Рішення

від 11.12.2014 по справі 908/4216/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 30/102/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2014 Справа № 908/4216/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЖК-Запоріжжя" (69008, м.Запоріжжя, Південне шосе, 72)

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬТА-ГРУП" (69104, м.Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 121, кв. 122)

про стягнення 190430,67 грн.,

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача - Ніколенко М.М., довіреність № 559-2014 від 09.10.2014 р.;

від відповідача - не з'явився;

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЖК-Запоріжжя" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТА-ГРУП" 190430,67 грн. заборгованості за договором.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 525, 526, 655 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та умови укладеного між сторонами договору. Вказує, що в супереч умовам договору та чинного законодавства, зобов'язання щодо поставки оплаченого товару відповідач не виконав. За доводами позивача, не поставка товару у визначений договором строк та неповернення відповідачем коштів є підставою для звернення за захистом своїх прав у судовому порядку.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.10.2014 р. порушено провадження у справі № 908/4216/14, присвоєно справі номер провадження № 30/102/14, розгляд якої призначено на 20.11.2014 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті.

На підставі ст. 77 ГПК України, ухвалою суду від 20.11.2014 р. розгляд справи відкладався на 11.12.2014 р. у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача.

За письмовим клопотанням представника позивача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи позовної заяви та надав усні пояснення по суті спору. Вказує, що умовами договору передбачено можливість здійснення оплати до настання строку оплати, тому на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури вартість продукції було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача. Зауважує, що зобов'язання щодо поставки обумовленої специфікацією продукції відповідачем виконано частково на суму 7569,33 грн., наявність заборгованості в сумі 190430,67 грн. відповідачем підтверджено при підписанні акта звірки. За доводами позивача, відповідно до п. 5.7 Договору зазначена сума є надлишковою і підлягає поверненню з боку постачальника, у зв'язку з чим 09.10.2014 р. на його адресу було направлено відповідну вимогу.

Відповідач вимоги ухвал суду від 21.10.2014 р. та від 20.11.2014 р. не виконав, письмового відзиву на позов не надав, представника у судове засідання не направив. По дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Відповідно до підпункту 3.9.1 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В даному випадку, ухвала господарського суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи на 11.12.2014 р. була направлена судом на адресу відповідача: 69104, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 121, кв. 122, яка співпадає з місцезнаходженням відповідача, визначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (витяг з ЄДР станом на 10.12.2014 р. наявний у матеріалах справи).

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при неподанні відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом матеріалів справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відкладення на підставі ст. 77 ГПК України розгляду справи у разі нез'явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов'язком суду, і використовується ним, якщо неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

В даному випадку суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.

Враховуючи обмеженість розгляду справи визначеними законом процесуальними строками та достатність матеріалів справи для розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 11.12.2014 р. справу розглянуто за наявними матеріалами в межах встановленого строку, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

22.04.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЖК-Запоріжжя» (Покупцем, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬТА-ГРУП» (Постачальником, відповідачем у справі) укладено договір № 51/2013/1 (надалі - Договір).

За умовами п. 1.1 Договору, Постачальник зобов'язався передати, а Покупець зобов'язався прийняти сировину: пшениця фуражна (надалі - Ресурси) на умовах, передбачених даним договором.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що кількість, номенклатура Ресурсів зазначаються в специфікації до даного договору, що є невід'ємною його частиною.

Відповідно до пункту 4.1 Договору поставка ресурсів здійснюється за цінами, які визначені у відповідності до умов поставки, вказані у специфікаціях і включають в себе

Загальна сума договору визначається як сумарна вартість ресурсів, поставка яких здійснюється згідно специфікацій до договору (п. 4.3 Договору).

Згідно з п. 5.1 Договору оплата Покупцем ресурсів здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, вказаний у даному договорі.

Відповідно до пунктів 5.4, 5.5 Договору Покупець має право здійснити оплату ресурсів до настання строків оплати. За згодою сторін можливі інші форми оплати, які не суперечать діючому законодавству.

За змістом пункту 5.7 Договору, Постачальник зобов'язаний перерахувати грошові кошти, надмірно отримані від Покупця, на поточний рахунок Покупця невідкладно, але не пізніше трьох банківських днів з моменту відповідної вимоги Покупця, яка вважається отриманою Постачальником за збігом трьох робочих днів з моменту її відправлення покупцем на адресу Постачальника, вказану в договорі.

Відповідно до п. 10.5 Договору, даний Договір діє до 21.04.2014 р. Закінчення строку дії даного Договору не звільняє сторони від прийнятих на себе зобов'язань.

За умовами Специфікації № 1 від 22.04.2013 р., оформленої у вигляді Додатку № 1 до договору, сторони домовились про поставку Ресурсів на загальну суму 396000,00 грн., визначивши найменування товару, ціну та кількість.

27.05.2013 р. ТОВ «АЛЬТА-ГРУП» виставлено рахунок-фактуру № СФ-0000008 на суму 198000,00 грн.

Як вказує позивач, ним на виконання укладеного між сторонами Договору та підписаної до договору Специфікації № 1 згідно платіжного доручення № 294 від 27.05.2013р. було перераховано відповідачу грошові кошти в сумі 198000,00 грн.

Проте, в порушення умов договору та Специфікації, відповідачем товар у визначені ними строки в повному обсязі не поставлено.

У період з квітня по вересень 2013 року відповідачем поставлено на адресу позивача ресурси на загальну суму 7569,33 грн.

Поставлені ресурси прийнято уповноваженою особою ТОВ «ПЖК-Запоріжжя» на підставі видаткових накладних № 13 від 30.04.2013р. на суму 448,38 грн.; № 15 від 10.05.2013р. на суму 1120,95 грн.; № 22 від 02.09.2013р. на суму 2000,00 грн.; № 23 від 23.09.2013р. на суму 4000,00 грн.

У грудні 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЖК-Запоріжжя» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬТА-ГРУП» оформлено акт звірки взаємних розрахунків, яким відповідач підтвердив наявність заборгованості за Договором за проведеною попередньою оплатою у сумі 190430,67 грн.

13.10.2014 р. ТОВ «ПЖК-ЗАПОРІЖЖЯ» направлено на адресу ТОВ «АЛЬТА-ГРУП» вимогу № 554-2014 від 09.10.2014р. щодо повернення надлишково отриманих коштів. Зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТА-ГРУП» 190430,67 грн. передплати, є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на Договорі № 51/2013/1, який за своєю правовою природою по суті є договором про постачання продукції.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обов'язки: обов'язком позивача стало здійснення оплати за товар, на умовах, визначених Договором, а обов'язком відповідача - передання позивачу товарно-матеріальних цінностей.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з долученого до справи оригіналу платіжного доручення № 294 від 27.05.2013 р., позивачем на виконання умов Договору та Специфікації № 1 (додаток № 1 до Договору) було перераховано відповідачу грошові кошти в сумі 198000,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобов'язання щодо передання позивачу оплаченого ним товару, всупереч умов Договору та вимог чинного законодавства України, в повному обсязі не виконав.

Згідно видаткових накладних № 13 від 30.04.2013р. на суму 448,38 грн., № 15 від 10.05.2013р. на суму 1120,95 грн., № 22 від 02.09.2013р. на суму 2000,00 грн.; № 23 від 23.09.2013р. на суму 4000,00 грн. відповідачем поставлено позивачу товар на загальну суму 7569,33 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Наведена правова норма передбачає можливість пред'явлення до продавця альтернативних вимог - або передати обумовлені договором купівлі-продажу товари, за які вже була здійснена попередня оплата, або вимагати сплаченої за товар суми. Право вибору при цьому належить покупцеві.

Також, обов'язок відповідача перерахувати грошові кошти, надмірно отримані від позивача, невідкладно, але не пізніше трьох банківських днів з моменту відповідної вимоги покупця передбачено умовами п. 5.7 Договору.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу відповідача направлено вимогу № 554-2014 від 09.10.2014 р. про перерахування надмірно отриманих коштів. Зазначена вимога, зважаючи на умови п. 5.7 Договору вважається отриманою 16.10.2014 р.

З часу здійснення авансового платежу та отримання вимоги поставка продукції відповідачем не була здійснена, після пред'явлення позову останній не висловлював наміру вчинити дії по виконанню своїх зобов'язань, а тому з урахуванням, що позовна вимога визначає строки виконання боргових зобов'язань відповідно до вимог ст. 530 ЦК України, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача надмірно сплаченої позивачем суми в розмірі 190430,67 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, суд приймає до уваги наданий позивачем до матеріалів справи оригінал підписаного сторонами та скріпленого печатками підприємств Акта звірки взаємних розрахунків за період з серпня 2013 р. по грудень 2013 р., згідно з яким заборгованість відповідача перед позивачем за Договором складає 190430,67 грн.

Згідно з чинним законодавством України, акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили як доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку. Проте, в розумінні ст.ст. 9, 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд вважає правомірними позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 190430,67 грн. заборгованості за договором і задовольняє їх в повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 4 2 , 4 3 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обов'язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 33 ГПК України, не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов'язань за договором щодо поставки оплаченого позивачем товару або повернення грошових коштів.

Отже, з підстав зазначених вище, суд знаходить позовні вимоги про стягнення з відповідача надмірно отриманих за Договором коштів в сумі 190430,67 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4 5 , 22, 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЖК-Запоріжжя» (м.Запоріжжя) до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТА-ГРУП» (м.Запоріжжя) задовольнити повністю.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬТА-ГРУП» (69104, м.Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 121, кв. 122, код ЄДРПОУ 36835781) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЖК-Запоріжжя» (69008, м.Запоріжжя, Південне шосе, 72, код ЄДРПОУ 38461580) 190430 (сто дев'яносто тисяч чотириста тридцять) грн. 67 коп. надмірно отриманих коштів та 3808 (три тисячі вісімсот вісім) грн. 61 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 16.12.2014 р.