Рішення

від 27.07.2009 по справі 9/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/22

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

27.07.09 р.                                                                                                       Справа № 9/22                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Марко Фарм ЛТД”, м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Профарм”, м. Донецьк

про стягнення 17 610грн.94коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Дордоль А.С. – представник (за довіреністю б/н від 18.05.2009р.);

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Марко Фарм ЛТД”, м. Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Профарм”, м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 17 610грн.94коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 12 596грн.99коп., 3% річних в розмірі 579грн.81коп. та інфляційних витрат в розмірі 4 434грн.14коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки №57/1 від 18.04.2007р. з додатком до нього, видаткові накладні №40778 від 15.10.2007р., №40773 від 15.10.2007р., №40768 від 15.10.2007р., довіреність на отримання ТМЦ серії НБВ №987156 від 15.10.2007р.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду від 26.05.2009р., 25.06.2009р. заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судові засідання не з'явився, тому згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців №608492 Товариство з обмеженою відповідальністю „Профарм”, м.Донецьк в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців зареєстроване як юридична особа.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

18.04.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Марко Фарм ЛТД”, м. Київ та Товариством з обмеженою відповідальністю „Профарм”, м. Донецьк Товариством укладений договір поставки товару №57/1, відповідно з яким постачальник (позивач) передає косметичну продукцію (далі - товар), а покупець (відповідач) приймає у власність зазначений у накладних товар і сплачує його вартість на умовах, обумовлених у даному договорі (п.1.2 договору).

Пунктом 8.1 договору визначено, що він набуває чинності від дня його підписання і діє до 31.12.2007р. за умови повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Після закінчення вказаного в договорі терміну та за умови відсутності письмового повідомлення про розірвання договору, направленого однією з сторін іншій за один місяць до закінчення дії договору, він автоматично продовжується на додаткові однорічні терміни.

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо поставки товару за договором поставки товару №57/1 від 18.04.2007р.

За твердженням позивача, на виконання умов договору, останнім на адресу відповідача була здійснена поставка товару на загальну суму 12 596грн.99коп., що підтверджується видатковими накладними №40778 від 15.10.2007р., №40773 від 15.10.2007р., №40768 від 15.10.2007р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Фактичне отримання відповідачем зазначеного товару підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на зазначених накладних та печаткою підприємства, а також довіреністю на отримання ТМЦ серії НБВ №987156 від 15.10.2007р., на підставі чого суд вважає, що продукція прийнята відповідачем без заперечень.

Відповідно до п.4.3 договору перехід права власності на товар здійснюється в момент підписання покупцем накладної.

Пунктом 4.2 договору сторони передбачили, що покупець здійснює оплату товару шляхом прямих банківських переказів на розрахунковий рахунок постачальника згідно з сумами, вказаними в накладних або рахунках-фактурах у випадку попередньої оплати. Постачальник може надавати покупцеві відстрочку по оплаті товару на протязі 15 календарних днів від дати отримання товару (підписання накладної покупцем).

Одночасно, п.3.1 договору визначено, що ціна на товар, кількість і загальна вартість товарів, що продаються в період дії даного договору, визначаються накладними, які є його невід`ємною частиною.

Наразі, видатковими накладними №40778 від 15.10.2007р., №40773 від 15.10.2007р., №40768 від 15.10.2007р. сторони узгодили відстрочку оплати на 18 календарних днів, тобто, враховуючи те, що на накладних зазначено про отримання товару 16.10.2007р., датою сплати є 03.11.2007р.

Оскільки в контексті п.3.1 договору сторони надали накладним статусу невід`ємної частини договору, тому суд вважає, що при встановлені моменту виникнення зобов`язання відповідача щодо оплати отриманої продукції слід користуватися умовами накладних, а не п.4.2 договору.

За приписом ч.1 ст530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, моментом виникнення зобов`язання відповідача щодо оплати отриманого товару за кожною накладною є 03.11.2007р.

За твердженням позивача, всупереч вимогам договору та закону, відповідач до теперішнього часу не оплатив вартість отриманого товару, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 12 596грн.99коп.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим за останнім виникла заборгованість в розмірі 12 596грн.99коп.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що сума боргу в розмірі 12 596грн.99коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, враховуючи фактичне отримання відповідачем поставленого товару, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Марко Фарм ЛТД”, м. Київ в частині стягнення основного боргу в розмірі 12 596грн.99коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач заявляє про стягнення з відповідача суми індексу інфляції в розмірі 4 434грн.14коп. та 3% річних в розмірі 579грн.81коп.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, сума індексу інфляції становить 4 434грн.14коп. та 3% річних становлять суму в розмірі 579грн.81коп. за період прострочення з 16.10.2007р. по 27.04.2009р.

Розглянувши розрахунок позивача суд вважає за необхідне перерахувати вказані ним суми, оскільки, як вище встановлено судом, моментом виникнення зобов`язання відповідача щодо оплати отриманого товару за кожною накладною є 03.11.2007р., а позивач здійснює відповідні нарахування з 16.10.2007р.

Враховуючи вказане, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 579грн.81коп. підлягають частковому задоволенню на суму 558грн.06коп.

Одночасно, перевіривши арифметичний розрахунок інфляційних витрат, суд зазначає, що їх розмір не суперечить вимогам чинного законодавства, а відтак вимоги позивача в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 4 434грн.14коп. є такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                        ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Марко Фарм ЛТД”, м. Київ до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Профарм”, м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 17 610грн.94коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 12 596грн.99коп., 3% річних в розмірі 579грн.81коп. та інфляційних витрат в розмірі 4 434грн.14коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Профарм” (за адресою: бул. Шевченка, б.47, м. Донецьк, 83017, р/р 2600601518320 в філії ВАТ „Укрексімбанк”, код ЄДРПОУ 34850237) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Марко Фарм ЛТД” (за адресою: вул. Дегтярівська, б.62, м. Київ, 04112, р/р 26004012824857 в „Укрексімбанку”, МФО 322313, код ЄДРПОУ 20029129) суму основного боргу в розмірі 12 596грн.99коп., 3% річних в розмірі 558грн.06коп. та інфляційні витрати в розмірі 4 434грн.14коп., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 175грн.89коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312грн.11коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 27.07.2009р. оголошено повний текст рішення.

               Суддя                                                                                                            Марченко О.А.