Рішення

від 24.12.2014 по справі 908/2586/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 7/52/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.2014 Справа № 908/2586/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідея, технологія, реалізація "Інвентор", м. Запоріжжя.

до відповідача : Державного підприємства "Запорізький титано - магнієвий комбінат", м.Запоріжжя.

Головуючий : Кутіщева-Арнет Н.С.

Судді: Мойсеєнко Т.В.

Смірнов О.Г.

Представники сторін:

від позивача: Кіктенко О.В., дов. №76 від 11.12.2013р.

від відповідача : Дерев'янко О.В., дов. № 75 від 11.12.2013р .

Розглядається позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідея, технологія, реалізація "Інвентор" до Державного підприємства "Запорізький титано - магнієвий комбінат" (правонаступник Казенного підприємства "Запорізький титано - магнієвий комбінат") про стягнення 3 % річних та втрат від інфляції у загальній сумі 141 767 грн. 03 коп.

Ухвалою суду від 23.07.2014р. справу прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 20.08.2014р. Судове засідання відкладалось до 10.09.2014р., оголошувалась перерва до 17.09.2014р., 24.09.2014р. з метою надання сторонам додаткового часу для проведення звірки взаєморозрахунків сторін і надати обґрунтований розрахунок та контрозрахунок по заявленому предмету спору. Продовжувався строк розгляду спору, судове засідання відкладалось до 13.10.2014р. Ухвалою від 13.10.32014р., за клопотанням позивача, продовжувався строк розгляду спору, судове засідання відкладалось до 29.10.2014р. З метою надання позивачу додаткового часу для належної підготовки та надання додаткових документальних доказів, в судовому засіданні оголошувалась перерва до 05.11.2014р.

В продовженому 05.11.2014р. позивачем надана заява про уточнення позовних вимог (зменшення).

Заява судом прийнята до розгляду.

Представник позивача, в черговий раз, не був підготовлений належним чином до судового засідання, не надав суду обґрунтованих пояснень щодо здійснення розрахунків пред'явлених до стягнення сум індексу інфляції і 3% річних. .

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Запорізької області № 01-04/114/14 від 05.11.2014р. справу призначено на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді: Кутіщева-Арнет Н.С., судді: Смірнов О.Г.; Мойсеєнко Т.В.

Судове засідання призначено на 03.12.2014р. Судове засідання відкладалось до 24.12.2014р.

Сторони належним чином сповіщені судом про дату, час та місце відкладення судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштової кореспонденції.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК ( 1798-12 ).

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК) (1798-12), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Згідно ст. 4-5 ГПК України, невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим кодексом та іншими законами України.

Відповідач не визнав заявлені позовні вимоги, просить суд відмовити в їх задоволенні, покільки вважає нарахування 3% річних та індексу інфляції в заявлених сумах безпідставним, вказуючи на те, що рішення суду № 18/292/09 від 27.11.2009р. було виконано відповідачем в повному об'ємі 30.12.2013р. і зобов'язальні відносини з позивачем у відповідача відсутні. (відзив долучено матеріалів справи) .

17.09.2014р. та 24.09.2014р., представником відповідача надані заяви про застосування строків позовної давності, так як вказаний позивачем період заборгованості починається з 21.12.2009р. по 05.09.2013р., але із позовною заявою до господарського суду позивач звернувся лише 22.07.2014р. Враховуючи те, що позивач пропустив трирічний строк позовної давності, що відповідно до ст. 267 ЦК України є підставою для відмови в частині нарахування позивачем сум, які виходять за межі строку загальної позовної давності, відповідач просить суд задовольнити заяву відповідач та застосувати строк позовної давності.

Заява подана на підставі ст. 22 ГПК України, судом прийнята до розгляду.

Відповідачем надано контррозрахунок пред'явлених до стягнення сум.

17 вересня 2014р. та 10 жовтня 2014р. від позивача надійшли додаткові письмові пояснення (долучені до матеріалів справи).

03 листопада 2014р. на адресу господарського суду Запорізької області надійшла заява про зменшення суми позовних вимог, згідно з якою позивач просить суд стягнути з відповідача 50055 грн. 29 коп. 3% річних, 69565 грн. 63 коп. втрат від інфляції.

Заява подана згідно зі ст. 22 ГПК України, судом прийнята до розгляду.

03 грудня 2014р. на адресу господарського суду надійшла чергова заява позивача про зменшення позовних вимог , згідно з якою позивач просить суд стягнути з відповідача 85899 грн. 07 коп., яка складається з 39809грн. 64коп. 3 % річних та 46089 грн. 43 коп. втрат від інфляції та повернути на користь позивача 1117 грн. 36 коп. судового збору.

Заява подана згідно зі ст. 22 ГПК України, судом прийнята до розгляду.

Спір розглядається в сумі 85899 грн. 07коп.

Згідно ч.3 ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При колегіальному розгляді спору, за ініціативою суду, судовий процес вівся із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу.

Розгляд справи закінчено 24.12.2014р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення в присутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Протягом 2008-2009 років між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ідея, технологія, реалізація «Інвентор» (далі - позивач) та Казенним підприємством «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (далі - відповідач) було укладено низку ідентичних за змістом договорів поставок (далі - договорів).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.12.2009 року по справі №18/292/09 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідея, технологія, реалізація "Інвентор" до Державного підприємства "Запорізький титано - магнієвий комбінат" - правонаступник Казенного підприємства "Запорізький титано - магнієвий комбінат" було задоволено частково, з відповідача на користь позивача було стягнуто: 533 171,99 грн. основного боргу; 40 753,89 грн. пені; 6 660,84 грн. - 3% річних; 17 650.00 втрат від інфляції; 5 982,37 грн. державного мита; 235,09 грн. ІТЗ судового процесу, а всього 604 454,18 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України: «Факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони».

Згідно Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013 року № 01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», а саме: «... 9. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не притіняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України».

Тобто боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За змістом глави 50 ЦК України «Припинення зобов'язання», рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Таким чином, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору».

На виконання рішення суду по справі № 18/292/09 був виданий наказ від 08.01.2010року про примусове стягнення та Заводським ВДВС ЗМУЮ 18.01.2010року відкрито виконавче провадження ВП № 16696498.

Відповідно до вимог п.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Згідно зі ст. 267 ЦК України, особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.

Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач заявив таке клопотання, згідно зі ст. 22 ГПК України, ст. 267 ЦК України.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивачем зроблено перерахунок втрат від інфляції, за період з 05.09.2010р. по 23.07.2012р. на суму 48561,80 грн., з 24.07.2012р. по 04.09.2012р. на суму - 1506,82коп. (дефляція), з 05.09.2012р. по 13.09.2012р. на суму 402,27 коп., 14.09.2012р. по 27.11.2012р. на суму - 30,23 грн. (дефляція), з 28.11.2012р. по 05.09.2013р. на суму - 1337,59коп.

Загальна сума індексу інфляції, що пред'явлена позивачем до стягнення складає 46089грн. 43 коп.

Крім того, позивач заперечує проти застосування строку та посилається на те, що строк позовної давності переривався частковим погашенням відповідачем суми боргу.

Але слід зауважити, що навіть якщо строк позовної давності перервався, позовна заява позивачем подана до господарського суду Запорізької області 22.07.2014р., тому позивач не має права нараховувати пред'явлені до стягнення суми за період більш ніж за три роки, як того вимагає закон (загальний строк позовної давності ст. 257 ЦК України).

Суд погоджується з доводами відповідача, перевіривши його контрозрахунок і розрахунок наданий позивачем, суми індексу інфляції, що позивач, при розрахунку суми індексу інфляції, допустив порушення порядку нарахування (перевірений судом розрахунок долучено до матеріалів справи).

В частині пред'явлених до стягнення сум індексу інфляції, за період до 22.07.2011р. слід відмовити, як пред'явлених з порушенням строку позовної давності, передбаченого ст.267 ЦК України.

В решті пред'явленої до стягнення суми індексу інфляції, в період з 05.09.2012р. по 13.09.2012р. в сумі 402 грн. 27 коп. слід відмовити.

Щодо методики нарахування позивачем суми індексу інфляції, слід зазначити, що згідно Інформаційного листа ВГС України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справі окремих норм матеріального права», сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р].

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

Позивачем також пред'явлені до стягнення сума 3% річних в розмірі 39809 грн. 64 коп.

Перевіривши наданий суду розрахунок 3 % річних, суд встановив, що дана сума підлягає частковому задоволенню, враховуючи заяву відповідача про застосування строків позовної давності та перевіривши періоди нарахування суми 3% річних (розрахунок суду долучений до матеріалів справи). Сума 3% річних, що підлягає задоволенню, складає 25564грн. 58 коп.

В решті пред'явленої до стягнення суми 3% річних слід відмовити, застосувавши строк позовної давності, поскільки період заборгованості у заяві позивача про зменшення позовних вимог починається з 05.09.2010р., а з позовною заявою до господарського суду Запорізької області позивач звернувся лише 22.07.2014р., тобто період стягнення повинен бути з 22.07.2011р. (тобто в межах трьох років).

Відповідно до Інформаційного листа ВГС України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справі окремих норм матеріального права»В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення (див. постанови Верховного Суду України від 04.07.2011 № 13/210/10 та від 12.09.2011 № 6/433-42/183 і постанову Вищого господарського суду України від 16.03.2011 № 11/109).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

В разі зменшення суми позовних вимог позивачем, якщо заяву прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом, в описовій частині рішення. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні (п. 6 Інформаційного листа ВГСУ від 13.08.2008 № 01-8/482. п. 17 інформаційного листа ВГСУ від 20.10.2006р. №01-8/2351).

Зменшення позивачем розміру позовних вимог є підставою для повернення йому частини сплаченої суми судового збору, згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону (з урахуванням наведеного в підпункті 4.7 пункту 4 цієї постанови); що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача.

В той же час, позивачем був сплачений платіжним дорученням № 87 від 22.05.2014 р. судовий збір у розмірі 2 835,34 грн. при подачі позовної заяви до суду станом на 22.01.2014р.

Потім, в останній раз , зменшення ціни позову становило 85899 грн. 07коп.

Сума мінімального судового збору складає 1827 грн. 00 коп. Враховуючи, те що судом стягується сума мінімального судового збору, то сума яка підлягає поверненню відповідачу, тобто залишок після стягнення судом мінімального розміру складає 1008грн. 34 коп. та підлягає поверненню позивачу.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" № 3674-УІ від 08 липня 2011 року, слід повернути позивачу судовий збір в сумі 1008 грн. 34коп., сплачений згідно платіжного доручення № 87 від 22.05.2014 р.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконання, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України, судовий збір, в частині задоволених вимог, але не менший мінімального розміру, ніж встановлено законодавством, слід покласти на відповідача, так як спір з його вини доведено до судового розгляду.

Керуючись ст. ст. 267, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 22, 28, 33, 34, 35, 43, 49, 82, 84, 85, 87 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідея, технологія, реалізація "Інвентор" до Державного підприємства "Запорізький титано - магнієвий комбінат" (правонаступник Казенного підприємства "Запорізький титано - магнієвий комбінат") задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат» - правонаступника Казенного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат», 69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, б. 18 (р/р 26000010155979 в ПАТ «ВТБ Банк», м.Запоріжжя, МФО 321767, ЄДРПОУ 00194731) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідея, технологія, реалізація «Інвентор», 69059, м. Запоріжжя, вул. Магара, 6-а, кв. 13 (р/р 26006202310001 в ЗРУ КБ «Приватбанк, МФО 313399, ЄДРПОУ 13611410) 25564 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот шістдесят чотири) грн. 58 коп. 3% річних, 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збіру.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Винести ухвалу на повернення судового збору в сумі 1008грн. 34 коп. на користь позивача.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його підписання.

Дата підписання « 30» грудня 2014р.

Головуючий суддя Н.С. Кутіщева - Арнет

Судді Т.В. Мойсеєнко

О.Г. Смірнов