Рішення

від 10.12.2014 по справі 910/23936/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №910/23936/14 10.12.14

За позовом Комунального підприємства «Грушківське» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Текстильпромсервіс»

про стягнення 49 589,12 грн.

Суддя Яковенко А.В.

Представники сторін:

Від позивача - не з'явилися

Від відповідача - не з'явилися

Обставини справи:

Позивач - Комунальне підприємство «Грушківське» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Текстильпромсервіс» про стягнення заборгованості за Договором №122-Г про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території від 03.07.2008 у розмірі 49 589,12 грн., з яких 44 065,31 грн. - основного боргу, 5 523,81 грн. - пені, крім того просили судові витрати у розмірі 1 827,00 грн. також покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами Договору №122-Г про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території, не виконав взяті на себе зобов'язання стосовно оплати за надані послуги, у зв'язку з чим, як указує позивач, в останнього виникла заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 44 065,31 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2014 порушено провадження у справі №910/23936/14 та призначено розгляд справи на 19.11.2014.

19.11.2014 на адресу Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли додаткові документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №910/23936/14 від 04.11.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2014 розгляд справи 910/23936/14 відкладався на 10.12.2014 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

27.11.2014 на адресу Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли додаткові документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №910/23936/14 від 04.11.2014 та клопотання про відкладення розгляду справи.

01.12.2014 на адресу Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли додаткові документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №910/23936/14 від 04.11.2014.

Представники сторін у судове засідання 10.12.2014 не з'явилися, вимог ухвали суду не виконали, проте в матеріалах справи є клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання сторони були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №№910/23936/14.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 10.12.2014 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.07.2008 між Комунальним підприємством «Грушківське» Солом'янської районної ради м. Києва, правнаступником якого відповідно до рішення Київської міської ради №607/6843 від 10.11.2011 є Комунальне підприємство «Грушківське» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Виконавець, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Текстильпромсервіс» (далі - Орендар (власник), Відповідач) укладено Договір №122-Г про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору предметом договору є надання Виконавцем за плату Орендарю (власнику) комунальних послуг (холодне, гаряче водопостачання, центральне опалення і водовідведення) в приміщення, будівлю, загальною площею 227,0 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Івана Лепсе, 31 і участь Орендаря (власника), в витратах по утриманню будинку і прибудинкової території.

Пунктом 2.1. Договору передбачено,що Орендар (власник) щомісячно сплачує Виконавцю вартість фактично отриманих комунальних послуг згідно виставлених постачальниками табуляграм.

Приписами п. 2.6. Договору встановлено, що крім плати за комунальні послуги Орендар (власник) сплачує Виконавцю експлуатаційні витрати, розмір яких на день укладення Договору становить 0,84 грн. х 227,0 кв. м. = 190,68 грн.

Згідно х п. 2.7. Договору Орендар (власник) також сплачує за встановленими тарифами вартість послуг по транспортуванню теплової енергії від джерел теплопостачання до споживача (відшкодування внутрішньобудинкових мереж) в розмірі 0,051 грн. х 227,0 кв. м = 11,58 грн.

Сторони погодили, що Орендар (власник) повинен сплачувати всі платежі, які передбачені цим Договором, незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно, до 1 числа місяця, наступного за звітним (п. 2.8. Договору).

Відповідно до п. 2.9. Договору за несвоєчасну оплату нараховується пеня в розмірі 1% від суми боргу за кожний день затримки платежів, але не більше 100% від суми боргу.

Строк дії Договору встановлено з 03.07.2008 до 03.07.2012 (п. 5.1. Договору). Дія Договору продовжується на наступний строк, якщо жодна із сторін до його закінчення не попередить інші сторони про припинення Договору.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а відтак до відносин сторін підлягають застосуванню норми Глави 63 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За твердженням Позивача, внаслідок порушення Відповідачем зобов'язання щодо своєчасності та повноти внесення плати за отримані послуги відповідно до умов Договору, у Відповідача перед Позивачем за період з 01.02.2013 по 30.09.2014 року виникла заборгованість за комунальні послуги в розмірі 44 065,31 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначалося раніше, п. 2.1 Договору встановлено, що Орендар (власник) щомісячно сплачує Виконавцю вартість фактично отриманих комунальних послуг згідно виставлених постачальниками табуляграм.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Жодною із сторін не заперечувався той факт, що послуги надавалися в спірний сторонами період.

З наданих Позивачем доказів (табуляграми за період з лютого 2013 по вересень 2014) вбачається, що Позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав Відповідачу послуги за відповідну плату згідно умов Договору, а Відповідач в порушення умов Договору не сплатив на користь Позивача вартість отриманих послуг в розмірі 44 065,31 грн. за період з 01.02.2013 по 30.09.2014.

Факт невиконання Відповідачем зобов'язання за Договором належним чином доведений, документально обґрунтований, Відповідачем не спростований.

Крім того, Позивач просить суд стягнути з Відповідача пеню у розмірі суму 5 523,81 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Щодо стягнення штрафних санкцій, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Як зазначалось вище, пунктом 2.9. Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату нараховується пеня в розмірі 1% від суми боргу за кожний день затримки платежів, але не більше 100% від суми боргу.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" №01-8/344 від 11.04.2005 з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом встановлено, що Відповідач у встановлені Договором строки свого обов'язку зі сплати комунальних платежів не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії останнього є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Судом враховано положення п.2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14, відповідно до якого щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

З розрахунку пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за Договором вбачається, що її нарахування здійснено в межах шестимісячного строку із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, що не суперечить вимогам статті 232 ГК України.

Здійснивши перевірку наданого Позивачем розрахунку пені, суд приходить до висновку про правильність їх нарахування, законність та обгрунтованість заначених вимог, які підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення заборгованості за Договором №122-Г про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території від 03.07.2008 у розмірі 49 589,12 грн., з яких 44 065,31 грн. - основного боргу, 5 523,81 грн. - пені є законними та обґрунтованими, були доведеними Позивачем належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Текстильпромсервіс» (03065, м. Київ, бул. Івана Лепсе, буд. 31; код ЄДРПОУ 30638579) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Комунального підприємства «Грушківське» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (03124, м. Київ, бул. Івана Лепсе, буд. 23-А; код ЄДРПОУ 35756939) заборгованість за Договором №122-Г від 03.07.2008 у розмірі 49 589,12 грн., з яких 44 065,31 грн. - основного боргу, 5 523,81 грн. - пені та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 827,00 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Дата складання повного тексту рішення 30.12.2014.

Суддя А.В.Яковенко