Рішення

від 14.07.2009 по справі 57/124-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

57/124-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2009 р.                                                            Справа № 57/124-09

вх. № 4361/4-57

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Задоров Д.В., дов. № 75 від 25.06.2009 р.;  відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг", м.Київ  

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайспед Україна", м. Харків  

про про розірвання договру , поверенння предмету лізінгу та стягнення 111196,94 грн.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ “Елемент Лізинг” (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача –ТОВ “Скайпед Україна”, в якій просить суд розірвати договір фінансового лізингу транспортних засобів за № ЭЛ/Хрк-0206/ДЛ від 02 квітня 2008 року з 27.05.2009 року, зобов'язати відповідача повернути предмети лізингу: за договором № 0206 – вантажний сідловий тягач DAMLER CHRAYSLER, шасі  WDB940321К730918, державний номер АА6714НЕ за ціною 23134,22 грн.; стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по лізинговим платежам у сумі 111196,94 грн., з яких заборгованість за лізинговими платежами 73843,42 грн., лізинговий платіж за період розторгнення договору 10572,68 грн., пеня –4683,41 грн., додаткова винагорода –22097,43 грн., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору фінансового лізингу транспортних засобів за № ЭЛ/Хрк-0206/ДЛ від 02 квітня 2008 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від  09 червня 2009 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 15 червня 2009 року) прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 30 червня 2009 року о 10:10 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 червня 2009 року розгляд справи відкладено, у зв'язку з неявкою представника позивача у судове засідання та невиконання вимог суду щодо подання витребуваних судом документів.

Через канцелярію господарського суду Харківської області позивачем надано заяву (вх. № 7780 від 14.07.2009 р.), про долучення до матеріалів справи додаткових документів, яка судом задоволено.

У призначеному судовому засіданні 14 липня 2009 року представник позивача підтримав заявлений позов та просив суд його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, правами, передбаченими ст. 22 ГПК України не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував, відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав, заборгованість не спростував; відповідач належним чином був повідомлений про місце і час розгляду справи, про що свідчать поштове повідомлення № 5459706, 5459382.

Присутній в судовому засіданні 14 липня 2009 року представник позивача вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника  відповідача.

Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача судом встановлено наступне.

02 квітня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Елемент Лізинг ”(далі - позивач) та ТОВ „Скаспед Україна” (далі  - відповідач) укладено договір фінансового лізингу транспортних засобів за № ЭЛ/Хрк-0206/ДЛ (далі - договір), у відповідності до умов якого, позивач (лізінгодавець) придбає у власність предмет лізингу і надає його лізингоотримувачеві (відповідачу) за плату у тимчасове володіння та користування на умовах договору і Правил (додаток № 1); найменування предмета лізингу і його технічні характеристики вказані у специфікації (додаток № 2). Ціна договору формується і вказується в національній валюті України-гривні; загальна сума договору складає 111556,95 грн. (п. 5.2.1); всі платежі за договором здійснюються в національній валюті України-гривні з відповідним перерахуванням сум в гривнях згідно до еквівалента (долара США) по курсу НБУ на дату здійснення платежу(п. 5.6 договору); строк лізингу – сорок вісім місяців, починаючи з дати Акта прийому-передачі предмету лізингу в лізинг (п. 5.7).

Факт передачі предмета лізингу підтверджується актом приймання-передачі підписаний сторонами 23 липня 2008 року, згідно з яким позивач передав, а відповідач отримав напівпричіп фургон RENDERS NS4G31, шасі  WRA3SS434WCBL0465, державний номер АА0683ХР, 1998 року виготовлення.

          Як вбачається з матеріалів справи, сторонами підписано загальні умови фінансового лізингу (додаток № 4), яким сторони погодили істотні умови  Договору, а саме, умови передачі предмета лізингу, його реєстрацію, строки і порядок розрахунків лізингових платежів тощо.

          Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було отримано предмет лізингу, зауважень до якості предмету лізингу не було. Таким чином, вказані документи свідчать про те, що відповідач отримав товар належної якості.

Як вказує позивач у позовній заяві, відповідач не виконав свої зобов'язання щодо своєчасного внесення лізингових платежів, що стало підставою  для звернення позивача до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

          Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України) .

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених  цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі)

          Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення  господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено (ст. 224  Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних  для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 статті 903 Цивільного Кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У  відповідності до ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 2 статті 806 Цивільного кодексу України та Договору до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом  та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 292 Господарського кодексу України передбачено, що залежно від особливостей  здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору  фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 2 зазначеного Закону передбачено, відносини, які виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відносини, що виникають у разі набуття права господарського відання на предмет договору лізингу, регулюються за правилами, встановленими для регулювання відносин, що виникають у разі набуття права власності на  предмет договору лізингу, крім права розпорядження предметом лізингу.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття.

Як встановлено статтею 286 Господарського кодексу України, та статтею 762 Цивільного Кодексу Украйни, зобов'язання Лізингоодержувача полягає у своєчасному внесенні лізингових платежів за користування транспортним засобом, що випливає з договірних зобов'язань, який Лізингоодержувач сплачує Лизінгодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Разом з тим, за приписом ч. З статті 285 Господарського кодексу України та умовами Договору Відповідач повинен сплачувати Позивачу лізингові платежі за весь період користування транспортним засобом.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі лізингоотримувачем сплачувати періодичні лізингові платежі за користування об'єктом лізингу встановлені частиною 1 статті 806 Цивільного кодексу України, частиною 1 статті 292 Господарського кодексу України та статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг".

У відповідності до п.3.1.6 загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів (додаток № 1 до договору), відповідач зобов'язався вчасно, відповідно до графіка лізингових платежів оплачувати лізингові.

Відповідно до п. 3.4. загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів (додаток № 1 до договору), відповідач зобов'язався у складі наступного лізингового платежу, крім поточного лізингового платежу, передбаченого графіком лізингових платежів, додатково сплатити суму винагороди (комісії) на підставі рахунку-фактури, який підлягає оплаті протягом 3-х днів з дати виставлення.

У відповідності до п. 3.3.3.1 загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів (додаток № 1 до договору) Лізінгодавець (позивач) вправі переглянути в односторонньому порядку розмір лізингових платежів  у випадку коли курс гривні до долара США, встановлений постановою НБУ буде перевищувати більш ніж 2% значення коефіцієнта. Сторони встановили, що значення коефіцієнта дорівнює 5,00.

Відповідач зобов'язався додатково сплатити суму винагороди (комісії) на підставі письмового повідомлення (рахунку-фактури) на протязі 5-х днів з дати направлення (п. 3.3.4)

Позивач надсилав на адресу відповідача розрахунки лізингових платежів № 90, 98, від 19.01.2009 р., № 601 від 03.02.2009 р., № 1006 від 24.03.2009 р., № 1260 від 16.04.2009 р. та рахунки на оплату щомісячної додаткової комісії у зв'язку зі зміною лізингових платежів від 19.01.2009 р.,24.03.2009 р., 16.04.2009 р., проте станом на момент розгляду справи, відповідач в порушення домовленості сторін 73843,42 грн. заборгованості з лізингових платежів  та 22097,43 грн. додаткової винагороди не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

          Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати лізингових платежів за отриманий у лізинг предмет лізингу, за договором фінансового лізингу транспортного засобу ЭЛ/Хрк-0206/ДЛ, який був укладений між сторонами 02 квітня 2008 року.

          Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі  його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські  зобов'язання належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджували сплату заборгованості по договору фінансового лізингу транспортного засобу ЭЛ/Хрк-0206/ДЛ від 02.04.2008 р. документів, що спростовували викладене у позові, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 73843,42 грн. заборгованості з лізингових платежів  та 22097,43 грн. додаткової винагороди, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема  сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

У відповідності до п. 5.1  загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів (додаток № 1 до договору) сторонами встановлено відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені в розмірі 0,1% від суми, що підлягає оплаті  за кожний день прострочення.

За прострочення внесення лізингових платежів позивач нарахував відповідачу пеню, яка за період з 27.10.2008 р. по 27.04.2009 року  склала 4683,41 грн.

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов'язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку про стягнення пені у сумі 4683,41 грн.

Ст. 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно частини 1 статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингоодержувач   має   право  відмовитися  від  договору лізингу в односторонньому порядку,  письмово  повідомивши  про  це лізингодавця,  у  разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30  днів,  за  умови,  що  договором  лізингу  не передбачено іншого строку.

У відповідності до п. 8.2 загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів (додаток № 1 до договору), позивач має право розірвати договір або відмовитись від виконання договору в однобічному порядку, без відшкодування відповідачу яких-небудь збитків, викликаних цим розірванням, у випадку настання істотних умов (порушень) у тому числі якщо заборгованість відповідача по оплаті лізингових платежів перевищить 30 календарних днів.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, відповідач більше 30 календарних днів не сплачує лізингові платежі. Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про розірвання договору фінансового лізингу транспортних засобів за ЭЛ/Хрк-0206/ДЛ від 02.04.2008 р. з 27.05.2009 року, правомірна та обґрунтована, така що підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Пунктом 10.7 загальних правил передбачено, що при достроковому розірванні договору лізингу через будь-які обставини незавершений лізинговий період оплачується відповідачем у повному обсязі.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення 10572,68 грн. лізингового платежу за період розторгнення договору є такою, що підлягає задоволенню.

Згідно частини 1 п. 7  статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" ,  у  разі  закінчення  строку  лізингу,  а  також   у   разі дострокового  розірвання  договору  лізингу  та  в  інших випадках дострокового  повернення  предмета  лізингу  -  повернути  предмет лізингу  у  стані,  в  якому  його  було  прийнято у володіння,  з урахуванням  нормального  зносу,   або   у   стані,   обумовленому договором.

За таких обставин, суд вважає, що вимога про зобов'язання відповідача повернути йому предмети лізингу: за договором № 0206 – вантажний сідловий тягач DAMLER CHRAYSLER, шасі  WDB940321К730918, державний номер АА6714НЕ є обґрунтованою.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними і підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита пропорційно задоволених вимог та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  покладаються  на відповідача.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 15,16, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 549, 599, 610, 611, 612, 625, 626, 692, 762, 806, 903 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 175,179, 193, 198, 224, 232, 258, 285, 286, 292, 343 Господарського кодексу України,  ст..1, 2,11,16 Закону України "Про фінансовий лізинг" статтями 1, 4, 12, 33, 44, 49,  75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -     

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати з 27.05.2009 року договір фінансового лізингу транспортного засобу ЭЛ/Хрк-0206/ДЛ від 02.04.2008 р. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю  „Елемент Лізинг”, код 34832663 та Товариством з обмеженою відповідальністю „Скайспед Україна”  ідентифікаційний код 34633349.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Скайспед Україна”  ідентифікаційний код 34633349 (місцезнаходження: 61140, м. Харків, Салтівське шосе, буд. 147, оф. 518, р/р 26009000105001 в ВАТ Банк „РНС”, МФО 380484 повернути Товариству з обмеженою відповідальністю  „Елемент Лізинг”, код 34832663, (03038, м. Київ, вул.. Грінченко, 4, оф. 130; фактична адреса: 03058, м. Київ, вул. Леваневського, буд. 6, оф. 85, м. Київ, вул. Іллінська, 8; р/р 26004010425701 в ЗАТ "Альфа-банк" у м. Києві, МФО 300346) повернути предмет лізингу: за договором фінансового лізингу транспортного засобу ЭЛ/Хрк-0206/ДЛ від 02.04.2008 року – вантажний сідловий тягач DAMLER CHRAYSLER, шасі  WDB940321К730918, державний номер АА6714НЕ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Скайспед Україна”  ідентифікаційний код 34633349 (місцезнаходження: 61140, м. Харків, Салтівське шосе, буд. 147, оф. 518, р/р 26009000105001 в ВАТ Банк „РНС”, МФО 380484, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю  „Елемент Лізинг” , код 34832663, (03058, м. Київ, вул.. Леваневського, буд. 6, оф. 85; фактична адреса: 03058, м. Київ, вул. Леваневського, буд. 6, оф. 85, м. Київ, вул. Іллінська, 8; р/р 26004010425701 в ЗАТ "Альфа-банк" у м. Києві, МФО 300346) заборгованість за лізинговими платежами в загальній сумі 111196,94 грн., з яких заборгованість за лізинговими платежами 73843,42 грн., лізинговий платіж за період розторгнення договору 10572,68 грн., пеня –4683,41 грн., додаткова винагорода –22097,43 грн., а також  державне мито 3643,31 грн. та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання судовим рішення законної сили.

Суддя                                                                                            

Повний тест рішення підписано 20 липня 2009 року.; справ № 57/124-09