Рішення

від 24.12.2014 по справі 921/1258/14-г/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" грудня 2014 р.Справа № 921/1258/14-г/14 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В.

розглянув справу

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Красне", вул. Д. Нечая, 2, с.Красне, Тиврівський район, Вінницька область, 23342

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, 46022

про стягнення заборгованості в сумі 228 548,52 грн.

за участю представника позивача: Пономар М.Ю., довіреність від 22.09.20 р.

Суть справи:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Красне" звернулося в господарський суд Тернопільської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 228 548,52 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, підтриманих в судовому засіданні повноважним представником, позивач посилається на неналежне виконання його контрагентом договірних зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару, зважаючи на що в останнього виникла заборгованість, сума якої з урахуванням штрафних санкцій заявлена до стягнення в судовому порядку.

Повноважний представник відповідача в судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів, в тому числі відзиву на позов не подав, хоча про час, дату та місце слухання справи повідомлявся належним чином, в порядку ст.64 ГПК України та п.3.9.1 постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. Зокрема, поштова кореспонденція направлялась судом за адресою , що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), однак повернена відділенням зв"язку без вручення адресату "за закінченням терміну зберігання". З огляду на наведене, справа розглядається в порядку ст.75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.

Учаснику судового процесу роз'яснено його процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст. 20,22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався, з підстав, викладених у відповідних ухвалах.

Технічна фіксація (звукозапис) не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання представника товариства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи позивача, оцінивши зібрані докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією їх породжують. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

17 квітня 2013р. між СТОВ "Агрофірма "Красне" (Продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №72, згідно п.1.1. якого Продавець зобов'язується у строки, визначені даною угодою, передати у власність контрагента товар, а Покупець зобов'язується прийняти його та оплатити вартість.

Асортимент, кількість, ціна товару , що постачається, а також терміни поставки та строки і порядок розрахунків, визначаються у додатках до цього Договору, які є його невід'ємною частиною (п.2.1., 4.1., 6.1.,15.4.).

Укладений сторонами правочин набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та засвідчення печатками сторін та діє до 31.12.2013р. (п.10.1., 10.2.). Проте, закінчення строку Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії даного правочину.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 ЦК України.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Як слідує із матеріалів справи, товариством на виконання умов договору, згідно видаткових накладних №-01915 від 17.04.2013р., №-01936 від 24.04.2013р., №-01944 від 25.04.2013р. передано контрагенту сільськогосподарську продукцію на загальну суму 300 000 грн.

Однак, відповідач лише частково оплатив її вартість, допустивши при цьому заборгованість у розмірі 200 000 грн.

З метою досудового врегулювання спору, сільськогосподарським товариством на адресу підприємця 31.05.2013р. направлено претензію із вимогою у 10-денний строк погасити допущену заборгованість, яка, проте, останнім залишена без виконання.

Взаємовідносини, що склалися між учасниками спору суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору купівлі - продажу, згідно якого, та в силу ст. 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як слідує із наявних в матеріалах справи Специфікацій №2 від 24.04.2013р. та №3 від 25.04.2013р., сторонами узгоджено терміни оплати поставленого товару до 29.04.2013р. та 07.05.2013р., відповідно.

Проте, суми боргу у строки, встановлені угодою сторін, у повному обсязі відповідачем сплачені не були, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, підписаним обома сторонами актом звірки розрахунків від 18.06.2013р.

Зважаючи на наведене, враховуючи, що станом на час вирішення справи в суді заявлена до стягнення сума основного боргу в розмірі 200 000 грн. приватним підприємцем сплачена не була, позовні вимоги у цій частині підлягають до задоволення у повному обсязі.

Згідно із ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (штрафу, пені).

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, який встановлюється за згодою сторін. При цьому, статтею 3 наведеного нормативно-правового акту обумовлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.12.2. Договору, за порушення строків виконання зобов'язань за даним правочином сторона, яка допустила прострочку, сплачує другій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахованої на суму простроченого зобов'язання за кожен день прострочки.

Згідно поданого позивачем розрахунку, відповідачу за період з 30.04.2013р. по 29.10.2013р. нараховано пеню в сумі 13 754 грн.

Перевіривши правильність даних нарахувань та відповідність останніх вимогам ст. 232 ГК України та ст.ст. 549, 550 ЦК України, а також приписам ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", суд вважає, що до задоволення підлягає 13 476,72 грн. пені. В стягненні решти сум пені суд відмовляє за безпідставністю.

Разом з тим, умовами п.12.4 угоди, сторони погодили відповідальність у разі прострочення оплати вартості товару понад один місяць, у відповідності до якого покупець крім пені, сплачує продавцеві штраф у розмірі 3% від вартості неоплаченого товару.

Як слідує із поданого товариством розрахунку, контрагенту, за порушення договірних зобов'язань, визначено штраф у розмірі 6000 грн., сума якого підлягає до задоволення, як нарахованого обґрунтовано та відповідно до умов укладеного правочину.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого позивачем розрахунку, відповідачу за період з 30.04.2013р. по 16.10.2014р. визначено 8 794,52 грн. - 3% річних.

Оцінивши вказаний розрахунок, перевіривши відповідність нарахувань приписам ч.2 ст.625 ЦК України, суд вважає, що до стягнення підлягає 8 736,99 грн. трьох процентів річних. В решті нарахованих сум слід відмовити за їх необгрунтованістю.

Згідно із ст.44,49 ГПК України, судовий збір розподіляється між сторонами пропорційно до задоволених вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 20, 22, 32-34, 43, 44, 49, 69, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, м.Т ернопіль, 46022, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Красне" (вул. Д. Нечая, 2, с.Красне, Тиврівський район, Вінницька область, 23342, код ЄДРПОУ 31261129) - 200 000 (двісті тисяч) грн. - суми основного боргу; 13 476 (тринадцять тисяч чотириста сімдесят шість) грн. 72 коп. - пені; 6 000 (шість тисяч) грн. - штрафу; 8 736 (вісім тисяч сімсот тридцять шість) грн. 99 коп. - 3% річних та 4 564 (чотири тисячі п'ятсот шістдесят чотири) грн. 28 коп. - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Суддя О.В. Руденко

Повний текст рішення

підписано 29.12.2014р.