Рішення

від 24.12.2014 по справі 910/21252/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21252/14 24.12.14

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Мельник Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оміа Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноком"

про стягнення 1 537 161,60 грн.

за участю представників:

від позивача:Бондаренко Г.П. - представник за довіреністю б/н від 08.09.2014 р. від відповідача:Костянецький М.В. - представник за довіреністю б/н від 17.12.2014 р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Оміа Україна" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноком" про стягнення заборгованості у сумі 1 516 961,40 грн. за договором купівлі-продажу.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу № PL-AD/241110 від 24.11.2010 р. в частині своєчасної оплати поставленого товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у сумі 1 516 961,40 грн.

У позові Товариство з обмеженою відповідальністю "Оміа Україна" просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноком" заборгованість поставлений, але неоплачений товар у сумі 1 516 961,40 грн., яка складається з суми основного боргу 584 910,80 грн., пені - 40 984,52 грн., штрафу - 872 156,52 грн., інфляційної складової боргу у сумі 13 429,31 грн. та 3 % річних - 5 480,25 грн.

Під час розгляду справи по суті від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої останній просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар сумі 1 537 161,60 грн., яка складається з основної заборгованості у розмірі - 549 910,80 грн., пені у сумі 64 020,87 грн., штрафу - 872 156,52 грн., інфляційної складової боргу у сумі 42 733,63 грн. та 3 % річних - 8 339,94 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував збільшені позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача позов визнав частково, зазначив, що сума основної заборгованості відповідачем поступово сплачується, а нарахування пені та штрафу протирічить Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Також просив розстрочити виконання рішення суду на один рік.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24.11.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оміа Україна" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноком" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № PL-AD/241110.

Згідно з п 1.1 вказаного договору продавець в порядку та на умовах, передбачених цим договором зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти хімічну сировину, визначену сторонами у додатку № 1 до цього договору, та оплатити даний товар в порядку, передбаченому даним договором.

Оплата товару здійснюється покупцем поетапно за кожну партію. Вартість кожної партії товару визначається сторонами у заказ-наряді на поставку такої партії, що оформлюється згідно з умовами п. 4.2.1 договору (п. 2.2 договору).

Вартість кожної окремої одиниці товару для покупця визначається у додатку № 1 до договору. Строк оплати за поставлений товар вказується у додатку до цього договору. Товар за умовами цього договору поставляється партіями. Обсяг, кількість, асортимент кожної партії товару погоджується сторонами після отримання продавцем замовлення під покупця (п.п. 2.3, 2.6, 3.1 договору).

Продавець зобов'язується надавати покупцю протягом 5 робочих днів з моменту отримання від покупця оригіналів підписаної попередньої видаткової накладної та довіреності, оригінали наступних документів: рахунок-фактури, видаткову накладну, податкову накладну ( п. 4.1.5 договору).

Цей договір вважається складеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та його скріплення печатками сторін (п.8.1 договору).

У подальшому до вказаного договору були внесені зміни шляхом укладення додатків до договору купівлі-продажу щодо надання кредитного ліміту на отримання товару у сумі 550 000,00 грн. та відповідальності сторін за порушення умов договору.

На виконання вказаного договору за період з 11.04.2014 р. по 16.05.2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Оміа Україна" поставило відповідачу товар на суму 939 637, 44 грн., що підтверджується видатковими накладними та рахунками на оплату за вказаний період, а також поясненнями представників сторін.

Разом з тим, відповідач зі свого боку зобов'язання за домовленістю виконав неналежним чином, оплату наданих послуг позивачу здійснив частково - на суму 354 726,64 грн.

Таким чином, судом встановлено, що на час подання позову до суду у відповідача виникла заборгованість за поставлений товар за договором купівлі-продажу № PL-AD/241110 від 24.11.2010 р. у сумі 584 910,80 грн.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

З матеріалів справи вбачається, що після подачі позову, відповідач сплатив частину суми основного боргу в розмірі 100 515,76 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 23.12.2014 р. та поясненнями учасників процесу.

Таким чином, сплативши заборгованість у вказаній сумі, відповідач припинив у такий спосіб відповідне грошове зобов'язання основної заборгованості на суму 100 515,76 грн., у зв'язку з чим провадження в цій частині позовних вимог підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноком" на час розгляду даної справи наявна заборгованість за поставлений товар у сумі 459 395,04 грн., яка підлягає стягненню.

Крім суми основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача пеню в сумі 64 020,87 грн. за договором поставки за період з 26.05.2014 р. по 13.11.2014 р.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до додатку № 3 від 19.09.2011 р. до договору купівлі-продажу за необґрунтовану відмову покупця від розрахунку за товар та/або за прострочення строків оплати, передбачених даним договором та/або відповідними додатками, покупець зобов'язується сплатити продавцеві штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у вказаний період, за кожен день прострочення платежу.

З викладеного вбачається, що за невиконання зобов'язання за договором купівлі-продажу сторони передбачили штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а не пені, як про це зазначає позивач.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та враховуючи ту обставину, що умова про сплату пені повинна міститись у договорі, то підстави для нарахування пені у позивача відсутні, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Про вказане також свідчить редакція договору купівлі-продажу від 24.11.2010 р., в якій за порушення цих же умов договору передбачалась саме пеня.

Також позивач просить стягнути з відповідача 15 %, 30 % та 50% штрафу в сумі 872 156,52 грн.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Нормами ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" та правової позиції Верховного Суду України вiд 06.06.2012 р. у справi № 6-49цс12, вiд 30.10.2013 р. у справi № 6-59цс13 застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Відповідно до додатку № 3 від 19.09.2011 р. до договору купівлі-продажу у випадку, якщо прострочення оплати становить більше 10 календарних днів, то покупець зобов'язаний одноразово сплатити продавцю штраф у розмір 15 % від суми простроченої заборгованості, більше 20 календарних днів - штраф у розмірі 30 % від суми простроченої заборгованості, більше 30 календарних днів - штраф у розмірі 50 % від суми простроченої заборгованості

Виходячи із положень зазначеної норми та укладеного сторонами правочину, а також зважаючи на ту обставину, що відповідачем допущено прострочення виконання зобов'язання, заявлені позивачем вимоги про стягнення 15 %, 30 % та 50% штрафу є такими, що заявлені правомірно.

Провівши розрахунок заявленої до стягнення суми штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 15 %, 30 % та 50% штрафу, що складає 872 156,52 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у сумі 42 733,63 грн. та 3 % річних - 8 339,94 грн. за період з 26.05.2014 р. по 13.11.2014 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства, вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.

Провівши розрахунок заявленої до стягнення суми матеріальних втрат, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню інфляційна складова боргу у сумі 42 733,63 грн. та 3 % річних - 8 268,88 грн., тобто у меншій сумі, ніж заявлено позивачем за період з 26.05.2014 р. по 13.11.2014 р.

Щодо заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду на один рік у зв'язку із скрутним фінансовим становищем, суд вважає, що вона задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України суд при наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони у виняткових випадках, залежно від обставин справи може, серед іншого, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Пунктом 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 р. визначено, що вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, підставою для розстрочки, відстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні виключні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Наведену відповідачем підставу для розстрочення виконання судового рішення відповідач у судовому засіданні не довів та не надав доказів його скрутного фінансового становища, у зв'язку з чим суд відмовляє відповідачу у розстроченні виконання рішення.

Крім того, суд виходить з того, що фінансове становище відповідача не спростовує факту допущеного ним прострочення в оплаті поставленого товару та не звільняє його від виконання зобов'язань.

Згідно з ч. 5 ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.cт. 32-34, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оміа Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноком" про стягнення заборгованості у сумі 1 537 161,60 грн. в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноком" основної заборгованості в сумі 100 515,76 грн. припинити.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Оміа Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноком" про стягнення заборгованості у сумі 1 436 646,00 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноком" (03113, м. Київ, вул. Шевцова, буд. 1, ідентифікаційний код 21628777) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Оміа Україна" (04080, м. Київ, вул. Межигірська, 87-А, ідентифікаційний код 33548855) основну заборгованість у сумі 459 395 (чотириста п'ятдесят дев'ять тисяч триста дев'яносто п'ять) грн. 04 коп., штраф у сумі 872 156 (вісімсот сімдесят дві тисячі сто п'ятдесят шість) грн. 52 коп., інфляційну складову боргу в сумі 42 733 (сорок дві тисячі сімсот тридцять три) грн. 63 коп., 3 % річних в сумі 8 268 (вісім тисяч двісті шістдесят вісім) грн. 88 коп.

У решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноком" (03113, м. Київ, вул. Шевцова, буд. 1, ідентифікаційний код 21628777) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Оміа Україна" (04080, м. Київ, вул. Межигірська, 87-А, ідентифікаційний код 33548855) витрати по сплаті судового збору в розмірі 29 585 (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 70 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 24 грудня 2014 року.

Повний текст рішення підписаний 30 грудня 2014 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна