Постанова
від 29.07.2009 по справі 38/83-09
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

38/83-09

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2009 р.                                                           Справа № 38/83-09  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І. ,  Барбашова С.В.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

позивача - Сахань В.С.

відповідача -  Корсун О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1626Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 26.05.09 р. по справі № 38/83-09

за позовом Приватної фірми "Стройиндустрия", м. Харків

до ЗАТ "Харпластмас" м. Харків

про стягнення 55213,57 грн. -

встановила:

В березні 2009 р. позивач - Приватна фірма  “Стройидустрия”, м. Харків    звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просив суд стягнути з відповідача –ЗАТ «Харпластмас», м. Харків 37693,89 грн. заборгованості, 17519,68 грн. пені та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати за отриманий товар в рамках укладеного між сторонами договору поставки № ХБ-19-ЧФ від 30.10.08 р.

В процесі розгляду справи позивач надав уточнення до позовних вимог, в яких просив суд стягнути з відповідача –37693,89 грн. заборгованості та судові витрати.

Рішенням господарського суду Харківської області від  26.05.09 р. (суддя Жельне С.Ч.) по справі № 38/83-09 позов  задоволено. З відповідача на користь позивача стягнуто 37693,89 грн. заборгованості, 376,94 грн. держмита, та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого від позивача товару в рамках укладеного між сторонами договору поставки № ХБ-19-ЧФ від 30.10.08 р., в т.ч. на відповідну вимогу позивача, надіслану на адресу відповідача на підставі ст. 530 ЦК України та ін.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким  відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення безпідставно не взяв до уваги той факт що на момент звернення позивача до суду його права не були порушені. Тобто зважаючи на вказаний факт, суд, на думку відповідача, був зобов'язаний припинити провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України. Крім того, на думку відповідача, суд при винесенні рішення не з'ясовував, чи дійсно відбувалася поставка товару та чи відбувалася вона саме на користь відповідача. Про вказане, на думку відповідача свідчить той факт, що прийняте по справі рішення не ґрунтується на первинних документах, відповідно до яких вказана поставка здійснювалася та ін.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що відповідач не виконав вимоги позивача про оплату товару у встановлений ст. 530 ЦК України строк, про яку позивач повідомив у поданій по даній справі позовній заяві; що господарський суд під час розгляду даної справи досліджував документи, на підставі яких позивачем заявлялися позовні вимоги; що факт отримання від позивача товару, а так само факт наявності за нього заборгованості відповідачем жодним чином не спростований та ін.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, 30.10.2008 року між сторонами укладено договір поставки № ХБ-19-ЧФ відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити відповідачу будівельні матеріали згідно з специфікацією №1 до договору, яка є його невід'ємною частиною, а відповідач зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах договору.

Відповідно до п. 8.2 договору, покупець оплачує товар відповідно до узгодженого замовлення.

На виконання зобов'язань за договором, на підставі заявки відповідача № 1, за видатковими накладними № 2585 від 07.11.2008 року на суму 36828,80 грн.; № 2586 від 07.11.2008 року на суму 636,66 грн. та № 2924 від 14.11.2008 року на суму 228,43 грн., позивач поставив відповідачу товар загальну на суму 37693,89 грн.

Товар відповідачем отримано через уповноваженого представника, що діяв за довіреністю відповідача сер. ЯПМ № 903760 від 07.11.2008 року.

Матеріали справи також свідчать про те, що позивачем за переданий товар були виставлені відповідачу до сплати рахунки-фактури № 1769 від 07.11.08 р. та № 1767 від 07.11.08 р.

Посилання на вказані рахунки фактури також містить і довіреність на представника відповідача сер. ЯПМ № 903760 від 07.11.2008 року., який, як вже зазначалося вище, отримав від позивача товар.

Однак, вказані рахунки відповідачем у встановлений законом строк сплачені не були.

Разом з тим, як зазначає позивач з посиланням на залучене до матеріалів справи повідомлення про вручення телеграми від 28.04.09 р., вже в процесі розгляду даної справи позивачем відповідачу було направлено вимогу про сплату заборгованості, яка проте також була залишена відповідачем без задоволення.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого від позивача товару в рамках укладеного між сторонами договору поставки № ХБ-19-ЧФ від 30.10.08 р., в т.ч. на відповідну вимогу позивача, надіслану на адресу відповідача на підставі ст. 530 ЦК України та ін.

Однак викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, лише в певній частині відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, в зв'язку з чим, прийняте по справі  рішення підлягає залишенню без змін також і з інших підстав та мотивів, не зазначених судом в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу  господарський суд  оцінює  докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в  судовому  процесі  всіх обставин справи  в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 34, 36 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до п. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вже зазначалося вище, позивачем після передачі товару виставлялися відповідачу до сплати рахунки-фактури № 1769 від 07.11.08 р. та № 1767 від 07.11.08 р. Про вказане свідчить також той факт, що посилання на вказані рахунки фактури містить і довіреність на представника відповідача сер. ЯПМ № 903760 від 07.11.2008 року., який, отримав від позивача спірний товар.

Вказані рахунки-фактури на підставі ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинним документом, а так само можуть вважатися вимогою про виконання боржником своїх зобов'язань в розумінні положень ст. 530 ЦК України, тобто повинна виконуватися в строк, визначений вказаною статтею ЦК України.

Враховуючи те, що відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо оплати вказаних рахунків у встановлений у встановлений ст. 530 ЦК України строк, висновки господарського суду про задоволення позову та стягнення з відповідача 37693,89 грн. основного боргу є законними та обґрунтованими, в зв'язку з чим, відповідне рішення суду підлягає залишенню без змін.

Зазначене спростовує вимоги відповідача про припинення провадження у справі з підставі відсутності у позивача прав вимоги на стягнення заборгованості на момент звернення до суду.

Крім того, безпідставними також є доводи відповідача про те, що накладні на підставі яких відбувалася поставка товару, нібито складені неналежним чином, оскільки вказані накладні, з урахуванням вимог ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" містять вичерпний перелік необхідних для даного типу документу відомостей та відповідних позначок сторін, наявність яких дозволяє суду однозначно стверджувати про факт здійснення позивачем на користь відповідача поставки товару та його прийняття останнім. До того ж, факт отримання товару за вказаними накладними відповідачем не заперечується, а їх зміст відповідає змісту рахунків-фактур.

Разом з тим, безпідставними є висновки суду першої інстанції про те, що подана позивачем первісна позовна заява фактично є вимогою про погашення заборгованості, оскільки як свідчить вказаний документ, він не містить вимог до відповідача про вчинення відповідних дій, а містить відповідні позовні вимоги про стягнення заборгованості адресовані господарському суду, в зв'язку з чим, не може розглядатися судом як форма вимоги до боржника про сплату заборгованості.

Однак, вказані висновки суду не призвели до прийняття ним неправильного рішення по суті.

При цьому, не можуть бути задоволені вимоги відповідача про скасування судового рішення з підстав можливого порушення господарським судом при розгляді справи норм процесуального права, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни судового рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. При цьому,  відповідач, не надав жодного доказу того, що господарський суд при винесенні рішення порушив норми процесуального права, які могли б в будь-якому випадку бути підставою для скасування даного рішення.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду частково відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, і воно підлягає залишенню без змін також з інших підстав та мотивів, не зазначених судом в оскаржуваному рішенні.

Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

постановила:

Рішення господарського суду Харківської області від 26.05.09 р. по справі № 38/83-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Повний текст постанови підписано 30.07.09 р.

         Головуючий суддя                                                                    Могилєвкін Ю.О.  

                                 Судді                                                                    Пушай В.І.  

                                                                                                               Барбашова С.В.  

СудХарківський апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення29.07.2009
Оприлюднено06.08.2009
Номер документу4224171
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —38/83-09

Ухвала від 05.10.2009

Господарське

Вищий господарський суд України

Самусенко C.C.

Постанова від 29.07.2009

Господарське

Харківський апеляційний господарський суд

Пушай В.І.

Рішення від 26.05.2009

Господарське

Господарський суд Харківської області

Жельне С.Ч.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні