Рішення

від 16.07.2009 по справі 32/147

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

32/147

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.09                                                                                           Справа№ 32/147

Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Палюх Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Н.П.Б.”, с.Сокільники Пустомитівський район Львівська область.

До відповідача Львівського міського комунального підприємства „Львівводоканал”, м.Львів.

Про стягнення 84 752,30 грн.             

За участю представників сторін:

Від позивача: Юрчак Н.Р. –представник (довіреність б/н від 06.07.2009р.).

Від відповідача: не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю „Н.П.Б.”, с.Сокільники Пустомитівський район Львівська область до Львівського міського комунального підприємства „Львівводоканал”, м.Львів про стягнення 84 752,30 грн., з яких 81 778,00 грн. сума основного боргу,  1 989,60 грн. пеня,  248,70 грн. три відсотки річних,    736,00 грн. інфляційні нарахування.  

Ухвалою суду від 15.06.2009р. порушено провадження у справі та призначено до судового розгляду на 07.07.2009р. Ухвалою суду від 07.07.2009р. розгляд справи відкладено з підстав вказаних в даній ухвалі. Рішення прийнято 16.07.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні 07.07.2009р. подав клопотання, яким просить суд не здійснювати технічну фіксацію судового процесу у справі.  

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив, вимог ухвал суду 15.06.2009р. та 07.07.2009р. не виконав, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Станом на 16.07.2009р. від відповідача заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходили.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті.  

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

                                                                   встановив:

12.02.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Н.П.Б.” (постачальник), в собі директора Таранчука С.С. та Львівського міського комунального підприємства „Львівводоканал” (замовник), в особі директора Заплатинського М.І. було укладено договір поставки №02-103 відповідно до якого постачальник зобов'язувався передати пісок насипом (надалі товар) замовнику, а замовник зобов'язувався оплатити йому у строк та в порядку, визначених цим договором .

Згідно п.2.1. договору кількість товару в окремій поставці визначається письмовою заявкою замовника. Допускається факсовий  варіант заявки.

Згідно п.4.1. та п.4.2. договору розрахунки за поставлений товар на склад замовника за адресою: м.Львів, вул.Стрийська, 123, виробнича база Сокільники; м.Львів,                 вул.Луганська, 2, дільниця благоустрою, здійснюються на протязі 20 банківських днів після його поставки. Оплата за товар проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно п.5.1., п.5.2., п.5.3. та п.5.4. договору товар має бути поставлений до 15 квітня 2009р. Поставка здійснюється згідно заявок замовника частинами. Строк виконання заявки щодо поставки товару –упродовж 3 (трьох календарних днів з моменту отримання постачальником заявки замовника). Перевезення товару та витрати, пов'язані з ним, покладаються на постачальника. Перехід права власності на товар відбувається в момент отримання товару замовником від постачальника, що підтверджується підписами відповідальних осіб у приймально-здавальних документах. Якість товару має відповідати стандартам, прийнятим в Україні і підтверджуватися відповідним сертифікатом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання виконав повністю.

Факт виконання позивачем зобов'язань по договору підтверджується видатковими накладними №1722 від 27.02.2009р. та №3072 від 31.03.2009р., з яких вбачається що відповідачу був поставлений товар пісок з доставкою на загальну суму 81 778,00 гривень (у тому числі з ПДВ –13 629,66 грн.). Вищенаведені видаткові накладні підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Відповідачем отримав товар через представника Балюк Любов Василівну, якій було видано довіреності №175 від 18.02.2009р. та №435 від 31.03.2009р. Вищенаведені довіреності підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Відповідач порушив свої зобов'язання, щодо оплати, станом на 10.06.2009р. (дата подання позовної заяви) ЛМКП «Львівводоканал»оплати за поставлений товар не здійснив.

Відтак, основний борг відповідача перед позивачем за поставлений товар станом на 10.06.2009р. складає  81 778,00 грн.  

Позивач керуючись умовами договору, у зв'язку із простроченням оплати за отриманий товар нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого ним розрахунку становить 1 989,60 грн.

Крім того, позивач на підставі ст.625 ЦК України нарахував 3% річних в сумі                 248,70 грн. та збитки від інфляції в сумі 736,00 грн.

Відтак, загальна сума заборгованості становить 84 752,30 грн., з яких 81 778,00 грн. сума основного боргу,  1 989,60 грн. пеня,  248,70 грн. три відсотки річних,  736,00 грн. інфляційні нарахування.  

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Положеннями ст.ст.627,628,629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, ст.202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Факт поставки відповідачу товару підтверджується видатковими накладними №1722 від 27.02.2009р. та №3072 від 31.03.2009р. на загальну суму 81 778,00 грн., який був отриманий представником відповідача згідно довіреностей №175 від 18.02.2009р. та №435 від 31.03.2009р. виданих на прізвище Балюк Л. В.

Відповідач доказів погашення заборгованості не подав, проти позову не заперечив,  суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України прийшов до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення боргу в сумі 81 778,00 грн. є обгрунтованим та підлягає задоволенню.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню згідно поданого ним розрахунку 736,00 грн. збитків, завданих ростом інфляції та 248,70 грн. - три проценти річних.

Щодо позовних вимог про стягнення пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано.

У відповідності до п.8.2. договору за несвоєчасну оплату товару замовник зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню згідно поданого ним розрахунку 1 989,60 грн. пені.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позов обгрунтованим, який слід задоволити повністю, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягає  84 752,30 грн., з яких  81 778,00 грн. основної заборгованості,                           736,00 грн. інфляційних нарахувань та  248,70 грн. –три відсотки річних та  1 989,60 грн. пені.

Сплата судових витрат підтверджується платіжними дорученнями № 2084 від 04.06.2009р. –847,6 0 грн. держмита і № 2082 від 04.06.2009р. - 312,50 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які відповідно ст. 49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.11, 526, 530, 612, 625, 712 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-84,115,116 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з Львівського міського комунального підприємства „Львівводоканал” (79017, м.Львів, вул.Зелена, 64; р/р 26004620013670 в обласній дирекції АКБ «Укрсоцбанк»; МФО 325019; ЄДРПОУ 03348471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Н.П.Б.” (81100, Львівська область, Пустомитівський район, с.Сокільники, вул.Сірка, 99; р/р 26001310019601 в банку АБ „Південний”; МФО 385532; ЄДРПОУ 19170165)  81 778,00 грн. основний борг, інфляційні нарахування в сумі            736,00 грн., три проценти річних в сумі  248,70 грн.,  пеня в сумі  1 989,60 грн., держмито в сумі  847,60 грн. та 312,50 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку                    ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя                                                                                             Сухович Ю.О.