Рішення

від 22.06.2009 по справі 8/073-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/073-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД         КИЇВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

01033 м. Київ, вул. Комінтерну,16                                                     т. 230-31-77

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" червня 2009 р.                                                                    Справа №8/073-09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Інга”, смт. Бородянка                 

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Трест „Поліськсільбуд”, смт. Бородянка  

про визнання рішення неправомірним,  

        Суддя                    Чорна Л.В.

          Представники:

від позивача: Заболотна Ю.Б. –довір. б/н від 25.02.2009р. - представник;

від відповідача: не з‘явився.

       суть спору:

Предмет спору викладений в ухвалі від 02 червня 2009р.

Відповідач двічі в судове засідання не з‘явився, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законодавством порядку.

Згідно відзиву б/н, б/д відповідач позов визнає в повному обсязі.               

          Позов підлягає задоволенню.    

судом встановлено:

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на ст. ст. 2, 4, ч. 1 ст. 20, ч. 2 ст. 30   Закону України „Про власність” (який діяв на момент винесення оспорюваного рішення), ст. 41 Конституції України, ст.ст. 3, 317 Цивільного кодексу України, п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 2, ст. 4, ч.1 ст. 14, ч. ч. 1, 2, ст. 27 Закону України „Про підприємства в Україні” (який діяв на момент винесення оспорюваного рішення), ст.ст. 43, 60 Закону України „Про господарські товариства” (в редакції чинної на момент винесення оспорюваного рішення), ст. ст. 2, 13 Закону України „Про підприємництво” (в ред. діючої на момент винесення оспорюваного рішення), Цивільний кодекс Української РСР від 18.07.1963р., лист Вищого арбітражного суду України №01-8/979 від 27.08.1992р. „Про результати вивчення практики вирішення спорів, пов‘язаних з визнанням недійсними актів державних та інших органів”, роз‘яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. №02-5/35 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов‘язаних з визнання недійсними актів державних чи інших органів”, п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України.

В травні 1994р. відбулись збори працівників орендного тресту „Поліськсільбуд”, правонаступником якого являється товариство з обмеженою відповідальністю „Трест „Поліськсільбуд” /надалі відповідач/, на порядку денному яких стояло питання приватизації державного майна, розподілу приватизованого та власного майна.

На зазначених зборах було вирішено включити до розподілу майно господарської асоціації малих підприємств, правонаступником якої є товариство з обмеженою відповідальністю „Інга”, що підтверджується Статутом ТОВ „Інга”, /надалі - позивач/ - п. 2 протоколу №1 від 13.05.1994р.

28 квітня 1992р. на підставі договору купівлі-продажу відповідач продав позивачу частину майна своєї виробничої бази, яка знаходиться за адресою: Київська область, смт. Бородянка, вул. Вокзальна, 2. В повному обсязі були продані: виробничий цех №1, виробничий цех №2, об‘єднання цехів, будівля контейнерної та мостовий кран, у вартість виробничого цеху №1 входить, в тому числі, бетонна площадка при згаданому цеху.      

Відповідно до ст. 224 Цивільного кодексу Української РСР за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Однак, згідно першого підпункту другого питання порядку денного, що відображене в оспорюваному протоколі зазначено, що розподіл майна окремої юридичної особи –господарської асоціації малих підприємств, яке належить їй на праві власності, по якому було прийняте одноголосне рішення.

Згідно п. ч. 2 ст. 2 Закону України „Про власність” (який діяв на момент винесення оспорюваного рішення) право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності.  

Згідно ст. 4 Закону України „Про власність” (яка діяла на момент винесення оспорюваного рішення) власник свій розсуд користується, розпоряджається та володіє належним йому майном.   

Відповідно до ст. 49 Закону України „Про власність” (чинної на момент винесення оспорюваного рішення) володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом, арбітражним судом, третейським судом.

Відповідно до ст. 13 Закону України „Про підприємництво” (чинної на момент винесення оспорюваного рішення) держава гарантує недоторканність майна і забезпечує захист права власності підприємця.

Разом з цим, при винесені оспорюваного рішення відповідачем порушено ст.ст. 43, 50 Закону України „Про господарські товариства” порушено процедуру проведення загальних зборів, оскільки прийнято рішення з питань, не включених до порядку денного.

Зазначене знайшло своє відображення у постанові Пленуму Верховного суду України №13 від 24.10.2008р. „Про практику розгляду судами корпоративних спорів”.  

Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

           Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

          Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.          

За таких обставин вимоги позивача обґрунтовані, матеріалами справи доведені, підлягають задоволенню.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив :

Визнати рішення орендного тресту „Поліськсільбуд”, правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю „Трест „Поліськсільбуд” (код ЄДРПОУ 19415063, 07800, вул. Леніна, 361, смт. Бородянка, Київська область), прийняте на загальних зборах орендарів, згідно з протоколу загальних зборів №1 від 13.05.1994р., в частині розподілення майна, яке не належало останньому (викладене у підпункті 1 другого питання порядку денного) неправомірним і таким, що утискає права та законні інтереси товариства з обмеженою відповідальністю „Інга” (код ЄДРПОУ 19422382, 07801, вул. Вокзальна, 2, смт. Бородянка, Київська область), яке являється правонаступником господарської асоціації малих підприємств.   

Стягнути з  товариство з обмеженою відповідальністю „Трест „Поліськсільбуд” (код ЄДРПОУ 19415063, р/р 2600813545001 АБ „Київська Русь” м. Київ, МФО 319092, 07800, вул. Леніна, 361, смт. Бородянка, Київська область) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Інга” (код ЄДРПОУ 19422382, р/р 260001368001 АБ „Київська Русь” м. Київ, МФО 319092, 07801, вул. Вокзальна, 2, смт. Бородянка, Київська область) 170(сто сімдесят)грн. 00коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять)грн. 00коп. інформаційних.

Зайво сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 52(п‘ятдесят дві)грн. 00коп. повернути товариству з обмеженою відповідальністю „Інга” (код ЄДРПОУ 19422382, р/р 260001368001 АБ „Київська Русь” м. Київ, МФО 319092, 07801, вул. Вокзальна, 2, смт. Бородянка, Київська область) з державного бюджету України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                Чорна Л.В.