Рішення

від 20.07.2009 по справі 9/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/21

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

20.07.09 р.                                                                                                       Справа № 9/21                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Мельничук К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Управление качеством работ Стройматериал”, м. Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Гранітний кар`єр”, м. Макіївка

про стягнення 24 212грн.78коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Шустов Д.Ю. – директор;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Управление качеством работ Стройматериал”, м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Гранітний кар`єр”, м. Макіївка про стягнення заборгованості в розмірі 24 212грн.78коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки №28 від 01.10.2008р., специфікації №1 від 01.10.2008р, №2 від 01.11.2008р. до даного договору, накладні №386.2 від 14.11.2008р., №386.1 від 14.11.2008р., претензії №131 від 08.04.2009р., №101 від 02.02.2009р.

Відповідач надав відзив на позовну заяву №110 від 22.06.2009р., відповідно з яким позовні вимоги визнає частково на суму 23 757грн.75коп., посилаючись на те, що 27.05.2009р. останнім була здійснена передоплата позивачеві за гран шлак у сумі 1950грн.12коп. та отриманий гран шлак на суму 1495грн.09коп., а різниця у сумі 455грн.03коп. зарахована в рахунок боргу за договором поставки №28 від 01.10.2008р.

08.07.2009р. позивачем надана заява б/н від 08.07.2009р., відповідно до якої останній зазначає, що правовідносини між сторонами виникли на підставі накладних №386.2 від 14.11.2008р., №386.1 від 14.11.2008р., тобто правовідносини сторін є позадоговірними. Крім того, позивач зазначає про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 455грн.03коп., на підставі чого зменшує розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 23 757грн.75коп.

Суд розглядає зменшені позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну підстав позову.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

За твердженням позивача, між Товариством з обмеженою відповідальністю „Управление качеством работ Стройматериал”, м. Донецьк та Товариством з обмеженою відповідальністю „Гранітний кар`єр”, м. Макіївка досягнуто згоди про поставку на адресу останнього продукції (арматури).

Відповідно до ч.1, 2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За приписом ч.1 ст.206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Крім того, ст.218 ЦК України встановлює, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

За твердженням позивача, на виконання умов домовленості останнім на адресу відповідача систематично поставлялась продукція, зокрема, здійснена поставка продукції загальною вартістю 24 212грн.78коп., що підтверджується накладними №386.2 від 14.11.2008р., №386.1 від 14.11.2008р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Фактичне отримання відповідачем зазначеного товару підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на вищезазначених накладних у графі „принял” та печаткою підприємства, а також довіреностями на отримання ТМЦ серії ЯПК №756698 від 14.11.2008р., серії ЯПК №756699 від 14.11.2008р. (копії довіреностей залучені до матеріалів справи), на підставі чого суд вважає, що продукція прийнята відповідачем без заперечень.

За приписом ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторонни (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.2 п.1 ст.11 ЦК України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, між сторонами виникли зобов`язувальні правовідносини у результаті фактичних дій сторін, направлених на встановлення цих правовідносин.

Отже, угода укладена між сторонами шляхом підписання вищезазначених накладних відповідачем.

Згідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, прийнявши продукцію від позивача, у відповідача виникло зобов`язання щодо оплати отриманого товару.

На сплату отриманої продукції позивачем на адресу відповідача надавались рахунки №405 від 07.11.2008р. на суму 5 762грн.78коп. та №410 від 14.11.2008р. на суму 18 450грн.00коп. У вказаних рахунках встановлено строк оплати, а саме, в рахунку №405 від 07.11.2008р. – до 17.11.2008р.; в рахунку №410 від 14.11.2008р. – до 20.11.2008р.

Наразі, факт отримання відповідачем рахунків №405 від 07.11.2008р. та №410 від 14.11.2008р. підтверджується тим, що у довіреностях на отримання ТМЦ серії ЯПК №756698 від 14.11.2008р., серії ЯПК №756699 від 14.11.2008р., згідно яких відповідачем отримано спірну продукцію, є посилання на вказані вище рахунки.

За приписом ч.1 ст530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, строк оплати за накладною №386.1 від 14.11.2008р. наступив 17.11.2008р., а за накладною №386.2 від 14.11.2008р. - 20.11.2008р.

Позивач зазначає, що на момент подання позовної заяви до суду відповідач не оплатив вартість поставленої продукції, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 24 212грн.78коп.

На підставі зазначеного, позивачем на адресу відповідача були направлені претензії №131 від 08.04.2009р., №101 від 02.02.2009р. з вимогою погасити виниклу заборгованість. Однак дані претензії залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається (ст.525 ЦК України).

Аналогічно, ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, позивач свої обов`язки за домовленістю сторін виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо оплати отриманої продукції на день пред`явлення позову не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду у останнього виникла заборгованість у розмірі 24 212грн.78коп.

Одночасно, в процесі розгляду справи на підставі інших господарських правовідносин відповідач поставив на користь позивача товар (граншлак) на суму 1495грн.09коп. на підставі накладної №64 від 28.05.2009р. В свою чергу, ТОВ „Гранітний кар`єр” оплатило на користь ТОВ „Управление качеством работ Стройматериал” грошові кошти в розмірі 1950грн.12коп., що підтверджується банківською випискою від 27.05.2009р., копія якої додана до матеріалів справи. Таким чином, ТОВ „Гранітний кар`єр” було здійснено переплату грошових коштів у розмірі 455грн.03коп., тобто у ТОВ „Управление качеством работ Стройматериал” виникло зобов`язання повернути відповідачу грошові кошти у розмірі 455грн.03коп.

Згідно приписів ст. 601 Цивільног кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних  вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Так, позивачем надано акт взаємозарахування б/н від 06.07.2009р., відповідно до якого останній погоджується вважати зарахованими взаємні однорідні (грошові) вимоги на суму 455грн.03коп. (проте акт підписаний лише позивачем).

На підставі вказаного, позивачем було зменшено розмір позовних вимог. Тобто, на момент винесення рішення по даній справі заборгованість відповідача становить 23 757грн.75коп.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованості в розмірі 23 757грн.75коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, враховуючи визнання відповідачем вищезазначеного боргу, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Управление качеством работ Стройматериал”, м. Донецьк є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи зменшення позивачем розміру позовних вимог, судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.11, 205, 206, 218, 509, 525, 526, 530, 601, 692, 625 Цивільного кодексу України, ст.174, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                          ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Управление качеством работ Стройматериал”, м. Донецьк до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Гранітний кар`єр”, м. Макіївка про стягнення заборгованості в розмірі 23 757грн.75коп. – задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Гранітний кар`єр” (за адресою: вул. Репіна, м. Макіївка, Донецька область, 86129, р/р 26005959968846 в ДФ ПУМБ м. Донецьк, МФО 335537, код ЄДРПОУ 31959679) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Управление качеством работ Стройматериал” (за адресою: вул. 50-річчя СРСР, б.158а, оф.36, м. Донецьк, 83015; поштова адреса: вул. Собінова, 2а, м. Донецьк, 83121; р/р 26000060145110 в Донецькому РУ Приватбанку, м. Донецьк, МФО 335496, код ЄДРПОУ 35655714) заборгованість в розмірі 23 757грн.75коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 237грн.57коп витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 306грн.63коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 20.07.2009р. оголошено повний текст рішення.

               Суддя