Рішення

від 21.07.2009 по справі 03/1660

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

03/1660

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И    

         "21" липня 2009 р.                                                             Справа №  03/1660

       Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Єфіменка В.В.,

                                                                      з секретарем судового засідання Коломієць В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Пацера В.І., за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вояж"  м.Київ      

до   приватного підприємства "Експе-Транс Плюс"  м.Черкаси   

про  стягнення 6399,28 грн., -

                                                                  ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 6 399 грн. 28 коп., в тому числі 4 123 грн. 75 коп. основного боргу; 897 грн. 51 коп. пені; 112 грн. 19 коп. 3% річних; 1 000 грн. витрат на юридичні послуги; 265 грн. 83 коп. втрат внаслідок інфляції за невиконання зобов'язань по розрахунках за договором-замовленням від 16.05.2008 про перевезення вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполученні по маршруту м. Вантаа (Фінляндія)-м. Київ (Україна).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених в позовній заяві.

Відповідач відзиву на позов не надіслав, його представник, повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився.

Суд розглядає справу на підставі ст. 75 ГПК України, за наявними матеріалами.

           Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

        Конвенція про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогам від 19.05.1956 (далі - Конвенція) (з послідуючими змінами, до якої Україна приєдналася у встановленому порядку) містить зокрема такі положення: ця Конвенція застосовується до будь-якого договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду за допомогою транспортних засобів, коли місце завантаження і місце доставки вантажу, вказані в контракті, знаходяться на території двох різних країн, з яких, хоча б одна є учасницею Конвенції. Застосування Конвенції не залежить від місця проживання і національності сторін, які заключили договір.

           При застосуванні цієї Конвенції під «транспортними засобами»слід розуміти автомобілі, автомобілі з напівпричепами, причепи і напівпричепи так, як вони визначені в ст. 4 Конвенції про дорожній рух від 19 вересня 1949 р.

          Договір перевезення встановлюється накладною. Відсутність, неправильність або втрата накладної не відображаються ні на існуванні, ні на дійсності договору перевезення, до якого і в цьому випадку застосовуються правила цієї Конвенції.

     Накладна складається в трьох екземплярах, підписаних відправником та перевізником, причому ці підписи можуть бути відпечатані типографським способом або замінені штампами відправника та перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена накладна. Перший екземпляр накладної передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

           Накладна, якщо не доведено зворотнього, має силу договору відносно умов і задоволення прийняття вантажу перевізником.

           При відсутності в накладній обґрунтованих перевізником оговорок, існує презумпція, що вантаж і його упаковка були зовні у справному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що число вантажних місць, а також їх маркування і номера відповідали вказівкам накладної.

           По будь-яким спорам, що виникають з приводу перевезень, які здійснюються у відповідності з цією Конвенцією, позивач може звертатися не тільки до компетентних судів, що беруть участь у Конвенції країн, вказаних із взаємної згоди сторонами, а й до суду країни, на території якої знаходяться:

1)          місце проживання відповідача, його головна контора, або відділення чи агентство, при посередництві якого був заключний договір перевезення або

     2)          місце прийняття вантажу до перевезення, або місце доставки.

           Подання позовів, які можуть виникати в результаті перевезень, виконаних у відповідності з цією Конвенцією, можливе на протязі одного року. Проте, у випадку зловмисного проступку або вини, яка згідно закону, який застосовує суд, що розглядає справу, прирівнюється до зловмисного проступка, строк встановлюється в три роки. Строк обчислюється:

1)          у випадку часткової втрати вантажу, його пошкодження або прострочки в доставці –з дня здачі вантажу;

    2)          у випадку втрати всього вантажу –з тридцятого дня по закінченні встановленого для перевезення строку, або якщо він (строк) не був встановлений, з 60-го дня по прийнятті вантажу перевізником до перевезення;

    3)          у всіх інших випадках по закінченні трьохмісячного строку із дня укладення договору перевезення.

          День, вказаний вище в якості точки відліку строку подання позову, не приймається в рахунок при встановленні його строку.

16.05.2008 сторони уклали договір-замовлення про перевезення вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполученні (далі - договір), за умовами якого перевізник (позивач) зобов'язався доставити довірений йому вантажовідправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на те особі (вантажоодержувачу), а клієнт (відповідач) зобов'язався оплатити виконані перевізником (позивачем) перевезення.

          Факт належного виконання позивачем перед відповідачем зобов'язань за договорами підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами:

- договором-замовленням від 16.05.2008;

- міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 10159 від 21.05.2008;

- податковою накладною № 313 від 28.05.2008;

- Актом виконаних робіт № ОУ-0000238 від 28.05.2008;

- рахунком-фактурою № СФ-0000238 від 26.05.2008;

-свідоцтвом про реєстрацію автомобіля марки MERCEDES-BENZ, реєстраційний номер 02154 КМ серії КХС № 272521;

-свідоцтвом про реєстрацію напівпричепу бортового, реєстраційний номер 14459 КХ серії КХС № 273268;

- подорожнім листом № 681942 серії 02 ААВ.

           Сума винагороди позивача згідно договору становить 2 875 долларів США в гривнях по курсу НБУ. У зв'язку із затриманням транспортного засобу у місці розвантаження, відповідач погодив сплату штрафу за простій транспортного засобу позивача в розмірі 363,75 грн. (без ПДВ)

           Як вбачається з матеріалів справи, позивач виставив відповідачу рахунок № СФ-0000238 від 26.05.2008 на загальну суму 13 943 грн. 75 коп. з ПДВ та надав належні для розрахунку документи (договір-замовлення від 16.05.2008; міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) № 10159 від 21.05.2008; податкову накладну № 313 від 28.05.2008; акт виконаних робіт № ОУ-0000238 від 28.05.2008).

           У відповідності до умов договору розрахунок за виконане перевезення має бути проведено протягом 15 банківських днів за оригіналами документів.

           Як вбачається з матеріалів справи, документи позивач передав відповідачу 09.06.2008, тому позивач обґрунтовано вважає, що термін сплати винагороди за виконані перевезення сплину 30 червня 2008 р.

           Відповідач частково розрахувався з позивачем за виконані перевезення, сплативши 9 820 грн.

           Борг відповідача перед позивачем на день розгляду спору складає 4 123 грн. 75 коп.

           Зобов'язання у відповідності з ст. 526 Цивільного Кодексу України та ст. 193 Господарського Кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

          Ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

           Розмір пені за невиконання зобов'язань відповідачем становить 897 грн. 51 коп.

Ч.2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

         Згідно дослідженого в судовому засіданні розрахунку позивача, розмір втрат внаслідок інфляції за період становить 265 грн. 83 коп.; 3% річних –112 грн. 19 коп.

           05.10.2008 позивач направив відповідачу претензію про сплату боргу за вих. № 05/10. Ні відповіді ні коштів на адресу позивача не надходило.

           Таким чином відповідач має сплатити позивачу 5 399 грн. 28 коп.

          Ст.44 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

             Позивач заявив вимогу про стягнення 1 000 грн. витрат за юридичні послуги, мотивуючи тим, що з метою стягнення боргу з відповідача та ведення справ в господарському суді позивач поніс витрати в розмірі 1 000 грн. Виконавець робіт –суб'єкт підприємницької діяльності –фізична особа Овчаренко Олександр Анатолійович, який не приймав участі в судовому засіданні при розгляді справи.

             Позивач надав суду рахунок № 9-02/09 від 09.02.2009 (виконавець –суб'єкт підприємницької діяльності –фізична особа Овчаренко Олександр Анатолійович) та квитанцію до прибуткового касового ордера серії 10АААА № 433403 від 09.02.2009, що підтверджують як вважає позивач,  витрати на юридичні послуги.

Ст.ст. 32,33 ГПК України містять такі положення.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заявляючи вимогу про стягнення 1 000 грн. за юридичні послуги, позивач не надав суду доказів, які б підтверджували обсяг витраченого часу та об'єм виконаної роботи, ступінь складності та новизни правових питань, та ін., а також розмір інших видатків та затрат  при наданні юридичних послуг, які могли б підтвердити розумність витрат позивача на оплату юридичних послуг саме на суму 1 000 грн..

Крім того, суд бере до уваги, що відповідно до положень ст.28 ГПК України, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами.

Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю підприємства. Тобто, вказана норма не обмежує юридичних осіб у виборі осіб, котрі будуть здійснювати їх представництво в господарському суді, що знайшло своє підтвердження в рішенні Конституційного Суду України від 16.11.2000 за № 13-рп/2000.

Відповідно ч.3 ст.48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в ст.2 Закону України «Про адвокатуру», котра визначає, що адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

          Таким чином, ст.44 ГПК України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, які приймали участь у розгляді справи, а не будь-яким іншим представникам.

          Суд критично оцінює наявні у справі докази у їх сукупності і приходить до висновку, що немає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1 000 грн. на оплату юридичних послуг

           З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково, і з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 4 123 грн. 75 коп. основного боргу, 897 грн. 51 коп. пені, 112 грн. 19 коп. 3% річних, 265 грн. 83 коп. втрат внаслідок інфляції, а всього –5 399 грн. 28 коп. за невиконання зобов'язань по розрахунках за договором-замовленням від 16.05.2008 про перевезення вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполученні по маршруту м. Вантаа (Фінляндія)-м. Київ (Україна).

В частині стягнення 1 000 грн. витрат на юридичні послуги позивач не довів заявлених ним вимог і вони задоволенню не підлягають.

           З відповідача на користь позивача необхідно стягнути 102 грн.  витрат по сплаті держмита та 312 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

           Керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути 4 123 грн. 75 коп. основного боргу, 897 грн. 51 коп. пені, 112 грн. 19 коп. 3% річних, 265 грн. 83 коп. втрат внаслідок інфляції, а всього –5 399 грн. 28 коп., а також 102 грн. витрат по сплаті держмита та 312 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з приватного підприємства "Експе-Транс Плюс",  вул. Петровського,277, м. Черкаси; фактична адреса: вул. Гоголя,222, офіс 3, м. Черкаси, код 31782662 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вояж", вул. Введенська,29/58, м.Київ, код 30603719.      

         В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського  суду протягом 10 діб.

СУДДЯ                                                                                                 В.В.Єфіменко