Рішення

від 09.07.2009 по справі 57/142-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

57/142-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2009 р.                                                            Справа № 57/142-09

вх. № 4821/4-57

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача -  позивача - Пейчев К.П., дов. від 12.05.09р.

Представник відповідача - Анісімов М.Ю., дов. від 27.10.08р        

розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "Дейнісій", м.Харків  

до  Державного підприємства "Вовчанське лісове господарство", м. Вовчанськ  

про зобов"язання надати погодження

ВСТАНОВИВ:

Позивач – Приватне підприємство „ДЕЙНІСІЙ” звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача – Державного підприємства „Вовчанське лісове господарство ”, в якій просить суд зобов'язати відповідача  надати позивачу погодження відносно надання підприємству у довгострокове тимчасове користування строком на 49 років лісової ділянки, загальною площею 4,4623 га, яка знаходиться на території Старосалтівської сільської ради Вовчанського району, Харківської області для рекреаційних цілей, та складається з ділянки площею 2,4865 га – землі лісогосподарського призначення, які перебувають у запасі та ділянки площею 1,9758 га – землі лісогосподарського призначення, які надані у постійне користування Державне підприємство  „Вовчанське лісове господарство ”(відповідачу).

Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідач безпідставно відмовив в наданні погодження щодо отримання спірної лісової ділянки у довгострокове користування.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 червня 2009 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 07 липня 2009 року о 10:30 год.

06.07.2009 року позивач в порядку статті 22 ГПК України надав через канцелярію господарського суду Харківської області обґрунтування до позовних вимог та додаткові документи (вх. № 17746 ), які долучені судом до матеріалів справи.

Через канцелярію господарського суду Харківської області відповідачем надано відзив на позов (вх. №7381 від 07.07.2009 р), в якому проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні. Разом з відзивом відповідачем надано додаткові документи, які долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 07 липня 2009 року в порядку статті 77 ГПК України оголошено перерву до 09 липня 2009 року о 12:00 год.

09 липня 2009 року через канцелярію господарського суду Харківської області позивачем (вх. № 7498) та відповідачем (вх. № 7499)  надано додаткові документи, які долучені до матеріалів справи.

Позивач, у призначеному судовому засіданні підтримав заявлений позов та просив суд його задовольнити.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що державне підприємство «Вовчанське лісове господарство» підпорядковується системі управління Державного комітету лісового та мисливського господарства, тобто повинен виконувати всі доручення цього відомства в тому числі і доручення колегії Держкомлісгоспу № 15 від 23 квітня 2008 р., крім того відповідач зауважив, що тільки частина площі ділянки 1,9758 знаходиться в постійному користування державного підприємства «Вовчанське лісове господарство», а на іншу площу ділянки 2,4865 у відповідача відсутні будь які повноваження.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство «ДЕЙНІСІЙ» (далі-позивач) звернувся до Харківської обласної державної адміністрації з заявою про надання у довгострокове тимчасове користування строком на 49 років лісової ділянки загальною площею 4,4623 га., що знаходиться на території Старосалтівської сільської ради Вовчанського району, Харківської області для рекреаційних цілей. Лісова ділянка складається з ділянки площею 2,4865 га. - землі лісогосподарського призначення, які перебувають у запасі; ділянки площею 1,9758 га. - землі лісогосподарського призначення, які надані у постійне користування Державному підприємству «Вовчанське лісове господарство» (відповідачу).

Зовнішні межі лісової ділянки були визначені згідно з технічним паспортом складеним ФОП Бондаренко Ю.Б. який має на це відповідну ліцензію.

Листом від 10.04.2009 р. (вих. № 01-49/2126) Харківська обласна державна адміністрація повідомила позивача з посиланням на ст. 18 Лісового кодексу України, що адміністрація може розглянути питання про надання лісової ділянки лише після отримання позивачем погоджень Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства та Державного підприємства «Вовчанське лісове господарство».

У зв'язку з чим, позивач звернувся до Державного підприємства «Вовчанське лісове господарство» (відповідача) з листом № 27/1 від 27.04.2009 року про надання погодження щодо отримання лісової ділянки у довгострокове користування.

Проте, на адресу позивача від відповідача надійшов лист (№ 235 від 06.05.2009 року), в якому відповідач зазначає, що не заперечує проти надання погодження, проте не може його надати в зв'язку з тим, що на теперішній час розгляд звернень по таких діях призупинено на підставі доручення колегії Держкомлісгоспу № 15 (на виконання розпорядження КМУ від 10.04.2008 року №610-р про «Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками») до законодавчого врегулювання питання порядку надання лісових ділянок у тимчасове довгострокове користування.

Позивач вважає, що відповідач незаконно відмовив позивачу в наданні погодження щодо отримання лісової ділянки у довгострокове користування, тому звернувся до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Статтею 3 Земельного кодексу України закріплено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим кодексом, а також нормативно-правовими актами.

Статтею 3 Лісового кодексу України передбачено, що лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.Лісові відносини, що виникають при використанні землі, надр, вод, а також відносини щодо охорони, використання й відтворення рослинного та тваринного світу, не врегульовані цим Кодексом, регулюються відповідними законодавчими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Згідно зі статтею 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст. 55 Земельного кодексу України, до  земель лісогосподарського  призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Згідно зі статтею 1 Лісового кодексу України ліс - тип природних комплексів, у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав'яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов'язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Згідно ч. 4 ст. 1 Лісового кодексу України лісова ділянка це ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.

Частиною 6 ст. 1 Лісового кодексу України, встановлено, що земельна лісова ділянка це земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що лісова ділянка і земельна лісова ділянка визнається різними об'єктами з відмінним режимом правового регулювання. Зокрема лісова ділянка виділяється відповідно до Лісового кодексу України, а земельна лісова ділянка надається відповідно до земельного законодавства.

Відповідно до статті 2 Лісового кодексу України, лісові відносини - суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства. Об'єктом лісових відносин є лісовий фонд України та окремі лісові ділянки. Суб'єктами лісових відносин є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни, які діють відповідно до Конституції та законів України.

Відповідно до ст. 16 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

Статтею 18  Лісового кодексу України передбачено, що об'єктом тимчасового користування можуть бути  всі  ліси,  що перебувають у державній, комунальній або приватній власності.  Тимчасове користування  лісами  може  бути:  довгостроковим - терміном від одного  до  п'ятдесяти  років  і  короткостроковим  - терміном до одного року. Довгострокове тимчасове  користування  лісами  - засноване на договорі  строкове  платне  використання  лісових   ділянок,   які виділяються для     потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих,  рекреаційних,  спортивних,  туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт. Довгострокове тимчасове   користування  лісами  державної  та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у  постійних  користувачів  лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої  влади  та  органів  місцевого  самоврядування, прийнятого  в  межах  їх  повноважень  за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим,  територіальними органами центрального   органу   виконавчої   влади   з   питань   лісового господарства.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що не заборонено отримання лісової ділянки у довгострокове тимчасове користування за погодженням з  постійним користувачем лісу.

За змістом  ст.  57  Земельного кодексу  України,  земельні ділянки лісового фонду надаються у користування чи в оренду підприємствам,  установам  чи  організаціям  за  умови  створення  спеціалізованих лісогосподарських підприємств для ведення  лісового  господарства, спеціального   використання   лісових   ресурсів   і   для  потреб мисливського  господарства.  культурно-оздоровчих,   рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт.

Відповідно до статті 14 Лісового кодексу України, до повноважень районних рад народних депутатів у галузі регулювання лісових відносин на відповідній території відноситься, зокрема, надання земельних ділянок лісового фонду за межами населених пунктів у тимчасове користування лише для культурно - оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та припинення права користування ними.

Статтею 30 Лісового кодексу України передбачено компетенцію обласних та районних рад у сфері лісових відносин, зокрема, щодо надання у постійне користування земельних лісових ділянок та припинення користування ними.

Згідно зі статтею  32 Лісового Кодексу України до повноважень районних державних адміністрації у сфері лісових відносин на їх території віднесено, крім іншого, забезпечення реалізації державної  політики  у  сфері лісових  відносин.

З огляду на те, що необхідною передумовою надання у довгострокове користування лісової ділянки, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки, позивач звернувся до Харківської обласної адміністрації з відповідним клопотанням та до відповідача.

Державним підприємством «Вовчанське лісове господарство», м. Вовчанськ листом № 235 від 06.05.2009 року у відповідь позивачу було повідомлено про неможливість розгляду звернення про погодження надання у користування Приватному підприємству «Дейнісій» спірної земельної ділянки з огляду на положення розпорядження Кабінету Міністрів України №610р від 10.04.2008 року.

Проте, у відповідності до Розпорядження  Кабінету міністрів України від 10.04.2008 року №610-р., зупинено прийняття  рішень  про  надання  згоди  на вилучення ділянок,  їх передачу у власність та оренду  із  зміною  цільового призначення, з метою недопущення  фактів  порушення  інтересів  держави  і суспільства  під  час  відчуження  та  зміни цільового призначення земельних   лісових   ділянок (далі - ділянки)   Мінприроди, Мінагрополітики,  Міноборони,  Держкомлісгоспу  та  Держкомзему до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням  у  цій сфері.

Отже в вищезазначеному Розпорядженні Кабінету міністрів України йде мова про земельні лісові ділянки, а не про лісові ділянки. Відповідно до лісового законодавства ці поняття  є різними за змістом.

Також суд зазначає, що Розпорядження Кабінету міністрів України, як підзаконний нормативно-правовий акт, приймається на підставі Конституції та законів України та не може їм суперечити. При цьому, порядок надання в оренду земельних ділянок визначено Земельним кодексом України, Лісовим кодексом України, Законом України "Про оренду землі" та відповідні зміни до земельного законодавства Верховною радою України у встановленому порядку не вносилися .

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтями 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України,встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, примусове виконання обов'язку в натурі.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі  його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду на зазначене та те, що посилання відповідача на Розпорядження  Кабінету міністрів України від 10.04.2008 року №610-р та на Доручення колегії Держкомлісгоспу № 15 від 23 квітня 2008 року  не є обґрунтованим, як на підставу для відмови у наданні позивачу погодження щодо отримання лісової ділянки у довгострокове користування, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога ПП «ДЕЙНІСІЙ» (позивача) в частині зобов'язання надання відповідачу погодження щодо надання підприємству в довгострокове тимчасове користування строком на 49 років лісової ділянки, що належить на праві постійного користування ДП «Вовчанське лісове господарство» (відповідачу) площею 1,9758 га із земель запасу – земель лісогосподарського призначення, яка знаходиться на території Старосалтівської сільської ради Вовчанського району Харківської області для рекреаційних цілей  правомірна та обґрунтована, тому підлягає задоволенню.

Що до лісової ділянки площею 2,4865 га суд зазначає, що відповідно до технічного паспорту про встановлення зовнішніх меж для оформлення довгострокового тимчасового користування на лісову ділянку для рекреаційних цілей, розташовану за адресою: Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області, складеного ФО-П Бондаренко Ю.Б. (ліцензія серії АБ № 293169 від 29.11.2005 року), зазначена спірна ділянка розташована на землях лісогосподарського призначення, які перебувають у запасі.

Відповідно до частини  2 ст. 19 Земельного кодексу України до земель запасу відносяться ділянки які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам.

Таким чином вбачається, що спірна ділянка площею 2,4865 га не знаходиться  в постійному користуванні відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 18 Лісового кодексу України довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства.

Тлумачення вказаної норми призводить до висновку, що надання погодження  постійними користувачами лісів, що до передачі лісових ділянок в довгострокове тимчасове користування іншим суб'єктам, потрібне лише для лісів, які знаходяться в постійному користуванні цих  постійних користувачів, а не для всіх лісових ділянок розташованих на відповідній території.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 21 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачених ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України. Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Стаття 1 Господарського процесуального кодексу України передбачає право відповідних осіб звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Таке право суду пов'язано з тим, що судовий захист порушеного права позивача може бути здійснений лише в разі звернення з позовом до особи, яка це право порушує, не визнає або оспорює; тобто саме особа, що порушує право, яке підлягає захисту, має бути відповідачем у такій справі; і задоволенню підлягає лише той позов, що заявлений до особи, яка порушує відповідне право.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та наданих  відповідачем відзиву на позовну заяву, письмових пояснень позивача, з боку  відповідача відсутнє порушення прав позивача, оскільки спірна ділянка площею 2,4865 га не знаходиться  в постійному користуванні відповідача.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, те, що з матеріалів справи не вбачається порушень прав і охоронюваних законом інтересів позивача з боку відповідача щодо ненадання позивачу погодження на  отримання лісової ділянки площею 2,4865 га та те, що ділянка не знаходиться в постійному користуванні відповідача, господарський суд не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог в частині надання погодження відносно цієї ділянки.

Відповідно до ст. 44 та ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Приймаючи до уваги, що позивач не наполягає на стягненні з відповідача судових витрат, суд вважає, що витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на позивача.

Враховуючи викладене, та керуючись ст.ст. 1, 16, 18 Лісового кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 29, 32, 33, 34, 36, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,  

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Державне підприємство «Вовчанське лісове господарство», код 00993136 (62500, Харківська обл.., м. Вовчанськ, вул.. Жовтнева,19)  надати погодження Приватному підприємству «ДЕЙНІСІЙ», код 35349092 (61109, м. Харків, пров. Маршака, буд.. 68) стосовно надання підприємству у довгострокове тимчасове користування строком на 49 років лісової ділянки площею 1,9758 га - землі лісогосподарського призначення, яка знаходиться на території Старосалтівської сільської ради Вовчанського району, Харківської області для рекреаційних цілей, яка надана у постійне користування Державному підприємству «Вовчанське лісове господарство».

В іншій частині позову відмовити.

Суддя                                                                                            

Повний текст рішення підписано 14.07.2009 року.

справа № 57/142-09