Рішення

від 14.07.2009 по справі 9/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/19

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

14.07.09 р.                                                                                                       Справа № 9/19                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Мельничук К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Донецький булочно-кондитерський комбінат”, м. Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Хозяюшка Плюс”, м. Маріуполь

про стягнення 8 543 грн. 45 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Тулаінова І.А. – юрисконсульт (за довіреністю №1511 від 22.08.2008р.);

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Донецький булочно-кондитерський комбінат”, м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Хозяюшка Плюс”, м. Маріуполь про стягнення заборгованості в розмірі 8 543 грн. 45 коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 7303грн.62коп., пені в розмірі 647грн.54коп., 3% річних в розмірі 81грн.04коп. та інфляційних витрат в розмірі 511грн.25коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №386 від 01.09.2006р., товарно-транспортні накладні №92472 від 21.11.2008р., №92651 від 22.11.2008р., №92982 від 23.11.2008р., №93317 від 24.11.2008р., №93483 від 25.11.2008р., №93706 від 26.11.2008р., №94104 від 27.11.2008р., №94556 від 29.11.2008р., №94794 від 30.11.2008р., №95178 від 01.12.2008р., №95495 від 02.12.2008р., №95600 від 03.12.2008р., №95902 від 04.12.2008р., №96205 від 05.12.2008р., №96629 від 06.12.2008р., №96849 від 07.12.2008р., №96918 від 08.12.2008р., №97381 від 09.12.2008р., №97719 від 10.12.2008р., №98007 від 11.12.2008р., №98124 від 12.12.2008р., претензію №2140 від 19.12.2008р.

Відповідач який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду від 26.05.2009р., 24.06.2009р. заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судові засідання не з'явився, тому згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №558814 Товариство з обмеженою відповідальністю „Хозяюшка Плюс”, м. Маріуполь в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстроване як юридична особа.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

01.09.2006р. між позивачем та відповідачем укладений договір №386, відповідно з яким постачальник (позивач) зобов`язується виготовляти та передавати у власність покупця, а покупець (відповідач) зобов`язується приймати та оплачувати хлібобулочну продукцію, а також кондитерські, бараночні вироби, сушку, сухарі паніровані та інші вироби згідно зроблених замовлень (п.1.1 договору).

Пунктом 7.1 договору визначено, що він набуває чинності від дня його підписання і діє до 31.12.2007р. договір вважається пролонгованим на невизначений термін, якщо жодна зі сторін не заявить про бажання його розірвати за 1 місяць від дати, вказаної в п.7.1 даного договору (п.7.2 договору). Так, з огляду на відсутність в розпорядженні суду документів, які би достовірно підтверджували письмові звернення з вимогами щодо припинення дії Договору – суд вважає, що дія Договору автоматично продовжилася на невизначений термін.

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо поставки товару за договором №386 від 01.09.2006р.

Відповідно до п.2.1 договору, доставка продукції здійснюється автомобільним транспортом продавця за узгодженим сторонами графіком. Допускається самовивоз продукції покупцем.

За твердженням позивача, на виконання умов договору, останнім на адресу відповідача була здійснена поставка товару на загальну суму 7 373грн.47коп., що підтверджується товарно-транспортними накладними №92472 від 21.11.2008р., №92651 від 22.11.2008р., №92982 від 23.11.2008р., №93317 від 24.11.2008р., №93483 від 25.11.2008р., №93706 від 26.11.2008р., №94104 від 27.11.2008р., №94556 від 29.11.2008р., №94794 від 30.11.2008р., №95178 від 01.12.2008р., №95495 від 02.12.2008р., №95600 від 03.12.2008р., №95902 від 04.12.2008р., №96205 від 05.12.2008р., №96629 від 06.12.2008р., №96849 від 07.12.2008р., №96918 від 08.12.2008р., №97381 від 09.12.2008р., №97719 від 10.12.2008р., №98007 від 11.12.2008р., №98124 від 12.12.2008р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Фактичне отримання відповідачем зазначеного товару підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на зазначених накладних та печаткою підприємства, на підставі чого суд вважає, що продукція прийнята відповідачем без заперечень.

Наразі, товарно-транспортні накладні №92472 від 21.11.2008р., №92651 від 22.11.2008р., №92982 від 23.11.2008р., №93317 від 24.11.2008р., №93483 від 25.11.2008р., №93706 від 26.11.2008р., №94104 від 27.11.2008р., №94556 від 29.11.2008р., №94794 від 30.11.2008р., №95178 від 01.12.2008р., №95495 від 02.12.2008р., №95600 від 03.12.2008р., №95902 від 04.12.2008р., №96205 від 05.12.2008р., №96629 від 06.12.2008р., №96849 від 07.12.2008р., №96918 від 08.12.2008р., №97381 від 09.12.2008р., №97719 від 10.12.2008р., №98007 від 11.12.2008р., №98124 від 12.12.2008р. не мають посилань на договір №386 від 01.09.2006р., проте суд вважає, що підставою здійснення вказаної поставки є саме договір №386 від 01.09.2006р., оскільки з наявного в матеріалах акту звірки розрахунків від 30.06.2009р. (акт підписаний сторонами без заперечень та скріплений печатками підприємств) вбачається, що заборгованість за вищевказаними накладними виникла саме на підставі договору №386 від 01.09.2006р.

Одночасно, позивачем надані письмові пояснення №755 від 30.06.2009р. та довідка №734 від 30.06.2009р., відповідно до яких останній зазначає, що крім договору №386 від 01.09.2006р. між позивачем та відповідачем не було укладено жодного іншого договору та інших правовідносин не існувало.

Пунктом 5.2 договору сторони передбачили, що покупець повинен оплатити вартість поставленої продукції протягом 5 банківських днів з моменту її отримання.

За приписом ч.1 ст530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, моментом виникнення зобов`язання відповідача щодо оплати отриманого товару за кожною накладною є:

За товарно-транспортною накладною №92472 від 21.11.2008р. – 01.12.2008р.;

За товарно-транспортною накладною №92651 від 22.11.2008р. – 01.12.2008р.;

За товарно-транспортною накладною №92982 від 23.11.2008р. – 01.12.2008р.;

За товарно-транспортною накладною №93317 від 24.11.2008р. – 02.12.2008р.;

За товарно-транспортною накладною №93483 від 25.11.2008р. – 03.12.2008р.4

За товарно-транспортною накладною №93706 від 26.11.2008р. – 04.12.2008р.;

За товарно-транспортною накладною №94104 від 27.11.2008р. – 05.12.2008р.;

За товарно-транспортною накладною №94556 від 29.11.2008р. – 08.12.2008р.;

За товарно-транспортною накладною №94794 від 30.11.2008р. – 08.12.2008р.;

За товарно-транспортною накладною №95178 від 01.12.2008р. – 09.12.2008р.;

За товарно-транспортною накладною №95495 від 02.12.2008р. – 10.12.2008р.;

За товарно-транспортною накладною №95600 від 03.12.2008р. – 11.12.2008р.;

За товарно-транспортною накладною №95902 від 04.12.2008р. – 12.12.2008р.;

За товарно-транспортною накладною №96205 від 05.12.2008р. – 15.12.2008р.;

За товарно-транспортною накладною №96629 від 06.12.2008р. – 15.12.2008р.;

За товарно-транспортною накладною №96849 від 07.12.2008р. – 15.12.2008р.;

За товарно-транспортною накладною №96918 від 08.12.2008р. – 16.12.2008р.;

За товарно-транспортною накладною №97381 від 09.12.2008р. – 17.12.2008р.;

За товарно-транспортною накладною №97719 від 10.12.2008р. – 18.12.2008р.;

За товарно-транспортною накладною №98007 від 11.12.2008р. – 19.12.2008р.;

За товарно-транспортною накладною №98124 від 12.12.2008р. – 22.12.2008р.

За твердженням позивача, відповідач частково оплатив вартість отриманого товару за накладною №92472 від 21.11.2008р. на суму 71грн.85коп.

Наразі, всупереч вимогам договору та закону, на момент подання позовної заяви до суду, відповідач не оплатив залишкову вартість отриманого товару, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 7 303грн.62коп.

У зв`язку з несплатою боргу, 25.12.2008р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №2140 від 19.12.2008р. з вимогою погашення виниклої заборгованості (докази направлення вказаної претензії наявні в матеріалах справи). Однак дана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду за останнім утворилась заборгованість в розмірі 7 303грн.62коп.

Крім того, як зазначено вище, вказана заборгованість підтверджується актом звірки розрахунків за договором №386 від 01.09.2006р., який підписаний сторонами без заперечень.

Одночасно, для всебічного та об`єктивного розгляду справи, господарський суд ухвалою від 24.06.2009р. зобов'язав відповідача надати письмові пояснення щодо факту отримання товарно-матеріальних цінностей за товарно-транспортними накладними №92472 від 21.11.2008р., №92651 від 22.11.2008р., №92982 від 23.11.2008р., №93317 від 24.11.2008р., №93483 від 25.11.2008р., №93706 від 26.11.2008р., №94104 від 27.11.2008р., №94556 від 29.11.2008р., №94794 від 30.11.2008р., №95178 від 01.12.2008р., №95495 від 02.12.2008р., №95600 від 03.12.2008р., №95902 від 04.12.2008р., №96205 від 05.12.2008р., №96629 від 06.12.2008р., №96849 від 07.12.2008р., №96918 від 08.12.2008р., №97381 від 09.12.2008р., №97719 від 10.12.2008р., №98007 від 11.12.2008р., №98124 від 12.12.2008р., стосовно наявності підписів та штампів на зазначених накладних та щодо наявності довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей за наведеними накладними, надати письмові пояснення стосовно наявності всіх правовідносин між сторонами.

Однак вимоги суду відповідачем не виконані, відповідні пояснення не надані.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованість в розмірі 7 303грн.62коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, враховуючи фактичне отримання відповідачем спірного товару, суд вважає позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Донецький булочно-кондитерський комбінат”, м. Донецьк щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 7 303грн.62коп. обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 647грн.54коп.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.3 договору встановлено, що за порушення строку оплати продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від вартості неоплаченої в строк продукції, за кожен день прострочення оплати.

На підставі вищезазначеного пункту договору та враховуючи положення Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” позивачем нарахована пеня в розмірі 647грн.54коп. за період прострочення з 17.12.2008р. по 30.04.2009р.

Перевіривши арифметичний розрахунок позивача, суд вважає, що зазначені ним суми не суперечать вимогам чинного законодавства, а тому, з огляду на наявність заборгованості за договором, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 647грн.54коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач заявляє про стягнення з відповідача суми індексу інфляції в розмірі 511грн.25коп. та 3% річних в розмірі 81грн.04коп.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, сума індексу інфляції становить 511грн.25коп. та 3% річних становлять суму в розмірі 81грн.04коп. за період прострочення з 17.12.2008р. по 30.04.2009р.

Перевіривши арифметичний розрахунок позивача суд вважає, що зазначені ним суми не суперечать вимогам чинного законодавства, а відтак позовні вимоги в частині стягнення індексу інфляції в розмірі 511грн.25коп. та 3% річних в розмірі 81грн.04коп. підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                           ВИРІШИВ:

Позов Відкритого акціонерного товариства „Донецький булочно-кондитерський комбінат”, м. Донецьк до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Хозяюшка Плюс”, м. Маріуполь про стягнення заборгованості в розмірі 8 543 грн. 45 коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 7 303грн.62коп., пені в розмірі 647грн.54коп., 3% річних в розмірі 81грн.04коп. та інфляційних витрат в розмірі 511грн.25коп. – задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Хозяюшка Плюс” (за адресою: вул. Артема, б.134, м. Маріуполь, Донецька область, 87549; р/р 26004054001913 в МФ КБ Приватбанк, МФО 335429, код ЄДРПОУ 34372707) на користь Відкритого акціонерного товариства „Донецький булочно-кондитерський комбінат” (за адресою: вул. Кобозева, 5, м. Донецьк, 83086; р/р 260020251430 у філії ВАТ „Укрексімбанк” в м. Донецьку, МФО 334817, код ЄДРПОУ 00374545) суму основного боргу в розмірі 7 303грн.62коп., пеню в розмірі 647грн.54коп., 3% річних в розмірі 81грн.04коп. та інфляційні витрати в розмірі 511грн.25коп., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 102грн.00коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312грн.50коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 14.07.2009р. оголошено повний текст рішення.

               Суддя                                                                                                            Марченко О.А.