Рішення

від 22.12.2014 по справі 369/11745/14-ц

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/11745/14-ц

провадження № 2/369/4478/14

РІШЕННЯ

Іменем України

22.12.2014 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі

головуючої судді Ковальчук Л.М.,

при секретарі Рябець А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2014 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до відповідача Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 77 років померла його тітка ОСОБА_3.

За життя вона склала заповіт, посвідчений 23 березня 2007 року секретарем Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області за реєстром № 89, яким все своє майно вона заповідала ОСОБА_1 як своєму племінникові.

Відповідно до договору дарування від 01 квітня 2008 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори за реєстром № 89, ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_1 належний їй житловий будинок з надвірними будівлями за АДРЕСА_1.

У зв'язку з тим, що його тітка хворіла і потребувала догляду, ОСОБА_1 з 2010 року до її смерті проживав разом з нею в будинку АДРЕСА_1, а потім за власний кошт здійснив її поховання, оскільки інших родичів у ОСОБА_3 не було.

ОСОБА_3 була незаміжня та не мала дітей.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на присадибну земельну ділянку площею 0,2500 га з кадастровим номером 3222488202:02:005:0025, яка була надана для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель та на земельну ділянку площею 0,1976 га з кадастровим номером 3222488202:02:005:0026, надану для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що належали їй на підставі державних актів серії ЯЕ № 584052 та ЯЕ № 584053.

Крім того, згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 840309 ОСОБА_3 ще належала земельна ділянка (рілля) площею 0,3000 га, з кадастровим номером 3222488200:07:004:0203, яка була надана для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Відповідно до витягів управління держземагенства Києво-Святошинського району за № 5073/1 та № 5074/1 нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,2500 га становить 122 027,73 грн., а земельної ділянки площею0,1976 га становить 1901,32 грн.

Згідно з технічною документацією ДП «Київського інституту землеустрою» нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,3000 га (рілля) становить 4656,91 грн.

Загальна вартість трьох спадкових земельних ділянок становить 128 585 грн. 96 коп.

Постановою Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори за № 2830/02-31 від 10 жовтня 2014 року йому було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом на перераховані земельні ділянки, оскільки відповідну заяву було подано після спливу встановленого законом шестимісячного строку.

Враховуючи викладене, позивач ОСОБА_1 просив суд встановити факт постійного проживання разом зі спадкодавицею ОСОБА_3 та час її смерті ІНФОРМАЦІЯ_3, та визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га з кадастровим номером 3222488202:02:005:0025, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яка надана для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; земельну ділянку площею 0,1976 га з кадастровим номером 3222488202:02:005:0026, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, надану для ведення особистого селянського господарства; земельну ділянку (рілля) площею 0,3000 га, кадастровий номер 3222488200:07:004:0203, надану для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 з'явився, поданий позов підтримав та просив його задовольнити.

В судове засідання представник відповідача Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, до суду надано заяву про розгляд справи у відсутності представника відповідача.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 77 років померла ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1.

23 березня 2007 року ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробила заповітне розпорядження, відповідно до якого все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона за законом матиме право, вона заповідає племіннику ОСОБА_1. Вказаний заповіт був нотаріально посвідчений секретарем виконкому Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Шлейченко К.М. за реєстром № 89.

Відповідно до відмітки на тексті заповіту, станом на 08 квітня 2013 року за даними Шпитьківської сільської ради цей заповіт не змінено і не скасовано.

Статтею 1233 ЦК України встановлено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до вимог ст. 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому.

Правила ст. 1251 ЦК України встановлюють можливість посвідчення заповіту, за винятком секретного, уповноваженою посадовою особою органу місцевого самоврядування, якщо у населеному пункті немає нотаріуса.

Так, з матеріалів справи вбачається, що померла ОСОБА_3 склала заповіт на користь свого племінника ОСОБА_1, посвідчений секретарем Шпитьківської сільської ради, що відповідає вимогам чинного законодавства.

З довідки виконавчого комітету Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 14 липня 2014 року № 1025 вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований у АДРЕСА_2. У довідці вказано, що він проживав в АДРЕСА_1, з 2010 року і доглядав ОСОБА_3 до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_3.

Наведене також підтверджується актом депутата Шпитьківської сільської ради Волошина Ігоря Валеріановича від 11 липня 2014 року.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, будучи попередженими про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань або за відмову від давання показань, посвідчили, що з 2010 року, тобто за 2 роки до смерті своєї тітки ОСОБА_3, ОСОБА_1 проживав разом з нею в АДРЕСА_1, а потім власним коштом поховав її.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Статтею 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У ст. 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 234 ЦПК України визначено, що судом може бути встановлено факти, що мають юридичне значення, тобто такі, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

У відповідності до ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами, належності правовстановлюючих документів особі, а також інших фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб.

Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованими та доведеними вимоги ОСОБА_1 щодо встановлення факту його спільного проживання разом із спадкодавицею ОСОБА_3 на момент її смерті та відкриття спадщини.

Відповідно до договору дарування житлового будинку від 01 квітня 2008 року ОСОБА_3 подарувала, а ОСОБА_1 прийняв у дарунок житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1, жилою площею 59,9 кв.м., загальною площею 79,4 кв.м. Вказаний договір було нотаріально посвідчено державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори Холодницькою В.О. за № 2-784, та зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 31 грудня 2010 року. Відповідно до чинного законодавства договір дарування також було зареєстровано у Шпитьківській сільській раді Києво-Святошинського району Київської області 08 квітня 2013 року.

Відповідно до витягу про державну реєстрацію прав від 31 грудня 2010 року домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 01 квітня 2008 року.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 718 ЦК України дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі. Відповідно до змісту вимог ч. 2 ст. 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до вимог ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту такого посвідчення, якщо права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації - право власності виникає з дня державної реєстрації.

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 584053 ОСОБА_3 на підставі рішення 27 сесії 4 скликання Шпитьківської сільської ради від 16 березня 2006 року належить земельна ділянка площею 0,1976 га за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 3222488202:02:005:0026.

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 584052 ОСОБА_3 на підставі рішення 27 сесії 4 скликання Шпитьківської сільської ради від 16 березня 2006 року належить земельна ділянка площею 0,2500 га за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, кадастровий номер земельної ділянки 3222488202:02:005:0025.

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 840309 ОСОБА_3 на підставі Розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 319 від 09 квітня 2009 року належить земельна ділянка площею 0,3000 га за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Шпитьківська сільська рада, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 3222488200:07:004:0203.

Відповідно до вимог п. «б» ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

З матеріалів спадкової справи № 503/2014 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 вбачається, що інших спадкоємців, окрім племінника ОСОБА_1, у неї немає, із заявою про прийняття спадщини після її смерті до нотаріальної контори ніхто не звертався.

10 жовтня 2014 року державний нотаріус Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Панікар В.М. своєю постановою відмовила ОСОБА_1 у видачі йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв'язку із пропуском строку для прийняття спадщини.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до вимог ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Положення ч. 1 ст. 1223 ЦК України встановлюють, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до правил ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом встановленого строку він не заявив про відмову від неї.

Згідно з вимогами ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, спадкоємець померлої ОСОБА_3 за заповітом ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, але йому було відмовлено у зв'язку із пропущенням строку для прийняття спадщини, хоча у відповідності до вимог ст. 1268 ЦК України позивач ОСОБА_1 є таким, що прийняв спадщину, і до нього кодексом не встановлено обов'язку звертатися із заявою про прийняття спадщини.

Відповідно до вимог ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до вимог п. «Г» ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Відповідно до положень Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності в порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, а також право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною у порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтвом про право на спадщину.

Враховуючи, що спадкодавиця ОСОБА_3 набула права власності на земельні ділянки у встановленому законом порядку, що підтверджується державними актами на право власності на земельну ділянку, а також те, що судом визнаний доведеним факт проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавицею однією сім'єю на момент її смерті, а також те, що ОСОБА_1 є таким, що прийняв спадщину відповідно до вимог закону, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача про визнання за ним права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом.

Керуючись до п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», п.п. «Б», «Г» ч.1 ст. 81 Земельного кодексу України, ч. 6 ст. 11, ст. 334, ч. 1 ст. 717, ч. 1 ст. 718, ч. 2 ст. 719, ст. 1216, ч. 1 ст. 1218, ч. 1 ст. 1223, ст.ст. 1233, 1225, 1233, 1236, 1251, ч. 3 ст. 1268, 1297 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 10, 60, 61, 213, 215, 218, 234, 256 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 постійно проживав разом з ОСОБА_3 до моменту її смерті, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га з кадастровим номером 3222488202:02:005:0025, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом право власності на земельну ділянку площею 0,1976 га з кадастровим номером 3222488202:02:005:0026, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом право власності на земельну ділянку площею 0,3000 га з кадастровим номером 3222488200:07:004:0203, розташовану за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Шпитьківська сільська рада, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду або шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення в разі відсутності в судовому засіданні осіб, які брали участь у справі, під час проголошення судового рішення.

Суддя Л.М. Ковальчук