Постанова

від 01.07.2014 по справі 872/12272/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

"01" липня 2014 р. справа № 804/3440/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Чепурко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Гільдія»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.05.2013 р. у справі № 804/3440/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гільдія»

до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

05.03.2013 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000112301 від 18.02.2013 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.05.2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанова суду вмотивована тим, що надані первинні документи не мають юридичної сили та доказовості для проведення записів у бухгалтерському та податковому обліку .

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В апеляційній скарзі зазначає, що висновки акту перевірки ґрунтуються на припущеннях, показаннях сторонніх осіб, які не можуть бути підставою для висновку про безпідставність формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Вказані в акті перевірки висновки, щодо недійсності правочину є суто суб'єктивними, оскільки були зроблені за відсутністю інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку, окрім того відповідачем не прийнято заходів щодо визнання правочинів недійсними.

Просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувавши постанову суду першої інстанції, прийнявши нову про задоволення позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що листом № 4241/10/09-019 від 04.10.2012 року ДПС у Кіровоградській області доручила запитати у платників податків - вигодонабувачів пояснення та їх документальні підтвердження щодо операцій, проведених із ТОВ «Ріст», обґрунтовуючи це тим, що в провадженні СВ ДПС у Кіровоградській області перебуває кримінальна справа № 71-612 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України та порушена відносно директора ВБКГІ «Рассвет» ОСОБА_2, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 212 Кримінального кодексу України.

Відповідно до листа ДПС у Кіровоградській області, що діяльність ТОВ «Ріст» здійснювалась без мети реального здійснення фінансово-господарської діяльності, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, чим здійснювалось прикриття незаконної діяльності реально діючих підприємств України.

З акту перевірки від 13.11.2012 року №113/1500/23806740 "Про проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Ріст", код за ЄДРПОУ 23806740, щодо правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за вересень-листопад 2011 року" вбачається, що з вересня 2011 року керівником та засновником підприємства є ОСОБА_3. В ході проведення заходів було встановлено засновника, керівника та головного бухгалтера, яким в одній особі являється ОСОБА_3. В ході розслідування кримінальної справи №71-612, допитаний в якості свідка ОСОБА_3 повідомив, що зареєстрував ТОВ "Ріст" за грошову винагороду, ніякого відношення до ведення фінансово-господарської діяльності на підприємстві він немає, та не мав жодного наміру здійснювати підприємницьку діяльність від зазначеного підприємства, а лише хотів трохи підзаробити коштів. Таким чином, перевіркою ТОВ "Ріст" встановлено, що операції з оприбуткування, приймання-передачі товарів не проводились та як наслідок у ході перевірки не виявлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з його відсутністю. В вересні-листопаді 2011 року було безпідставно сформовано податковий кредит від підприємства з ознаками фіктивності, що мало безтоварний характер та направлений на мінімізацію доходів та завищення валових витрат реально існуючим підприємствам. Враховуючи вищевикладене, ТОВ "Ріст" має ознаки фіктивності та в діяльності даного підприємства відсутній факт реального здійснення господарської діяльності. За результатами аналізу відповідно до автоматизованої інформаційної системи "АІС РПП" та АІС "Бест Звіт" не встановлено наявність у підприємства ТОВ "Ріст" власних, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності.

В період часу з 16.01.2013 року по 22.01.2013 року відповідачем на підставі наказу № 36 від 16.01.2013 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Ріст» за період з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року, за результатами якої складено акт перевірки № 125/220/20275360 від 29.01.2013 року.

Згідно висновків акту перевірки, встановлено порушення з боку позивача:

- пп. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, ст.. 1, п. 2 ст. 3, ст.. 4, п. 6 ст. 8, п. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, а саме, документально не підтверджено реальне здійснення господарських відносин із ТОВ «Ріст»;

- п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в листопаді 2011 року на суму 89792 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000112301 від 18.02.2013 року, яким позивачеві збільшено суму податкового зобов'язання за основним платежем по податку на додану вартість на суму 89792 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 22448 грн.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало не визнання відповідачем реальними операції по придбанню запчастин і сировини для ремонту тепловозу ТОВ "Ріст", у зв'язку із чим не визнано податковий кредит на суму 89792 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Гільдія" 11.07.2011 року стало переможцем у тендері по закупівлі послуг з технічного обслуговування та відновлення залізничних, трамвайних локомотивів та рухомого складу (капітальний ремонт тепловоза ТЕМ-2, який проводила структурна одиниця Слов'янської ТЕС "ПАТ "Донбасенерго", на підставі результатів тендеру із замовником укладений договір №526 від 09.08.2011 року.

06.10.2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Ріст" (продавець) укладено договір купівлі-продажу №06/10 від 06.10.2011 року, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність покупця запасні частини, покупець зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити оплату на умовах договору (кільце, клапан, пробка, сальник, ресора, вентиль, ресора та інше). Вартість договору складає 538750,27 грн., у т.ч. ПДВ 7991,16 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку про фактичне виконання позивачем ремонтних робіт на виконання договору із Слов'янською ТЕС ПАО «Донбасенэрго», у тому числі із використанням заявлених у спорі запчастин та сировини, проте суд не встановив походження таких запчастин від ТОВ «Ріст» через відсутність належних документів, із підтвердженням факту володіння та подальшого переміщення товарів від ТОВ «Ріст». З таким висновком суду колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 135.2 ст. 135 та п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати та доходи, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат та доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.8 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Однак доводів на підтвердження того, що укладений правочин має ознаки такого, що порушує публічний порядок, відповідачем не наведено.

Оскільки податковий орган посилається на відсутність реального характеру угоди, та відсутність наміру створення правових наслідків, такий правочин слід вважати таким, що може бути визнаний судом фіктивним

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарський операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України»).

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина друга статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні адміністративних справ.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що до перевірки надавались товарно-транспортні накладні, що підтверджується листом позивача №08/01 від 08.01.2013 року, а також самою товарно-травнспортною накладною серії 12ААБ № 998479 від 01.11.2011 року, копії яких міститься в матеріалах справи та повністю спростовують висновки акту перевірки.

При цьому, невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування валових витрат та податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є. Таким чином, доводи, якими податковий орган мотивував правомірність оскаржуваного податкового рішення не є переконливими.

Окрім того колегія суддів критично ставиться до посилань відповідача щодо показів свідків, допитаних в межах кримінальної справи № 71-612 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, а також щодо порушеній кримінальній справі відносно директора ВБКГІ «Рассвет» ОСОБА_2, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 212 Кримінального кодексу України через відсутність обвинувального вироку суду по даним кримінальним справам, а тому суд не може розцінювати дані докази, як належні.

Відповідно до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст. 202, ст.205, ст.207 КАС України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гільдія» - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.05.2013 р. у справі № 804/3440/13-а - скасувати.

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000112301 від 18.02.2013 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун