від 28.10.2013 на суму 7920,00 грн., №132 від 06.11.2013 на суму 8750,00 грн., №115 від 28.10.2013 на суму 7920,00 грн., №135 від 06.11.2013 на суму 8750,00 грн., №133 від 06.11.2013 на суму 9375,00 грн. позивачем поставлено, а відповідачем прийнято цеглу керамічну М-100 та М-125 на загальну суму 50635,00 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "СДС-Україна" були виставлені рахунки на оплату №109 від 05.11.2013 на суму 8750,00 грн., №111 від 06.11.2013 на суму 18125,00 грн., №43 від 26.09.2013 на суму 23760,00 грн., а всього на загальну суму 50635,00 грн.

Відповідно до виписок з рахунку позивача, відповідачем сплачено 7920,00 грн. - 11.10.2013, 7920,00 грн. - 21.10.2013, 1200,00 грн. - 12.12.2013, 200,00 грн. - 05.02.2014, 200,00 грн. - 11.02.2014, 400,00 грн. - 17.02.2014, 500,00 грн. - 21.02.2014, 1500,00 грн. - 13.03.2014, 3000,00 грн. - 18.03.2014, 3000,00 грн. - 20.03.2014, 400,00 грн. - 25.03.2014, 2000,00 грн. - 16.04.2014, 2500,00 грн. - 30.04.2014, 2000,00 грн. - 23.05.2014, 2000,00 грн. - 27.06.2014, а всього на суму 34740,00 грн.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, ст.9 названого Закону та фіксують факт здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України. Аналогічну позицію наведено в Інформаційному листі №01-06/928/2012 від 17.07.2012 Вищого господарського суду "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права".

Таким чином, приймаючи до уваги приписи ст.692 Цивільного кодексу України та підписання сторонами видаткових накладних №105 від 05.10.2013 на суму 7920,00 грн., №102 від 28.10.2013 на суму 7920,00 грн., №132 від 06.11.2013 на суму 8750,00 грн., №115 від 28.10.2013 на суму 7920,00 грн., №135 від 06.11.2013 на суму 8750,00 грн., №133 від 06.11.2013 на суму 9375,00 грн., судом встановлено, що строк оплати товару на загальну суму 50635,00 грн. настав.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватним підприємством "Нурліс" було здійснено тільки часткову оплату за поставлений товар на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СДС-Україна" на загальну суму 34740,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 15895,00 грн.

За таких обставин, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СДС-Україна" до Приватного підприємства "Нурліс" про стягнення 15895,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1097,85 грн., 3% річних у розмірі 462,43 грн.

Згідно із положеннями ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Враховуючи те, що між сторонами було укладено договір поставки у спрощеній формі, згоди щодо забезпечення виконання зобов'язань у вигляді пені відповідно до вимог ст.547 Цивільного кодексу України сторонами досягнуто не було, позов в частині стягнення з відповідача пені задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 462,43 грн., то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті переданого йому на підставі видаткових накладних товару, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, за розрахунком позивача, який перевірено судом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 3000,00 грн. господарський суд зазначає таке.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в такому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Стаття 49 Господарського процесуального кодексу України регулює питання розподілу господарських витрат, в тому числі витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розподіл судових витрат, визначених законом, здійснюється судом за результатами судового провадження, спору, у межах якого такі витрати здійснені, а тому не можуть бути предметом окремого судового провадження. Розподіл господарських витрат відбувається при розгляді спору, а не стягується пред'явленням окремого позову. За приписами вказаної статті суми, які підлягають сплаті, зокрема, за послуги адвоката при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Пунктом 6.3. Постанови №7 від 21.02.2013 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" встановлено, що відшкодування вищевказаних витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Судом встановлено, що позивачем не надано суду договору про надання юридичної допомоги, доказів оплати адвокатських послуг в розмірі 3000,00 грн., у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу адвоката задоволенню не підлягають.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду зокрема у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. При цьому, у випадках, установлених п. 1 ч. 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Враховуючи те, що позивачем внесено згідно платіжного доручення №1174 від 22.10.2014 судовий збір у більшому розмірі ніж передбачено вимогами цього Закону, поверненню з Державного бюджету України на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 48,00 грн.

Керуючись ст.ст.33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Нурліс" (02081, м. Київ, вул. Затишна, 7-Б, ідентифікаційний код 33541624) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СДС-Україна" (02140, м. Київ, вул. Срібнокільська, 1, кв.630, ідентифікаційний код 38556897) заборгованість у розмірі 15895 (п'ятнадцять тисяч вісімсот дев'яносто п'ять) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 462 (чотириста шістдесят дві) грн. 43 коп. та судовий збір у розмірі 1712 (одна тисяча сімсот дванадцять) грн. 09 коп.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СДС-Україна" (02140, м.Київ, вул. Срібнокільська, 1, кв.630, ідентифікаційний код 38556897) 48 (сорок вісім) грн. 00 коп. судового збору, який сплачений згідно платіжного доручення №1174 від 22.10.2014.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 05.01.2015

Суддя Ю.М. Смирнова