Ухвала

від 16.12.2014 по справі 872/11809/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"16" грудня 2014 р. справа № 804/5160/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2013 р. у справі № 804/5160/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Метал України"

до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.03.2013 року форми "Р" №0000752250 за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 76 914,00 грн. та форми "В4" №0000762250, відповідно до якого зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 199 724,00 грн., прийняті відповідачем, повністю.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено повністю. Постанову суду мотивовано тим, що позивач виконав усі передбачені законом умови щодо документального підтвердження розміру валових витрат, податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій, тому він не може бути позбавлений права на формування валових витрат та податкового кредиту через будь-які порушення податкового законодавства, допущені його контрагентом.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин справи. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив залишити постанову суду без змін.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши дотримання судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та п. 79.1 ст. 79 ПК України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Метал України"" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ "Главдніпрострой" (код ЄДРПОУ 36934025) за березень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт №867/22-6/30431978 від 07.03.2013 року "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ІК "Метал України"" (код ЄДРПОУ 30431978) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ "Главдніпрострой" (код ЄДРПОУ 36934025) за березень 2012 року", в якому зафіксовано порушення ст. 185, ст. 188, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, а саме: завищено податковий кредит по операціях з придбання товарів від ТОВ "Главдніпрострой" (код ЄДРПОУ 36934025) за період березень 2012 року на суму 1 506 000,00 грн., у т.ч. сума ПДВ у розмірі 251 000,00 грн.

На підставі цього акту перевірки податковим органом 25.03.2013 року винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000752250, яким згідно з п. 54.3 ст. 54 глави 4 розділу ІІ ПК України та відповідно до п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та п. 79.1 ст. 79 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 76 914,00 грн., з яких 51 276,00 грн. за основним платежем, 25 638,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0000762250, яким згідно з п. 54.3 ст. 54 глави 4 розділу ІІ ПК України та відповідно до п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та п. 79.1 ст. 79 ПК України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 199 724 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, виходячи з наступного.

Акт перевірки позивача містить посилання на акт від 29.11.2012 року № 664/221/36934025 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Главдніпрострой". При цьому, в акті перевірки позивача не зазначено, який саме підрозділ податкової служби склав такий акт - сторінка акта 8, а.с. 52.

В акті від 29.11.2012 року № 664/221/36934025 міститься посилання на акт № 665/22-207/32677066, який складено посадовими особами Індустріальної МДПІ м. Харкова щодо встановлення нікчемних правочинів по взаємовідносинах з ТОВ "Інтертерра" на підставі висновку відділу податкової міліції Індустріальної МДПІ м. Харкова № 66, згідно якого в період відпрацювання ТОВ "Інтертерра" директора не встановлено і не опитано, за юридичною адресою підприємство не знаходиться. Згідно інформації 1 ДФ кількість працівників 11 осіб, наявність власних або орендованих складських приміщень не встановлена, факти зберігання ТМЦ не встановлені, ліцензій та дозвільних документів не надано. Відповідь на запит до КП ХМБТІ щодо наявності рухомого та нерухомого майна не надійшла. Згідно інформації УДАІ ГУМВС України в Харківській області транспортні засоби за підприємством не значаться.

При цьому, в зазначеному акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Главдніпрострой" податківцями зроблено висновок, що фінансово-господарська діяльність цього підприємства здійснюється поза межами правового поля.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 73.5. ст. 73 ПК України, з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 р. N 1232.

Зразок форми акта про неможливість проведення зустрічної звірки наведений у додатку 3 до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України № 236 від 22 квітня 2011 року (з наступними змінами). Такий акт не передбачає зазначення інформації про реальність господарських операцій та чинність укладених правочинів суб'єкта господарювання, щодо якого виявилось неможливим провести зустрічну звірку. Проте, всупереч цьому, висновки, викладені податківцями в акті, свідчать про відсутність факту реального здійснення фінансово-господарської діяльності.

При цьому акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є тим носієм інформації, який в контексті зазначеної норми є необхідним та достатнім для висновків про сутність господарських операцій.

Отже, вбачається, що доводи відповідача стосовно нереальності господарської операції позивача та його контрагента є опосередкованими та ґрунтуються на висновках відділу податкової міліції Індустріальної МДПІ м. Харкова про відсутність факту реального здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства ТОВ Інтертерра .

Проте, податковим органом не встановлено та не доведено суду, що продукція, яка була предметом договору між позивачем та ТОВ "Главднеіпрострой" - зокрема, стрічка з алюмінієвого сплаву, придбана саме у ТОВ "Інтертерра", правовідносини з яким відповідач ставить під сумнів.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Відповідно до даної статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд першої інстанції дійшов, на думку колегії суддів, правильного висновку, що господарська операція між позивачем та ТОВ "Главдніпрострой" належним чином підтверджена всіма необхідними первинними документами, розрахунки між підприємствами проведено у безготівкові формі та підтверджені платіжними дорученнями, що відображено по оборотно-сальдовим відомостям; перевезення вантажу здійснено на підставі договору №01/10 від 01.10.2011 року ТОВ "ІК "Метал України" з ТОВ "Сталь-Інвест-Груп", що підтверджено товарно-транспортними накладними.

Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте, за приписами ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Між тим, відповідач не наведено посилань на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, відповідач невірно застосовує норми чинного законодавства України в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів.

Крім того, слід зазначити, що законодавством не пред'являються вимоги до суб'єктів підприємництва стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявності тих чи інших основних фондів, зокрема, складських приміщень, транспортних засобів, тощо, для здійснення господарської діяльності, отже на його правосуб'єктність та статус платника податків це жодним чином не впливає. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальне виконання правочину. Таких доказів суду не надано.

Крім того, слід врахувати, що Податковий кодекс України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: ...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії , пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі Інтерсплав проти України ).

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина друга статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні адміністративних справ.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги суперечать матеріалами справи, та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2013 р. у справі № 804/5160/13-а залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун