Рішення

від 14.07.2009 по справі 14/130

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/130

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.09                                                                                           Справа№ 14/130

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерголіс”, м.Червоноград Львівської області

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Україна Мерітал”, с.Наварія Пустомитівського району Львівської області

Про:  стягнення  23 779,38 грн   

      Суддя  Кітаєва С.Б

  Секретар Хороз І.Б.

Представники:     

від позивача: Слюсарчик І.М. –представник ( доручення №15 від 03.07.2009 р)

від відповідача :  не з”явився                                                      

     Представнику позивача роз”яснено права і обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України та право відводу судді згідно ст.20 ГПК України. Заяви та клопотання про відвід судді не поступали.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю “Енерголіс”, м.Червоноград Львівської області,  до  відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю “Україна Мерітал”, с. Наварія Пустомитівського району Львівської області, про стягнення 23 779,38 грн. заборгованості  та відшкодування судових витрат по справі.

     Ухвалою від 26.06.2008р. порушено провадження у справі і призначено справу до розгляду на 14.07.2009р. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду зазначено в ухвалі.  Зазначена ухвала отримана позивачем 03.07.2009 року, що підтверджується повідомленням за №4438320 про вручення рекомендованої поштової кореспонденції, а відповідачем –02.07.2009 року, що підтверджується повідомленням за №4438312 про вручення рекомендованої поштової кореспонденції.

     На виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі позивач, в додаток до листа від 19.06.2009 року ( зареєстрований в канцелярії суду14.07.09 р за вх. номером 14218 ) подав до справи копії витребовуваних документів, в тому числі і Довідку Серія АА №452976 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, якою підтверджується включення ТзОВ “Україна Мерітал” ( відповідача) до Єдиного державного реєстру, ідентифікаційний код –31773993 та місцезнаходження ( с.Наварія Пустомитівського району Львівської області, вул.Садівнича,28), яке відповідає місцезнаходженню, вказаному позивачем у позовній заяві. Позивачем подано також докази надіслання відповідачу ( і отримання останнім) примірників акту звірки ; подано також Довідку Серія АА №452972 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, якою підтверджується включення позивача до ЄДР, його ідентифікаційний код (30324157) та місцезнаходження, що відповідає адресі, зазначеній у позовній заяві.

         Відповідач в засідання не забезпечив явку повноважного представника, вимог ухвали про порушення провадження у справі не  виконав,  причини, які унеможливили подання витребовуваних документів та забезпечення в судове засідання явки повноважного представника –не повідомив, їх поважність не довів.З клопотаннями, заявами до судугне звертався.

         З підстав, наведених у позовній заяві позивач позовні вимоги підтримує повністю, просить позов задоволити. Стверджує , зокрема, що позивач протягом 2005-2008 року отримував від відповідача пиломатеріали на умовах передоплати грошових коштів, що підтверджується долученими до справи видатковими накладними та платіжними дорученнями. Однак, влітку 2008 року з невідомих причин ТзОВ “Україна Мерітал” припинило поставку пиломатеріалів, заборгувавши ТзОВ “Енерголіс” оплачений, але не поставлений товар на загальну суму 23779,38 грн. 03 лютого 2009 року позивач звернувся до відповідача  з претензією, в якій  пропонував здійснити поставку оплачених пиломатеріалів  та повідомляв, що у випадку не поставки товару ТзОВ “Енерголіс” буде змушено звертатись до господарського суду з позовом про примусове стягнення боргу. Позивач просив також про результати розгляду претензії повідомити його у встановлений законом термін. Однак, претензія залишена відповідачем без розгляду та задоволення, що й обумовило звернення ТзОВ “Енерголіс” до суду  з позовом про примусове повернення (стягнення) з ТзОВ “Україна Мерітал” перерахованих коштів, на які відповідач не поставив товар. Сторони 01.04.2009 року провели взаємозвірку розрахунків і актом підтвердили наявність боргу відповідача перед позивачем в сумі 23779,38 грн.

        За згодою представника позивача, відповідно до ч.2 ст.84 ГПК України, в  засіданні  проголошено вступну та резолютивну частини  прийнятого по справі судового рішення.

      Суд, заслухавши пояснення представника Позивача , оглянувши та дослідивши подані ним  документи,  встановив.

      Між позивачем ( ТзОВ “Енерголіс”) та відповідачем (ТзОВ “Україна Мерітал”) існували тривалі бездоговірні відносини,   в результаті яких протягом 2005-2008 років на умовах передоплати грошових коштів позивач отримував від відповідача пиломатеріали обрізні, що підтверджується платіжними дорученнями , видатковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

      Сума здійсненої ТзОВ “Енерголіс” попередньої оплати на підставі платіжних доручень ( починаючи від 05.07.2005 р №376 і закінчуючи платіжним дорученням №548 від 29.05.2008 року ( перелік всіх платіжних доручень по яких здійснено попередню оплату товару наведено позивачем у Детальному розрахунку суми боргу за даним позовом; копії документів долучені до матеріалів справи)   становить 966514,34 грн.

      Вартість отриманих пиломатеріалів згідно видаткових накладних ( перелік накладних у Детальному розрахунку суми боргу за позовом; копії у матеріалах справи) становить 942734,96 грн. Остання поставка пиломатеріалів відслідковується станом на 18.07.2008 року ( видаткова накладна №06/07). Таким чином,  відповідач , отримавши від позивача грошові кошти шляхом передоплати, недопоставив останньому пиломатеріалів  вартістю 23 779,38 грн ( 966514,34 грн –942734,96 грн =23779,38 грн); зазначені кошти позивачу не повернув.

      03 лютого 2009 року позивачем була скерована відповідачу ( а 11 лютого 2009 року і отримана) претензія за №36 з вимогою поставити оплачений товар , а у випадку не поставлення товару повідомлялось відповідача про звернення до суду за примусовим поверненням сплачених коштів. Зазначена претензію залишена відповідачем без розгляду : товар не до поставлений; на суму23779,38 грн; грошові кошти – не повернуті позивачу.

     Сторони по справі провели Звірку взаємних розрахунків станом на 01 квітня 2009 року ( що оформили актом) і за результатами взаємозвірки встановили залишок грошових коштів на користь позивача в сумі 23779,38 грн ( що відповідає ціні даного позову). Окрім того,  в акті підтверджується  загальна сума здійснених позивачем платежів –966514,34 грн та вартість поставлених відповідачем пиломатеріалів –942734,96 грн.

Доказів повернення коштів позивачу, або доказів допоставки на суму отриманих коштів 23779,38 грн. пиломатеріалів –відповідач суду не надав. Ползовні вимоги позивача відповідач не заперечив, належними та допустимими доказами не спростував.     

     Суд заслухав пояснення представника Позивача ,  оглянувши та дослідивши подані докази, оцінивши  їх в  сукупності , прийшов до висновку, що позов підлягає  задоволенню.        

      При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

     У відповідності до ст.509 ЦК України (ст.173 ГК України) зобов”язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.

     У відповідності до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов”язки виникають, зокрема, із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов”язки.

     Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов”язання виникають , зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов”язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

     Згідно ст.175 ГК України майнові зобов”язання , які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

    Частиною 1 ст.181 ГК України встановлено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, зокрема, шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.    

      Матеріали справи підтверджують, що Позивачем  в період 2005-2008 року перераховано відповідачу 966514,34 грн.  для отримання від останнього пиломатеріалів. Відповідач поставив відповідачу зазначеного товару на суму 942734,96 грн.

Відповідач грошові кошти від позивача в сумі 966514,34 грн. прийняв , однак поставивши товару лише на суму 942734,96 грн, залишок грошових коштів в сумі 23779,38 грн. позивачу не повернув та не допоставив товару  вартістю 23779,38 грн,  залишок боргу по грошових коштах не заперечує, що підтвердив актом взаємозвірки. Позивач товар на суму 942734,96 грн прийняв, претензій до відповідача щодо отриманого товару не пред”являв.

       З вищенаведеного, матеріалів справи вбачається, що факти прийняття товару, підписання видаткових накладних уповноваженою особою відповідача та завіряння цих накладних печатками сторін, здійснення позивачем платежів, свідчать про те, що між позивачем та відповідачем протягом 2005-2008 рр склалися договірні, господарсько-правові відносини, згідно з якими позивач оплачував вартість товару шляхом здійснення передоплат грошових коштів, а відповідач здійснював поставку позивачу оплаченого товару. Сторонами було досягнуто згоди щодо найменування, асортименту, кількості, вартості товару, про що свідчать видаткові  накладні, підписані сторонами та скріплені їх печатками. Товар прийнятий без застережень та зауважень.

      Таким чином, суд дійшов висновку про те, що вищезазначені дії свідчать про виникнення між позивачем та відповідачем правовідносин щодо купівлі-продажу товару і такими діями позивач ( як покупець) прийняв на себе зобов”язання прийняти товар  і сплатити за нього певну грошову суму, а відповідач ( як продавець) –передати товар покупцю у власність.

     У відповідності до ст.526 ЦК України зобов”язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

     Відповідно до ст.530 ЦК України зобов”язанння повинні виконуватись належним чином у встановлений законом чи договором строк. У випадку, якщо строк (термін) виконання боржником обов”язку не встановлений або встановлений моментом пред”явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов”язок у семиденний строк від дня пред”явлення вимоги, якщо обов”язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

       В ході розгляду справи господарський суд надав належну оцінку доказам справи в їх сукупності та встановив, що предметом позову у даній справі є стягнення коштів в сумі 23779,38 грн як повернення попередньої оплати за товар (пиломатеріали), які мали бути поставлені відповідачем позивачу.

      Під час розгляду справи судом встановлено також, що  відповідач отримав від позивача грошові кошти в сумі 966514,34 грн, однак поставив покупцю товару лише на суму 942734,96 грн. Судом встановлено, що на суму 23779,38 грн, ( різниця між сумою отриманих грошових коштів від позивача і вартість поставленого позивачу товару) відповідач не допоставив позивачу товару, грошові кошти не повернув.

      Відповідно до ст.663 ЦК України продавець зобов”язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк,- відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

      Позивач, як вбачається з матеріалів справи, звертався до відповідача ( в порядку ст.530 ЦК України) з вимогою поставити пиломатеріали на суму 23779,38 грн, однак у строки, визначені законодавством, відповідач не здійснив поставку товару. Відповідач був попереджений позивачем ( претензія №36) , що у випадку недопоставки товару, покупець ( ТзОВ “Енерголіс”) вимагатиме повернення  коштів.

     Відповідно до вимог п.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

     Станом на час розгляду справи, сума боргу має місце.

     Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави ( безпідставно набуте майно), зобов”язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов”язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

    Положення глави 83 ЦК України, відповідно до ч.2 ст.1212 , застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

     Відповідно до ч.3 зазначеної статті, Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов”язанні.

      За таких обставин суд прийшов до висновку про підставність  та доведеність вимог позивача про повернення йому 23779,38 грн коштів (проведеної ним оплати за товар), оскільки товару на цю суму коштів відповідач не поставив позивачу і зберіг у себе ці грошові кошти ( майно) безпідставно.

     Відповідно до ст.1 ГПК України до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас за змістом зазначеної статті порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду. В результаті розгляду справи, на підставі наведеного вище, суд дійшов висновку, що таке порушення зі сторони відповідача існує на момент подання до господарського суду позовної заяви.

    У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції та  України та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

     Відповідач доводи позивача не спростував, докази належного виконання зобов”язання і поставки позивачу товару на суму 23779,38 грн, або повернення коштів покупцю – суду не подав.

     Судові витрати по справі покладаються на відповідача.

    На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1,2,32,33,34,36,43,49,75,82,84,85,116 ГПК України, суд,-

                                               ВИРІШИВ :

1.          Позовні вимоги задоволити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Україна Мерітал” (с.Наварія, вул.Садівнича,28, Пустомитівський район, Львівська область, код 31773993) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерголіс” ( м.Червоноград Львівської області, вул.Корольова,12. код 30324157) 23779,38 грн. боргу, 237,79 грн. держмита 312,50 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Суддя