Постанова

від 19.12.2014 по справі 1-3-11

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1-3-11

1/705/1/14

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 грудня 2014 року Уманський міськрайонний суд

Черкаської області

в складі: головуючого-судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5

представника потерпілої ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умані кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Умань, Черкаської області, українця, громадянина України, освіта середня - спеціальна, одруженого, не працюючого, проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_7 зміненим прокурором обвинуваченням, у відповідності до постанови про зміну обвинувачення від 27 жовтня 2014 року, обвинувачується в тому, що він 12 березня 2005 року, близько 11 год. 00 хв., перебуваючи на території домоволодіння по АДРЕСА_1 , в ході конфлікту з гр. ОСОБА_8 , 1949 року народження, який виник на грунті неприязних відносин з приводу розподілу спадщини, діючи умисно та цілеспрямовано, наніс останній декілька ударів руками та ногами в область голови та різні частини тіла, а також декілька ударів молотком в область голови, після чого продовжуючи свої злочинні дії, наздогнав ОСОБА_8 біля хвіртки вказаного домоволодіння, коли вона його залишала та наніс один удар кулаком в обличчя, чим спричинив ОСОБА_8 , згідно висновку експерта № 207/13 від 29.11.2013 року тілесні ушкодження у вигляді забійної рани на фоні синця в ділянці чола справа, крововилив та садна обох повік правого ока, садна в ділянці орбіти та виличної кістки справа, перелом дистального кінця кісток носа з незначним зміщенням відламків, які зазвичай спричиняють розлад здоров`я в строк понад 6 днів, але не більше трьох тижнів, не призводять до стійкої втрати працездатності, припухлість та синці в ділянці спини, поперека та відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Дії ОСОБА_7 обвинуваченням кваліфікуються за ч.1 ст.125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження.

Розглянувши справу в судовому засіданні в повному обсязі, дослідивши матеріали справи, матеріали кримінальної справи № 1700500266 по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України в 1 томі, провівши судові дебати, в нарадчій кімнаті суд прийшов до висновку про необхідність направлення справи прокурору на додаткове розслідування в зв`язку з тим, що встановлені в ході судового слідства неправильність та неповнота досудового слідства не можуть бути усунуті в ході судового розгляду справи.

Суд, з власної ініціативи відновив судове слідство згідно ст.326 КПК України (1960 року) та поставив на обговорення учасниківпроцесу питання про повернення справи на додаткове розслідування з підстав порушення двох кримінальних справ по одному факту, які в даний час відкриті та не об`єднані в одне провадження, проведення слідчим процесуальних дій поза строками досудового слідства, які належним чином не продовжувалися, проведення експертиз у справі при закритій кримінальній справі, зміни обвинувачення прокурором на ч.1 ст.125 КК України в зв`язку з тим, що кваліфікація дій підсудного ОСОБА_7 обґрунтовується висновком експерта № 207/13 від 29 листопада 2013 року при цьому висновки висловлені в експертизі щодо ступеню тяжкості тілесних ушкоджень нанесених потерпілій не відповідають зміненому прокурором обвинуваченні.

Прокурор ОСОБА_3 при вирішення даного питання поклався на думку суду.

Потерпіла ОСОБА_8 та її представник ОСОБА_6 при вирішенні питання про повернення справи на додаткове розслідування заявила, що вона вважає за необхідне направити справу на додаткове розслідування, зміна обвинувачення прокурором на ч.1 ст.125 КК України є необґрунтованою та невірною, оскільки дане обвинувачення щодо кваліфікації дій підсудного ОСОБА_7 обґрунтовується висновком експерта № 207/13 від 29 листопада 2013 року, згідно якого тілесні ушкодження заподіяні потерпілій ОСОБА_8 відносяться частина до легких тілесних ушкоджень, а частина, яку інкримінує в обвинувачення прокурор до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, що не відповідає зміненому прокурором обвинуваченні.

Підсудний ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_4 зазначив, що недоліки, які були оголошені судом, являються підставами для ухвалення виправдувального вироку, так як всі доказі зібрані під час досудового слідства є незаконними в зв`язку з тим, що справу було порушено суддею за скаргою приватного обвинувачення, тому заперечує щодо повернення кримінальної справи на додаткове розслідування.

Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, вважає, що кримінальна справа підлягає поверненню прокурору на додаткове розслідування, так як встановлені в ході судового слідства неправильність та неповнота досудового слідства не можуть бути усунуті в ході судового розгляду, з наступних підстав.

Стаття 1 КПК України(в редакції 1960 року) визначає, що призначенням КПК України (1960 року)є визначення порядку провадження у кримінальних справах.

Зазначена норма закону вказує на те, що при провадженні досудового слідства повинно бути чітко дотримано процесуальний порядок, визначений КПК України (1960 року), так як недотримання такого порядку тягне до визнання тих чи інших вчинених процесуальних дій нелегітимними.

Відповідно до ст.22 КПК України (1960 року), прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов`язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують його відповідальність.

За змістом статті 64 КПК України (1960 року), при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню, втому числі обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом`якшують та обтяжують покарання.

Дана кримінальна справа була порушена 13 вересня 2007 року суддею Уманського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_9 за скаргою приватного обвинувачення ОСОБА_8 відносно ОСОБА_7 за ч.2 ст.125 КК України (т.1 а.с. 1) та 8 жовтня 2007 року направлена прокурору м. Умані для організації проведення досудового слідства, справі присвоєно № 1700700520 (т.1 а.с. 47).

23 жовтня 2007 року справу прийнято до провадження слідчим СВ Уманського МВ УМВС України ОСОБА_10 та цього ж дня кримінальна справа закрита за відсутності в діях ОСОБА_7 складу злочину (т.1 а.с. 50-51). Вказана постанова про закриття кримінальної справи скасована заступником прокурора м. Умані постановою від 15 грудня 2007 року (т.1 а.с. 57).

17 грудня 2007 року слідчий СВ Уманського МВ УМВС ОСОБА_11 відновив досудове слідство, прийняв справу до свого провадження та постановою від 17.12.2007 року призначив судово-медичну експертизу (т.1 а.с. 60-61). Не дочекавшись висновку експерта слідчий цього ж дня 17.12.2007 року закрив кримінальну справу відносно ОСОБА_7 за недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину (т.1 а.с. 63). Зазначена постанова була скасована постановою заступника прокурора м. Умані 19 лютого 2008 року (т.1 а.с.65).

20 лютого 2008 року старший слідчий СВ Уманського МВ УМВС ОСОБА_11 приймає постанови про відновлення досудового слідства, приймає справу № 1700700520 до свого провадження, призначає судово-медичну експертизу та закриває кримінальну справу відносно ОСОБА_7 за відсутності в його діях складу злочину (т.1 а.с. 67, 68, 84). 5 травня 2008 року заступник прокурора м. Умані скасовує постанову слідчого про закриття справи від 20 лютого 2008 року.

6 травня 2008 року слідчий СВ Уманського МВ УМВС України ОСОБА_12 відновлює досудове слідство та приймає справу до свого провадження, також 06.05.2008 року приймає постанову про призначення повторної комісійної судово-медичної експертизи та знову закриває кримінальну справу за відсутності в діях ОСОБА_7 складу злочину (т.1 а.с. 90-92). 4 липня 2008 року в.о. прокурора м. Умані постанову від 6 травня 2008 року про закриття кримінальної справи скасовує, як незаконну (т.1 а.с. 96).

7 липня 2008 року слідчий СВ Уманського МВ УМВС України ОСОБА_13 постановою відновлює досудове слідство та приймає справу до свого провадження.

У відповідності до статті 120 КПК України (в редакції 1960 року), досудове слідство у кримінальних справах повинно бути закінчено протягом двох місяців. В цей строк включається час з моменту порушення справи до направлення її прокуророві з обвинувальним висновком або до закриття чи зупинення провадження у справі. Зазначений строк може бути продовжено відповідними прокурорами. При відновленні закритої справи строк досудового слідства встановлюється прокурором, який здійснює нагляд за слідством, в межах одного місяця з моменту прийняття справи до провадження. Дальше продовження зазначеного строку провадиться на загальних підставах.

Таким чином, справу № 1700700520 по обвинуваченню ОСОБА_7 за ч.2 ст.125 КК України було порушено 13 вересня 2007 року, тому саме з цього часу розпочався перебіг досудового слідства у кримінальній справі та закінчився 28 серпня 2008 року, при цьому жодного разу строк досудового слідства належним чином в порядку ст.120 КПК України (1960 року) не продовжувався. Слідчими неодноразово призначалися судово-медичні експертизи, але в день призначення експертиз приймалися постанови про закриття кримінальної справи, при цьому експертизи проводилися в закритій справі, після проведення експертиз, постанови слідчих про закриття справи скасовувалися прокурором.

Про порушення строків досудового слідства, прокурор вірно зазначає в постанові про зміну обвинувачення від 27 жовтня 2014 року, що в ході розгляду даної кримінальної справи було досліджено письмові докази по справі та встановлено, що всі експертизи які призначалися в ході досудового слідства, були призначені та виконані поза межами строків досудового слідства, а тому суд їх не може прийняти в якості доказів. В якості доказу судом може бути прийнята експертиза, що була призначена судом в судовому засіданні та згідно висновку експерта за № 207/13 від 29.11.2013 року в ОСОБА_8 наявні тілесні ушкодження які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Судом встановлені і інші істотні порушення, згідно яких суд позбавлений можливості всебічно, повно і об`єктивно дослідити та вирішити справу. Так, під час дослідження судом кримінальної справи № 1700500266, встановлено, що 25 квітня 2005 року слідчим СВ Уманського МВ УМВС України була порушена кримінальна справа по факту спричинення тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості громадянці ОСОБА_8 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України (а.с. 1). В подальшому 17.04.2006 року у даній справі притягнуто ОСОБА_7 , як обвинуваченого (а.с. 141). 17 липня 2007 року склад злочину перекваліфіковано з ст.122 на ст.125 КК України (а.с. 202-204) та 17.07.2007 року закрито справу в зв`язку з відсутністю складу злочину (а.с. 205-207). Прокурором скасовані зазначені постанови про перекваліфікацію складу злочину та про закриття кримінальної справи постановою від 30 липня 2007 року, після цього старшим слідчим СВ Уманського МВ УМВС ОСОБА_14 кримінальну справу прийнято до свого провадження (а.с. 210-211). Будь-яких інших процесуальних рішень по справі не приймалося, досудове слідство не проводилося з невідомих причин, тому на даний час існує дві кримінальні справи по одному і тому ж факту спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 порушених відносно ОСОБА_7 , питання щодо об`єднання зазначених справ згідно ст.26 КПК України (1960 року) не вирішувалося та в даний час не вирішене, що є порушенням права на захист ОСОБА_7 .

Суд вважає дані порушення КПК України (1960 року) істотними, а докази здобутими поза строками досудового слідства та у закритій кримінальній справі нелегітимними і такими, що викликають сумнів щодо законності проведених слідчих дій по справі, складання документів та допустимість доказів, оскільки згідно ст.65 КПК України, докази збираються у встановленому законом порядку, висновки суду не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих з порушенням процесуального порядку збирання останніх.

Крім того, заява представника потерпілої ОСОБА_6 про те, що у відповідності до постанови про зміну обвинувачення від 27 жовтня 2014 року, згідно якої обвинувачення інкримінує ОСОБА_7 злочин, передбачений ч.1 ст.125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження, що обґрунтовується висновком експерта № 207/13 від 29 листопада 2013 року, у відповідності до якого тілесні ушкодження у потерпілої ОСОБА_8 відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я (т.4 а.с. 56-70), обвинувачення пред`явлене за більш м`який злочин, тому в разі покладення в основу обвинувачення саме зазначеного висновку, дії ОСОБА_7 підлягають кваліфікації за ч.2 ст.125 КК України, яка є більш тяжкою, обгрунтована.

Зазначена невідповідність висновків експертів та пред`явленого обвинувачення, позбавляють суд та потерпілу сторону, сторону захисту виконати вимоги п.3 ч.1 ст.64 КПК України (1960 року), згідно якої при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину.

На таку підставу для повернення справи на додаткове розслідування, звертає увагу Пленум ВС України в п.10 Постанови № 2 від 11 лютого 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», згідно якої справа підлягає повернення на додаткове розслідування, в тому разі коли потерпілий чи його представник вважають, що підстави для перекваліфікації дій за статтею КК України, якою передбачено відповідальність за більш тяжкий злочин є, а прокурор їх не вбачає.

Згідно ч.1 ст.281 КПК України (1960 року) повернення страви на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

Постановою ПВС України № 2 від 11 лютого 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», в п.8 роз`яснено, що досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам статтей 22 і 64 КПК України (1960 року) не були досліджені або були поверхнево чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Неправильним досудове слідство визнається в разі, коли органами досудового слідства при вчиненні процесуальних дій і прийнятті процесуальних рішень були неправильно застосовані або безпідставно не застосовані норми кримінально-процесуального чи кримінального закону і без усунення цих порушень справа не може бути розглянута в суді.

Заперечення захисника ОСОБА_4 щодо не можливості повернення справи до додаткове розслідування з підстави, що справа була порушена в порядку приватного обвинувачення відповідно до статті 27 КПК України (1960 року) та в ній досудове слідство проводилося незаконно і проведено бути не може, оскільки це не передбачено КПК України (1960 року), суд оцінює критично та вважає їх необґрунтованими в зв`язку з тим, що справа була порушена постановою судді 13 вересня 2007 року в порядку приватного обвинувачення відносно ОСОБА_7 за ч.2 ст.125 КК України, але в подальшому постановою Уманського міськрайонного суду від 8 жовтня 2007 року дану кримінальну справу направлено прокурору м. Умані для організації проведення досудового слідства в зв`язку з тим, що справа має особливе громадське значення, що відповідає ч.2 ст.27 КПК України (1960 року) (т.1 а.с. 47).

Крім того, під час досудового слідства та до зміни прокурором обвинувачення дії ОСОБА_7 були перекваліфіковані на ч.1 ст.121 КК України, справа за даною статтею розслідується в загальному порядку і не може бути порушена чи розглянута в порядку приватного обвинувачення.

Суд вважає, що при додатковому розслідуванні справи органу досудового слідства необхідно у встановленому законом порядку встановити строк додаткового розслідування, вирішити питання щодо об`єднання двох кримінальних справ, провести всі слідчі дії та прийняти процесуальні рішення, які були проведені та прийняті за межами строків досудового слідства і потреба в яких наявна. Виконати вимоги ст.64 КПК України (1960 року). Крім того, прокурору слід прийняти рішення за фактами призначення експертиз у зупиненій справі та не проведення досудового слідства у справі № 1700500266 з 1 серпня 2007 року по даний час.

На підставі викладеного, керуючись ст.281 КПК України (1960 року), Постановою ПВС України № 2 від 11 лютого 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» суд,

п о с т а н о в и в:

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, повернути прокурору м. Умані Черкаської області на додаткове розслідування.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_7 залишити попередню підписку про невиїзд.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Черкаської області протягом 7 діб з моменту її проголошення.

Головуючий