Ухвала

від 12.08.2014 по справі 872/12700/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"12" серпня 2014 р. справа № 804/6744/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (правонаступник - Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області)

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.06.2013 р. у справі № 804/6744/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екобуд»

до Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

16.05.2013 року позивач звернувся до Дніпропетровського оружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.04.2013 року № 0000702202 винесене відповідачем, яким визначено суму податкового зобов'язання за основним платежем по податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 54233 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 4464 грн.

Постановою суду першої інстанції адміністративний позов задоволено.

Постанова суду вмотивована тим, що первинні надані позивачем не викликають сумнівів щодо реального характеру виконаних господарських операцій і спростовують висновки відповідача щодо нікчемності спірних правочинів.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що відсутність факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатись до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.

В судове засідання представники учасників процесу не з'явилися, повідомлені належним чином, справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що в період часу з 18.02.2013 року по 22.02.2013 року відповідачем, на підставі наказу № 285 від 15.02.2013 року, проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань при взаємовідносинах та взаєморозрахунках з ТОВ «Агенство «Віасат» (код ЄДРПОУ 36862548) за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року, ПП «Фірма «Володар» (код ЄДРПОУ 31988783) за період з 01.04.2011 року по 31.07.2011 року, ТОВ «Різано Трейд» (код ЄДРПОУ 36445153) за період з 01.09.2010 року по 30.09.2010 року, ТОВ «Промелектро - 75» (код ЄДРПОУ 36098229) за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року, ТОВ «ТД «Спец-Техноресурс» (код ЄДРПОУ 35976635) за період з 01.12.2009 року по 31.12.2009 року, за результатами якої складено акт перевірки № 2128/81/22.2-07/30659646 від 01.03.2013 року.

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено порушення з боку позивача:

- вимог ст.. 203, 215, 228, 662, 626, 629, 658, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними по правочинах, здійснених при придбанні товарів та послуг у ТОВ «Агенство «Віасат», ПП «Фірма «Володар», ТОВ «Різано Трейд», ТОВ «Промелектро - 75», ТОВ «Спец-Техноресурс»;

- п. 3.1 ст. 3, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.2, п. 138.4, п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України;

- п. 1.3 ст. 1, п.п 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 64111,13 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000702202 від 11.04.2013 року, яким позивачеві збільшено суму податкового зобов'язання за основним платежем по податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 54233 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 4464 грн.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки актів:

- ДПІ у Дніпровському районі м. Києва № 4098/22-222-35976635 від 07.11.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТД «Спец-Техноресурс» (код ЄДРПОУ 35976635) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.10.2009 року по 31.10.2012 року;

- ДПІ у Вишгородському районі Київської області № 101/23-1/3644515 від 10.02.2011 року «Про неможливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки суб'єкта господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю «Різано Трейд» (код ЄДРПОУ 36445153) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 05.05.2009 року по 31.12.2011 року;

- ДПІ у Вишгородському районі Київської області №884/23-1/36862548 від 22.12.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Агенство «Віасат» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податковий кредит за липень 2011 року;

- Яготинської МДПІ м. Яготин Київської області № 5/2300/36098229 від 20.01.2012 року «Про результати проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Промелектро- 75» (код ЄДРПОУ 36098229), з питань дотримання вимог податкового законодавства при справлянні податку на додану вартість за період з серпня 2010 року по грудень 2011 року;

- ДПІ у Вишгородському районі Київської області 72/23-1/31988783 від 31.01.2012 року «Про неможливість проведення перевірки суб'єкта господарювання щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за рахунок РР «Фірма «Володар» (код ЄДРПОУ 31988783) за період з 01.01.2008 року по 31.12.2011 року».

Суд першої інстанції дійшов висновку, що наведені в акті № 2128/81/22.2-07/30659646 від 01.03.2013 року «Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Екобуд» (код 30659646) з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань при взаємовідносинах та взаєморозрахунках з ТОВ «Агенство «Віасат» (код 36862548) за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року, ПП «Фірма «Володар» (код 31988783) за період з 01.04.2011 року по 31.07.2011 року, ТОВ «Різано Трейд» (код 36445153) за період з 01.09.2010 року по 30.09.2010 року, ТОВ «Промелектро - 75» (код 36098229) за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року, ТОВ «ТД «Спец-Техноресурс» (код 35976635) за період з 01.12.2009 року по 31.12.2009 року» посилання на те, що через неможливість проведення зустрічних звірок з контрагентами позивача, відповідачем зроблено висновок про те що договори є нікчемними жодним чином не доводять недобросовісність позивача та не свідчать про відсутність реальності господарських операцій. З таким висновків колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п. 135.2 ст. 135 та п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати та доходи, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат та доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.8 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Однак доводів на підтвердження того, що укладений правочин має ознаки такого, що порушує публічний порядок, відповідачем не наведено.

Оскільки податковий орган посилається на відсутність реального характеру угоди, та відсутність наміру створення правових наслідків, такий правочин слід вважати таким, що може бути визнаний судом фіктивним

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарський операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Надані позивачем і досліджені судом первинні документи не викликають сумнівів щодо реального отримання позивачем товарів та послуг, зазначених у видаткових та податкових накладних, актах приймання-передачі виконаних послуг (робіт) і повністю спростовують висновок відповідача щодо нікчемності спірних правочинів. Натомість відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, про незвичність цін за спірними операціями або про їх збитковість, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки товарів, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків . Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України»).

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина друга статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні адміністративних справ.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено недійсність та нереальність спірної угоди, оскільки матеріали справи містять всі законодавчо визначені первинні документи, які були досліджені судом першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та постановив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги суперечать матеріалами справи, та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (правонаступник - Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області) залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.06.2013 р. у справі № 804/6744/13-а залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш