Постанова

від 23.12.2014 по справі 826/18765/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 грудня 2014 року 10:49 № 826/18765/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.

при секретарі Мальчик І.Ю.,

за участю:

представника позивача: Москаленко О.В.,

представника відповідача: Скрипнікова В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Олтекс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.11.2014р. №0016432206 та за №00116422206.

Позовні вимоги позивача мотивовано тим, що висновки викладені в акті перевірки щодо недійсності правочинів, укладених з контрагентом, що має ознаки «фіктивності» - не відповідають об'єктивним обставинам та реальній дійсності, не підтверджені жодними доказами, оскільки господарські відносини позивача та контрагента є реальними та такими, що спрямовані на настання правових наслідків, що підтверджується первинними документами, складеними відповідно до вимог чинного законодавства.

В судовому засіданні, представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача, в судовому засіданні, проти позову заперечував, посилаючись на правомірність прийнятих рішень, оскільки, контрагент позивача здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою прикриття незаконної діяльності, що свідчить про відсутність наявності реального руху активів.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представника позивача, представника відповідача, суд дійшов наступних висновків:

Судом встановлено, що на підставі п.п. 75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.2 ст.77 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 07.10.14р. №1336 та плану-графіку проведення перевірок суб'єктів господарювання, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Олтекс», код ЄДРПОУ 30435050 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.12р. по 30.06.14р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.12р. по 30.06.14р., за результатами якої складено акт від 11.11.14р. №1628/26-59-22-06/30435050.

В ході проведення перевірки, встановлено порушення ТОВ «Олтекс»: п.44.1 ст.44, п.138.2, п.138.4 ст.138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 560816грн.; п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 534110грн.

Позивачем оскаржено акт в адміністративному порядку, шляхом подання заперечень від 17.11.14р. №711 на акт перевірки від 11.11.14р. №1628/26-59-22-06/30435050.

ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві за результатами розгляду заперечень від 17.11.14р. №711, листом від 24.11.14р. №28852/10/26-59-22-06 повідомлено позивача про залишення висновків акту перевірки без змін.

На підставі акту перевірки від 11.11.14р. №1628/26-59-22-06/30435050 ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.11.14р. №0016422206 за платежем податок на прибуток на загальну суму 701020грн., з яких за основним платежем - 560816грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 140204грн. та податкове повідомлення-рішення від 27.11.14р. №0016432206 за платежем податок на додану вартість, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання на загальну суму 664638,00грн., з яких за основним платежем - 534110грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 130528грн.

Судом встановлено, що позивач мав господарські відносини з ТОВ «Проф-Логістика», на підставі договору № 58 від 01.11.2012 року та договору №62 від 03.12.12р.

Відповідно до предмету договору №58 від 01.11.2012 року, замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати відповідно до умов цього договору роботу (надати послуги), а саме - послуги з пошиття з'ємної підстібки для курток (утеплені). Кількість (вага) сировини, що передаються для виконання робіт по Договору, вартість одиниці, строк виконання робіт по Договору, а також вартість робіт по Договору зазначаються в заявках (накладних та/або специфікаціях), що становлять невід'ємну частину даного Договору.

Як вбачається з акту перевірки, ТОВ «Олтекс» надало до перевірки завірену копію видаткової накладної № ОлТ-00960 від 05.11.2012 року на відвантаження сировини ТОВ «Проф - Логістика» в сумі 565951,86 грн., однак позивачем, при проведенні перевірки, не пред'явлено оригінал вказаної накладної, у зв'язку з чим, податковим органом зроблено висновок про те, що в бухгалтерському обліку передача сировини виконавцю не відображена.

Між ТОВ «Проф - Логістика» та ТОВ «Олтекс» укладено Договір № 62 від 03.12.2012 року.

Предмет договору: Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупцю тканини, швейну фурнітуру, прикладні матеріали та інші галантерейні вироби (надалі - Товар), згідно видаткових у відповідності до замовлень Покупця, а Покупець зобов'язаний приймати Товар та своєчасно оплачувати його вартість на умовах даного Договору.

Розрахунки між ТОВ «Олтекс» з ТОВ «Проф - Логістика» проводились у безготівковій формі. Відповідно до виписок банку Київське ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» (МФО 380032) по рахунку № 26008284113001, який належать ТОВ «Олтекс», товариство перерахувало грошові кошти в сумі 123498,48 грн. у т.ч. ПДВ 20% - 20583,08 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ «Проф - Логістика» № 26003000013272 відкритий в Київській філії ПАТ «КБ Промекономбанк» (МФО 380032) з призначенням платежу: «Оплата за тканину та швейну фурнітуру згідно Договору №62 від 03.12.12р. в т.ч. ПДВ 20%»

З акту перевірки вбачається, що перераховані кошти ТОВ «Проф - Логістика» в сумі 150786,97грн. (без ПДВ) до виробничих запасів не віднесено, в бухгалтерському обліку не відображено.

ТОВ «Проф - Логістика», 38347716, як платник податків, зареєстрований в ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 31.08.2012 за № 63050.

Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.11.2012 року №200071517 анульовано за ініціативою податкової 16.07.2013 року. Причина анулювання - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження. ТОВ «Проф - Логістика» не звітувало про наявність основних фондів.

В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Фактично можна зробити висновок про те, що відсутність виробничого та торгівельного обладнання, транспорту, сировини, торгівельних запасів свідчить про неможливість реального виконання умов договору. Вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ «Проф - Логістика» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по взаємовідносинам з ТОВ «Олтекс» та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру у ТОВ «Проф - Логістика» створення правових наслідків.

Відповідно до акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 21.03.2013 р. №1099/22-3/37567392 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Проф - Логістика», код ЄДРПОУ 38347716 щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.11.2012 року по 31.12.2012 року, встановлено, що за юридичною адресою товариства відсутні первині та бухгалтерські документи: договори, накладні, товарно - транспортні накладні, податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, банківські виписки та будь - які інших первинні бухгалтерські документи. Складські приміщення, відповідно до податкової звітності - відсутні.

Таким чином, господарська діяльність ТОВ «Проф - Логістика», код ЄДРПОУ 38347716, податкова адреса: м.Київ, вул. Кіквідзе, 6уд.12, має наступні ознаки нереальності здійснення операцій, а саме: відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме: відсутній кваліфікований персонал; незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в тому числі за спеціальною освітою; наявність в штаті тільки керівних посад; відсутні основні фонди (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій), у тому числі: неможливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару та надання послуг у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; платник не знаходиться за місцезнаходженням (фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку) при відсутності укладених договорів оренди інших приміщень.

Враховуючи викладене, встановлено документальне оформлення операцій при їх фактичному не виконанні, окрім того, у платника відсутні працівники, технічний персонал, основні засоби, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, тобто адміністративно-господарські можливості, що об'єктивно необхідні для виконання взятих на себе господарських зобов'язань, що свідчить про те, що всі операції купівлі-продажу ТОВ«Проф - Логістика» по ланцюгу постачання не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до „ вигодонабувача ".

Виходячи з вищенаведеного, податковим органом зроблено висновок про те, що ТОВ «Проф - Логістика» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, ТОВ «Проф - Логістика» безпідставно сформовано податкові зобов'язання за листопад - грудень 2012 року по податковим накладним, виписаних на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів (таблиця №1), які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкових зобов'язань, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, чим порушено вимоги ст.22, cт. 185, п. 198.6 cт. 198.

Звіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Проф - Логістика» за період з 01.11.2012 по 31.12.2012. Встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення ст.22, cт. 138, cт. 185 Податкового Кодексу України.

Згідно ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від « 08» травня 2014 року по кримінальній справі № 466/2121/14-к досудовим слідством встановлено, що ряд підприємств в т.ч. ТОВ «Проф - логістика», не могли фактично здійснювати жодної діяльності, а їх діяльність була спрямована лише на документальне оформлення неіснуючих фінансово-господарських операцій для реальних суб'єктів господарської діяльності.

Загальний обсяг перерахованих грошових коштів ТОВ «Олтекс» (код ЄДРПОУ 30435050) на користь ТОВ «Проф-Логістика» (код за ЄДРПОУ 38347716) за період з 01.10.2012 по 30.06.2014 становить 304 442,37 грн.

У зв'язку з відсутністю у ТОВ «Проф - логістика» необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), відсутність виробничого та торгівельного обладнання, транспорту, сировини, торгівельних запасів, наступне свідчить про неможливість реального виконання умов договорів по взаємовідносинам з ТОВ «Олтекс» та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Виходячи з викладеного, податковим органом зроблено висновок про відсутність реальності проведення господарських операцій між ТОВ «Олтекс» та ТОВ «Проф- логістика».

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст.656 ЦК України).

За ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно ст.664 ЦК України є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п.1. ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно п.2. ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Однак, як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи взаємовідносини позивача по взаєморозрахункам з контрагентом здійснювались поза межами правового поля.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, виходячи зі змісту підпункту 139.1.9 пункту 139.1 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат для цілей оподаткування податком на прибуток приватних підприємств є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

При цьому як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат первинними документами покладається на платника, оскільки саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

При цьому, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, що висловлена у постанові від 27 березня 2012 року по справі №21-737во10 надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Як встановлено судом, позивачем внаслідок пред'явлення відрахувань при обчисленні податку на додану вартість та включення до складу витрат при розрахунку податку на прибуток шляхом відображення в податковому обліку господарських операцій ТОВ «Проф-Логістика» отримано необґрунтовану податкову вигоду з огляду на наступне.

Як слідує з акту перевірки, реальність здійснення господарських відносин позивача з контрагентом не підтверджено.

Згідно інформації, що зазначена в акті, яка не спростована позивачем на підставі належних та допустимих доказів, контрагент позивача ТОВ «Проф-Логістика» має ознаки фіктивності, окрім того, встановлено відсутність будь-яких первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, які б свідчили про здійснення контрагентом господарських операцій та ведення господарської діяльності з постачальниками.

Також, суд, оцінивши з дотримання положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані позивачем на підтвердження реальності господарських операцій докази, дійшов висновку, про те, що вони не дають можливості встановити реальність здійснення операцій, а свідчать про те, що господарські операції оформлялись лише документально.

Крім того, суд звертає увагу на те, що господарські операції (зокрема, виконання робіт), здійснені на виконання правочинів, є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань, а дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції.

Враховуючи, що матеріалами справи не підтверджено, а позивачем не доведено реальності господарських операцій з ТОВ «Проф-Логістика» суд приходить до висновку про те, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит та зменшено суму оподатковуваного доходу на суму витрат, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України, що свідчить про правомірність прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, справляється судовий збір у розмірі 2 відсотків розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" з 01 січня 2014 року установлено мінімальну заробітну плату у розмірі 1218,00 грн.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Олтекс» - відмовити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Олтекс» (код ЄДРПОУ 30435050) решту судового збору у розмірі 4384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 80 коп.) на рахунок Окружного адміністративного суду міста Києва за наступними платіжними реквізитами: отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі міста Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у місті Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, рахунок отримувача 31218206784007, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилаються особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов