Рішення

від 21.07.2009 по справі 55/130-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

55/130-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2009 р.                                                            Справа № 55/130-09

вх. № 3312/5-55

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Строєвій О.Є.

відповідача- не з"явився   

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР", м. Харків      

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківбетон-С", м. Харків  

про стягнення 51708,17 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР", м. Харків, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення  з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківбетон-С", м. Харків, 35513, 33 грн. основного боргу, 4332,59 грн. витрат від інфляції, 5514,22 грн. пені, 71,42 грн. 3% річних, 6178,50 грн. 30% річних, 98,11 грн. збитків та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 037 від 24.07.07 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 квітня 2009 р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 26 травня 2009 р.

26 травня 2009 р.  позивач надав документи, які долучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 травня 2009 р. було відкладено розгляд справи на 22 червня 2009 р.

22 червня 2009 р. позивач надав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що зазначення відповідачем у платіжних документах рахунків є помилковим та вказані кошти у сумі 59310,81 грн. були сплачені відповідачем за цемент згідно договору поставки № 037 від 24.07.07 р.

Ухвалою заступника голови господарського суду від 22 червня 2009 р. було продовжено строк розгляду справи за межі, передбачені ч. 1 ст 69 ГПК України, по 24 липня 2009 р.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 22 червня 2009 р., від  13 липня 2009 р. було відкладено розгляд справи на інший день.

21 липня 2009 р. позивач надав до суду документи, які долучені судом до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 21.07.09 р. підтримувала позовні вимоги .

Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, документів, витребуваних ухвалою, суду не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача  звернувся до суду з заявою про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Ця заява розглянута судом та задоволена як така, що не суперечить чинному законодавству.

У відповідності до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

24 липня 2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР", м. Харків (далі позивач) та  Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківбетон-С", м. Харків (далі відповідач) було укладено договір № 037, у відповідності до умов якого позивач зобов"язався передати у власність товар, найменування, кількість, ціна якого зазначені в специфікаціях, які є невід"ємною частиною цього договору, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити його. Пунктом 2.1 договору передбачено, що сума договору визначається як сума вартостей, зазначених у специфікаціях, які є невід"ємною частиною договору. Пунктом 6.2 договору передбачений порядок розрахунків, який здійснюється відповідачем у відповідності з виставленим рахунком напротязі 2-х банківських днів з моменту поставки. Пунктом 7.3 договору передбачена відповідальність сторін, а саме відповідач, який прострочив виконання грошового зобов"язання відповідно до п. 6.2 договору, зобов"язаний за вимогою позивача сплатити останньому: суму боргу із встановленим індексом інфляції за весь час прострочки; пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період прострочки, за кожен день прострочки. Нарахування пені здійснюється від суми простроченого платежу за весь період прострочки оплати та припиняється в момент повного погашення заборгованості; 3% річних з построченної суми при прострочці  до 20 днів, при прострочці більше 20 днів- 30% річних. Якщо прострочка оплати вище 30 днів, відповідач, окрім пені та річних, зазначених у цьому пункті, зобов"язаний відшкодувати позивачеві збитки у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Пунктом 8.1 договору передбачений строк його дії, а саме договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.07 р.. Закінчення строку дії договору не звільняє відповідача від зобов"язання сплатити за  раніше поставлений товар з урахуванням штрафних санкцій та збитків.

В специфікації № 1 до договору № 037 від 24.07.07 р. зазначено найменування продукції, вид відвантаження, одиниця вимірювання та ціна.

28 грудня 2007 р. сторони уклали між собою додаткову угоду №1 до договору  № 037 від 24.07.07 р., якою визначили, що цей договір діє до 31 грудня 2008 р.

На виконання умов вказаного договору та додаткової угоди до нього позивач протягом серпня 2008 р. поставив відповідачеві товар на загальну суму 94824,12 грн., що підтвердужється видатковими накладними № РН-0002631 від 12.12.08 р., РН-0002686 від 15.08.08 р., РН-0002733 від 20.08.08 р., РН-0002738 від 21.08.08 р., РН-0002754 від 21.08.08.р., РН-0002761 від 21.08.08 р., РН-0002866 від 29.08.08 р., РН-0002879 від 29.08.08 р., які підписані обома сторонами.

У вказаних накладних, окрім накладної № РН-0002631 від 12.08.08 р., в якій вказаний рахунок-фактура № СФ-001451 від 12.08.08 р., зазначений договір № ДГ-037 від 24.07.07 р., що свідчить про те, що поставки товару здійснювались саме на виконання цього договору.

З боку відповідача товар був отриманий уповноваженою особою на підставі довіреностей ЯОИ № 876484/43 від 04.08.08 р. та ЯОИ № 876493/52 від 12.08.08 р., які видані на отримання цінностей від  ТОВ "Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР".

Вказані довіренності вказані у вищезазначених накладних.

Таким чином, відповідач товар отримав, проте сплатив за нього лише частково у сумі 59310,81 грн., що підтверджується банківськими витягами від 20.08.08 р., від 21.08.08 р., від 22.08.08 р., від 26.08.08 р.

В графі "призначення платежу" вказаних витягів банку зазначені рахунки-фактури.

На вимогу суду позивач надав письмові пояснення, в яких зазначив, що зазначення відповідачем у платіжних документах рахунків є помилковим та вказані кошти у сумі 59310,81 грн. були сплачені відповідачем за цемент згідно договору поставки № 037 від 24.07.07 р.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо повної та своєчасної оплати товару, у відповідача виникла заборгованість у сумі 35513,33 грн.(сума основного боргу), що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вказані обставини, враховуючи вимоги ст.629 Цивільного Кодексу України, а саме те, що договір є обов"язковим для виконання сторонами, враховуючи те, що відповідач отримав товар, що підтверджується належними доказами, проте докази здійснення ним повного розрахунку з позивачем в матеріалах справи відсутні, а також приймаючи до уваги те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча  мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обгрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення основного боргу в сумі –35513,33  грн.  правомірна та обгрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторони також у договорі встановили, що у разі прострочки оплати відповідач сплачує позивачеві суму боргу із встановленим індексом інфляції за весь час прострочки та 3% річних з простроченної суми при прострочці  до 20 днів, при прострочці більше 20 днів- 30% річних

Враховуючи викладене,  позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 4332,59 грн. та 30% річних у сумі 6178,50 за прострочення виконання грошового зобов"язання   підлягають задоволенню як правомірні.

Судом встановлено, що позивач у розрахунках 3% річних  допустив помилки.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога щодо стягнення 3%  річних підлягає задоволенню частково у сумі 14,92 грн., в решті заявленої вимоги  у сумі 56, 5 грн. слід відмовити, як зайво нарахованої.

Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Як вже було раніше зазначено, пунктом 7.3 договору передбачено, що відповідач, який прострочив виконання грошового зобов"язання відповідно до п. 6.2 договору, зобов"язаний за вимогою позивача сплатити останньому: пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період прострочки, за кожен день прострочки. Нарахування пені здійснюється від суми простроченого платежу за весь період прострочки оплати та припиняється в момент повного погашення заборгованості. Якщо прострочка оплати вище 30 днів, відповідач, окрім пені та річних, зазначених у цьому пункті, зобов"язаний відшкодувати позивачеві збитки у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Суд зазначає про те, що у відповідності до ст.627 ЦК України, в якій вказано: відповідно до ст.6 цього Кодексу  сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору : сторони мають право врегулювавти ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами, і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов"яковість сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами.

Враховуючи вимоги ст.526 ЦК України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, враховуючи неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов"язань у відповідності до умов укладеного між сторонами договору № 037 від 24.07.07 р., а саме відповідач повинен був здійснити розрахунок в строк протягом 2 банківських  днів з моменту отримання товару, проте і на теперешній час зобов"язання відповідачем  виконано неналежним чином в порушення вимог ст.629 ЦК України, враховуючи передбачену сторонами у договорі відповідальність, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 4384,83 грн. та  збитків у розмірі 98,11 грн. підлягають задоволенню, як правомірні та обгрунтовані(судом перевірено розрахунок пені та збитків).

Враховуючи вимоги ч. 6 ст. 232 ГК УКраїни, а саме те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано, в решті заявленої вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі  1129,39 грн. слід відмовити, як зайво нарахованої.

У відповідності  зі статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись  ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст.  526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч. 2 ст. 625, ст. 627, ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України,  суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківбетон-С", м. Харків(61099, м. Харків, вул. Єнакіївська, 14, код ЄДРПОУ 34630987, п/р 26000301000276 в ХФ АКБ "Мрія", МФО 350631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР", м. Харків(61106, м. Харків, вул. Індустріальна, 3, код ЄДРПОУ 32359553, п/р № 2600930127814 в ВАТ Реал Банк м. Харків, МФО 351588) 35513, 33 грн. основного боргу,  4332,59 грн. втрат від інфляції, 4384,83 грн. пені, 14,92 грн. 3% річних, 6178,50 грн. 30% річних, 98,11 грн. збитків, 505,22 грн. державного мита та 115,29 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

В решті заявлених вимог про стягнення  56,5 грн. 3 % річних та 1129,39 грн. пені    відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                            

Повний текст Рішення підписано 22 липня  2009 року.