Рішення

від 21.07.2009 по справі 57/133-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

57/133-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2009 р.                                                            Справа № 57/133-09

вх. № 4476/4-57

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

прокурора - Кузьмін А.В., посвідчення № 713 від 12.11.2008 року

представник МОУ - не з*явився,

позивача - Симонюк В.С., довіренність № 01/01-2009/1 від 28.01.2009 року  відповідача - не з*явився

розглянувши справу за позовом  Військовий прокурор Харківського гарнізону м.  Харків  в особі   МОУ, ДП МОУ "Харківська контора матеріально-технічного забеспечення", м. Харків  

до  ПФ "Вікар", м. Харків  

про стягнення 1000,24 грн.

ВСТАНОВИВ:

Військовий прокурор Харківського гарнізону інтересах держави в особі Міністерства оборони України, в особі Державного підприємства оборони України „Харківська контора матеріально-технічного забезпечення ” (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 1000 грн. 24 коп., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору оренди обладнання № 18 від 29.12.2007 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 червня 2009 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 06 липня 2009 року о 10:30 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 липня 2009 року у зв'язку з неявкою  позивача , відповідача та представника Державного підприємства Міністерство оборони України у судове засідання та невиконання сторонами вимог ухвали суду щодо подання витребуваних судом документів, розгляд справи відкладено на 21.07.2009 року о 10:20 год.

21 липня 2009 року прокурор через канцелярію господарського суду Харківської області надав на виконання вимог ухвал суду додаткові документи (вх. № 8213 ), які долучені судом до матеріалів справи.

21 липня 2009 року позивач - Державне підприємства оборони України „Харківська контора матеріально-технічного забезпечення ” надав на виконання вимог ухвал суду додаткові документи (вх. № 8215), які долучені судом до матеріалів справи.

У призначеному 21 липня  2009 року судовому засіданні прокурор та позивач позов підтримували  та наполягали на його задоволенні.

Представник Міністерства оборони України у призначене 21 липня 2009 року судове засідання не з'явився, проте телеграмою (вх. № 8153 від 20.07.2009 року) повідомив, що позов прокурора підтримує у повному обсязі та просить розглянути справу без  участі його представника.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав, заборгованість не спростував, про  причини неявки суду не повідомив.

Судом перевірено юридичну адресу відповідача, згідно довідки Головного управління статистики у Харківській області станом на 07 липня 2008 року № 46/2-5262 відповідач  числіться в ЄДРПОУ, як юридична особа за адресою: 61064, м. Харків, вул. Комсомольське шосе, 47, кв. 80. Саме цю адресу було вказано позивачем у позовній заяві.

Оскільки, двомісячний строк розгляду справи, передбачений пунктом 1 статті 69 ГПК України спливає, враховуючи вимоги статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку, у відповідності до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами з урахуванням наданих уточнень .

Присутні в судовому засіданні 21.07.2009 року прокурор та представник позивача вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представників відповідача та Міністерства оборони.

Представники відповідача та Міністерства оборони правами, передбаченими ст. 22 ГПК України, не скористались, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізували.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 грудня 2007 року між позивачем - Державним підприємством оборони України „ Харківська контора матеріально-технічного забезпечення ”  та  відповідачем – Приватним підприємством “Викар”укладено договір оренди обладнання № 18, у відповідності до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування наступне обладнання: станок древо обробляючий  інв. № 345 вартістю 2296,02 грн., рейсмусовий станок інв. № 108 вартістю 2822,98 грн., шарнірний станок інв. № 105 вартістю 1129,18 грн., всього загальною вартістю 6248,18 грн.

Факт передачі майна ДП оборони України „ Харківська контора матеріально-технічного забезпечення ” (позивача) в оренду ПП “Викар”(відповідачу) підтверджується актом приймання-передачі, підписаним сторонами договору 29 грудня 2007 року.

Пунктом  5.3 договору передбачено, що щомісячна орендна плата складає: за станок древо обробляючий  інв. № 345 –194,40 грн. з урахуванням ПДВ, за  рейсмусовий станок інв. № 108 –158,40 грн. з урахуванням ПДВ, за шарнірний станок інв. № 105 –115,20 грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п. 5.1 договору, орендна плата перераховується Орендодавцю (позивачу) на розрахунковий рахунок щомісячно не пізніше 5 числа наступного місяця на підставі виставленого рахунку Орендодавця (позивачу).

Розділом 4 сторонами по договору було погоджено строк дії договору, а саме договір діє на протязі одного року з моменту підписання акту прийому-передачі обладнання Орендатору (відповідачу).

З матеріалів справи вбачається, що зазначений договір оренди припинив свою дію 29 грудня 2008 року в зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у відповідності до п. 5.1 договору виставляв відповідачу рахунки за надані послуги - № 714 від 26.11.2008 року у сумі 468,00 грн. та № 779 від 22.12.2008 року у сумі 468,00 грн., всього на загальну  суму  1000,24  грн.

Належне виконання позивачем умов згаданого договору, відсутність будь - яких недоліків чи претензій з боку відповідача щодо якості, об'єму виконаних робіт, строку виконання робіт, тощо, підтверджується фактом підписання двосторонніх актів здачі-прийому виконаних робіт б/н від 301.11.2008 року та б/н від 31.12.2008 року.

Як зазначає прокурор у позовній заяві,  відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо своєчасного внесення орендної плати на розрахунковий рахунок позивача,, внаслідок чого виникла заборгованість відповідача з орендної плати перед позивачем за період дії договору з листопада по грудень 2008 року у сумі  1000,24  грн., що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).          Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтями 610, ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне зобов'язання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому, згідно статті 611 вказаного Кодексу, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті  284  Господарського  кодексу  України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата – це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Станом на момент розгляду справи, відповідач 1000,24 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати орендної плати за договором оренди обладнання № 18 від 29 грудня 2007 року.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі  його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону,  а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджували сплату заборгованості по за договором оренди обладнання № 18 від 29 грудня 2007 року у сумі 1000, 24 грн., документів, що спростовували викладене у позові,  суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 1000,24 грн.  заборгованості з орендної плати, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України,  ст.ст. 6, 22, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 283, 284, 286 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватної фірми "ВІКАР" ( місцезнаходження: 61064, м. Харків, вул. Комсомольське шосе, 47, кв. 80, МФО 351458, р/р № 260093011814040 в БВ № 4 філії ХЦВ ПІБ ) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Харківська контора матеріально-технічного забезпечення" (місцезнаходження: 61064, м. Харків, вул. Цементна, 3,  р/р 26001000127218 в філії ВАТ "Укрексімбанк", МФО 351618, код 33163965) 1000,24 грн. боргу.

Стягнути з Приватної фірми "ВІКАР" ( місцезнаходження: 61064, м. Харків, вул. Комсомольське шосе, 47, кв. 80, МФО 351458, р/р № 260093011814040 в БВ № 4 філії ХЦВ ПІБ ) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Харківська контора матеріально-технічного забезпечення" (місцезнаходження: 61064, м. Харків, вул. Цементна, 3,  р/р 26001000127218 в філії ВАТ "Укрексімбанк", МФО 351618, код 33163965) 102,00 грн. державного мита.

Стягнути з Приватної фірми "ВІКАР" ( місцезнаходження: 61064, м. Харків, вул. Комсомольське шосе, 47, кв. 80, МФО 351458, р/р № 260093011814040 в БВ № 4 філії ХЦВ ПІБ ) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Харківська контора матеріально-технічного забезпечення" (місцезнаходження: 61064, м. Харків, вул. Цементна, 3,  р/р 26001000127218 в філії ВАТ "Укрексімбанк", МФО 351618, код 33163965) - 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                            

Повний текст рішення підписано 22.07.2009 року

справа № 57/133-09