Рішення

від 21.07.2009 по справі 31/152-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

31/152-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.07.09р.

Справа № 31/152-09

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю „Вавін Україна”, м. Київ

довідповідача 1Товариства з обмеженою  відповідальністю фірма „Імпост”, м. Дніпропетровськ

відповідача 2Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-маркетингова компанія”, м. Дніпропетровськ

провизнання недійсним договору

Суддя      Єременко А.В.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача:Шумілова М.В., дов. від 28.05.09 р. № 17;Парфенюк Т.В., дов. від 20.05.09 . № 15;

Від відповідача 1:не з'явився;

Від відповідача 2:не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю „Вавін Україна”( м. Київ) звернулось з позовом до суду та просить визнати недійсним договір поруки  без номера від 15 листопада 2007 року, укладений між Товариством з обмеженою  відповідальністю фірма „Імпост” та  Товариством з обмеженою відповідальністю „Виробничо-маркетингова компанія”.

            Позов вмотивовано тим, що 29 вересня 2008 року позивачу  стало відомо про те, що ТОВ фірмою „Імпост” було укладено Договір поруки без номера від 15.11.2007 року, згідно з умовами якого разом із ТОВ фірмою „Імпост” солідарним боржником перед ТОВ „Вавін Україна” виступало Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробничо-маркетингова компанія”. Позивач зазначає, що  згода на укладення такого договору ним не давалась,  що не відповідає положенням ст.ст. 520, 553 ЦК України.

Відповідач 1 (ТОВ фірма „Імпост”) до судового засідання не з'явився, відзив та витребувані документи не надав.

Відповідач 2 (ТОВ „Виробничо-маркетингова компанія”) до судового засідання не з'явився. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру державна реєстрація  зазначеного товариства припинена, у зв'язку з визнанням його банкрутом.

           Суд, на підставі ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки відповідач  1 повідомлявся про час та місце судових засідань (ухвали суду надсилалися за місцезнаходженням відповідача 1 згідно довідки Держстату).       

          В судовому засіданні за згодою  представників позивача оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд, –

ВСТАНОВИВ:

        Рішенням господарського суду від 06 червня 2007 року по справі №16/100-07 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Вавін Україна” до Товариства  з обмеженою  відповідальністю фірма „Імпост” про стягнення 309 915,04 грн. з ТОВ фірми „Імпост” було стягнуто на користь ТОВ „Вавін Україна” 303 000,00 грн. штрафу,  6 844,48  грн.   пені,  3 098,44  грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, всього на суму 313 060,92 грн.

       На підставі вказаного рішення господарського суду 22.06.2007 року було видано наказ, який був пред'явлений  позивачем до виконання 07.11.2007 року.

       Позивач зазначає, що 16 червня 2008 року наказ №16/100-07 було виконано в повному обсязі шляхом продажу належного ТОВ фірмі „Імпост” нерухомого майна, грошові суми за  цим Наказом було отримано ТОВ „Вавін Україна” в повному обсязі.

       Відповідно до виписки з банківського рахунку 12.06.2008 року на рахунок позивача надійшли кошти у розмірі  313 060,92 грн.  від ТОВ „ВМК” з призначенням платежу:  „оплата за договором поруки між ТОВ „ВМК” та ТОВ „Імпост” від 15.11.2007 р., в тому числі ПДВ 52 176,82 грн.”, які було повернуто позивачем згідно платіжного доручення             № 2413 від 13.06.2008 р., як помилково отримані  від невідомого контрагента, в тому числі ПДВ 52 176,82 грн.

        Як вбачається з матеріалів справи,  15.11.2007 року між  Товариством  з обмеженою відповідальністю фірма „Імпост” (Боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Виробничо-маркетингова компанія”  (Поручитель) був укладений в простій письмовій формі   Договір поруки,  відповідно до умов якого Поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання солідарно відповідати по зобов'язанням Боржника, які виникають з рішення Господарського суду м. Дніпропетровська від 06.07.2007 року (справа № 16/100-07) на користь ТОВ „ВАВІН-Україна”, надалі Кредитор, в повному обсязі цих зобов'язань.

        Відповідно до п. 1.1. цього договору поруки сторони визначають, що цей договір підписаний сторонами у відповідності до чинного законодавства України, та відповідає положенням ст.ст 553-559 Цивільного кодексу України.

       Сторони договору встановлюють, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та втрачає свою дію з моменту припиненого забезпеченого ним зобов'язання  (п. 4.1. Договору поруки).

       Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

      За ст.  554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.  Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.  Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

      Таким чином,  за договором поруки договірні відносини виникають між головним кредитором та поручителем. Між тим, оспорюваний договір поруки укладений між поручителем та боржником. Позивач не є стороною цього договору поруки.

      Статтею 555 ЦК України також встановлено, що у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора.  Поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.

      Відповідно до частин  1, 2 ст. 509 ЦК України  зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.  Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

     Частина 2  ст. 11 ЦК України встановлює, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

       Частиною 5 цієї статі передбачено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

        Як зазначалося вище, рішенням господарського  суду  Дніпропетровської області  від 06 червня 2007 року по справі №16/100-07  був встановлений факт невиконання Товариством  з обмеженою  відповідальністю фірма „Імпост” зобов'язань за  договором оренди № 1 від 15.11.2006 року та стягнуто з останнього  в судовому порядку  303 000,00 грн. штрафу,  6844,48  грн.  пені,   витрати  по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

       Згідно ч. 1 ст. 45 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України.

        Отже, виконання рішення суду не може забезпечуватися порукою.

        Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є  недодержання  в  момент вчинення  правочину  стороною  ( сторонами ) вимог,  які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  ст. 203 ЦК України. Якщо  недійсність  правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована  особа  заперечує  його дійсність на підставах,  встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

   Ст. 203 ЦК України передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину : 1. Зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам  цивільного  законодавства,  а   також   моральним   засадам суспільства. 2. Особа,  яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення  учасника  правочину  має  бути  вільним   і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх,  неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

       З огляду на наведене, зміст договору поруки від 15.11.2007 року не відповідає вимогам ст., ст. 553-559 ЦК України та суперечить приписам ч. 1 ст. 45 ГПК України, а тому підлягає визнанню недійсним.

       За викладеного суд вбачає підстави для задоволення позову в частині визнання недійсним  договору поруки  від 15 листопада 2007 року, який укладений між Товариством з обмеженою  відповідальністю фірма „Імпост” та  Товариством з обмеженою відповідальністю „Виробничо-маркетингова компанія” .

        Разом з цим, в  частині позовних вимог до  відповідача 2 (ТОВ „Виробничо-маркетингова компанія”)  суд відповідно п. 6 ст. 80 ГПК України  припиняє  провадження у справі, оскільки державна реєстрація  зазначеного товариства припинена, у зв'язку з визнанням його банкрутом.

        Судові витрати по справі на підставі ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача 1.

       Враховуючи вищевикладене та керуючись п. 6. ст. 80,  ст.ст.49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

    Позов задовольнити.

    Визнати  договір поруки  від 15 листопада 2007 року, укладений між Товариством з обмеженою  відповідальністю фірма „Імпост” та  Товариством з обмеженою відповідальністю „Виробничо-маркетингова компанія” недійсним.

    Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Імпост” (52005, м. Дніпропетровськ, вул. Кільченська, 1, ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності № 23645573) на користь   Товариства з обмеженою відповідальністю „Вавін Україна” ( 03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 11/2,  оф.67, ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності №30572878) 42,50 грн. витрат на сплату держмита; 156,25 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

     Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

     В частині позовних вимог до  Товариства  з обмеженою відповідальністю „Виробничо-маркетингова компанія” провадження у справі припинити.

Суддя                                                                                                                      А.В.Єременко