Рішення

від 21.07.2009 по справі 15/121

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/121

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

21.07.09 р.                                                                                                       Справа № 15/121                               

Господарський суд Донецької області  у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Здоров'я та Красота” м. Харків (код ЄДРПОУ 33065955)  

до відповідача Донецького комунального підприємства “Фармація” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 01976625)

про стягнення заборгованості на загальну суму 17200,84 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Корсун М.М. за довіреністю б/н від 23.02.2009 р. (в останнє судове засідання не з'явився)

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Здоров'я та Красота” м. Харків до Донецького комунального підприємства “Фармація” м. Донецьк про стягнення заборгованості на загальну суму 17200,84 грн.

Ухвалою суду від 24.04.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/121, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

Від позивача до суду надійшло клопотання № 79 від 15.05.2009 р., в якому у зв'язку з віддаленістю суду, відсутністю у штаті позивача юриста, який би здійснював юридичне супроводження господарської діяльності підприємства, позивач просить суд розглянути справу по суті без участі в судовому засіданні його уповноваженого представника. Суд задовольнив вказане клопотання.

Ухвалою заступника голови господарського суду Донецької області від 20.05.2009 р. строк вирішення спору продовжено до 24.07.2009 р.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представника відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

14.01.2009 р. сторони уклали договір № 1876, згідно якого постачальник (позивач) зобов'язався передати у власність, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти та оплати товар (косметичні продукти, дієтичні добавки до їжі, біологічно активні добавки, вироби медичного призначення, продукцію для дітей).

Пунктом 1.2 договору передбачено, що асортимент, кількість та ціна товару, що поставляється, визначаються в накладних, які складаються на кожну партію товару та є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п. 6.1 договору загальна вартість договору визначається загальною вартістю поставленого протягом строку дії даного договору товару.

Відповідно до п. 6.2 договору оплата товару здійснюється покупцем на умовах відстрочки платежу на 30 календарних днів з моменту отримання товару.

Згідно п. 8.1 договору він вступив в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2012 р. Завірена копія договору додана до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 1876 від 14.01.2009 р. за період з 14.01.2009 р. по 21.01.2009 р. ним було поставлено відповідачу товар (косметичні продукти, дієтичні добавки до їжі, біологічно активні добавки, вироби медичного призначення, продукцію для дітей) на загальну суму 70590,27 грн. за видатковими накладними: № 606/09 від 14.01.2009 р. суму 2931,13 грн., № 602/09 від 14.01.2009 р. на суму 64953,38 грн., № 1071/09 від 20.01.2009 р. на суму 2161,32 грн., № 1072/09 від 21.01.2009 р. на суму 544,44 грн. Факт отримання відповідачем товару на загальну суму 70590,27 грн. підтверджується підписами уповноважених осіб, які фактично отримали товар для відповідача, на видаткових накладних в графі „Отримав” та відбитками його печатки, а також податковими накладними: № 606/09/1 від 14.01.2009 р. суму 2931,13 грн., № 602/09/1 від 14.01.2009 р. на суму 64953,38 грн., № 1071/09/1 від 20.01.2009 р. на суму 2161,32 грн., № 1072/09/1 від 21.01.2009 р. на суму 544,44 грн. Завірені копії видаткових та оригінали податкових накладних містяться в матеріалах справи.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними накладними був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 1876 від 14.01.2009 р. суд робить виходячи з того, що в податкових накладних до кожної спірної видаткової накладної умовою поставки вказаний саме договір № 1876 від 14.01.2009 р.

В позовній заяві позивач вказує на те, що відповідач станом на день подачі позову до суду здійснив часткову оплату отриманого по договору товару: за видатковою накладною № 606/09 від 14.01.2009 р. на суму 2931,13 грн. товар оплачений повністю згідно платіжних доручень № 568 від 10.02.2009 р. на суму 1500,00 грн., № 617 від 11.02.2009 р. на суму 1431,13 грн.; за видатковою накладною № 602/09 від 14.01.2009 р. на суму 64953,38 грн. товар оплачений частково на загальну суму 51568,87 грн. згідно платіжних доручень № 617 від 11.02.2009 р. на суму 1568,87 грн., № 626 від 12.02.2009 р. на суму 2000,00 грн., № 793 від 18.02.2009 р. на суму 10000,00 грн., № 938 від 24.02.2009 р. на суму 4000,00 грн., № 1055 від 27.02.2009 р. на суму 11000,00 грн., № 1144 від 02.03.2009 р. на суму 10000,00 грн., № 1323 від 13.03.2009 р. на суму 5000,00 грн., № 1497 від 20.03.2009 р. на суму 5000,00 грн., № 1650 від 27.03.2009 р. на суму 3000,00 грн. Тобто на день подачі позову до суду неоплаченими залишилися видаткові накладні: № 602/09 від 14.01.2009 р. на суму 13384,51 грн. (64953,38 грн. – 51568,87 грн. = 13384,51 грн.), № 1071/09 від 20.01.2009 р. на суму 2161,32 грн., № 1072/09 від 21.01.2009 р. на суму 544,44 грн. Вказане позивач підтверджує бухгалтерською довідкою № 78 від 15.05.2009 р. за підписом директора та економіста підприємства позивача, що скріплена його печаткою. Оригінал довідки та завірені копії банківських виписок додані до позову.

Таким чином, залишилася неоплаченою частина поставленого товару на суму 16090,27 грн. грн. (70590,27 грн. – 2931,13 грн. – 51568,87 = 16090,27 грн.).

Даний факт позивач обґрунтовує актом звірки взаєморозрахунків за власним підписом станом на 19.03.2009 р., який по суті є детальним та розширеним розрахунком суми позову. Оригінал акту звірки доданий до позову.

Позивач направляв відповідачу претензію № 27 від 20.03.2009 р. з вимогою сплатити основний борг за договором № 1876 від 14.01.2009 р. Факт направлення вказаної претензії позивачем та отримання її відповідачем підтверджується повідомленням про вручення простого поштового відправлення 24.03.2009 р. представнику відповідача та поштовою квитанцією № 4314 від 21.03.2009 р. Завірені копії претензії, повідомлення та поштової квитанції містяться в матеріалах справи.

Відповідач відповідь на претензію не надіслав, товар не повернув, отриманий товар повністю не оплатив.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором, звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 1876 від 14.01.2009 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 692 ч.1 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

В договорі № 1876 від 14.01.2009 р. сторони передбачили тридцятиденний строк оплати товару, який обчислюється від дати його отримання, тобто від дати накладної. В спірних видаткових накладних також вказано, що оплата повинна бути здійснена в тридцятиденний строк з моменту поставки. Видаткові накладні підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Виходячи з того, що товар за видатковими накладними № 606/09, № 602/09 був отриманий відповідачем 14.01.2009 р., строк оплати для нього наступив у період з 15.01.2009 р. по 13.02.2009 р. включно, а вже з 14.02.2009 р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання за цими партіями товару. За видатковою накладною № 1071/09 товар був отриманий відповідачем 20.01.2009 р., строк оплати для нього наступив у період з 21.01.2009 р. по 19.02.2009 р. включно, а вже з 20.02.2009 р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання за цією партією товару. За видатковою накладною № 1072/09 товар був отриманий відповідачем 21.01.2009 р., строк оплати для нього наступив у період з 22.01.2009 р. по 20.02.2009 р. включно, а вже з 21.02.2009 р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання за цією партією товару.

Таким чином, строк оплати по всім спірним видатковим накладним для відповідача наступив, крім того почалося прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідач надав до суду відзив від 21.05.2009 р. на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнає та підтверджує той факт, що товар за спірними накладними був поставлений позивачем на підставі договору № 1876 від 14.01.2009 р. на загальну суму 70590,27 грн.

У відзиві відповідач зазначає, що на виконання умов спірного договору ним в період з 10.02.2009 р. по 13.05.2009 р. була здійснена часткова оплата отриманого товару на загальну суму 68500,00 грн. Таким чином, на день подачі відзиву до суду заборгованість відповідача за отриманий товар складає 2593,14 грн. (в тому числі 502,87 грн. – борг за поставлений позивачем товар в аптеку № 302).

16.06.2009 р. від позивача до суду надійшла заява № 93 від 09.05.2009 р. про зміну позовних вимог, в якій позивач зазначає, що після порушення провадження у справі відповідач частково сплатив основний борг на суму 7380,22 грн., тобто неоплаченою залишилася частина основного боргу в сумі 8710,05 грн. Вказане позивач підтверджує довідкою „ОТП Банку” № 702–2/524 від 04.06.2009 р., банківською випискою за період з 21.03.2009 р. по 03.06.2009 р. та банківською випискою за період з 01.04.2009 р. по 09.06.2009 р., бухгалтерською довідкою без номеру та без дати за підписом директора підприємства позивача, що скріплена його печаткою. До заяви додані завірені копії банківської довідки та виписок, оригінал бухгалтерської довідки.

В заяві про зміну позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 8710,05 грн. (сума зменшена), пеню в розмірі 676,20 грн., інфляцію в сумі 354,57 грн., 3% річних в розмірі 79,80 грн. (інші суми не змінювалися). Вказану заяву суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав змінені позовні вимоги.

21.07.2009 р. до суду надійшло доповнення до відзиву на позовну заяву за підписом директора відповідача, яким відповідач повторно визнав позовні вимоги, зазначив про отримання товару на загальну суму 70590,27 грн., оплату вартості товару у розмірі 63262,65 грн. за період з 10.02.2009 р. по 13.05.2009 р., про залишок неоплаченої заборгованості на суму 7327,62 грн. У підтвердження вказаних обставин відповідач додав оригінал акту звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 10.07.2009 р., який підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками обох сторін. Такий акт звірки приймається судом до уваги як письмовий доказ при вирішенні даного спору згідно ст. 36 ГПК України.

Статтею 78 ГПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. В даному випадку дії відповідача, пов'язані із визнанням позову, не суперечать закону та не порушують права та інтереси інших осіб.

За вищевказаних обставин позовні вимоги по основному боргу підлягають частковому задоволенню на суму 7327,62 грн. В іншій частині позову про стягнення основного боргу в розмірі 8710,05 грн. – 7327,62 грн. = 1382,43 грн. провадження у справі підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору згідно ст. 80 ч. 1 п. 1-1 ГПК України (оплачено після порушення провадження у даній справі).

У зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач, керуючись п. 7.2 договору, нарахував відповідачу пеню в розмірі 676,20 грн., та згідно ст. 625 ЦК України інфляцію в сумі 354,57 грн. та 3% річних в розмірі 79,80 грн. (розрахунок доданий до позову).

Відповідно до п. 7.2 договору за прострочення виконання грошового зобов'язання по даному договору покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення зобов'язання, за кожний день прострочення платежу, а також 3% річних на інфляційні втрати.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Перевіркою розрахунку суми пені, 3% річних та інфляції судом встановлено, що позивач у зв'язку з неправильним визначенням початку періоду прострочення припустився суттєвих помилок по періоду нарахування та по кількості днів прострочення виконання грошового зобов'язання. Таким чином розрахунок позивача є цілком невірним та судом до уваги не приймається. За власними розрахунками суду період прострочення виконання грошового зобов'язання за видатковими накладними № 602/09 від 14.01.2009 р. становить з 14.02.2009 р. по 14.04.2009 р., № 1071/09 від 20.01.2009 р. – 20.02.2009 р. по 14.04.2009 р., № 1072/09 від 21.01.2009 р. – 21.02.09 р. по 14.04.2009 р.

За вказані періоди загальна сума пені складає 623,76 грн., 3% річних – 77,97 грн., інфляції – 577,81 грн. (розрахунок суду міститься в матеріалах справи). Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 676,20 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 623,76 грн. В частині стягнення пені на суму 676,20 грн. – 623,76 грн. = 52,44 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають. Позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 79,80 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 77,97 грн. В частині стягнення 3% річних на суму 79,80 грн. – 77,97 грн. = 1,83 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Сума інфляції за розрахунком суду складає 577,81 грн., а за розрахунком позивача – 354,57 грн. Але суд при винесенні рішення згідно ст. 83 ч. 1 п. 2 ГПК України не може виходити за межі заявлених позовних вимог без наявності клопотання про це самого позивача. Такого клопотання до суду не надходило, тому задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення інфляції на суму 354,57 грн.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог та в частині припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору – на відповідача (спір виник з його вини), в частині самостійного зменшення суми позову по основному боргу та відмови у задоволенні позову – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 78; 80 ч.1 п.1–1; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Донецького комунального підприємства “Фармація” (юридична адреса: 83085, м. Донецьк, вул. Баумана, 5–А; код ЄДРПОУ 01976625; інші відомості в матеріалах справи відсутні) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Здоров'я та Красота” (юридична адреса: 61050, м. Харків, вул. Юр'ївська, 17; код ЄДРПОУ 33065955; поточний рахунок 26005201311166 в філії ЗАТ „ОТП Банк” в м. Харкові відділення Покрівське, МФО 350750) суму 8383,92 грн. (а саме: основний борг на суму 7327,62 грн., інфляцію в сумі 354,57 грн., пеню у розмірі 623,76 грн., 3% річних в сумі 77,97 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 97,66 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 48,12 грн.

Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 1382,43 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

Відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення пені на суму 52,44 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних на суму 1,83 грн.

У судовому засіданні 21.07.2009 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття судом.

У разі  подання  апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

               Суддя                                                                                                            Богатир К.В.