Рішення

від 05.01.2015 по справі 916/4595/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" січня 2015 р.Справа № 916/4595/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Савана ЛТД";

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Бізнес Центр";

про стягнення 118 717,96 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився.

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Савана ЛТД" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Бізнес Центр", в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у сумі 114 854,17 грн., пеню у сумі 956,60 грн., 3% річних у сумі 150,69 грн., інфляційні втрати у сумі 2 756,50 грн., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 2 374,37 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Схід Бізнес Центр" умов укладеного між сторонами договору поставки №134/4Р від 07.02.2013р. в частині повної та своєчасної сплати грошових коштів за поставлений товар. Так, на виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 203 205,59 грн. Проте, відповідач лише частково оплатив поставлений йому товар у сумі 31 000 грн., та повернув товар на загальну суму 57 351,42 грн., несплаченою залишилась сума у розмірі 114 854,17 грн. Враховуючи, що договором строк оплати товару визначено не було, позивачем на адресу відповідача було направлено претензію про сплату боргу. Однак вказана претензія залишилась без відповіді, а товар оплачено не було, що і змусило ТОВ "Савана ЛТД" звернутися до суду з відповідним позовом.

Ухвалою суду від 17.11.2014р. було порушено провадження у справі № 916/4595/14 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні на 10.12.2014р.

Представник позивача у судовому засіданні 10.12.2014р. підтримав позовні вимоги, надав пояснення по справі та зазначив, що обов'язок відповідача по сплаті товару виник з моменту його передачі згідно до ст. 692 ЦК України.

Ухвалою суду від 10.12.2014р., приймаючи до уваги нез'явлення у судове засідання представника відповідача, від якого не надходило клопотання про розгляд справи за його відсутності, а також неподання витребуваних судом документів, розгляд справи було відкладено на 05.01.2015р. При цьому, вказаною ухвалою суду явку представника позивача було визнано необов'язковою.

Представник позивача у судове засідання 05.01.2015р. не з'явився.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Схід Бізнес Центр", про час та місце судових засідань повідомлений належним чином шляхом надсилання судових ухвал на юридичну адресу, яка не змінювалася, про що свідчить Витяг з Єдиного державного реєстру (а.с.75-77), у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги вищевикладене та те, що ухвала про порушення провадження у справі та ухвала про відкладення розгляду справи були повернуті поштою із відміткою у довідці поштової установи "за зазначеною адресою не проживає" (а.с.70-73, 83-86), суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, надані під час судового розгляду, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.02.2013р. між ТОВ "Савана ЛТД" (Постачальник) та ТОВ "Схід Бізнес Центр" (Покупець) було укладено договір поставки № 134/4Р (а.с.22-33), відповідно до якого Постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених даним договором, та відповідно до замовлень покупця, поставляти товар, а Покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених даним договором, приймати товар і сплачувати його вартість, за цінами, визначеними у специфікації.

Пунктом 1.4. договору встановлено, що товар вважається поставленим у разі підписання сторонами видаткової накладної.

Згідно п. 8.1. договору оплата здійснюється у розмірі вартості товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника.

Пунктом 8.2. договору сторони погодили, що оплата товару, який постачається, проводиться на умовах, передбачених в додатковій угоді до даного договору.

Як встановлено судом, зокрема з пояснень представника позивача та з огляду на відсутність їх у матеріалах справи, жодних додаткових угод між сторонами по справі укладено не було.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки у період з лютого по листопад 2013р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Савана ЛТД" було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Схід Бізнес Центр" товар на загальну суму 203 205,59 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на підставі яких було отримано товар (а.с.36-52).

Приймаючи до уваги, що сторонами по справі ані у до договорі, ані у додаткових угодах, не було вирішено питання щодо оплати товару, до виниклих між сторонами правовідносин має бути застосовано положення частини першої статті 692 ЦК України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, в порушення взятих на себе зобов'язань, ТОВ "Схід Бізнес Центр" розрахувалось лише частково за поставлений товар, сплативши 31 000 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.53-55), а також повернувши частину товару на загальну суму 57 351,42 грн., що підтверджується накладною про повернення №427 від 12.09.2014р. (а.с.65). Таким чином, несплаченою залишилась сума у розмірі 114 854,17 грн.

14.10.2014р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Савана ЛТД" на адресу відповідача було направлено претензію, в якій позивач просив ТОВ "Схід Бізнес Центр" сплатити борг у сумі 114 854,17 грн. на протязі трьох банківських днів з моменту отримання вказаної претензії (а.с.66).

Як вбачається з матеріалів справи, вказана претензія була отримана відповідачем 22.10.2014р., що підтверджується поштовим повідомленням (а.с.67).

Однак, станом на 26.10.2014р. заборгованість у сумі 114 854,17 грн. відповідачем сплачена не була.

Будь-яких належних доказів, які б спростовували наявність вищевказаної заборгованості, відповідачем, згідно приписів ст.ст. 33-34 ГПК України, суду не надано.

Враховуючи, що наявність основної заборгованості у сумі 114 854,17 грн. підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростована, суд доходить висновку щодо задоволення вимог позивача в цій частині.

Щодо вимог позивача про стягнення пені в розмірі 956,60 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом п.11.6. договору штрафна санкція у вигляді сплати пені застосовується до відповідача у разі порушення ним строку оплати товару, визначеного у додатках даного договору. Разом з тим, як встановлено судом, жодних додаткових угод між сторонами по справі укладено не було.

За таких обставин, суд вважає, що відповідальність у вигляді пені, встановлена згідно з п.11.6 договору, до виниклих правовідносин застосовуватися не може, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Аналізуючи вимоги позивача про стягнення 3% річних, суд вказує наступне.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний, зокрема, сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці доданого позивачем до позовної заяви розрахунку 3 % річних (а.с.10), судом, за допомогою системи "Ліга-Закон", за даними, вказаними позивачем щодо періоду нарахування, було зроблено власний розрахунок 3% річних.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

114854.1728.10.2014 - 12.11.2014163 %151.04

Таким чином, розмір 3% складає 151,04 грн. Разом з тим, приймаючи до уваги положення господарського процесуального кодексу щодо меж позовних вимог, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 3% у заявленому позивачем розмірі – 150,69 грн.

Щодо вимог про стягнення індексу інфляції за жовтень-листопад 2014 року за період заборгованості, вказаний позивачем у розрахунку (а.с.9) – 28.10.2014р.-12.11.2014р. у сумі 2 756,50 грн., суд зазначає наступне.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний, зокрема, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

З огляду на викладене, Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Саме такі рекомендації судам щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ вміщені у розділу 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Враховуючи викладене, з огляду на зазначений позивачем період стягнення, що складає менш, ніж один місяць, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат слід відмовити.

Приймаючи до уваги часткове задоволення позову, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до положень ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49,75, 82– 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Бізнес Центр" (65000, м. Одеса, вул. Сонячна, буд. 5, офіс 30, код ЄДРПОУ 35115285) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Савана ЛТД" (04116, м. Київ, вул. Маршала Рибалка, 11, код ЄДРПОУ 37931664) заборгованість у сумі 114 854 /сто чотирнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят чотири/ грн. 17 коп., 3% річних у сумі 150 /сто п'ятдесят/ грн. 69 коп., 2 300 /дві тисячі триста/ грн. 10 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06 січня 2015 р.

Суддя Ю.М. Щавинська