Рішення

від 14.07.2009 по справі 42/122-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

42/122-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2009 р.                                                            Справа № 42/122-09

вх. № 4088/1-42

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Потьомкін В.О. (дов.)

 відповідача - не з`явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Голден Дістрібьюшн", м. Київ  

до  ТОВ "Арнекст-2008", м. Харків  

про стягнення 321270,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Голден Дістрібьюшн", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ТОВ "Арнекст-2008", про стягнення заборгованості в сумі 321270,99 грн., в т.ч. основна заборгованість по договору № 52 від 01.12.2008р. в сумі 308485,47 грн., 10% річних у сумі 2790,46 грн., пеня в сумі 6697,32 грн. Позивач також просить покласти судові витрати на відповідача.

У судовому засіданні представник позивача повністю підтримує позовні вимоги. Надав клопотання про залучення до матеріалів справи оригіналу платіжного доручення №0000000007 від 30.06.2009р. на підтвердження доплати витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 194,50 грн., яке судом задовольняється та оригінал платіжного доручення долучається до матеріалів справи.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлювався ухвалою, яка направлялась на юридичну адресу відповідача, однак ухвала суду повернута з відміткою про те, що підприємство вибуло.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що 01.12.2008р. між позивачем (Товариством з обмеженою відповідальністю "Голден Дістрібьюшн")  та відповідачем (Товариством з обмеженою відповідальністю "Арнекст - 2008") був укладений Договір дистрибуції №52Д (далі - договір).

Відповідно до пункту 2.1. Договору передбачено, що позивач на умовах, продає, поставляє та передає товар відповідачу, а відповідач зобов'язується прийняти товар та здійснити своєчасну оплату отриманого від позивача товару на умовах передбачених Договором.

Згідно п. 2.1. Договору, під товаром в Договорі позивач та відповідач розуміють - товар в асортименті, кількості за цінами, вказаних в накладній (видатковій, товаросупроводжувальній накладній) на товар.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 655 Цивільного кодексу України за  договором  купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач в період з 28.11.2008р. по 20.03.2009р. включно, поставив та передав у власність відповідача товар, в асортименті, кількості та за цінами, згідно видаткових накладних:

№44 від 28.11.2008 на суму 45240,00 грн.;

№67 від 04.12.2008 на суму 36343,20 грн.;

№89 від 10.12.2008 на суму  38724,70 грн.;

№172 від 26.12.2008 на суму 64697,30 грн.;

№48 від 20.01.2009 на суму 42786,10 грн.;

№89 від 24.01.2009 на суму 28794,00 грн.;

№ГД000001611 від 28.01.2009 на суму 56 923,15 грн.;

№2099 від 03.02.2009 на суму 12 753,00 грн.;

№ДНГД0000184 від 23.02.2009 на суму 71195,86 грн.;

№УГГД0000320 від 25.02.2009 на суму 173460,48 грн.;

№ДНГД0000430 від 01.03.2009 на суму 196,00 грн.;

№ГД000005954 від 11.03.2009 на суму 24600,70 грн.;

№ГД000007259 від 20.03.2009 на суму 35027,50 грн.

Всього на загальну суму 630 741,99 грн.

Згідно пункту 8.2.2. Договору, в період з 01 жовтня по 31 березня кожного календарного року, відповідач зобов'язаний оплатити проданий, поставлений та переданий позивачем в цей період товар, в продовж 21 (двадцяти одного) календарного дня з дати отримання товару.

Відповідач частково розрахувався за отриманий товар на загальну суму 322256,52 грн., що підтверджується наданим до суду копіями банківських виписок.

Згідно  ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11  Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з  господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

          Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст.ст. 193, 198 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 308485,47 грн. заборгованості, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно п. 2 ст. 193 ГК України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно статті 1 Закону України ''Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Згідно пункту 13.1. Договору, у випадку якщо відповідач не оплатив товар в строк, вказаний в пункті 8.2. Договору, відповідач зобов'язаний виплатити позивачу пеню в розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення, та, додатково до пені, компенсувати позивачу понесені останнім збитки в повному обсязі, незалежно від розмірів таких збитків. Нарахування штрафних санкцій за порушення строків виконання стороною зобов'язання за Договором, здійснюється за весь період порушення строків виконання зобов`язання, починаючи від дня, коли зобов'язання мало бути виконане та по день фактичного виконання зобов`язання в повному обсязі, незалежно від строку, на протязі якого зобов'язання порушувалось. У випадку якщо відповідач порушив встановлені в Договорі строки оплати товару, то за весь час порушення строків оплати товару відповідач зобов'язаний виплатити позивачу проценти в розмірі десяти відсотків річних від суми не виконаного (грошового) зобов'язання.

Перевіривши нарахування пені та 10% річних, суд приходить до висновку, що розрахунок є вірний, з урахуванням чого позовні вимоги в частині стягнення 6697,32 грн. пені та 2790,46 грн. 10% річних підлягають задоволенню, а зазначена сума стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 3179,73 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн., оскільки з його вини справу було доведено до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44-49, 75, 82-85 ГПК України, суд   

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРНЕКСТ-2008" (61030, Харківська область, м. Харків, вул. Староверещаківська, 1, р/р №26002003104001 в Індекс Банк, МФО 350619, ІПН 357001220387, код ЄДРПОУ 35700122) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Дістрібьюшн" (04209, м. Київ, вул. Богатирська, 11, р/р №26000000246643 в ВАТ Універсал банк, МФО 322001, ІПН 360810526549, код ЄДРПОУ 36081058) суму основного боргу у розмірі 308485,47 грн., пеню в розмірі 6697,32 грн., 10% річних у розмірі 2790,46 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 3179,73 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                            

Рішення підписано 20.07.2009р.