Постанова

від 30.07.2009 по справі 7/86-09-1365

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/86-09-1365

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"30" липня 2009 р. Справа № 7/86-09-1365

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді:   Мирошниченко М. А.,

                     Суддів:    Бєляновського В. В. та Шевченко В. В.,

при секретарі   -   Волощук О. О.,

за участю представників:

позивача –не з'явився,                                                                                

відповідача –не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу ДП водних шляхів „Устьдунайводшлях”, м. Ізмаїл Одеської області,

на рішення господарського суду Одеської області від 18.05.2009 р.

по справі №7/86-09-1365

за позовом ВАТ „Українське Дунайське пароплавство”, м. Ізмаїл Одеської області, в особі Госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу „Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод”, м. Кілія Одеської області,

до ДП водних шляхів „Устьдунайводшлях”, м. Ізмаїл Одеської області,  

про стягнення 123841,79 грн.,  

    ВСТАНОВИЛА:

18.03.2009 р. (вх. №1763) у господарському суді Одеської області ВАТ „Українське Дунайське пароплавство” (далі –позивач) пред'явлено позов до ДП водних шляхів „Устьдунайводшлях” (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу у розмірі 123841,79 грн. (а.с. 2-4). Свої вимоги він мотивував наступним.

28.03.2008 р. між ВАТ „Українське Дунайське пароплавство” в особі Госпрозрахункового структурного підрозділу „Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод” в інтересах ВАТ „УДП” і відповідачем було укладено договір №047/318/48/08/2 на суму 179364,00 грн., за яким позивач зобов'язався виконати доковий ремонт са мохідної шаланди СШ-154. Відповідач, у свою чергу, зобов'язався забез печити оплату виконаних робіт. Роботи були виконані належним чином, про що 29.05.2008 р. було складено двосторонній акт про здачу робіт. Відповідно до п.3.4.3. договору, остаточний розрахунок прово диться на протязі 30-ти банківських днів після підписання акту приймання судна з ремонту на підставі рахунку виконавця (позивача - прим.). Підстава для оплати: рахунок виконав ця, тобто не пізніше 28.06.2008 р. На підставі чого відповідачеві було виставлено рахунки на договірну вартість від 05.05.08р. №134 на суму 179364,00 грн. Відповідач частково сплатив за виконані роботи: платіжним дору ченням №18 від 11.06.2008 р. суму 53809,20 грн. та платіжним дорученням №1812 від 25.07.2008 р. суму 18000,00 грн. Таким чином, на день подачі позову заборгованість відповідача перед позивачем за договором склала 107554,80 грн. Розрахунок санкцій складає 16286,99 грн., всього борг складає 123841,79 грн. В обґрунтування свого позову позивач також послався на ст.ст. 526,530,610,624,625 ЦК України.

22.04.2009 р. судом до справи залучений відзив відповідача на позов (а.с. 26-28), в якому він просив відмовити у його задоволенні, оскільки надісланий на адресу відповідача в якості додатка до позову договір відрізняється від оригіналу того ж договору, що є у відповідача, в частині розділу 1, а саме, згідно п.1.1., замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати доковий ремонт самохідної шаланди СШ-154 та ремонт з/ч „Тіксі” (надалі по тексту „судна”), а в документі позивача відсутні слова „... та ремонт з/ч „Тіксі”. Відповідно до п.3.4. договору, сплата замовлення за доковий ремонт суден виконується замовником у сумі, яка визначена виконавчою ремонтною відомістю, складеною на підставі фактично виконаних і прийнятих замовником робіт по наступній шкалі платежів: 3.4.1. 30% попередньої вартості замовлення - протягом 5-ти банківських з дня здачі суден в ремонт. Підстава для оплати: рахунок виконавця; 3.4.2. 30% - на день закінчення ремонту. Підстава для оплати: акт приймання судна з ремонту, рахунок виконавця; 3.4.3. Остаточний розрахунок проводиться на протязі 30-ти банківських днів після підписання акту приймання суден з ремонту на підставі рахунку виконавця. Підстава для оплати: рахунок виконавця. Акту приймання суден з ремонту не має, так як фактично позивач свої зобов'язання по договору не виконав, судна СШ-154 та ремонт з/ч „Тіксі” не були відремонтовані, зокрема з/ч „Тіксі” передано для закінчення ремонту в ТОВ „Дунайсудоремонт”. 29.05.2008 р. був підписаний акт приймання виконаних робіт по дефектації при ремонті СШ-154 та з/ч „Тіксі”. Дефектація - важлива технологічна операція при капітальному ремонті. Вона визначає ступінь спрацювання деталей, визначає деталі придатні до експлуатації без ремонту, деталі, які підлягають ремонту і непридатні деталі. Акт приймання виконаних робіт по доковому ремонту самохідної шаланди СШ-154 та ремонту з/ч „Тіксі” сторонами не було підписано, позивач порушив умови п.1.1. договору. Отже зобов'язання по остаточному розрахунку, відповідно до п.3.4.3. договору, не виникло. В п.39 додатку №1 попередня ремонтна відомість на роботи по дефіктації СШ-154, в п.39 додатку №2 виконавча ремонтна відомість на роботи по дефіктації СШ-154 і з/ч „Тіксі” до договору передбачається причальний тариф в розмірі 14970 грн. СШ-154 (самохідна грунтовідвезна шаланда) і з/ч „Тіксі” (багаточерпаковий земснаряд) відносяться до суден групи Е (технічні судна) і звільняються від сплати причального збору. Так, згідно п.24 Постанови КМУ від 12.10.2000 р. №1544, судна групи Е (крім спортивних суден, приватних яхт парусних суден та риболовецьких суден, що заходять у порти без виконання вантажних операцій) звільняються від сплати причального збору. Відповідачу на даний час не є можливим з'ясувати, коли було отримано рахунки. Позивачем не надано доказів отримання відповідачем рахунків, тому строк прострочення, нарахування пені, трьох процентів річних, інфляції є необґрунтованими.

12.05.2009 р. судом до справи залучений додаток до відзиву на позов (а.с. 48-49), в якому відповідач також просив відмовити у його задоволенні, оскільки, проаналізувавши укладений договір №047/318/48/08/2, відповідач звертає увагу на відсутність акта докового огляду суден, який складається негайно після постановки судна в суднопідйомне спорядження по результатам докового огляду підрядчика, замовника і класифікаційного товариства (тобто Регістра судноплавства України), що передбачається вимогами п.8.10.     Положення про ремонт суден на відомчих ремонтних базах, затвердженого наказом Державного департаменту морського та річкового транспорту України №221 від 05.08.1996 р. Відповідно до п.3.2. договору, вартість робіт по судну визначається відповідно до погодженого сторонами кошторису, складеного на підставі ремонтної відомості. Погодженого кошторису немає, так як вартість робіт не була узгоджена сторонами, тому зобов'язання за договором щодо сплати за виконані роботи не виникають. Позивач порушив умови п.2.1.2. договору і не пред'явив роботи інспектору Регістру. Тобто всі роботи, які начебто проведені виконавцем, були здійсненні без нагляду уповноважених органів.

Рішенням господарського суду Одеської області від 18.05.2009 р. (суддя Лепеха Г. А.) позов задоволено, а саме стягнено з відповідача на користь позивача 107554,80 грн. боргу, 4017,53 грн. інфляційних, 1493,98 грн. трьох процентів річних, 10755,48 грн. пені, 1238,42 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу (а.с. 54). Своє рішення суд мотивував тим, що позов, на його думку, обґрунтований, а щодо пояснень відповідача, викладених у відзиві, стосовно наявності двох різних договорів, судом у судовому засіданні було встановлено, що в додаток до позову потрапив черновий перший лист договору, предметом якого в дійсності є доковий ремонт самохідної шаланди СШ-154 та ремонт з/ч „Тикси”. Викладене має своє відображення і у виконавчій ремонтній відомості, і, насамперед, в акті про здачу робіт від 29.05.2008 р., підписаному обома сторонами, і всіх інших матеріалах справи. В обґрунтування свого рішення суд послався на ст.ст. 509,525,526,527, п.1 ст. 546, п.3 ст. 549 ЦК України.

Не погоджуючись зі вказаним рішенням, відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити, з тих же підстав, що були викладені ним у відзиві на позов та у доповненні до відзиву, а також, враховуючи те, що господарський суд не дослідив той факт, що позивач порушив умови договору і не виконав доковий ремонт суден, зокрема, у зв'язку з неможливістю проведення відповідних робіт у позивача, відповідач змушений був передати з/ч „Тіксі” для закінчення ремонту в ТОВ „Дунайсудноремонт”. Вищевикладене підтверджується відсутністю акту приймання суден з ремонту між позивачем та відповідачем, тобто позивач не виконав належним чином умови договору, передбачені п.4.2, і не має права виступати з вимогою оплатити вартість робіт, які не були виконані. Зобов'язання по остаточному розрахунку, відповідно до п.3.4.3. договору, не виникло. Відповідно до п.3.2. договору, вартість робіт по судну визначається відповідно до погодженого сторонами кошторису, складеного на підставі ремонтної відомості. Погодженого кошторису немає, так як вартість робіт не була узгоджена сторонами, тому зобов'язання за договором щодо сплати за виконані роботи не виникають. Акт приймання виконаних робіт по дефектації при ремонті СШ-154 та з/ч „Тіксі” від 29.05.2008 р. є неналежним доказом, не стосується умов та предмету договору і не може бути прийнятим судом як засіб доказування для встановлення обставин по справі. Виконавча ремонтна відомість на роботи по дефіктації СШ-154 і з/ч „Тіксі” визначила ступінь спрацювання деталей, вказала на деталі придатні до експлуатації без ремонту, деталі, які підлягають ремонту, і непридатні деталі. Таким чином, позивачем було просто визначено, що саме потребує ремонту та заміні на судах, продубльовано і підтверджено попередню ремонтну відомість, а самого комплексу робіт по доковому ремонту суден проведено не було. Господарським судом Одеської області не досліджено, чи взагалі було отримано рахунки державним підприємством і з якої дати починається прострочення виконання. На даний час відповідач не може з'ясувати, коли було отримано рахунки. Позивачем не надано доказів отримання рахунків відповідачем, тому строк прострочення, нарахування пені, трьох процентів річних, інфляції є необґрунтованими. Також не прийнято до уваги, що в п.39 додатка №1 попередня ремонтна відомість на роботи по дефіктації СШ-154, в п.39 додатка №2 виконавча ремонтна відомість на роботи по дефіктації СШ-154 і з/ч „Тіксі” до договору, вказується причальний тариф в розмірі 14970 грн., що є зовсім незаконним. СШ-154 (самохідна грунтовідвезна шаланда) і з/ч „Тіксі” (багаточерпаковий земснаряд) відносяться до суден групи Е (технічні судна) і звільняються від сплати причального збору. Так, згідно п.24 Постанови КМУ від 12.10.2000 р. №1544, судна групи Е (крім спортивних суден, приватних яхт парусних суден та риболовецьких суден, що заходять у порти без виконання вантажних операцій) звільняються від сплати причального збору. Позивачем не було доведено, що доковий ремонт суден був проведений належним чином і, відповідно, підписано акт приймання суден з ремонту.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 05.06.2009 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 14.07.2009 р., про що учасники процесу, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.

Сторони в судове засідання 14.07.2009 р. не з'явились і судова колегія, керуюсь ст. 77 ГПК України, відклала розгляд справи на 30.07.2009 р., про що учасники процесу, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.

Представники сторін у судове засідання 30.07.2009 р. не з'явились, про причини неявки суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду справи не надали і судова колегія прийняла рішення про розгляд справи за їх відсутністю.

Оскільки учасники процесу в судове засідання не з'явились, технічна фіксація судового засідання  не здійснювалась, але вівся протокол судового засідання.

Згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи,  в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладеним в рішенні висновкам цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що позивач порушив умови договору і не виконав доковий ремонт суден, зокрема, у зв'язку з неможливістю проведення відповідних робіт у позивача, відповідач змушений був передати з/ч „Тіксі” для закінчення ремонту в ТОВ „Дунайсудноремонт”. Вищевикладене підтверджується відсутністю акту приймання суден з ремонту між позивачем та відповідачем, тобто позивач не виконав належним чином умови договору, передбачені п.4.2, і не має права виступати з вимогою оплатити вартість робіт, які не були виконані.

З матеріалів справи вбачається, що 28.03.2008 р. між ВАТ „Українське Дунайське пароплавство” в особі Госпрозрахункового структурного підрозділу „Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод” та ДП водних шляхів „Устьдунайводшлях” було укладено договір №047/318/48/08/2 на суму 179364,00 грн., відповідно до якого позивач зобов'язався виконати доковий ремонт самохідної шаланди СШ-154, а відповідач забезпечити оплату виконаних робіт (а.с. 9-11). 05.05.2008 р. позивач виставив відповідачеві рахунки на договірну вартість №134 на загальну суму 179364,00 грн. (а.с. 12).

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що позивач виконав у повному обсязі взяті на себе зобов'язання по договору, в результаті чого 29.05.2008 р. сторонами було підписано акт про здачу робіт (а.с. 13). Крім того, види робіт були викладені у виконавчій ремонтній відомості на роботи по дефектації при ремонті СШ-154 та з/ч „Тіксі” від 29.05.2008 р. (а.с. 14-15), підписаній обома сторонами договору від 28.03.2008 р., де вартість робіт також склала 179364,00 грн.

Також, як вірно встановлено місцевим судом в оскарженому рішенні, відповідач, прийнявши виконані позивачем роботи та підписавши акт про здачу робіт, частково сплатив 71809,20 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №18 від 11.06.2008 р. (а.с. 16) та №1812 від 25.07.2008 р. (а.с. 17), в яких зазначено: „за ремонт СШ-154 за дог. №047/318 від 28.03.2008 р., рахунки №104 від 11.04.2008 р. та №134 від 05.05.2008 р., в т.ч. ПДВ”. Отже, як мотивовано зазначено місцевим судом, непогашеною заборгованістю відповідача перед позивачем за договором є сума у розмірі 107554,80 грн.

Апелянт також зазначає у скарзі, що погодженого кошторису немає, так як вартість робіт не була узгоджена сторонами, тому зобов'язання за договором щодо сплати за виконані роботи не виникають. Акт приймання виконаних робіт по дефектації при ремонті СШ-154 та з/ч „Тіксі” від 29.05.2008 р. є неналежним доказом, не стосується умов та предмету договору і не може бути прийнятим судом як засіб доказування для встановлення обставин по справі. Виконавча ремонтна відомість на роботи по дефіктації СШ-154 і з/ч „Тіксі” визначила ступінь спрацювання деталей, вказала на деталі, придатні до експлуатації без ремонту, деталі, які підлягають ремонту, і непридатні деталі.

Зі вказаним судова колегія не погоджується, оскільки, згідно до п.3.2. договору, вартість робіт по судну визначається відповідно до погодженого сторонами кошторису, складеного на підставі ремонтної відомості (переліку робіт), яка є невід'ємною частиною договору, акту заводського дефектування чи технічної документації.

Як вже зазначалось, в матеріалах справи наявна виконавча ремонтна відомість на роботи по дефектації при ремонті СШ-154 та з/ч „Тіксі” від 29.05.2008 р. (а.с. 14-15), підписана обома сторонами договору від 28.03.2008 р., де вартість робіт визначена у розмірі 179364,00 грн., і ця виконавча ремонтна відомість, згідно до п.3.2. договору, є його невід'ємною частиною.

Акт про здачу робіт від 29.05.2008 р. обґрунтовано визнано доказом з цієї справи судом першої інстанції, оскільки він підписаний обома сторонами, в ньому зазначено, що виконані роботи відповідно договору №047/318 від 28.03.2008 р. та вартість виконаних робіт (179364,00 грн.) відповідає попередній вартості замовлення, узгодженій у п.3.1. договору, та вартості робіт, вказаній у виконавчій ремонтній відомості на роботи по дефектації при ремонті СШ-154 та з/ч „Тіксі” від 29.05.2008 р., також підписаній обома сторонами договору.

Скаржник також зазначає, що господарським судом Одеської області не досліджено, чи взагалі було отримано рахунки відповідачем і з якої дати починається прострочення виконання, позивачем не надано доказів отримання рахунків відповідачем, тому строк прострочення, нарахування пені, трьох процентів річних, інфляції є необґрунтованими.

Згідно п.3.4.3. договору, остаточний розрахунок проводиться на протязі 30-ти банківських днів після підписання акту прийомки судна з ремонту на підставі рахунку виконавця. Підставою для оплати є рахунок виконавця.

Також апелянт у скарзі посилається на те, що судом не прийнято до уваги, що в п.39 додатка №1 попередня ремонтна відомість на роботи по дефіктації СШ-154, в п.39 додатка №2 виконавча ремонтна відомість на роботи по дефіктації СШ-154 і з/ч „Тіксі” до договору, вказується причальний тариф в розмірі 14970 грн., що є незаконним, так як СШ-154 (самохідна грунтовідвезна шаланда) і з/ч „Тіксі” (багаточерпаковий земснаряд) відносяться до суден групи Е (технічні судна) і звільняються від сплати причального збору, оскільки, згідно п.24 Постанови КМУ від 12.10.2000 р. №1544, судна групи Е (крім спортивних суден, приватних яхт парусних суден та риболовецьких суден, що заходять у порти без виконання вантажних операцій) звільняються від сплати причального збору.

З наведеним судова колегія не погоджується, оскільки перелік витрат був викладений у виконавчій ремонтній відомості на роботи по дефектації при ремонті СШ-154 та з/ч „Тіксі” від 29.05.2008 р., яка підписана обома сторонами договору від 28.03.2008 р. та якою вартість робіт  визначена у розмірі 179364,00 грн. Крім того, в акті про здачу робіт від 29.05.2008 р.,  також підписаному обома сторонами, зазначено, що виконані роботи відповідно договору №047/318 від 28.03.2008 р. та їх вартість складає 179364,00 грн.   

Згідно п.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України  №02-5/422 від 10.12.1996 р. „Про судове рішення” (з наступними змінами та доповненнями), рішення господарського суду повинно ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що бе руть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова  кваліфікація  відносин сторін,  виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. При  цьому, необхідно мати на увазі, що у відповідності зі ст. 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці в їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду зазда легідь встановленої сили. Такі ж вимоги до судового рішення містяться у Постанові Пленуму   Верховного Суду України  №11 від 29.12.1976 р. „Про судове рішення”.

Відповідно до ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин,  що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

На думку судової колегії, місцевий суд повністю встановив та дослідив фактичні обставини справи, дав повну та всебічну оцінку наявним в ній доказам та правильно застосував норми матеріального і процесуального права, тобто рішення місцевого суду відповідає вищезазначеним вимогам і підстав для скасування цього рішення, передбачених ст. 104 ГПК України, судова колегія не вбачає.

Наведені відповідачем в апеляційній скарзі доводи фактично повторюють його   доводи, викладені у відзиві на позов, яким, як зазначалось вище, місцевий суд дав належну оцінку та вмотивовано визнав їх необґрунтованими. Зазначені доводи не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового  рішення.

Будь-яких інших доводів щодо незаконності рішення місцевого суду та допущення ним порушень норм матеріального та процесуального права, крім вищезазначених та визнаних апеляційною інстанцією необґрунтованими та безпідставними, скаржник не навів.

Перевіряючи, згідно приписів ст. 101 ГПК України, законність і обґрунтованість  рішення місцевого суду в повному обсязі, тобто не тільки на підставах, викладених в апеляційній скарзі, судова колегія не встановила будь - яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені місцевим судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

З огляду на викладене, судова колегія не вбачає будь-яких, передбачених ст. 104 ГПК України, правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

             Керуючись ст.ст. 99,101-105  ГПК  України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 18.05.2009 р. по справі №7/86-09-1365 –залишити без змін, а апеляційну скаргу ДП водних шляхів „Устьдунайводшлях” на зазначене рішення –без задоволення.

           Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий:                                                                                   Мирошниченко М. А.

Судді:                                                                                                  Бєляновський В. В.

                                                                                                              Шевченко В. В.

Повний текст постанови підписано 30.07.2009 р.