Рішення

від 22.07.2009 по справі 37/108-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

37/108-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2009 р.                                                            Справа № 37/108-09

вх. № 3269/4-37

Суддя господарського суду Светлічний Ю.В. 

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Притула С.В. за довіреністю № 4 від 20.03.2009 р.

 відповідача - не з`явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Завод "Павлоградспецмаш", м. Павлоград  

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Спецстрой", м. Харків  

про стягнення 88943,04 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Завод "Павлоградспецмаш" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Спецстрой" (відповідач) в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача штраф за несвоєчасне перерахування коштів в сумі 14823,84 грн. та заборгованість по орендній платі в сумі 74119,20 грн.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 22.07.2009р. у зв`язку з лікарняним судді Доленчука Д.О., справу №37/108-09було передано судді Светлічному Ю.В. до розгляду.

Позивач у судовому засіданні просить суд задовольнити позовні вимоги на підставах, викладених у позовній заяві.

Відповідач у призначене судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, витребувані попередньою ухвалою документи не представив.

          Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 31.07.2007р. було укладено договір оренди №20/30О.

          Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п.2.2. Договору перелік та вартість майна, що передається вказана у додатку №1, який є невід`ємною частиною договору.

Загальна вартість майна, що передається, згідно п.2.5. Договору, складає 207436,44 грн.

Відповідно до п.3.3. Договору термін оренди складає 30 діб від дати підписання акту прийому - передачі майна.

Судом встановлено, що позивач передав відповідачу майно на загальну суму 207443,64 грн., що підтверджується актом передачі в оренду №ЛА272 від 02.08.2007р.

Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами було укладено додаткові угоди в період з 05.09.2007р. по 14.09.2008р., якими сторони встановлювали загальну вартість майна, що передається в оренду, суму орендної плати, розмір орендної плати за одну добу, термін оренди та термін дії договору оренди №20/30 О від 31.07.2006р.

На виконання умов додаткових угоди та додатків до спірного договору, позивачем було передано відповідачу майно на загальну суму 968479,32 грн., що підтверджується актами передачі в оренду №ЛА338 від 05.09.2007р., №ЛА397 від 05.10.2007р., №ЛА418 від 22.10.2007р., №ЛА420 від 23.10.2007р., №ЛА9 від 14.01.2008р., №ЛА13 від 16.01.2008р., №ЛА38 від 04.02.2008р., №ЛА92 від 12.03.2008р., №ЛА146 від 18.04.2008р., №ЛА161 від 06.05.2008р., №ЛА176 від 14.05.2008р., №ЛА245 від 10.06.2008р., №ЛА273 від 25.06.2008р.

Судом встановлено, що за період з 14.12.2007р. по 17.09.2008р. відповідачем було повернуто позивачу спірне майно, що підтверджується актом повернення з оренди №ЛВА530 від 14.12.2007р., №ЛВА74 від 13.02.2008р., №ЛВА89 від 21.02.2008р., №ЛВА173 від 07.04.2008р., №ЛВА257 від 27.05.2008р., №ЛВА258 від 28.05.2008р., №ЛВА376 від 24.07.2008р., №ЛВА321 від 25.06.2008р., №ЛВА362 від 18.07.2008р., №ЛВА450 від 13.08.2008р., №ЛВА458 від 15.08.2008р., №ЛВА477 від 26.08.2008р., №ЛВА536 від 10.09.2008р., №ЛВА548 від 15.10.2008р. та  №ЛВА556 від 17.10.2008р.

Відповідно до ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно актів виконаних робіт (наданих послуг) №1467 від 23.09.2008р., №1466 від 23.09.2008р., №1465 від 23.09.2008р., №903 від 31.08.2007р., №1022 від 24.07.2008р., №1286 від 28.08.2008р., №1288 від 28.08.2008р., №1287 від 28.08.2008р., №1046 від 31.07.2008р., №1019 від 21.07.2008р., №1020 від 31.07.2008р., №1021 від 31.07.2008р., №888 від 25.06.2008р., №887 від 30.06.2008р., №886 від 30.06.2008р., №885 від 30.06.2008р., №638 від 31.05.2008р., №637 від 31.05.2008р., №636 від 27.05.2008р., №890 від 30.06.2008р., №537 від 30.04.2008р., №315 від 31.03.2008р., №531 від 30.04.2008р., №534 від 30.04.2008р., №688 від 31.05.2008р., №530 від 30.04.2008р., №48 від 31.01.2008р., №47 від 31.01.2008р., №1289 від 31.08.2008р., №1158 від 30.09.2007р., №1404 від 31.10.2007р., №1193 від 30.09.2007р., №210 від 29.02.2008р., №209 від 21.02.2008р., №208 від 29.02.2008р., №353 від 31.03.2008р., №351 від 31.03.2008р., №352 від 31.03.2008р., №1698 від 31.12.2007р., №49 від 31.01.2008р., №1341 від 31.10.2007р., №1283 від 31.10.2007р., №1282 від 31.10.2007р., №1563 від 30.11.2007р., №1488 від 30.11.2007р., №1701 від 13.12.2007р. орендна плата за період дії спірного договору оренди становила 344081,70 грн.

          Відповідач частково розрахувався за оренду майна в сумі 269962,50 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи реєстрами кредитних платіжних документів, отриманих від банків для зарахування на рахунок клієнту.

Згідно  ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11  Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з  господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.3.5. спірного Договору оренди орендар (відповідач) проводить оплату за весь строк оренди майна протягом 3-х календарних днів з моменту укладання цього Договору.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог  і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча  мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 74119,20 грн. (сума основного боргу)  правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 14823,84 грн. штрафу.

          Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні  санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми (неустойка,  штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.8.1. спірного Договору оренди за порушення відповідачем термінів перерахування орендної плати відповідач сплачує штраф у розмірі 20% від суми простроченого платежу.

          Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання.

Перевіривши нарахування штрафу, суд приходить до висновку, що даний розрахунок відповідає чинному законодавству, є вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 14823,84 грн. підлягають задоволенню, а зазначена сума стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 889,43 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 530, 549, 610, 625, 626, 759 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю в сумі 88943,04 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка "Спецстрой" (61082, вул. Ощепкова, 1, кв. №13, р/р №26005839819791 в ХОФ АКБ "Укрсоцбанк" в м. Харків, МФО 351016, код ОКПО 34862918) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Завод "Павлоградспецмаш" (51412, Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул. Терьошкіна, 9/3, р/р №26008173145200 в ВАТ "Райффайзенбанк Аваль" в м. Павлоград, МФО 305556, код ОКПО 20303352) 74119,20 грн. орендної плати, 14823,84 грн. штрафу, 889,43 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 23 липня 2009 року

Суддя                                                                                            Светлічний Ю.В.

справа №37/108-09