Постанова

від 23.12.2014 по справі 813/2371/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2014 року № 813/2371/14

Львівський окружний адміністративний суду в складі:

головуючого - судці: Костецького Н.В.

за участю секретаря судового засідання Приймака С.І.

представників позивача Семенюти Д.В.

представника відповідача Кохана А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Флоор Бест» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Флоор Бест» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, в якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області №0000832201 та №0000842201 від 07.03.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про безпідставність висновків податкового органу, яких він дійшов за результатами позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів до бюджету при здійсненні взаєморозрахунків із ТзОВ «Фінанс пан трейд», ПП «Патронат», ПП «БК Аструм», ТзОВ «Укрміксі», ТзОВ «Нові технології ТПВ», ТзОВ «ТПК Груп». Вважає, що висновки про нереальність, тобто, відсутність фактичного проведення фінансово - господарських операцій між позивачем та вищевказаними підприємствами, базуються лише на метеріалах перевірок вказаних контрагентів органами державної податкової служби за їх місцезнаходженням. Однак, висновок податкового органу про відсутність господарських операцій між вищевказаними сторонами є безпідставними та необґрунтованими, акти перевірок контрагентів не містять відповідної доказової бази. Відповідно, ПП «Флоор Бест» жодним чином не порушувало норм податкового законодавства, в зв'язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення прийнято неправомірно та підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, пояснив, що інших документів, ніж ті, що долучені до матеріалів справи, суду на підтвердження своїх вимог представити не може в зв'язку з їх відсутністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі з підстав, викладених в поданих суду письмових запереченнях( ІІ том а.с.121-137). Додатково пояснивши, що Державна податкова інспекція у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області при перевірці діяла в межах норм ПК України. Просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підставами для визнання незаконними (нечинними) актів в судовому порядку є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів фізичної особи, підприємства чи організації - позивача у справі.

Судом встановлено, що ПП «Флоор Бест» зареєстроване 10.02.2011 року Виконавчим комітетом Львівської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 10.02.2011 року.

Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ:37527425.

Місцезнаходження ПП «Флоор Бест» відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 79066, м. Львів, вул. Зелена, 273.

Перевіркою встановлено, що фактично суб'єкт господарювання знаходиться за адресою: 79066, м. Львів, вул. Зелена, 273.

Основний вид діяльності за КВЕД: 46.73 - оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно - технічними обладнанням.

Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 11.02.2011 року за №66601, станом на 10.02.2014 року перебуває на обліку в ДПІ у Сихівському районі м.Львова.

У періоді, що перевірявся ПП «Флоор Бест» було платником наступних податків та зборів:податку на прибуток; податок на додану вартість; податок з доходів фізичних осіб.

ПП «Флоор Бест» не є консолідованим платником податків.

У періоді, що перевірявся ПП «Флоор Бест» відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 28.09.2011 року №200003251, виданого в ДПІ у Сихівському районі м.Львова, індивідуальний податковий номер - 375274213504, було зареєстровано платником ПДВ 01.09.2011 року по день підписання акта перевірки.

ПП «Флоор Бест» у періоді з 01.02.2012 року по 30.04.2013 року не було засновником (учасником), акціонером інших суб'єктів господарювання.

У періоді, що перевірявся ПП «Флоор Бест» використовувало у своїй діяльності наступні офісно - складські приміщення, площею 144,0 м.кв. за адресою м. Львів, вул. Зелена, 273. Судом встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного «правління Міндоходів у Львівській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Флоор Бест» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплата податків і зборів до бюджету при здійсненні взаєморозрахунків із ТзОВ «Фінанс пан трейд» (ЄДРПОУ: 37700469), ПП «Патронат» (ЄДРПОУ: 23967667), ПП «БК Аструм» (ЄДРПОУ: 38347323), ТзОВ «Укрміксі» (ЄДРПОУ: 38148281), ТзОВ «Нові технології ТПВ» (ЄДРПОУ: 35921869), ТзОВ «ТПК Груп» (ЄДРПОУ: 38148831) за весь період їх здійснення.

За результатами перевірки складено акт від 21.02.2014 року №159/10/13-50-22-01-17 (далі - акт перевірки) ( І том а.с.13-32), у висновках якого зафіксовано порушення позивачем, а саме:

- п.44.1, п.138.2 ст.138, п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток за 2012 рік в сумі 151 985,40 грн. за рахунок здійснення взаєморозрахунків із ТзОВ «Фінанс пан трейд» (ЄДРПОУ:37700469), ТзОВ «Нові технології ТПВ»(ЄДРПОУ:35921869);

- п.198.3, п.198.4 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість по взаєморозрахунках ТзОВ «Фінанс пан трейд» (ЄДРПОУ:37700469), ТзОВ «Укрміксі»(ЄДРПОУ:38148281), ТзОВ «Нові технології ТПВ»(ЄДРПОУ:35921869), ТзОВ «ТПК Груп» (ЄДРПОУ: 38148831), ТзОВ «БК Аструм» всього в сумі 267 236,87 грн., в т.ч. за березень 2012 року в сумі 9 870,01 грн., за червень 2012 року в сумі 67 976,86 грн., за липень 2012 року в сумі 44 689,48 грн., за серпень 2012 року в сумі 21 703,52 грн., за жовтень 2012 року в сумі 26 362,68 грн., за листопад 2012 року 15 165,10 грн., за грудень 2012 року 16 810,74 грн., за березень 2013 року 7 333,50 грн., за квітень 2013 року 18 113,32 грн.

У разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладені в акті перевірки, вони мають право подати свої заперечення в терміни визначені п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755- VI до органу ДПС.

Заперечень на акт до податкового органу направлено позивачем не було.

На підставі акта перевірки від 21.02.2014 року №159/10/13-50-22-01-17 податковий орган 07.03.2014 року прийняв податкові повідомлення - рішення №0000842201 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 334 046,25 грн. (основний платіж - 267 237,00 грн., штрафні санкції - 66 809,25 грн.) та №0000832201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства і організацій на суму 189 981,00 грн.( основний платіж - 151 985,00 грн., штрафні санкції - 37 996,00 грн.)( а.с.33-34).

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 року зі змінами та доповненнями, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Для з'ясування зазначених обставин судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Крім того, судам слід враховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Судам потрібно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються зокрема з витрат операційної діяльності. Витрати операційної діяльності включають в себе також собівартість реалізованих товарів (пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України).

Згідно із п. 138.8 ст.138 України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема прямих матеріальних витрат. До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (пп. 138.8.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, установлених розділом ІІ цього Кодексу.

До складу витрат згідно з п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (набув чинності з 1.01.2011 року) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1ст. 201 Податкового кодексу України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України), а саме - Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та був чинний станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття «господарська операція» (бухгалтерський чи економічний ефект).

Із положень частин 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складені на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, Податкового кодексу України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно із п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а)порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку;

ж)ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку,

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно із з п. 201.4. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.6. ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

На підтвердження дотримання вимог пп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139, п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України під час здійснення господарських операцій із контрагентом ПП «Промбуд Маркет» позивачем надано копії: договору поставки від 06.03.2012 року, укладеного між ТзОВ «Нові технології ТПВ» (постачальник) та ПП «Флоор Бест» (покупець); видаткових накладних , податкових накладних, виписок з особового рахунку, договору поставки №20/07 від 20.07.2012 року, укладеного між ТзОВ «ТПК Груп» (постачальник) та ПП «Флоор Бест»; видаткових накладних, податкових накладних, виписок з особового рахунку, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, податкових декларацій з податку на додану вартість, податкових декларацій з податку на прибуток підприємства, договір поставки №88 від 11.06.2012 року, укладеного між ТзОВ «Фінанс пан трейд» та ПП «Флоор Бест», договір поставки №1106/12 від 01.10.2012 року, укладеного між ТзОВ «Укрміксі» та ПП «Флоор Бест», видаткові накладні, податкові накладні, довідку про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2012 року, договору поставки №14/С/13, №12/С/12 від 01.01.2013 року укладеного між ТзОВ «Центральна Консалтингова Компанія» (постачальник) та ПП «Флоор Бест» (покупець).

Надана позивачем первинна документація досліджувалася при проведенні перевірки.

Згідно практики Вищого адміністративного суду України оцінюючи подані сторонами докази суди повинні мати на увазі, що сам факт наявності у позивача податкової накладної не є безумовним доказом реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, тоді як для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який зазначено у первинних документах, наданих платником податків на підтвердження валових витрат та податкового кредиту.

Витрати платника, які зменшують базу оподаткування податку на додану вартість та податку на прибуток, мають бути реально понесеними, документально підтвердженими, а документи на обгрунтування таких витрат повинні містити повну та достовірну інформацію про учасників та умови господарських операцій.

Слід зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обгрунтованість податкового кредиту первинними документами покладається на платника, оскільки саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, та зменшує оподатковуваний дохід на суму витрат при визначенні податку на прибуток.

У податкових правовідносинах неприпустимою є ситуація, яка дозволяє недобросовісним платникам за допомогою інструментів, що використовуються у цивільно-правових відносинах, створювати ситуацію формальної наявності права на отримання податкової вигоди (у тому числі у вигляді зменшення бази оподаткування за рахунок безпідставно сформованих валових витрат та податкового кредиту).

Наявність укладених між позивачем та його контрагентами цивільно-правовових договорів не свідчить про реальність вчинення відповідних операцій, оскільки реалізація умов договорів та їх фактичне виконання для цілей ведення податкового обліку має бути підтверджено належним чином оформленими документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Умовами договору поставки укладеного між ПП «Флор-бест» та ТзОВ «ТПК ГРУП» передбачено, що доставка продукції здійснюється транспортом сторони, зазначеної у відповідним чином узгодженому замовленні покупця.

Одночасно з передачею кожної партії продукції постачальник передає покупцю, окрім накладної та податкової накладної, рахунку-фактури, один екземпляр товарно-транспорної накладної. При цьому, час прибуття транспорту постачальника та час закінчення розвантаження фіксуються у товарно-транспортній накладній.

Відтак суд приходить до переконання про те, що зважаючи на територіальну віддаленість контрагентів позивача поставка товарно-матеріальних цінностей на його адресу вимагала використання транспортних засобів та оформлення у зв'язку з цим відповідних документів, які підтверджують факт поставки. Таким документом, який підтверджує факт поставки (переміщення товару) є товарно - транспортна накладна, що не заперечується і позивачем, оскільки його волевиявлення щодо умов поставки та документів, які підтверджують цей факт зафіксовано в договорі.

Аналогічні умови поставки, визначені договором що укладений з ТзОВ «Укрміксі», оскільки факт поставки товару повинен підтверджуватися, включно із товарно-транспортною накладною.

У зв'язку з цим, суд звертає увагу на те, що наявність податкової та видаткової накладних, за відсутності товарно-транспортної накладної, не є безумовним доказом реальності господарської операції.

Умовами договорів, що укладені з ТзОВ «Фінане пан трейд» та ТзОВ «Нові технології» не передбачено необхідність оформлення товарно-транспортних накладних, проте їх наявність в учасників господарських відносин вимагається як нормами законодавства, так і практикою застосування його положень.

Згідно із вимогами Наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 14.10.97 № 363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно- транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-гранспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Однак, документів, які б свідчили про транспортування (перевезення) товарів, які згідно наданих документів придбані в ТзОВ «ТПК ГРУП», ТзОВ «Фінанс пан трейд», ТзОВ «Укрміксі», ТзОВ «Нові технології», ПП «БК Аструм» позивачем не надано.

Крім цього умовами договорів передбачено навність у позивача сертифікатів якості, які підтверджують якість отриманого товару. Проте такі також відсутні у позивача, на вимогу суду не надані. Суд звертає у вагу, що сертифікати якості товару не є первинними документами проте такі можуть свідчити про реальний характер здійснених господарських операцій.

Для цілей оподаткування кваліфікуючою ознакою господарської діяльності є її спрямованість на отримання прибутку, що в свою чергу, передбачає наявність у платника відповідної мотивації при вступі у господарські правовідносини з іншими суб'єктами господарювання.

Господарська діяльність без наявності на те поважної розумної економічної або іншої причини (ділової мети) підтверджує намір платника зменшити отримані доходи з метою несплат податків та отримати додаткову вигоду у вигляді зниження податкового навантаження.

Відсутність поважної розумної економічної або іншої причини здійснення таких операцій позбавляють платника податку права на податковий кредит та валові витрати за наслідками цих операцій навіть у випадку наявності належним чином оформлених первинно- бухгалтерських документів.

У податкових правовідносинах неприпустимою є ситуація, яка дозволяє недобросовісним платникам за допомогою інструментів, що використовуються у цивільно- правових відносинах, створювати ситуацію формальної наявності права на отримання податкової вигоди (у тому числі у вигляді зменшення бази оподаткування за рахунок безпідставно сформованих валових витрат та податкового кредиту).

Згідно наявних в матеріалах справи дистриб'юторських договорів та додатків до таких, укладених між ТзОВ «Хенкель Баутехнік» (постачальник) та ПП «Флоор Бест» (покупець) (а.с. 212) між позивачем та та його постачальником, який є виробником будівельних сумішів, налагоджені довготривалі відносини, зокрема, товариством підтверджено факт постійної співпраці з ПП «Флоор Бест» щодо поставки будівельних сумішей та інших матеріалів, починаючи з серпня 2011 року, в тому числі і на умовах дистриб'юції, що виключає економічну доцільність придбання аналогічної продукції в суб'єктів господарювання, які ними не виробляються.

Враховуючи вищенаведене, аналізуючи спірні господарські правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності - ділової мети, економічної вигоди.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, під час прийняття постанови суд вирішує, в тому числі, як розподілити між сторонами судові витрати.

З урахуванням викладеного, необхідно стягнути з позивача судовий збір за подачу адміністративного позову майнового характеру у розмірі 4384,80 грн.

Керуючись ст.ст., 7-14, 17,18, 49, 51, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Флоор Бест» на користь Державного бюджету України 4 384 грн. 80 коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Повий текст постанови виготовлено 29 грудня 2014 року.

Суддя Костецький Н.В.