Рішення

від 21.07.2009 по справі 4/176-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/176-09

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"21" липня 2009 р.                                                                          Справа № 4/176-09

Суддя господарського суду Київської області Щоткін О.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Агроспецкомплекс», м. Боярка

до Відкритого акціонерного товариства «Будівельна компанія «Дніпроінвестбуд», м. Боярка

про стягнення  69335,20 грн.

за участю представників:

позивача:Гриньов І.В. –предст., дов. № 02 від 05.11.2008 р.

відповідача:не з'явився;

            суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Агроспецкомплекс», м. Боярка (далі –Позивач) до відкритого акціонерного товариства «Будівельна компанія «Дніпроінвестбуд», м. Боярка (далі –Відповідач) про стягнення 69335,20 грн. заборгованості, яка складається з 29594,20 грн. - основного боргу по видаткових накладних за поставку нафтопродуктів, 951,00 грн. - 3% річних, 38790,00 грн. –інфляційні.

           В судовому засіданні 21.07.2009р. представник позивача подав заяву в порядку статті 22 ГПК України, якою зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення суми інфляції, та просить стягнути 5968,40 грн. замість раніше заявлених 38790,00 грн. та додає уточнений розрахунок ціни позову.

Відповідач в засідання суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, не виконав вимоги суду викладені в ухвалі від 22.06.2009 р., а тому справа у відповідності до ст. 75 ГПК України, розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд  

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмежег фірма «Агроспецкомплекс»здійснив поставку ВАТ «Будівельна компанія «Дніпроінвестбуд»нафтопродуктів на загальну суму 56594,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000085 від 01.09.2008 р. на дизельне паливо - 5000 л. на суму з 20% ПДВ 34900.00 грн.; № РН-0000119 від 06.10.2008 р. на дизельне паливо - 3287 л. на суму з 20% ПДВ 21694.20 грн., а всього  на загальну суму 56 594, 20 грн.

Факт отримання відповідачем нафтопродуктів підтверджується належно оформленою копією довіреності ЯПН № 028461 від 30.09.2008 р., виданої на ім'я Платоненко Олександра Олександровича,  яка міститься в матеріалах справи.

Відповідач належним чином за поставлені нафтопродукти не розрахувався, а розрахувався лише частково в сумі 27 000,00 грн. що підтверджується банківськими виписками від 29.08.2008 р., 11.09.2008 р. та 06.11.2009 р. А тому залишок неоплаченого товару в розмірі 29594,20 грн. залишився непогашеним.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

Частиною 2 ст. 712 ЦКУ встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно  до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття  або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.          

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 29594,20 грн. за товар, поставлений на підставі видаткових накладних, на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 29594,20 грн. підлягає задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції в розмірі 5968,40 грн. та 951,00 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, розглянувши дану вимогу та враховуючи норми законодавства, відмовляє у її задоволенні, враховуючи наступне:

Відповідно до ч.3  ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.  

Оскільки договору, підписаного та чинного на момент подання позовної заяви між сторонами немає, яким би сторони передбачили строк виконання боржником зобов'язання,  вимога про сплату позивачем не виставлялась, заявлені до стягнення інфляційні збитки та 3% річних необґрунтовані, а відтак є такими, що не підлягають задоволенню, так як у відповідача не настав строк виконання зобов'язання по оплаті, а тому суд відмовляє в частині стягнення з відповідача 951 грн. 3 % річних та 5968,40 грн. інфляційних.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, в частині стягнення 3% річних та інфляційних суд відмовляє.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до статті 49 ГПК України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ч. 5 статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями  22, 49, 78, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.           Позов задовольнити частково.

2.           Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Дніпроінвестбуд» (08150, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Білогородська, 51, корп. 5, код 31611940) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Агроспецкомплекс»(08150, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. 40 років Жовтня, 47А, код 30886260) – 29 594 (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто чотири) грн. 20 коп. основного боргу, 295 (двісті дев'яносто п'ять) грн. 94 коп. державного мита, 133 (сто тридцять три) грн. 39 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           В іншій частині позову відмовити.

4.             Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                Щоткін О.В.

Дата підписання рішення:29.07.2009р.