Рішення

від 21.07.2009 по справі 16/177

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/177

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

21.07.09 р.                                                                                                       Справа № 16/177                               

Суддя господарського суду Донецької області В.В. Манжур,

при секретарі Муравйовій М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю промислового підприємства „ЗІП” м.Дніпродзержинськ, Дніпропетровської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Стройдилер” м.Донецьк

про стягнення 6814,77 грн.,

За участю представників сторін :

від позивача: Щебелєв В.В. – за довіреністю

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 02.06.2009р. порушено провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю промислового підприємства „ЗІП” м.Дніпродзержинськ, Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Стройдилер” м.Донецьк про стягнення 6814,77 грн., у тому числі суми заборгованості в розмірі 3354,40грн., пені в розмірі 805,06грн., індексу інфляції в розмірі 1191,32грн., 10% річних в розмірі 457,67грн., штраф 30% в розмірі 1006,32грн. За вказаною позовною заявою розгляд справи призначено на 18.06.2009р. – 10год. 45хв. Судом визнано обов`язковою явку у судове засідання представників сторін, сторони у справі зобов`язані надати докази та документи, необхідні для всебічного, повного та об`єктивного розгляду  справи.

Представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із                   ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами        не було надано, на підставі чого справу було розглянуто без застосування зазначених засобів. Крім цього, роз'яснено вимоги ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки № 3/169 від 15.11.2007р., додаткову угоду до договору, видаткові накладні, виписку з банку від 18.04.2008р., претензію № 25 від 01.10.2008р., неналежне виконання відповідачем умов договору, з приводу чого утворилась заборгованість та позивачем були нараховані пеня, індекс інфляції, 10% річних та штраф.

Позивачем до суду надані роз'яснення за № 20/07 від 20.07.2009р., які долучені до матеріалів справи.

Відповідач до жодного судового засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані документи не надав, хоча був повідомлений про слухання справи належним чином.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

15.11.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю промислового підприємства „ЗІП” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Стройдилер” (Покупець) був укладений договір поставки за № 3/169 (далі за текстом – договір), згідно п.1.1. якого Постачальник зобов'язався поставити, а Покупець прийняти та оплатити на умовах договору продукцію виробництва ТОВ ПП. „ЗІП” (далі Товар), кількість, асортимент і ціна якої зазначені в Специфікаціях (накладних), які є невід'ємною частиною договору.

Договір вступив в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2007р. (п.7.1. договору). Згідно пункту 1 додаткової угоди від 23.07.2008р., яка є невід'ємною частиною договору,  сторони дійшли згоди щодо пролонгації дії договору до 31.12.2008р.

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до пункту 4.2. договору Покупець оплачує вартість Товару: або шляхом 100% попередньої оплати вартості партії Товару, або з відстрочкою платежу до 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки товару.

Із матеріалів справи вбачається, що згідно видаткових накладних за № 03-0005253 від 20.12.2007р., за № 03-0000589 від 12.03.2008р. позивач здійснив поставку товару на загальну суму 5852,08грн. Товар був отриманий представником відповідача, про що свідчать підписи                в накладних в графі „Отримав: ____ (підпис)”.

18.04.2008р. відповідач частково оплатив отриманий товар на суму 1000,00грн.,  що підтверджується банківською випискою. Крім того, 19.08.2008р. відповідач повернув частину товару на загальну суму 1497,68грн., проти чого позивач не заперечує.

З урахуванням часткової оплати поставленого товару  та повернення частки товару, сума заборгованості відповідача за договором поставки складає 3354,40грн.

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія за № 25 від 01.10.2008р.                   з вимогою оплатити наявну заборгованість.

Зважаючи на той факт, що на момент розгляду справи відповідачем не надано доказів погашення суми заборгованості у повному обсязі, стягненню з відповідача підлягає сума заборгованості в розмірі 3354,40грн.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 805,06грн., суд виходить з наступного:

В пункті 5.2. договору сторони узгодили, що у випадку прострочки оплати товару з вини Покупця, Покупець зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діє в період прострочення, від суми неоплаченого товару за кожен день прострочки.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Таким чином, законодавчо обмежений строк, протягом якого може нараховуватись пеня за порушення договірних зобов'язань.

Стаття 258 Цивільного кодексу України передбачає, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Згідно видаткових накладних за № 03-0005253 від 20.12.2007р., за № 03-0000589 від 12.03.2008р. строк оплати поставленого товару, за умовами п.4.2. договору, настав 03.01.2008р. та 26.03.2008р. відповідно. Право вимоги у позивача виникло відповідно у січні та березні 2008р., тобто строк позовної давності для пред'явлення вимог про стягнення пені сплив у січні та березні 2009р., а позов направлений до суду 22.05.2009р., про що свідчить поштовий конверт у матеріалах справи.

Тобто сума пені за період з 16.05.2008р. по 15.05.2009р. нарахована позивачем з порушенням строку позовної давності для її пред'явлення. Крім того, нараховання пені здійснено  з порушення вимог ст.232 Господарського кодексу України, а саме за 365 днів прострочки, у той час, коли законодавчо обмежений строк, протягом якого може нараховуватись пеня за порушення договірних зобов'язань.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення суми пені в розмірі 805,06грн.

Стосовно заявлених вимог про стягнення індексу інфляції в розмірі 1191,32грн.,                         суд виходить з наступного:

Прострочення відповідачем грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок сплати  суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, на підставі статті 625 ЦК України.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання  на  вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

За розрахунком позивача, який арифметично перевірено судом у відповідності до методики листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97р. “Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ”, індекс інфляції становить 1191,32грн.

Тому стягненню підлягає індекс інфляції в розмірі 1191,32грн.

Щодо вимог позивача про стягнення 10% річних в розмірі 457,67грн. та суми штрафу 30% в розмірі 1006,32грн., суд виходить з наступного:

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання  на  вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Згідно пункту 5.2. договору у випадку прострочки оплати товару з вини Покупця, Покупець зобов'язаний сплатити 10 (десять) відсотків річних від простроченої суми. У випадку прострочки оплати товару на строк більше 60 (шістдесяти) календарних днів Покупець зобов'язаний також сплатити Постачальнику штраф в розмірі 30 (тридцяти) відсотків від вартості товару.

За розрахунком позивача, який арифметично перевірено судом у відповідності до методики листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97р., сума відсотків, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 10% від суми 3354,40грн. за 498 днів прострочки (з 04.01.2008р. по 15.05.2009р.) та складає 457,67грн.

Згідно розрахунку позивача, який перевірений судом, розмір штрафу, що підлягає стягненню з відповідача, становить 1006,32грн.

Позивач у позові просив з метою забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти та майно відповідача.

Суд розглянув заяву та відмовив у задоволенні з наступних підстав:

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який  подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

За приписом ст.67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві та забороною відповідачеві вчиняти певні дії тощо.

При цьому, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що існує реальна загроза порушення прав та інтересів заявника.

Однак, позивач не надав доказів, у розумінні ст.66 Господарського процесуального кодексу України, а саме: не визначені рахунки відповідача, на які позивач просить накласти арешт, та не визначено індивідуального майна Відповідача, яке підлягає арешту, не надано доказів щодо права власності майна, яке підлягає арешту.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки саме з вини останнього виник спір.

На підставі ст.ст. 258, 525, 615, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 38, 43, 49, 66, 67, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд –

                                                   В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю промислового підприємства „ЗІП” м.Дніпродзержинськ, Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Стройдилер” м.Донецьк про стягнення 6814,77 грн., у тому числі суми заборгованості в розмірі 3354,40грн., пені в розмірі 805,06грн., індексу інфляції в розмірі 1191,32грн., 10% річних в розмірі 457,67грн., штрафу 30% в розмірі 1006,32грн. – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Стройдилер” м.Донецьк (пр.Дзержинського, 69 „Б”, м.Донецьк, 83003; ЄДРПОУ 35457000; п/р 26009147275000 в АКІБ „УкрСиббанк” м.Харків, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю промислового підприємства „ЗІП” м.Дніпродзержинськ, Дніпропетровської області (вул.Широка, 107-А, м.Дніпродзержинськ, Дніпропетровської області, 51901; ЄДРПОУ 21875464; п/р 26007001009408 у ВАТ „ХоумКредитБанк”, м.Дніпропетровськ, МФО 307123) суму заборгованості в розмірі 3354,40грн., індекс інфляції в розмірі 1191,32грн., 10% річних в розмірі 457,67грн., штраф 30% в розмірі 1006,32грн.; витрати по сплаті державного мита в сумі 89,95грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 275,58грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та підписання.

Рішення підписане 21.07.2009р.

               Суддя                                                                                                            Манжур В.В.                               

Надруковано 3 примірники

Сторонам 2,

У справу № 16/177

Вик. Єрохіна В.В.