Рішення

від 05.01.2015 по справі 904/9511/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.01.15р. Справа № 904/9511/14 За позовом Прокурора Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ в особі комунального підприємства "Коменергосервіс" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

до обслуговуючого кооператива "Житлово-будівельний кооператив № 357", м. Дніпропетровськ

про стягнення 71 517,92 грн.

Суддя Кармазіна Л.П.

Представники:

прокурор: Пономаренко А.Є., посвідчення № 023761 від 20.12.13 року

від позивача: Синьогіна Я.В., представник, дов. № 1 від 05.01.15 року

від відповідача: представник не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради в особі комунального підприємства "Коменергосервіс" Дніпропетровської міської ради звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельного кооперативу №357" про стягнення 71 517,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на поставку теплової енергії у вигляді гарячої води №55/02-09 від 01.11.2009р., укладеного між комунальним підприємством "Коменергосервіс" Дніпропетровської міської ради та обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив №357", в частині повної та своєчасної оплати поставленої теплової енергії.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2014 року, порушено провадження у справі, а розгляд справи призначено на 24.12.2014 року.

24.12.2014р. в судовому засіданні прокурор подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд стягнути заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 27 588,33 грн., пеню у розмірі 5 303,55 грн., 3% річних у розмірі 1 038,41 грн., індекс інфляції у розмірі 8 610,39 грн. (а.с..42-45)

Суд дослідивши надану прокурором заяву про уточнення позовних вимог встановив, що за своєю суттю вона є заявою про зменшення позовних вимог.

На підставі ст. 22 ГПК України заява про уточнення позовних вимог прийнята судом до розгляду як заява про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні визнав позовні вимоги про стягнення основної заборгованості у повному обсязі (з урахуванням заяви прокурора про уточнення позовних вимог), надав клопотання щодо розстрочки погашення заборгованості на січень 2015 року та лютий 2015 року та зменшення розміру пені, індексу інфляції та 3% річних. (а.с.47)

Прокурор в судовому засіданні, зазначив, що питання щодо розстрочення виконання рішення суду залишає на розсуд суду.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2014р., у зв'язку з неявкою представника позивача в судове засідання розгляд справи відкладено на 05.01.2015р.

05.01.2015р. прокурор в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник позивача підтримав позовні вимоги прокурора, просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2014р. (а.с.48-49)

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Вищого господарського суду України від 26.12.11р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

05.01.2015р. в порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між комунальним підприємством "КОМЕНЕРГОСЕРВІС" Дніпропетровської міської ради (теплопостачальна організація-позивач) та обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив № 3579" (споживач- відповідач) було укладено договір №55/02-09 від 01.11.2009 року на поставку теплової енергії у вигляді гарячої води, відповідно до умов якого теплопостачальна організація приймає на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води в необхідних йому обсягах, а споживач зобов'язався оплачувати отриману теплову енергію згідно затверджених тарифів у строки і на умовах, передбачених договором. (а.с.9-11)

Строк дії даного договору з 01.11.2009р. по 31.10.2010р. Даний договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмової заяви однієї із сторін про припинення його дії. (п. 10.1 договору)

Судом встановлено, що даний договір не втратив чинності та не припинив своєї дії.

Відповідно до п. 2.2.1. договору теплопостачальна організація зобов'язується здійснювати поставку теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби споживача: опалення і тепловентиляцію - в період опалювального сезону та гарячого водопостачання - протягом року (за виключенням періоду зупинення на щорічний профілактичний ремонт), у межах балансової приналежності теплових мереж споживача і транспортуючої організації; в кількості (об'ємі) згідно додатку № 1 до договору, за умови дотримання і виконання споживачем умов договору та отримання акта про готовність до опалювального сезону без зауважень теплопостачальної організації, на об'єкт споживача, розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Богомаза. 196.

Пунктом 6.3. договору встановлено, що розрахунковим періодом є місяць з 30 числа попереднього місяця до 30 числа розрахункового місяця.

Відповідно до п.6.4. договору, після закінчення розрахункового періоду теплопостачальна організація складає та надсилає споживачу акт про кількість відпущеної теплової енергії та виставлений на його підставі рахунок. Споживач зобов'язується протягом 5 днів розглянути, підписати та повернути теплопостачальній організації один примірник акту.

Пунктом 6.5. договору передбачено, що у випадку ненадання споживачем підписаного примірника акту в строк, вказаний у п.6.4. договору, або письмової обґрунтованої відмови від його підписання, надісланий теплопостачальною організацією споживачу акт є первинним документом, який підтверджує передачу права власності теплової енергії споживачу.

Згідно п.6.6. договору розрахунки за теплову енергію споживач здійснює протягом 5 днів з моменту отримання рахунку.

На виконання умов укладеного договору позивач поставив відповідачу теплову енергію за період з лютого 2014р. по жовтень 2014р. на загальну суму 56565 грн. 57 коп., що підтверджується актами про постачання теплової енергії, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача. (а.с. 36-38).

В порушення своїх зобов'язань відповідач оплату за отриману теплову енергію вчасно та у повному обсязі не здійснив, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 27 588 грн. 33 коп. (з урахуванням заяви прокурора про уточнення позовних вимог а.с.42-45), що і є предметом даного спору.

На підставі п.7.2.4. договору, в редакції додаткової угоди №6 від 16.06.2014р., споживач несе відповідальність за несвоєчасне здійснення розрахунків за теплову енергію у вигляді пені за кожний день прострочки платежу в розмірі 0,5% від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, до повного погашення заборгованості, прокурор нарахував відповідачу пеню у розмірі 5303 грн. 55 коп.

На підставі ст. 625 ЦК України, за неналежне виконання грошових зобов'язань прокурор нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 1038 грн. 41 коп. та індекс інфляції у розмірі 8610 грн. 39 коп.

Станом на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем залишилась не оплаченою.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши прокурора та представника позивача, суд доходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав:

Сторони є суб'єктами господарювання, тому відповідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 ГК України до прав і обов'язків сторін, що виникли на підставі зазначеного договору і є господарськими зобов'язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. (ст. 530 ЦК України )

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання згідно умов договору, виконав належним чином.

З огляду на умови договору, щодо строку оплати поставленої теплової енергії, строк оплати поставленої теплової енергії є таким, що настав.

Доказів повної оплати поставленої теплової енергії відповідач не надав.

Отже, факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором, щодо своєчасної оплати за поставлену теплову енергію встановлено судом та доведено матеріалами справи.

За таких обставин та враховуючи, що відповідач свої зобов'язання у повному обсязі не виконав, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 27 588 грн. 33 коп. основного боргу - є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1038 грн.41 коп. та індексу інфляції у розмірі 8610 грн. 39 коп., суд зазначає наступне:

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши наданий прокурором розрахунок інфляційних втрат, доходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 8610 грн. 39 коп. - є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Виходячи з того, що факт споживання відповідачем теплової енергії є доведеним матеріалами справи, а оплата вказаної теплової енергії в строк визначений договором відповідачем у повному обсязі проведена не була, перевіривши наданий прокурором розрахунок 3% річних за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань відповідно до договору, вважає, що позовні вимоги прокурора про стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 1039 грн. 41 коп., підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог прокурора про стягнення з відповідача пені у розмірі 5303 грн. 55 коп., суд встановив наступне:

Відповідно до положень ст.ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 611 ЦК України одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (надалі-Закон) встановлено, що його норми регулюють договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ст. 1 Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).

На підставі п.7.2.4. договору, в редакції додаткової угоди №6 від 16.06.2014р., споживач несе відповідальність за несвоєчасне здійснення розрахунків за теплову енергію у вигляді пені за кожний день прострочки платежу в розмірі 0,5% від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, до повного погашення заборгованості, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 5303 грн. 55 коп.

Суд перевіривши наданий прокурором розрахунок пені (а.с.34) встановив, що наданий розрахунок було здійснено без дотримання вимог ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. А саме: позивачем зазначено період нарахування пені за лютий 2014р. з 06.03.2014 року по 06.09.2014р. (182 дні), тоді як зазначений період складає 185 днів, так судом перераховано наданий розрахунок пені за 182 дні прострочення в період з 06.03.2014р. по 03.09.2014р., у зв'язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню на суму 5239 грн. 26 коп.

Крім того, 24.12.2014 року від представника відповідача надійшло клопотання про розстрочку виконання рішення суду в частині основного боргу на суму 27588 грн. 33 коп. на січень - лютий 2015 року.

Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Заява відповідача про розстрочку виконання рішення мотивована тяжким матеріальним становищем, яке спричинено затримками у виплатах заробітної плати, пенсій, пільг населенню, відповідач є неприбутковою організацією, а єдиним джерелом надходжень коштів є внески мешканців.

Згідно п. 7.1.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012р., розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (пункт 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів").

За змістом пункту 7.8. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" якщо про відстрочку виконання зазначено в рішенні суду, прийнятому по суті спору, то наказ видається судом на загальних підставах, після набрання таким рішенням законної сили (незалежно від того, коли настає строк сплати за цим наказом), із зазначенням у ньому про відстрочку чи розстрочку виконання.

Враховуючи викладене, а також те, що ані прокурор, ані позивач не заперечували щодо надання відповідачу розстрочки, боржник наявність основної заборгованості визнає в повному обсязі, та поступово її сплачує, причини виникнення заборгованості відповідача перед позивачем, із яких вбачається, що у відповідача відсутня на теперішній час реальна можливість для повного виконання судового рішення і які визнаються судом поважними, суд вважає за необхідне задовольнити заяву відповідача та розстрочити виконання прийнятого у даній справі рішення в частині основного боргу на січень-лютий 2015 року рівними частинами по 13794 грн. 17 коп.

Щодо клопотання відповідача про зменшення нарахованої позивачем пені, індексу інфляції та 3% річних, суд зазначає наступне:

Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Санкції за прострочку виконання грошових зобов`язань передбачені статтями 217, 230, 231 Господарського кодексу України. При цьому, частина 1 статті 229 Господарського кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 218 Господарського кодексу України та статті 614 Цивільного кодексу України, які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов`язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій або бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Тобто, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов`язання за будь-яких обставин.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України (пункт 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З поданого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, вбачається, що відповідач посилається на тяжкий матеріальний стан підприємства, проте жодних доказів в обґрунтування поданого клопотання відповідачем до справи не надано, в зв'язку з чим, суд вважає, що відповідачем не наведено обґрунтованих доводів, які б явилися підставою для зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, а відтак правові підстави для задоволення клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій відсутні.

На підставі наведеного, суд вважає що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню, а клопотання відповідача в частині розстрочення виконання рішення господарського суду відносно суми основного боргу таким, що підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив № 357" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Богомаза, буд. 196, код ЄДРПОУ 23077590) на користь комунального підприємства "Коменергосервіс" Дніпропетровської міської ради (49081, м. Дніпропетровськ, вул. Артільна, 6Б, код ЄДРПОУ 36639101) суму основного боргу у розмірі 27588 грн. 33 коп., пеню у розмірі 5239 грн. 26 коп., 3% річних у розмірі 1038 грн. 41 коп. та індекс інфляції у розмірі 8610 грн. 39 коп.

Розстрочити виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.01.2015р. у справі №904/9511/14 відносно суми основного боргу, шляхом сплати цієї суми за наступним графіком:

- січень 2015 року - 13794 грн. 17 коп.

- лютий 2015 року - 13794 грн. 17 коп.

Стягнути з обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив № 357" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Богомаза, буд. 196, код ЄДРПОУ 23077590) в доход Державного бюджету України (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7, код ЄДРПОУ 37989269, Відділення банку ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, п/р 31214206783005, МФО 805012, ЄДРПОУ банку 37988155) судовий збір в розмірі 1 827грн. 00 коп.

В решті позову відмовити.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Л.П. Кармазіна

Повне рішення складено 12.01.2015р.