Постанова

від 24.07.2009 по справі 29/154-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

29/154-09

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2009 р.                                                           Справа № 29/154-09  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Погребняк В. Я., судді Істоміна О. А. ,  Шевель О. В.

при секретарі Цвірі Д.М.

за участю представників сторін:

позивача –не з‘явився

відповідачів –не з‘явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу другого відповідача (вхідний № 1611Х/3-9) на ухвалу господарського суду Харківської області від 08 травня 2009 року по справі № 29/154-09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гудвіл», м. Київ

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «РоДаН», с. Кулиничі Харківського району Харківської області

     2. Відкритого акціонерного товариства «МЗБК», м. Київ

про стягнення 180000,00 грн.

встановила:

Позивач, ТОВ «Гудвіл», у березні 2009 року звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив  стягнути з відповідачів на свою користь 180000,00 грн. заборгованості.

09 квітня 2009 р. позивачем подана заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій він просить стягнути на свою користь з обох відповідачів 698970,29 грн. основного боргу та з другого відповідача також 156982,17 грн. штрафних санкцій.

Рішення господарського суду Харківської області від 27 квітня 2009 р. по справі № 29/154-09 (суддя Тихий П.В.) позов ТОВ «Гудвіл»до ВАТ «МЗБК»задоволений та з ЗАТ «МЗБК»на користь ТОВ «Гудвіл»стягнуто 698970,29 грн. основного боргу, штрафні санкції у розмірі 156982,17 грн., 8562,40 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У позові ТОВ «Гудвіл»до ТОВ НВП «РоДаН»відмовлено.

Відповідне рішення не було оскаржено та на його виконання місцевим господарським судом виданий наказ (арк. справи 81).

07 травня 2009 р. (тобто, після прийняття рішення по справі) позивачем до господарського суду було подано клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, в якому позивач просив суд накласти арешт на належні ВАТ «МЗБК»майно та кошти, які знаходяться на його рахунках в кредитних установах. Подане клопотання мотивоване значною сумою дебіторської заборгованості другого відповідача, та відсутністю з боку відповідача бажання погасити заборгованість, в тому числі і наявної у нього продукції, що, на думку позивача свідчить про ухилення його від добровільного проведення розрахунків, а, враховуючи, що відповідач має необмежені можливості по відчуженню належних йому грошових коштів, виконання рішення суду може бути неможливим.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 травня 2009 року по справі № 29/154-09 (суддя Тихий П.В.) клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на грошові кошти, що належать ВАТ «МЗБК»та знаходяться на його рахунках в будь-яких банківських установах та на належне йому майно на суму 855952,46 гривень (арк.справи79-80).

Другий відповідач, ТОВ «МЗБК», з даною ухвалою не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області по справі            № 29/154-09 від 08 травня 2009 р. про забезпечення позову. Вимоги апеляційної скарги відповідач обґрунтовує тим, що при прийнятті оскаржуваної ухвали судом першої інстанції порушені норми процесуального права, така ухвала винесена необґрунтовано та без наявності будь-яких правових підстав. Відповідач, зокрема, стверджує, що судом не взято до уваги, що позивач жодним чином не довів підстав необхідності вжиття заходів до забезпечення позову, чому не надана відповідна правова оцінка в оскаржуваній ухвалі. Крім того, оскаржувана ухвала дестабілізувала роботу на підприємстві, внаслідок арешту грошових коштів унеможливлюється виплата заробітної плати працівникам.

Позивач та перший відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надали.

У призначене судове засідання апеляційного господарського суду представники сторін не з‘явилися, причину неявки не повідомили, хоча про час та місце засідання суду були повідомлені належним чином, про що свідчать залучені до матеріалів справи повідомлення про вручення поштових відправлень (ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження).

Враховуючи належне повідомлення представників сторін, відсутність з їх боку будь-яких клопотань (в тому числі і щодо відкладення розгляду справи), а також те, що явка представників сторін не була визнана обов‘язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу другого відповідача за відсутності представників сторін, за наявними у справі доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне:    

згідно зі статтею 66 ГПК України, господарський  суд  за  заявою  сторони,  прокурора  чи  його заступника, який подав позов, або зі  своєї  ініціативи  має  право вжити  заходів  до  забезпечення   позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень. Наведене стосується й вимоги про забезпечення позову.

 Таким чином, застосовуючи заходи до забезпечення позову, господарський суд повинен виходити з того, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення того, що майно (грошові кошти, ін.), яке є у відповідача на момент пред‘явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до господарського суду з клопотанням про вжиття заходів до забезпечення позову, позивач жодним чином не обґрунтував необхідність вжиття таких заходів, а місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі не навів жодних підстав, які б підтверджували необхідність вжиття заходів до забезпечення позову.

Дослідженням змісту оскаржуваної ухвали встановлено, що суд першої інстанції фактично лише зазначив загальні положення чинного законодавства, які слід враховувати при вжитті заходів до забезпечення позову та переписав обґрунтування позивача, що викладені ним у поданому клопотанні, однак, оцінки таким обґрунтуванням не надав.

Так, у матеріалах справи відсутні докази того, що майно (грошові кошти, ін.), яке є у відповідача на момент пред‘явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Позивачем взагалі не надано будь-яких доказів щодо наявності чи відсутності у відповідача будь-якого майна (грошових коштів, ін.). Господарський суд, задовольняючи клопотання позивача, також не витребував відповідних доказів ані у позивача, ані у відповідача.

Отже, колегія суддів вважає, що твердження позивача та суду стосовно необхідності вжиття заходів щодо забезпечення позову ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені документально.

Враховуючи вищенаведене,  колегія суддів вважає, що оскаржувані заходи до забезпечення позову місцевим господарським судом застосовані неправомірно, з порушенням норм чинного законодавства та без врахування фактичних обставин справи, а тому вони підлягають скасуванню, оскільки ні позивачем, ні судом не надано достатніх правових обґрунтувань того, що невжиття таких заходів призведе до того, що виконання рішення суду по даній справі може бути утрудненим, або взагалі неможливим.

Колегія суддів зазначає, що посилання позивача на те, що відповідач порушує строки виконання своїх зобов‘язань щодо оплати грошових коштів за договором, не вживає заходів щодо добровільного погашення боргу та реалізації наявної у нього продукції само по собі не може бути підставою для вжиття заходів до забезпечення позову, оскільки чинним законодавством чітко визначено підстави до забезпечення позову: наявність достатніх правових обґрунтувань того, що майно (грошові кошти, ін.), яке є у відповідача на момент пред‘явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, тобто, що невжиття таких заходів призведе до того, що виконання рішення суду по даній справі може бути утрудненим, або взагалі неможливим.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що рішення суду по даній справі другим відповідачем не оскаржено, набуло чинності та на його виконання виданий наказ, який позивач має право пред‘явити до виконання до органів виконавчої служби, і відповідно, в межах здійснення виконавчих дій, державний виконавець може, в тому числі, накласти арешт на майно чи грошові кошти другого відповідача, за наявності на те правових підстав.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст.  99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1, 4 ст. 104, ст.ст. 105, 106 ГПК України,   

                                                   постановила:

Апеляційну скаргу другого  відповідача –ВАТ «МЗБК» задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 08 травня 2009 року по справі № 29/154-09 про вжиття заходів до забезпечення скасувати.

У задоволенні клопотання ТОВ «Гудвіл»про забезпечення позову відмовити.

         Головуючий суддя                                                                    Погребняк В. Я.  

                                 Суддя                                                                   Істоміна О. А.  

                                 Суддя                                                                   Шевель О. В.