Рішення

від 20.07.2009 по справі 11/171пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/171пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.09                                                                                 Справа № 11/171пн

За позовом Приватного підприємства «Луганський завод сільськогосподарських деталей», м. Луганськ

до Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації»Слов'яносербської районної ради Луганської області, смт. Слов'яносербськ Луганської області

про визнання права власності  

суддя Москаленко М.О.   

секретар судового засідання Провоторова О.В.

за участю  представників сторін:

від позивача – Лук'янченко К.Є., директор, паспорт серії ЕК № 392712 виданий 22.02.1997р. Ленінським РВ УМВС України в Луганській області;

від відповідача – не прибув;

       в с т а н о в и в:  

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання за ним права власності на об'єкти нерухомого майна, а саме: ливарний цех - 1707,7 кв.м, склад металоконструкцій - 659,2 кв.м., резервуар оборотної води - 167,1 кв.м., які розташовані за адресою: пров. Центральний, 1/3, смт. Слов'яносербськ Слов'яносербського району Луганської області.  

Відповідач у судове засідання вдруге не прибув, просив розглянути справу без участі його повноважного представника на підставі наявних у справі матеріалів.  

З урахуванням думки позивача суд вважає за можливе задовольнити клопотання  відповідача та розглянути справу за відсутності представника відповідача.  

         Посилаючись на приписи ст. 376 Цивільного кодексу України, позивач просить визнати за ним право власності на самовільно збудоване нерухоме майно.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, вислухавши  присутнього у судовому засіданні представника позивача, суд встановив такі фактичні обставини.

16.04.2007 згідно акту приймання-передачі позивач придбав приміщення овочесховища у ТОВ «Тивіріада», розташоване за адресою: пров. Центральний, 1/3, смт. Слов'яносербськ Слов'яносербського району Луганської області, право власності на яке встановлено рішенням господарського суду Луганської області № 5/124пн від 07.05.2004 (а.с. 12), яке набрало законної сили.

Земельна ділянка належить позивачеві на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку, а саме ЛГ № 090094 від 07.09.2004, ЛГ № 088104 від 26.09.2005 та ЯБ № 695065 від 09.11.2007 (а.с. 14-16).  

На підставі рішення виконавчого комітету Слов'яносербської селищної ради від 27.04.2005 № 180 (а.с. 13) позивачу було надано дозвіл на реконструкцію існуючих будівель для ливарно-механічного виробництва.

В процесі реконструкції спірного об'єкту позивачем було споруджено резервуар оборотної води площею  167,1 кв.м. та збудовано склад металоконструкцій площею  659,2 кв.м. Вказані об'єкти збудовані у межах земельних ділянок, наданих позивачеві у постійне користування.

11.02.2009 відповідачем було проведено інвентаризацію та видано технічний паспорт на комплекс нерухомого майна, розташованого за адресою: пров. Центральний, 1/3, смт. Слов'яносербськ Слов'яносербського району Луганської області.

          Позивач звернувся до відповідача з приводу отримання свідоцтва про право власності на спірне нерухоме майно, однак відповідач своїм листом № 407 від 06.05.2009 відмовив у видачі такого свідоцтва, посилаючись на відсутність у позивача документів у підтвердження права власності на майно, внаслідок чого позивач звернувся до суду з даним позовом.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з таких підстав.  

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського  процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

 Згідно ст. 43 Господарського  процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до приписів ст.ст. 317, 328 Цивільного кодексу України право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження майном; право власності придбавається з підстав, не заборонених законом, у тому числі на підставі угод; право власності вважається таким, що виникло правомірно, якщо інше прямо не витікає з закону або незаконність придбання права власності не встановлена судом.          

          Згідно ст.328 Цивільного кодексу України  право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право  власності вважається набутим правомірно,  якщо інше прямо  не  випливає  із  закону  або  незаконність  набуття  права власності не встановлена судом.

Під час прийняття рішення у справі           суд виходить з положень статті  376 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил; особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, не набуває права власності на нього; право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво  на земельній ділянці, що не була їй відведена  для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно;  на  вимогу  власника  (користувача)  земельної ділянки суд може визнати  за  ним  право  власності  на  нерухоме  майно,  яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

          Спірне нерухоме майно позивач збудував самовільно на земельній ділянці, спеціально наданій йому у постійне користування для розташування об'єктів промисловості (ливарного цеху), при цьому спірні об'єкти, як вбачається з матеріалів справи, також є об'єктами промисловості.

          Статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати  ним документа, який засвідчує його право власності.

          Частини 1 та 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа може звернутися до суду за захистом  свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути: визнання права.

 Відповідно до п. п. 1.3, 1.5. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за № 157/6445 (далі - Тимчасове положення), обов'язковій реєстрації в підприємствах бюро технічної інвентаризації підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб.

Приписами п. 6.1 Тимчасового положення встановлено,  що органами місцевого самоврядування здійснюється  оформлення права власності з видачею свідоцтва про право власності, зокрема, юридичним особам на новозбудовані, перебудовані та реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акту про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки  для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об'єкта та введення його в експлуатацію.

З урахуванням фактичних обставин справи, приписів чинного законодавства, що регулює питання, пов'язані з визнанням права власності на нерухоме майно, суд доходить висновку про те, що визнання за відповідачем права власності на спірне майно є передбаченим законом способом захисту законних прав та інтересів позивача у  справі та не порушує будь-яких охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.

З урахуванням викладеного вище позовні вимоги є обґрунтованими, такими, що підтверджені матеріалами справи та її фактичними обставинами, а тому підлягають задоволенню у  повному обсязі.

Судові витрати на підставі приписів ст.ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу  України покладаються на позивача у справі, оскільки спір виник не з вини відповідача.  

Керуючись ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського  процесуального кодексу України, суд –

          в и р і ш и в:  

1. Позов задовольнити повністю.

2.Визнати за приватним підприємством «Луганський завод сільськогосподарських деталей», вул. Оборонна, буд. 61, м. Луганськ, код 31719135, право власності на ливарний цех площею 1707,7 кв.м, склад металоконструкцій площею 659,2 кв.м., резервуар оборотної води площею 167,1 кв.м., які розташовані за адресою: пров. Центральний, 1/3, смт. Слов'яносербськ Слов'яносербського району Луганської області.  

          3.Судові витрати покласти на позивача у справі.

    У судовому засіданні 20.07.2009 за згодою позивача було оголошено  вступну  та резолютивну частини рішення.

   Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

   Дата підписання рішення – 27.07.2009.

Суддя                                                                                           М.О. Москаленко