Постанова

від 12.11.2014 по справі 804/16623/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2014 р. Справа № 804/16623/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. при секретарі судового засіданняЩербак А.Ю. за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Сидоров Ю.В. Горобець К.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Новинтех» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.09.2014р. №0001632201, №0001622201, №0018621703, №0018611703, -

ВСТАНОВИВ:

10.10.2014р. Приватне підприємство «Новинтех» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.09.2014р.:

- №0001632201, яким позивачеві збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 799021,25 грн. з яких за основним платежем у розмірі 639217,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 159804,25 грн.;

- №0001622201, ким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 1065820,50 грн. з яких за основним платежем у розмірі 710547,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 355273,50 грн.;

- №0018621703, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб загальній сумі 109,88 грн. з яких за основним платежем у розмірі 87,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 21,98 грн.;

- №0018611703, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі штрафної (фінансової) санкції 510,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що податковою інспекцією було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача за результатами якої був складений акт від 08.09.2014р. за висновками якого встановлені порушення позивачем ст.ст. 135, 137, 198, 164, 167, 168 Податкового кодексу України. На підставі вказаного акту перевірки були складені оспорювані податкові повідомлення-рішення. Позивач не погоджується із прийнятими рішеннями, вважає їх такими, що прийняті із грубим порушенням податкового законодавства, оскільки висновки акту перевірки не ґрунтуються на нормах Податкового кодексу України та інших нормативних актах, зроблені всупереч економічній суті господарської діяльності в цілому, а тому мають бути визнані протиправними та скасовані. Твердження податкового органу про заниження податку на прибуток через те, що обсяги виробництва тонн на місяць готової продукції позивачем у бухгалтерському обліку перевищують максимально можливі обсяги, не відповідає фактичним обставинам та є припущеннями, так як податковим органом не було враховано модернізації основних засобів позивача, зокрема, агрегату мукомольного вальцового «Харьковчанка-1200 Плюс» та висновок про відхилення обсягів ґрунтується на інформації із інтернет-видання, що, на думку позивача, є некоректним, так як позивачем не укладались договори, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості отриманих товарів та готова продукція, яку, як вважає податковий орган безоплатно отриманою, позивач виробляє власноруч за допомогою власного обладнання. Також позивач вважає безпідставним і висновок про завищення суми податкового кредиту, оскільки податкові накладні, які наявні у позивача були надані під час проведення перевірки та відповідають нормам Податкового кодексу та вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Окрім того, є безпідставними і твердження відповідача про отримання працівниками підприємства додаткових благ та, як наслідок не нарахування та не відображення у податковій звітності та відповідно несплату податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 87,90 грн. та штрафу 510 грн., так як працівник отримав кошти під звіт, подав звіт про використання коштів та підтвердив вартість понесених витрат відповідними документами і сума таких витрат не є доходом (додатковим благом) і не може включатися до загального місячного (річного) оподаткування доходу такого працівника згідно пп.165.1.11 п.165.1 ст.165 ПК України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, у ході судового розгляду справи та у наданих письмових запереченнях на позов просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача посилаючись на те, що перевіркою встановлено, що відповідно до наданого до перевірки керівництва з експлуатації агрегату мукомольного вальцьового «Харьковчанка-1200 Плюс» виробнича потужність складає - продуктивність по зерну в процесі проведення контрольного помолу становить 1100 кг/год. Водночас враховуючи інформацію з зовнішніх джерел (інтернет видання) - продуктивність по зерну становить 1200 кв/год. З огляду на невідповідність технічних показників по обсягу переробки в акті перевірки прийнято до розрахунків обсяг можливого виробництва згідно даних інтернет видань. Слід зазначити, що даний показник є вищим ніж дані платника. Відповідно до наданого до перевірки позивачем графіку робочого часу було встановлено, що підприємством здійснювався цілодобовий процес виробництва. Порівняльним аналізом наданих до перевірки даних бухгалтерського обліку та розрахункових показників максимальної потужності виробництва підприємства з урахуванням кількості робочих годин працівників мукомольного цеху, технічних показників (виробничої потужності основних засобів) та враховуючи кількість календарних днів місяця, встановлено відхилення можливого обсягу виготовлення (перероблення) продукції тонн за календарний місяць та кількості готової продукції, яка була відображена у бухгалтерському обліку, а саме: обсяги виробництва тонн на місяць готової продукції ПП «Новинтех» у бухгалтерському обліку перевищують максимально можливі обсяги з урахуванням вищенаведених факторів. Щодо посилань позивача з приводу модернізації виробничих потужностей на протязі 2005-2010 років, то представник відповідача зазначив, що до перевірки не було надано первинних документів, які б підтверджували переобладнання (модернізацію) виробничих потужностей та підприємством не зазначено максимальний показник по переробці сировини, досягнутий внаслідок модернізації виробничого обладнання, окрім того, актом попередньої перевірки від 18.11.2011р. не зазначено будь-які факти модернізації виробничого обладнання та збільшення показника продуктивності по зерну. Враховуючи наведене, ДПІ зроблено висновок, що продукція невідомого походження,оприбуткована на рахунку - «готова продукція», а саме: відхилення між обсягом готової продукції, який фактично міг бути виготовлений позивачем від обсягу відображеного в бухгалтерському обліку - вважається безоплатно отриманим товаром. Кількість безоплатно отриманих позивачем товарів та не відображення у податковому обліку складає всього у сумі 3 600 358 грн., яка не була врахована при визначенні фінансового результату. При цьому, податковий кредит сформований за рахунок придбання ТМЦ (пшениця), який згідно бухгалтерського обліку списаний у виробництво, але фактично не міг бути перероблений на готову продукцію ( у звязку з відсутністю технічних можливостей) не має зв'язку з господарською діяльністю, внаслідок чого завищено податковий кредит на суму 639 217 грн. Також, перевіркою було встановлено, що позивачем було надано додаткове благо фізичним особам - працівникам на загальну суму 585,99 грн., з яких позивачем, як податковим агентом не було утримано та не було перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб у розмірі 87,90 грн. та не подано своєчасно податкових розрахунків за ф.№1ДФ за 1, ІУ кв. 2012р., І кв. 2013р., що є порушеннями п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14, п.18.1 ст.18, п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164, п. 167.1 ст.167, п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.171.1 ст.171, абз. «а» п.176.2 ст.176, п.119.2 ст.119 ПК України.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 12.11.2014р.

Судом у ході судового розгляду справи встановлені наступні обставини у даній справі.

Приватне підприємство «Новинтех» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 25.02.1992р. за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Челюскіна, буд. 3, кв.8, перебуває на обліку у ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією статуту позивача, копією виписки з ЄДРПОУ від 14.07.2014р., копією свідоцтва платника податку на додану вартість, копією довідки статистики від 31.07.2012р. та копією довідки про взяття на облік від 25.01.2012р. (а.с.12-25 том 1).

У період з 11.08.2014р. по 22.08.2014р. податковою інспекцією згідно до ст.77 Податкового кодексу України відповідно до плану-графіку була проведена планова виїзна перевірка Приватного підприємства «Новинтех» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.12.2013р. за результатами якої був складений акт від 08.09.2014р. №2587/04-62-22-1-9/20267780 за висновками якого встановлені наступні порушення, а саме:

- порушення п.п.135.5.4 пункту 135.5 ст.135 та пункту 137.10 статті 137 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 710 547 грн. у 3, 4 кварталі 2012р. та за 2013р.;

- порушення 14.1.36 пункту 14.1 ст.14, пунктів 198.1 і 198.3 статті 198 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 639 217 грн.;

- порушення п.п.4.1.180 п.14.1 ст.14, п.18.1 ст.18, абз. «е» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, п.п.168.1 ст.168, п.171.1 ст.171, абз. «а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України в зв'язку з наданням додаткових благ працівнику підприємства без нарахування та перерахування податку з доходів фізичних осіб, за результатами перевірки додатково нараховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб у сумі 87,90 грн.;

- порушення п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14, абз.1 п.46.1 ст.46, п.49.1 та п.49.2, п.п.49.18.2 п.49.18 ст.49, ст.51 гл.2 та п.п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України порушено термін подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, сум утриманого з них податку за формою 1ДФ за І кв.2012р., ІУ кв. 2012р. та І кв. 2013р. (а.с.27-50 том 1).

На підставі вищевказаного акту перевірки, податковим органом 29.09.2014р. були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення форми «Р», а саме:

- №0001622201 за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з платежем: з податку на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 1065820,50 грн. (за основним платежем - 710547 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 355273,50 грн.) - (а.с.72 том 1);

- №0001632201 за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з платежем: з податку на додану вартість у загальній сумі 799021,25 грн. (за основним платежем - 639217 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 159804,25 грн.) - (а.с.73 том 1);

- №0018621703 за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді з/п у загальній сумі 109,88 грн., в т.ч. за основним платежем - 87,90 грн., за штрафними санкціями - 21,98 грн. (а.с.75 том 1);

- №0018611703 за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді з/п за штрафними санкціями - 510 грн. (а.с.76 том 1).

Позивач оспорює вказані податкові повідомлення-рішення та просить визнати їх протиправними та скасувати посилаючись на те, що вони прийняті на підставі висновків, які зроблені на припущеннях та прийняті з грубим порушенням податкового законодавства.

Заслухавши представників позивача та відповідача, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд находить підстави достатніми для задоволення позовних вимог позивача.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001622201 від 29.09.2014р. за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з платежем: з податку на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 1065820,50 грн., суд виходить із наступного.

Згідно п.п.14.1.36,14.1.231 п.14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконання робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати ефект у результаті господарської діяльності.

Згідно п.п.14.1.56 п.14.1 ст.14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Як вбачається із акту перевірки від 08.09.2014р. та підтверджено також і представником відповідача у судовому засіданні, підставою для нарахування вищевказаного грошового зобов'язання були ті обставини, що податковими інспекторами у ході проведення перевірки було встановлено заниження позивачем задекларованого доходу за період з 01.04.2011р. по 31.12.2013р. у сумі 3600 358 грн. у 3,4 кварталі 2012р. та за 2013р. за рахунок того, що порівняльним аналізом наданих до перевірки даних бухгалтерського обліку та розрахункових показників максимальної потужності виробництва підприємства, з урахуванням кількості робочих годин працівників мукомольного цеху, технічних показників (виробничої потужності основних засобів) та враховуючи кількість календарних днів місяця, встановлено відхилення можливого обсягу виготовлення (перероблення) продукції тонн за календарний місяць та кількості готової продукції, яка була відображена у бухгалтерському обліку, а саме: обсяги виробництва тонн на місяць готової продукції ПП «Новинтех» у бухгалтерському обліку перевищують максимально можливі обсяги з урахуванням вищенаведених факторів. За викладеного податкові інспектори зробили висновок про те, що продукція невідомого походження (відсутні первинні документи, що підтверджують походження та сплату за продукцію), оприбуткована на рахунок 26 «Готова продукція», а саме: відхилення між обсягом готової продукції, який фактично міг бути виготовлений ПП «Новинтех» від обсягу відображеного в бухгалтерському обліку - вважається безоплатно отриманим товаром. Кількість безоплатно отриманих ПП «Новинтех» товарів та не відображених у податковому обліку складає всього у сумі 3600 358 грн. за 3,4 квартали 2012р. та за 2013р. та не була врахована при визначенні фінансового результату, що є порушенням п.п.135.5.4 п.135.5 ст135, п.137.10 ст.137 ПК України (а.с. 30-31 -зворот том 1).

Однак, така позиція органу державної податкової служби не узгоджується з фактичними обставинами встановленими в судовому засіданні, а, відповідно, і з нормами вищенаведеного ПК України, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що одним із видів діяльності позивача згідно довідки статистики є виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості, у своїй діяльності у перевіряє мий період використовував власне виробниче приміщення, зокрема, виробничі цехи, зернопереробний комплекс(а.с.24, 27 том 1).

Як свідчать матеріали справи, перевіряючими під час перевірки для порівняння виготовлення кількості готової продукції було взято показники керівництва з експлуатації агрегату мукомольного вальцьового «Харьковчанка-1200 Плюс» виробнича потужність якого складає (продуктивність по зерну в процесі проведення контрольного помолу становить 1100 кг/год), водночас, висновок про можливе відхилення обсягу грунтується також на інформації отриманій із зовнішніх джерел, зокрема, інтернет-видання, де вказано про те, що продуктивність по зерну складає -1200кг/год.

Між тим, податковими інспекторами при проведенні перевірки не було взято до уваги ті обставини, що позивачем протягом 2005-2010р. було придбано та замінено на більш продуктивне обладнання, яке дозволяє за потреби збільшувати обсяги переробки сировини з метою збільшення реалізації готової продукції в подальшому, факт заміни обладнання підтверджується наданими суду копіями документів, як свідчать про зупинку борошномельного цеху для проведення робіт із заміни обладнання від 29.10.2007р., а також іншими первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують модернізацію основних засобів позивача та придбання зерна для переробки за договорами постачання (а.с.88-260 том 1).

Як встановлено судом, зазначені вище обставини не були враховані податковими інспекторами у ході проведення перевірки, а отже, висновки про безоплатно отриманий позивачем товар, який фактично був виготовлений позивачем, є безпідставними та такими, що суперечить вище дослідженим наявним в матеріалах справи первинним бухгалтерським документам.

Частина 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, представником відповідача у ході судового розгляду справи суду не надано жодних доказів, яким чином здійснювалося порівняльний аналіз, не надано доказів чи було здійснено контрольні заміри та інше. Також не надано суду і доказів відповідачем з яким саме іншим агрегатом «Харьковчанка 1200 Плюс» було здійснено порівняння обсягів виготовлення продукції.

Є безпідставними посилання податкового інспектора, що готова продукція є безоплатно отриманим товаром, оскільки жодними доказами вказане твердження не підтверджене та ґрунтується на припущеннях податкового інспектора.

Суд критично ставиться до висновків податкової інспекції про можливе відхилення обсягу виготовленої продукції з огляду на те, що висновки податкового інспектора не можуть ґрунтуватися на припущеннях у відповідності до норм податкового законодавства України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової служби України № 984 від 22.12.2010 року.

Також підлягають задоволенню і позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001632201 за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з платежем: з податку на додану вартість у загальній сумі 799021,25 грн., оскільки висновки податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту ґрунтуються на тому, що податковий кредит сформований за рахунок придбання ТМЦ (пшениці), який згідно бухгалтерського обліку списаний у виробництво, але фактично не міг бути перероблений на готову продукції (у зв'язку з відсутністю технічних можливостей) не має зв'язку з господарською діяльністю платника податку та не може бути включений до складу податкового кредиту.

В той же час, судом встановлено, що вищевказані висновки щодо відсутності у позивача технічних можливостей для переробки ТМЦ (пшениці) у готову продукцію не підтверджені будь-якими належними та допустимими доказами з урахуванням проведеної модернізації основних засобів позивача у період з 2005-2010р.р. у відповідності до вимог ст.ст. 69-71 Кодексу адміністративного судочинства України та спростовується наданими суду первинними бухгалтерськими документами, що підтверджують проведення позивачем модернізації основних засобів.

При цьому, факти придбання позивачем пшениці підтверджується наданими суду копіями договорів поставки, постачання, купівлі-продажу, укладених позивачем у 2012р., копіями специфікацій до договорів, копіями видаткових накладних товарно-транспортних накладних,податкових накладних, а також платіжними дорученнями про оплату за придбаний товар за вказаними договорами, де у складі вартості товару позивачем сплачено у т.ч. і суму ПДВ (а.с.135-260 том 1, том 2- том 9).

Нормами підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПКУ передбачено, що постачання товарів - це будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій , зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; - п.198.1 ст. 198 ПКУ.

Пунктом 198.2 ст. 198 вказаного вище Кодексу, визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.4, 201.6 статті 201 ПКУ податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Отже, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що за умови наявності у позивача належним чином оформлених податкових накладних, позивач має право на віднесення сум до податкового кредиту у відповідності до вищенаведених вимог ст.ст. 198,201 Податкового кодексу України.

При цьому, вищевказані норми не ставлять в залежність формування податкового кредиту від обсягів виготовленої позивачем продукції чи неможливість її виготовлення у зв'язку з відсутністю технічних можливостей, а тому позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з вищенаведених підстав є протиправним та суперечить нормам вищенаведеного податкового законодавства України.

Є неспроможними доводи податкового органу про те, що сформований податковий кредит не має зв'язку з господарською діяльністю позивача з огляду на те, що саме виготовлення продукції борошномельно-круп'яної промисловості є одним із видів діяльності позивача згідно довідки статистики (а.с.24 том 1).

Враховуючи наведене, висновки податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту на суму 639217 грн. не ґрунтуються на вищенаведених нормах чинного податкового законодавства, а тому є протиправними.

Підлягають задоволенню і позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.09.2014р. №0018621703, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб загальній сумі 109,88 грн. з яких за основним платежем у розмірі 87,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 21,98 грн. та №0018611703, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі штрафної (фінансової) санкції 510,00 грн., виходячи з наступного.

Як видно зі змісту акту перевірки, підставою для прийняття вищевказаних податкових повідомлень-рішень слугували ті обставини, що позивачем, як податковим агентом, не було здійснено утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб у розмірі 87,90 грн. з додаткового блага, наданого фізичним особам, які є працівниками підприємства, а також позивачем, як податковим агентом, не було подано звітів по вказаним працівникам форми №1ДФ про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за 1кв.2012р., ІУ кв. 2012р. та 1 кв. 2013р., що є порушеннями п.119.2 ст.119, п.п.168.1.1 п.168.1 ст. 168 ПК України (а.с.44-45 том 1).

Між тим, за приписами п.п.165.1.11 п.165.1 ст. 165 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із пунктом 170.9 статті 170 Податкового кодексу України.

Так, судом ході судового розгляду справи було встановлено, що працівниками позивача, зазначеними в акті перевірки, були отримані вищевказані кошти у розмірі під звіт на відрядження та у подальшому ці працівники підприємства подали відповідні звіти у зв'язку з їх використанням у період відрядження, що підтверджено наведеними у акті дослідженими звітами, а також і підтверджено поясненнями представників позивача та відповідача у судовому засіданні (а.с.43-45том 1).

Отже, з аналізу наведених норм чинного законодавства та наведених вище обставин у справі, які підтверджені належними та допустимими доказами, суд приходить до висновку, що доводи податкової інспекції щодо отримання працівниками позивача коштів на відрядження, що на думку податкового інспектора являється додатковим благом, є безпідставними та такими, що суперечить вищенаведеним нормам п.п.165.1.11 п.165.1 ст.165 ПК України.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що прийняті на підставі вищевказаних висновків податкові повідомлення-рішення №0018621703 та №0018611703, є протиправними.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Представником відповідача у ході судового розгляду справи не надано суду жодних доказів та не наведено жодних підстав, які б свідчили про правомірність та обґрунтованість прийняття податковим органом оспорюваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням наведених вище норм чинного податкового законодавства України та вимог ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також не підтверджені відповідачем і жодними доказами припущення податкових інспекторів, що були викладені в акті перевірки від 08.09.2014р., щодо перевищення максимально можливих обсягів виробництва готової продукції на місяць позивачем з урахуванням проведеної позивачем модернізації основних засобів та з урахуванням того, що податковими інспекторами будь-якого контрольного виміру не проводилось, також не надано і доказів з яким саме агрегатом (його марка, рік випуску та технологічні можливості) було здійснено перевіряючими порівняння кількості тонн продукції, яка виготовляється іншим аналогічним агрегатом.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем прийнято оспорювані податкові повідомлення-рішення від 29.09.2014р. не у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому зазначені вище податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи платіжного доручення №3044 від 03.10.2014р. позивачем понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 487 грн. 20 коп. (а.с. 2 том 1), а тому з урахуванням ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена сума судових витрат підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2 - 10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Новинтех» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.09.2014р. №0001632201, №0001622201, №0018621703, №0018611703 - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0001632201, №0001622201, №0018621703, №0018611703 від 29.09.2014р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Новинтех» (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, Бабушкінський район, вул. Челюскіна, буд. 3, кв.8,код ЄДРПОУ 20267780) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 487 грн. 20 коп. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений - 17.11.2014р.

Суддя С.О. Конєва