Рішення

від 23.07.2009 по справі 15/124

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/124

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

23.07.09 р.                                                                                                       Справа № 15/124                               

Господарський суд Донецької області  у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом відкритого акціонерного товариства “Українська гірничо–металургійна компанія” м. Київ (код ЄДРПОУ 25412086)  

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Стройтехком” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 35484485)

про стягнення основного боргу з врахуванням індексу інфляції в сумі 1059927,92 грн., пені в сумі 4912,54 грн., 3% річних у розмірі 14370,03 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Доценко С.М. за довіреністю № 1203 від 05.03.2009 р.

від відповідача: Фоменко Р.О. за довіреністю б/н від 24.06.2009 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява відкритого акціонерного товариства “Українська гірничо–металургійна компанія” м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю „Герц” Будівельно–монтажне управління–1” м. Донецьк про стягнення основного боргу з врахуванням індексу інфляції в сумі 1059927,92 грн., пені в сумі 4912,54 грн., 3% річних у розмірі 14370,03 грн.

Ухвалою суду від 27.04.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/124, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою заступника голови господарського суду Донецької області від 20.05.2009 р. строк вирішення спору продовжено до 24.07.2009 р.

Ухвалою суду від 02.07.2009 р. відповідачем у справі № 15/124 було визнано товариство з обмеженою відповідальністю „Стройтехком”, код ЄДРПОУ 35484485.

Представниками позивача та відповідача у судовому засіданні заявлено клопотання про ведення судового засідання без здійснення технічної фіксації, у зв'язку з чим відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснювалося фіксування судового процесу. Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

05.08.2008 р. сторони уклали договір поставки № 119–Пр–др.о., згідно якого постачальник (позивач) зобов'язався поставити та передати у встановлений строк у власність, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти та оплати на умовах, передбачених договором, товар (металопродукцію), сортамент, кількість, якість, умови поставки та ціна якого вказані в специфікаціях до договору, оформлених у вигляді додатків, що є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що кількість кожної партії товару обумовлюється в специфікаціях до договору. Під партією товару розуміється товар, поставлений по відповідній специфікації до договору.

Згідно п. 3.2 договору ціна кожної партії товару визначається з урахуванням умов поставки, передбачених в специфікаціях.

Відповідно до п. 4.3 договору постачальник зобов'язаний надати покупцю оригінали або копії наступних документів: рахунок–фактура на товар, сертифікат якості заводу– виробника, видаткова накладна, податкова накладна, товарно–транспортна накладна.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що при перевезенні автомобільним транспортом датою поставки вважається дата передачі товару покупцю, вказана у видатковій накладній.

Згідно п. 5.1 договору приймання кожної партії товару за кількістю, якістю та комплектністю здійснюється покупцем відповідно до Інструкції Держарбітражу П–6 та П–7.

Відповідно до п. 5.6 договору товар приймається покупцем за якістю відповідно до сертифікату якості, за кількістю – відповідно до товаросупровідних документів.

Згідно п. 6.2 договору оплата здійснюється у формі передоплати в розмірі 100% в строки, вказані в рахунку–фактурі, якщо інше не передбачено специфікацією.

Пунктом 8.3 договору передбачено, що прострочення оплати товару тягне за собою зобов'язання покупця оплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочки, від загальної суми заборгованості за кожний день прострочення у випадку оплати товару по факту відвантаження.

Відповідно до п. 12.1 договору він вступив в силу з моменту його підписання сторонами та діяв до 31.12.2008 р., а в частині розрахунків – до повного виконання. Якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не повідомить про його розірвання, договір вважається пролонгованим.

До договору сторони уклали наступні специфікації: № 4 від 15.08.2008 р., № 5 від 15.08.2008 р., № 6 від 21.08.2008 р., № 7 від 21.08.2008 р., № 8 від 22.08.2008 р., № 9 від 22.08.2008 р., № 11 від 03.11.2008 р., № 12 від 17.11.2008 р.

Згідно специфікацій до спірного договору поставки сторони погодили між собою наступні умови поставки:

–          за специфікацією № 12 від 17.11.2008 р. поставка здійснюється на умовах EXW (згідно ІНКОТЕРМС 2000);

–          за іншими специфікаціями поставка здійснюється на умовах FCA (згідно ІНКОТЕРМС 2000);

–          за всіма специфікаціями оплата здійснюється з відстрочкою в 35 календарних днів з дати фактичного відвантаження.

Завірені копії договору та специфікацій до нього додані до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору поставки № 119–Пр–др.о. від 05.08.2008 р. за період з 18.08.2008 р. по 18.11.2008 р. ним було поставлено відповідачу товар (металопродукцію) на загальну суму 981126,39 грн. за видатковими накладними. Факт отримання відповідачем товару на загальну суму 981126,39 грн. підтверджується підписами уповноважених осіб, які фактично отримали товар для відповідача, на видаткових накладних в графі „Отримав” та відбитками його печатки, а також довіреностями на отримання товарно–матеріальних цінностей, податковими накладними, рахунками–фактурами. Завірені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними документами був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору поставки № 119–Пр–др.о. від 05.08.2008 р. суд робить виходячи з того, що у видаткових накладних та рахунках–фактурах підставою поставки вказаний саме договір № 119–Пр–др.о. від 05.08.2008 р. Крім того найменування, кількість та ціна товару, зазначеного у накладних, повністю відповідають тим, що вказані у специфікаціях до договору.

30.09.2008 р. сторони уклали угоду про зміну порядку виконання договору поставки № 119–Пр–др.о. від 05.08.2008 р., згідно якої з 01.01.2009 р. покупець гарантує оплату боргу в розмірі 911720,01 грн. за поставлену металопродукцію. Дана оплата вважається відстроченою. Завірена копія угоди міститься в матеріалах справи.

Відповідач умов вказаної угоди не виконав. Позивач направив на адресу відповідача претензію № 1 від 29.01.2009 р. з вимогою оплатити заборгованість в сумі 981126,39 грн. Факт направлення претензії позивачем та отримання її відповідачем підтверджується повідомленням про вручення 11.02.2009 р. рекомендованого поштового відправлення представнику відповідача. Завірені копії претензії та повідомлення містяться в матеріалах справи.

Крім того, у акті звірки розрахунків між сторонами, завірена копія якого представлена позивачем до суду, зазначено, що заборгованість відповідача перед позивачем за товар станом на 30.09.2008 р. складала 911720,01 грн. Акт звірки підписаний сторонами та скріплений печатками, тому приймається судом до уваги як письмовий доказ у даній справі.

З претензії вбачається, що після підписання акту звірки від 30.09.2008 р. позивач  у листопаді 2008 р. поставив відповідачу товар за видатковою накладною № ДФ–0001167 від 03.11.2008 р. на суму 44847,85 грн. та за видатковою накладною № ДФ–0001276 від 18.11.2008 р. на суму 24558,52 грн.

Таким чином, на день подачі позову до суду заборгованість відповідача перед позивачем склала 981126,39 грн. (911720,01 грн. + 44847,85 грн. + 24558,52 грн. = 981126,39 грн.).

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором, звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 119–Пр–др.о. від 05.08.2008 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву за вх. № 02–41/28738 від 30.06.2009 р. У вказаному відзиві відповідач підтверджує факт укладення договору № 119–Пр–др.о. від 05.08.2008 р. між сторонами, визнає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 981126,40 грн. Відповідач проти сплати пені, інфляційних нарахувань та трьох процентів річних заперечує, посилаючись при цьому на тяжкий фінансовий стан. У зв'язку з цим на підставі ст. 233 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України відповідач просить суд при винесенні рішення врахувати часткове виконання ним грошового зобов'язання та задовольнити позовні вимоги лише в частині стягнення основного боргу, а саме в розмірі 981126,40 грн.

Статтею 78 ГПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. В даному випадку дії відповідача, пов'язані із визнанням позову в частині основного боргу, не суперечать закону та не порушують права та інтереси інших осіб.

Заперечення відповідача проти пені, інфляції, 3% річних – не приймається судом до уваги, тому що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідач будь–які документи, які б свідчили про наявність у нього тяжкого фінансового стану, на який він вказує у відзиві, до господарського суду Донецької області не представив. Тому підстав для застосування права суду згідно ст. 83 ч. 1 п. 3 ГПК України щодо зменшення суми заявленої позивачем до стягнення пені не вбачається. Норма, передбачена ст. 83 ч. 1 п. 3 ГПК України, не розповсюджується на вимоги по стягненню інфляції та 3% річних, тому як згідно діючого законодавства інфляція та 3% річних не є неустойкою (штрафом, пенею).

Керуючись ст. 22 ГПК України, позивач (представник за довіреністю) заявою вх. № 02–41/33108 зменшив суму позову та просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 981126,39 грн., інфляцію в розмірі 74963,17 грн., 3% річних в сумі 15142,14 грн.

23.07.2009 р. позивач надав до суду заяву за вх. № 02–41/33413, в якій відмовляється від стягнення з відповідача пені в сумі 4912,54 грн.

Вказані заяви суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав змінені позовні вимоги.

Вказані заяви підписані представником позивача за довіреністю № 1203 від 05.03.2009 р., згідно якої представник позивача має всі права, якими наділений законом позивач, зокрема, право змінювати предмет та підстави позову, повністю або частково відмовлятися від позовних вимог.

В даному випадку відмова позивача від позову в частині стягнення пені в сумі 4912,54 грн. не суперечить законодавству та не порушує чиї–небудь права і охоронювані законом інтереси, тому згідно ст. 22 ГПК України приймається судом.

Провадження у справі в частині стягнення пені в сумі 4912,54 грн. підлягає припиненню у зв'язку з відмовою позивача від позову та прийняттям відмови судом на підставі ст. 80 ч. 1 п. 4 ГПК України.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 981126,39 грн., інфляції в розмірі 74963,17 грн., 3% річних в сумі 15142,14 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині відмови від позову – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 49; 78; 80 ч. 1 п. 4; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Стройтехком” (юридична адреса: 83003, м. Донецьк, пр. Ілліча, 15А; код ЄДРПОУ 35484485; рахунок 26008301003941 в ДФ ВАТ ВТБ Банк м. Донецьк, МФО 335571) на користь відкритого акціонерного товариства “Українська гірничо–металургійна компанія” (юридична адреса: 01013, м. Київ, вул. Баренбойма, 1; код ЄДРПОУ 25412086; рахунок 26002001315843 у ЗАТ „ОТП БАНК” м. Київ, МФО 300528) суму 1071231,70 грн. (а саме: основний борг на суму 981126,39 грн., інфляцію в сумі 74963,17 грн., 3% річних в сумі 15142,14 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 10712,32 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 117,13 грн.

Припинити провадження у справі № 15/124 про стягнення пені на суму 4912,54 грн. у зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині та прийняттям відмови судом.

У судовому засіданні 23.07.2009 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття судом.

У разі  подання  апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

               Суддя                                                                                                            Богатир К.В.