Рішення

від 19.12.2014 по справі 229/2714/14-ц

ДРУЖКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 229/2714/14-ц

Номер провадження 2/229/915/2014

Категорія 54

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2014 р. Дружківський міський суд Донецької області

у складі:

головуючого-судді Гонтар А.Л.

при секретареві Костенко В.М.

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача Кобеза М.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Дружківського міського суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Місто Банк" про скасування службових розпоряджень та стягнення недоотриманої заробітної плати ,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 13 жовтня 2014 р. звернувся до Дружківського міського суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Місто Банк" про скасування службових розпоряджень та стягнення недоотриманої заробітної плати.

В позовній заяві позивач вказав, що з 01 червня 2007 року він працює у ПАТ "Місто Банк" на посаді начальника Краматорського відділення КБ ТОВ "Місто Банк" Донецької філії. Відповідно до наказу № 158-ОС від 30 липня 2008 року він був переведений на посаду заступника директора з корпоративного бізнесу Донецької філії ПАТ "Місто Банк" з 01 серпня 2008 року. Наказом № 22-ОС від 08 липня 2014 року його було звільнено з займаної посади у зв'язку із скороченням штату. 02 січня 2014 року між позивачем та відповідачем був укладений договір на компенсацію витрати на пальне. Згідно з цим договором відповідач зобов'язується компенсувати йому витрати на бензин для виконання службових поїздок на власному автомобілі у кількості 250 літрів на місяць. В договорі не зазначено, як саме йому потрібно звітувати про витрачене пальне. Про те службовою запискою № 21-445 від 16.08.2012 р. щодо контролю витрати на пальне зазначено про необхідність надання кожного 1 числа щомісяця накопичену інформацію за попередній місяць в розрізі кожного дня по встановленому зразку до Управління аналізу та фінансового планування на електрону адресу.

Проте всупереч службовій записці № 21-445 від 16 вересня 2012 року службовим розпорядженням № 22 від 26 березня 2014 року було наказано в строк до 17-00 год. 26 березня 2014 року надати скан копії дорожніх та маршрутних листів за період з 01 березня 2014 року по 17 березня 2014 року.

У відповідь на вказану службову записку він відправив інформацію о 14-36 год. 27 березня 2014 року. Незважаючи на це, 31 березня 2014 року службовим розпорядженням № 25 було зобов'язано забезпечити відшкодування працівникам і йому у тому числі витрати на паливо-мастильні матеріали у березні 2014 року, поясняючи це відсутністю підстави для вказаного відшкодування. При його звільненні з заробітної плати було незаконно відраховано витрати на пальне. Йому пояснили, що у відповідача не було підстави для відшкодування цих витрати, тобто не надання ним необхідної інформації щодо відшкодування витрати на пальне у зазначені строки. Ці витрати складають за квітень 2014 року - 435,60 грн., за травень 2014 р.- 900 гривень, за червень 2014 року - 400 гривень, за липень 2014 року -1252,56 грн., усього із його заробітної плати було утримано 2988, 16 гривень.

Він вважає, що службові розпорядження № 22 від 26 березня 2014 року та № 25 від 31 березня 2014 року є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки у відповідача не було підстави для їх винесення.

Також вважає, що утримання з його заробітної плати 2988,16 гривень є безпідставним, оскільки він не порушував ні умови договору, ні умови службової записки № 21-445 від 16.08.2012 р.

Позивач просить поновити йому строк для зверненням до суду за захистом своїх прав; скасувати службові розпорядження № 22 від 26 березня 2014 року та № 25 від 31 березня 2014 року як незаконні.

Стягнути з ПАТ "Місто Банк" недоплачену йому заробітну плату у сумі 2988,16 грн.

Стягнути з ПАТ "Місто Банк" середній заробіток за весь час затримки розрахунку з 08 липня 2014 року по час винесення рішення.

Позивач ОСОБА_1 з'явився у судове засідання, свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та просив їх задовольнити.

Представник відповідача Кобеза М.В. з'явився у судове засідання, позовні вимоги не визнав та пояснив, що позовна заява ОСОБА_1 є необґрунтованою і безпідставною, не відповідає вимогам діючого законодавства України і не підлягає задоволенню.

Представник відповідача вважає, що позивач пропустив строк для звернення до суду за захистом своїх прав без поважної причини.

При виконанні ОСОБА_1 своїх посадових обов'язків виявлено нецільове використання ввірених йому матеріальних цінностей, а саме: пального, виданого для службової мети і надання за відомо недостовірної звітності з фальшуванням первинних документів з метою привласнення вартості пального, безпідставно списаного у зв'язку з викривленням даних про обсяг робіт, чим спричинено АТ "Місто Банк" пряму дійсну шкоду у розмірі 2990,48 гривень.

Надання за відомо неправдивих документів про перебування ОСОБА_1 у відрядженнях і на об'єктах застав банку, візити до неіснуючих клієнтів, зазначені в шляхових звітах; придбання палива у кількості, що перевищувала обсяг паливного баку в автомобілі ОСОБА_1 свідчать про підроблення і викривлення даних про обсяг, виконаних позивачем робіт і спричинення ним шкоди у розмірі зайвої грошової витрати на пальне.

З позивачем 01 червня 2010 року було укладено Договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

Також з позивачем було укладено договір на компенсацію витрати на бензин, згідно п.1.1. якого, ОСОБА_1 зобов'язується особисто виконувати службові поїздки на власному автомобілі та оформляти маршрути проходження у вигляді шляхового звіту та здавати на затвердження до банку.

Відповідно до п.2.1 вказаного договору позивач зобов'язався у службовий час використовувати автомобіль виключно у відповідності до мети користування, визначеної у п.1.1 та здавати на затвердження звіти про таке використання.

Службовим розпорядженням № 22 від 26 березня 2014 року позивача було зобов'язано надати маршрутні звіти про використання пального на поїздки в службових цілях та пояснення про випадки користування смарт-картою таким чином, що заправка службового автомобіля відбувалась одноразово в обсягах, які перевищують об'єм бензинового баку автомобіля. Такі дії працівника свідчать про зловживання.

Надані позивачем звітні документи засвідчили подання за відомо неправдивої інформації, яка спростовувалась наказами про відрядження, відомостями про фактичних клієнтів, операцій філії та іншими внутрішніми первинними документами. Одержане позивачем пальне в кількості 232 літра на суму 2990,48 грн., не було використане в господарської діяльності відповідача, а тому позивач причинив роботодавцю матеріальну шкоду в сумі вартості пального, безпідставно списаного у зв'язку з викривленням даних про обсяг робіт.

Середній заробіток позивача до моменту звернення до виконання спричиненої шкоди складав 3443,74 гривні; на дату звільнення - 4231,70 гривень.

З позивача було утримано на покриття спричиненної шкоди в розмірі , що не перевищує середнього місячного заробітку.

АТ "Місто Банк" відшкодував спричинену позивачем пряму дійсну шкоду в розмірі 2988,16 грн. згідно наказу № 14-ОС від 11.04.2014 р. про звернення до виконання відшкодування спричиненої працівниками шкоди. Наказ № 14-ОС від 11 квітня 2014 р. було видано на підставі вимоги закону, службових розпоряджень № 22 від 26 березня 2014 р. та № 25 від 31 березня 2014 р., службових записок і документів внутрішнього обліку про господарську діяльність Донецької філії, обсягу її робіт і виконаних операцій.

Надані позивачем звіти про використане пальне в березні 2014 року за кожен день, вказаний позивачем, є фальшованими, ні в яких відрядженнях, у клієнтів та на інших об'єктах позивач не перебував. Вказані відомості про виконання службових обов'язків кожного дня є брехливими, тобто доводить надання позивачем за відомо недостовірної звітності з метою привласнення вартості пального, безпідставно списаного у зв'язку з викривленням даних про обсяг робіт, спричинений АТ "Місто Банк" . Просить у задоволенні позовних вимоги позивачу відмовити повністю.

Заслухавши сторін, дослідивши докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив, що позивач ОСОБА_1 з 01 червня 2007 року працює у ПАТ "Місто Банк" на посаді начальника Краматорського відділення, 01 серпня 2008 року його переведено на посаду заступника директора по корпоративному бізнесу Донецької філіі , що підтверджується наказом № 98-ОС від 01 червня 2007 року та наказом № 158-ОС від 30 липня 2008 року (а.с.9)

08 липня 2014 року року позивача ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади у звязку із скороченям штату, що підтверджується наказом № 22-ОС від 08 липня 2014 року (а.с. 19).

Згідно розрахунковому листку позивача ОСОБА_1 за квітень 2014 року із його заробітної плати було утримано за бензин - 435,60 гривень, за травень - 900 гривень, за червень 2014 року - 400 гривень , за липень - 1252, 56 гривень, 435,60 гривень (а.с. 17,18)

Дані відрахування із заробітної плати позивача були здійсненні на підставі наказу № 14-ОС від 11 квітня 2014 року про відшкодування шкоди працівниками Донецької філії АТ "Місто Банк" , в тому числі і ОСОБА_1 (а.с.53)

Позивач не погоджується з даними відрахуваннями та просить скасувати службові розпорядження на підставі яких було винесено вищезазначений наказ.

Відповідно до п. 3 ст. 127 КЗпП України відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України. Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136).

Статтею 130 КЗпП України встановлено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Відповідальність за не одержаний підприємством, установою, організацією прибуток може бути покладена лише на працівників, що є посадовими особами.

За шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, що передбачено ст. 132 КЗпП України.

Пунктом 17 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам та організаціям їх працівниками" № 14 від 29 грудня 1992 року до матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяної приписками і іншими викривленнями даних про виконання робіт, мають притягатись як працівники, що вчинили ці дії, так і службові особи, через винне невжиття якими заходів до їх запобігання вони вчинені.

У залежності від обставин заподіяння шкоди в цих випадках матеріальна відповідальність настає в межах середнього місячного заробітку (ч.1 ст.132, п.2 ст.133 КЗпП ( 322-08 ) або в повному розмірі заподіяної шкоди (п. 3 ст.134 КЗпП ( 322-08 ).

До прямої дійсної шкоди, заподіяної зазначеними вище діями, можуть бути віднесені: суми незаконно нарахованої заробітної плати і премій, зайві виплати у вигляді штрафу, накладеного відповідними органами, вартість пального і мастил, сировини, напівфабрикатів і інших матеріальних цінностей, безпідставно списаних у зв'язку з викривленням даних про обсяг робіт.

В п. 12 Постанови зазначено, що п.6 ст.134 КЗпП матеріальна відповідальність в повному розмірі покладається на працівника у випадках, передбачених окремими законодавчими актами.

За чинним законодавством така відповідальність може бути покладена, зокрема, за шкоду, заподіяну: перевитратою пального на автомобільному транспорті, розкраданням, знищенням (зіпсуттям), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей; витратами підприємства, установи, організації на навчання у вищому навчальному закладі молодого фахівця в разі його звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за порушення трудової дисципліни чи за власним бажанням без поважних причин протягом трьох років з часу прийняття на роботу за направленням.

Як передбачено п.1 ч.4 ст. 134 КЗпП України, відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Письмові договори про повну матеріальну відповідальність, згідно ст. 135-1 КЗпП України може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Такий перелік, затверджений постановою Державного комітету праці СРСР та ВЦПС від 28 грудня 1977 року № 447/24, зокрема це роботи по прийманню, обробці, зберіганню, відпуску матеріальних цінностей на складах.

Як вибачається із матеріалів справи, позивач не виконував таку роботу, але з ним було укладено письмовий договір про повну матеріальну відповідальність.

Згідно п.1 договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, укладеного 01 червня 2010 року АТ ТОВ "Місто Банк" та ОСОБА_1, працівник, що займає посаду заступника Директора Донецької філії бере на себе повну відповідальність за забезпечення зберігання довірених йому матеріальних цінностей і зобов'язується дбайливо ставитися до переданих йому для зберігання або іншої мети матеріальних цінностей, вживати заходів для відвернення шкоди, своєчасно повідомляти адміністрацію про всі обставини, що загрожують забезпеченню збереження довірених йому матеріальних цінностей.

Пунктом 3 Договору встановлено, що у випадку незабезпечення з провини працівника ОСОБА_1 збереження довірених йому матеріальних цінностей визначення розміру шкоди, заподіяної підприємству, її повернення виконуються згідно з діючим законодавством (а.с.49).

У судовому засіданні було встановлено, що для здійснення заправлень автомобіля ОСОБА_1 було надано смарт-карту №133044810 ТОВ "Золотий Гепард", якою він користувався.

Як вибачається із роздруківки операцій по картці № 133044810 від 20 листопада 2014 року за період з 01 березня 2014 року по 31 березня 2014 року позивач отримав 01 березня 2014 року - 20 літрів пального, 03 березня 2014 року - 100 літрів пального, 05 березня 2014 року - 50 літрів пального, 11 березня 2014 року - 62 літри пального. Усього було отримано 232 літри пального на загальну суму 2 999,48 гривень (а.с.50).

02 січня 2014 року між ОСОБА_1 та АТ "Місто Банк" було укладено договір на компенсацію витрат на бензин.

Згідно п.1.1 ОСОБА_1 зобов'язується особисто виконувати службові поїздки на власному автомобілі.

Пунктом 2.1 вказаного Договору передбачено, що позивач зобов'язувався у службовий час використовувати автомобіль виключно у відповідності до мети користування, визначеної у п.1.1. та оформляти маршрути проходження у вигляді шляхового звіту та здавати на затвердження до банку (а.с.15).

Службовим розпорядженням №22 від 26 березня 2014 року з метою аналізу обґрунтованості витрат на пальне та доцільності його використання працівниками Донецької філії АТ "Місто Банк" в березні 2014 року було зобов'язано надати скани копій подорожніх та маршрутних листів по автомобілям користувачів за період з 01 березня 2014 року - 17 березня 2014 року та обґрунтування витрат філії на пальне на загальну суму 11190,21 грн. (869 літрів), письмові пояснення, яким чином користувачами смарт-карток "Золотий Гепард" використовувалось пальне обсяг якого перевищував об'єм бензинового баку автомобілів (а.с.13).

Позивач просить скасувати вищезазначене службове розпорядження, як таке, що є незаконним.

Судом встановлено, що дане службове розпорядження видане на підставі службової записки від 16 серпня 2012 року №21 445 щодо контролю витрат на пальне на виконання наказу АТ "Місто Банк" від 17 лютого 2009 року для аналізу зростання витрат банку на пальне (а.с.14).

Суд не може погодитись із доводами позивача, що службове розпорядження треба скасувати, як незаконне. Власник підприємства сам вирішує питання здійснення контролю, перевірок з різних підстав. Крім того, документи, на підставі яких видано службове розпорядження ніким не оскаржені, не спростовані, є чинним.

Згідно службового розпорядження №25 від 31 березня 2014 року позивач був повідомлений про виявлену шкоду через відсутність підстав для віднесення в бухгалтерському і податковому обліку до господарської діяльності вартості витрат у зв'язку з викривленням даних про обсяг робіт і про звернення до виконання відшкодування працівником спричиненої шкоди шляхом відрахувань із заробітної плати з дотриманням порядку законодавства про працю.

Копії маршрутних і дорожніх листів та звіт за березень 2014 р., на які посилається позивач в позовній заяві, виявили повну недостовірність наданої позивачем інформації, приписки, звітування про неіснуючі роботи і завищення обсягів робіт.

Згідно звіту ОСОБА_1.(а.с. 54): 03.03.2014р. було використано 9 литрів пального на маршрут (70 км) ДФ - СПД ОСОБА_5 - Типографія - СПД Юровицький - ТОВ Регіон - Спортивний клуб ИСД - Артеміда - Нива ВШ - ДФ; 04.03.2014 р. використано пального 22 літри на маршрут (167 км) ДФ - ТОВ Еталон (Костянтинівка) - Агротехсервіс (Дружківка) - ДФ; 05.03.2014 р. витрачено 17 літрів пального на маршрут (130 км) ДФ - Макіївка (Дорстрой) - Лукмайінфо - СПД Симоненко - Донреклама - Госп. суд - ДФ; 06.03.2014р. на маршрут (340 км) ДФ - Агрокомплекс (Тетянівка) - Нафтохімпродукт - Амстор - оптові бази - ДФ - 44 літри пального; 07.03.2014 р. - 12 литрів пального на маршрут ДФ - ДМПЗ Геркулес - ІСД Авіа - Артеміда - ДФ; 11.03.2014р. на марштрут (290 км) ДФ - Маріупольське відділення - Хонда - сервіс (2поїздки) - ДФ витрачено 38 літрів пального; 12.03.2014р. на маршрут (113 км) ДФ - Госп. суд - РЕС - Калінінська ДВС -Будівельний альянс - Фонди - ДФ; 13.03.2014р. витрачено 13 літрів пального на маршрут 102 км ДФ - СПД Юровицький - стоянка заставного автомобіля ОСОБА_4 - Калінінська ДВС - СПД ОСОБА_5 - Ворошиловське відділення - типографія - ДФ; 14.03.2014р. на маршрут 120 км ДФ - ТОВ Олфокар Донпартсгруп - ЗАТ ДЗВО - ТОВ Синтез - ДФ витрачено 16 літрів пального; 17.03.2014р. на маршрут ДФ -Краматорське відділення - Краматорський суд - Маслоперероблювальний завод - ДФ(260 км) витрачено 34 літрів пального; 18.03.2014 р. витрачено 12 літрів пального на маршрут Ворошиловська ДВС - Госп. Суд - Податкова інспекція - Донреклама - ДФ.

Так, позивач у своєму звіті за березень 2014 р. посилається, що у березні він використав бензин у великих обсягах, на поїздки в інші населені пункти, а саме: 04.03.2014р. - у м.Костянтинівка; 05.03.2014р. - у м. Макіївка; 06.03.2014р. - у м.Тетянівка; 11.03.2014р. - у м. Маріуполь; 14.04.2014р. - у м.Краматорськ.

В той же час, документи внутрішнього обліку банку свідчать, що у вказані дні в зазначені міста позивач у відрядження не направлявся, а дані про 5 відряджень у вказані дні у його звіті є завідомо недостовірними, що підтверджується Довідкою ( переліком наказів Донецької філії за березень 2014 р.) Департаменту філії за березень місяць (а.с. 55-63).

Позивач у своєму звіті за березень 2014 р. посилається на нібито поїздки до господарського суду: 05.03.2014р., 12.03.2014р. В той же час, коли відповідно до звіту Донецької філії за березень 2014 р. свідчить про відсутність у Донецької філії АТ «Місто Банк» будь-яких спорів за участю банку в порядку господарського судочинства в господарському суді м.Донецька (а.с.64).

Крім того, позивач посилається в позові на те, що використав бензин нібито на поїздки до колишніх клієнтів, з якими відсутні господарські зв'язки, а також на інші об'єкти. Проте відповідно до службової записки №21-14/1 від 31.03.2014 року щодо підтвердження цільового використання пального в ДФ АТ «Місто Банк» в звіті ОСОБА_1 зазначені фіктивні поїздки до юридичних осіб, які були клієнтами банку в минулому та не мають ділових стосунків з банком: 03.03.2014р. - ТОВ «Регіон» (недіючий, рахунки арештовані з 2010 року); 03.03.2014р. - ДМГО «Спортивний клуб ІСД» ( не користується послугами банку з 2010 р.); 03.03.2014р., 07.03.2014р. - ТОВ «Артеміда (припинив обслуговування в 2013 р.); 06.03.2014р. - Нафтохімпродукт (припинив обслуговування в 2013 р.) .

Також в звіті зазначені фіктивні поїздки, які не підтверджуються ні наказом на відрядження, ні документами про відрядження, ні актом перевірки заставного майна:

05.03.2014 р. на перевірку заставного майна ВАТ «Донбасшляхбуд» в м.Макіївка; 06.03.2014 р. з метою перевірки заставного майна до с. Тетянівка. Крім того, 04.04.2014 року Господарським судом Донецької області було винесено ухвалу у справі № 45/8б про ліквідацію ТОВ «Агрокомплекс», після чого АТ «Місто Банк» припинив будь-які дії по відношенню до ТОВ «Агрокомплекс» ( а.с 66-70).

В звіті зазначені поїздки до окремих юридичних осіб, які не є та ніколи не були клієнтами банку та з якими відсутні будь-які ділові відносини та господарські зв'язки: 06.03.2014р. - Амстор; 07.03.2014р. - ДМПЗ Геркулес; 04.03.2014р. - Агротехсервіс; 14.03.2014р. - ТОВ Олфокар Донпартстгруп; 12.03.2014р. - Будівельний альянс; 14.03.2014р. - ТОВ «Еталон», ТОВ «Синтез»; 17.03.2014р. - Маслопереробний завод та ін.

Зазначені службові поїздки 18.03.2014 року до господарського суду, Ворошиловської ДВС, податкову інспекцію та Донрекламу також є фіктивними, не підтверджені відповідними документами.

Позивач у звіті за березень 2014 р. посилається, що у березні він використав бензин нібито на поїздки для перевірки заставленого майна: 06.03.2014р. - ТОВ «Агрокомплекс» с.Тетянівка, 13.03.2014р. - перевірка застави автомобіля ОСОБА_4

Згідно довідки начальника управління заставних операцій вих. №12-06/64 від 31.03.2014 р. стосовно стану заставленого майна позичальників (майнових поручителів) Донецької філії на підставі інформації відділу кредитів та депозитів юридичних осіб Донецької філії управління заставних операцій по ТОВ «Агрокомплекс» (код ЄДРПОУ 24639066), майновий поручитель ТОВ «КИЄРІВЕНЬТОРГ» (код ЄДРПОУ 32822873), за кредитним договором №2/Ю від 08.02.2008, договір іпотеки №2/Ю-З від 14.02.2008, об'єкти іпотеки - нежилі будівлі, розташовані в селі Тетянівка Слов'янського району Донецької області по вул. Чкалова, буд.2ж, були реалізовані 21.02.2013 р. фізичній особі ОСОБА_3 в рамках справи про банкрутство ТОВ «Агрокомплекс». Також зазначено, що востаннє акт перевірки транспортного засобу, належного ОСОБА_4, який знаходиться у кредитній справі Донецької філії за кредитним договором №59-2/Ф/ГІВ від 03.09.2007, договір застави №59/2/Ф/ГІВ - 3 від 03.09.2007 (сідловий тягач Freighlsner Columbia 120, 2002 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1, складено в липні 2013 року (фактично на даний час об'єкт застави відсутній) (а.с. 71).

Надані позивачем звітні документи засвідчили подання завідомо неправдивої інформації, яка спростовується наказами про відрядження, відомостями про фактичних клієнтів та операції філії та іншими внутрішніми первинними документами. Одержане позивачем пальне в кількості 232 літри на суму 2990,48 грн. не було використане в господарській діяльності відповідача, а тому позивач спричинив роботодавцю матеріальну шкоду в сумі вартості пального, безпідставно списаного у зв'язку з викривленням даних про обсяг робіт.

Відповідно до ст. 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Пунктом 1 частини 1 ст. 134 КЗпП України, передбачено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Відповідно до роз"яснень п.3 Постанови у відповідності зі ст.130 КЗпП ( 322-08 ) відшкодування шкоди провадиться незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності за дії (бездіяльність), якими заподіяна шкода підприємству, установі, організації.

Виходячи з вимог ст.15 ЦПК ( 1501-06 ) суд у кожному випадку зобов'язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130, 135-3, 137 КЗпП ( 322-08 ) залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з'ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника. Якщо шкоду заподіяно кількома працівниками, в рішенні суду має бути зазначено, які конкретно порушення трудових обов'язків допустив кожен працівник, ступінь його вини та пропорційна їй частка загальної шкоди, за яку до нього може бути застосовано відповідний вид і межі матеріальної відповідальності.

Відповідно до положень ст. 136 КЗпП України покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника.

Розпорядження власника або уповноваженого ним органу, або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством.

У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

Середній заробіток позивача до моменту відшкодування шкоди складав 3443,74 грн., на дату звільнення 4231,70 грн.

З позивача було утримано на покриття шкоди в розмірі, що не перевищує середньо місячного заробітку.

Судом встановлено, що відповідачем не порушено права позивача та позивачем не доведено що дії відповідача були незаконними.

Крім того, відрахування із заробітної плати позивача відповідачем здійснювалося відповідно до Наказу АТ "Місто Банк" №14-ОС від 11.04.2014 року про звернення до виконання відшкодування спричиненої працівниками шкоди, проте ОСОБА_1 не просить визнати зазначений наказ недійсним, тому підстав для визнання відрахування із заробітної плати позивача незаконним у суду немає.

Таким чином, у суду не має підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 10,11,58,59,60,84,86,88,212-215,218 ЦПК України (в редакції 2004 року), на підставі ст. 127,130,132,134,136 КЗпП України, суд

в и р і ш и в :

у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Місто Банк" про скасування службових розпоряджень та стягнення недоотриманої заробітної плати відмовити.

Рішення набирає законної сили: через 10 днів з дня його проголошення, якщо не була подана апеляційна скарга, у разі подання апеляційної скарги, після розгляду її апеляційним судом.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Запорізької області через Дружківський міський суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя: А.Л. Гонтар