Рішення

від 05.01.2015 по справі 920/1927/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.01.2015 Справа № 920/1927/14

За позовом: Приватного підприємства «Агроспецпроект і КО», м. Дніпропетровськ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Братениця», с. Братениця, Великописарєвський район, Сумська область,

про стягнення 66620 грн.

Суддя О.Ю. Резніченко

Представники:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився.

У засіданні брали участь: секретар судового засідання - Т.Д. Бублик.

Суть спору: Позивач просить суд стягнути з відповідача 55000 грн. боргу, 11000 грн. штрафу, 155 грн. 05 коп. інфляційних втрат, 465 грн. 61 коп. 3% річних за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами 19.05.2014 року договору поставки продукції № 20140519.

18.12.2014 року від позивача надійшов відзив на заперечення до позову, в якому позивач наполягає на задоволенні заявлених вимог.

Відповідач у відзиві проти позову заперечує частково, оскільки частина поставленого товару не відповідає якості.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

19.05.2014 року між сторонами було укладено договір поставки продукції № 20140519 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору позивач зобов'язується передати у власність відповідача продукцію, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити продукцію.

Позивач поставив відповідачу продукцію (добрива) на суму 55000 грн., що підтверджується підписаною сторонами та скріпленою їх печатками накладною № АС-0000022 від 29.05.2014 року.

Факт отримання товару по вищезазначеній накладній на суму 55000 грн. відповідачем не заперечується.

Відповідно до п. 5.4 Договору відповідач сплачує попередньо 30% від ватрості товару, а остаточну суму у розмірі 70% вартості товару сплачує до 20.07.2014 року.

Відповідач сплатив позивачу 5000 грн., позивач 21.08.2014 року звертався до відповідача з претензією, проте, оскільки відповідач у строки встановлені Договором борг не погасив, то позивач був змушений звернутись до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідач зазначає, що частина товару не відповідає встановленій Договором якості, а тому не підлягає оплаті, однак суд не приймає заперечення відповідача до уваги, оскільки:

Відповідач, як доказ того, що частина поставленої позивачем продукції, а саме 110 літрів гумата калія не відповідали якості, надає лист № 35 від 28.08.2014 року, лист № 34 від 01.08.2014 року, лист № 36 від 28.08.2014 року, заявку № 22 від 15.05.2014 року, акт від 13.06.2014 року.

Проте, сторони самостійно та вільно пунктом 6.1 Договору визначили, що про початок випробування якісних характеристик продукції, описаних у п. 1.3 Договору, відповідач повідомляє позивача в письмовій формі за 3 дні до дати запланованого використання. Проведення випробувань препарату проводиться у присутності співробітника позивача.

Як зазначено в листі відповідача № 34 від 28.08.2014 року, продукція була використана відповідачем без випробувань, про що був складений відповідний акт на підприємстві, згідно якого 110 літрів препарату не було використано.

Відповідач заявкою № 22 фактично просить відстрочити платіж, однак це не змінює умов Договору стосовно поставки та оплати, оскільки заявка не є додатком до Договору.

Листами № 34, № 35 та № 36 відповідач односторонньо відмовляється прийняти продукцію (просить позивача забрати її) та сплатити за неї, що є недопустимим.

Стосовно акту про невідповідність якості та збитки, то такий акт не може слугувати належним та допустимим доказом по справі, оскільки складений лише відповідачем (без участі позивача), складений у спосіб не передбачений Договором, а посилання на збитки взагалі не стосуються даного предмету спору і повинні доводитись відповідачем в окремій справі.

Крім того, стосовно наданих позивачем доказів, в тому числі протоколу випробування № 1-04/1203 від 15.12.2014 року, то суд не приймає такі докази до уваги, оскільки, як вже зазначалось вище, всі випробування і відбір зразків проводились односторонньо відповідачем у спосіб, не передбачений Договором.

Отже, відповідач прийняв продукцію, використав її без випробувань, порушив процедуру випробування якості продукції, передбачену Договором, всі випробування якості, в супереч Договору, провів односторонньо, без участі представника позивача про що самостійно склав документи довільної форми, односторонньо відмовився сплатити за продукцію, а тому такі заперечення є необгрунтованими, неправомірними та судом до уваги не приймаються.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено правило, згідно якого суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 5.4 Договору передбачено порядок оплати за отриманий товар - попередньо 30% від ватрості товару, а остаточну суму у розмірі 70% вартості товару сплачує до 20.07.2014 року.

Отже, накладною підтверджується факт прийняття відповідачем від позивача товару на суму 55000 грн., а тому у відповідача виник обов'язок розрахуватись з позивачем за отриманий товар.

Таким чином, суд дійшов висновку, що основна заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 55000 грн. підтверджується матеріалами справи, відповідач доказів сплати боргу не подав, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача вищезазначеної суми є правомірною, обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 465 грн. 61 коп. та 155 грн. 05 коп. інфляційних втрат, за період з 20.07.2014 року по 31.10.2014 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Враховуючи порушення відповідачем строків виконання зобов'язань, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 465 грн. 61 коп. та 155 грн. 05 коп. інфляційних втрат, за період з 20.07.2014 року по 31.10.2014 року є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання до учасника господарських відносин застосовуються штрафні санкції, які відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України застосовуються у розмірі встановленому договором.

Пунктом 7.5 Договору відповідач у випадку невчасної оплати зобов'язується оплатити штраф у розмірі 20 відсотків від неоплаченої суми заборгованості протягом 5 банківських днів з моменту відправлення претензії позивачем у повному обсязі.

Позивач нарахував відповідачу штраф в розмірі 11000 грн.

Враховуючи, що заборгованість відповідача перед позивачем встановлена судом, штраф самостійно і вільно передбачений сторонами у Договорі, то суд задовольняє вимогу про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 11000 грн.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору понесені позивачем покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Братениця» (вул. Першотравнева, буд. 99, с. Братениця, Великописарєвський район, Сумська область, 42812, код 33219593) на користь Приватного підприємства «Агроспецпроект і КО» (провулок Людмили Мокієвської, буд. 6, кв. 146, м. Дніпропетровськ, 49000, код 39096800) 55000 грн. боргу, 11000 грн. штрафу, 3 % річних в розмірі 465 грн. 61 коп., 155 грн. 05 коп. інфляційних втрат, 1827 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 09.01.2015 року.

Суддя О.Ю. Резніченко