Рішення

від 20.07.2009 по справі 16-02/40-29/290-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16-02/40-29/290-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2009 р.                                                            Справа № 16-02/40-29/290-09

вх. № 5049/5-29

Суддя господарського суду Тихий П.В. 

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився;  відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайс", м.Львів  

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Інтермаркет", м. Харків  

про стягнення 12674,07 грн.

ВСТАНОВИВ:

   Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 12674,07 грн., у тому числі  11735,70 грн. основної заборгованості, 594,18 грн. пені, 3% річних у розмірі 74,27 грн., 269,92 грн. інфляційних витрат; стягнути з Відповідача суму державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.06.2009р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у судовому засіданні.

Представник позивача у судове засідання не з"явився, про прчини неявки у судове засідання суд не повідомив.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був  повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про вручення ухвали суду від 30.06.2009р. відповідачеві 06.07.2009р. на поштовому повідомленні №5514570, яке міститься в матеріалах справи. Відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи,  суд встановив наступне.

02.01.2008 року між позивачем та відповідачем  було укладено договір № ТП-510, із змісту якого вбачається, що Позивач зобов'язався систематично поставляти та передавати у власність Відповідача наступні товари: панчішно-шкарпеткові вироби та дитячий одяг в асортименті, кількості та за цінами згідно накладних до даного товару (далі - товар). При цьому Відповідач зобов'язався приймати та оплачувати Позивачу товар на умовах даного Договору.

Згідно пункту 3.1 Договору ціна товару вказується у товарних накладних. Загальна сума договору складається з окремих сум операцій, проведених на виконання цього Договору (пункт 3.4 Договору).

На виконання цього Договору Позивач згідно накладних (копії яких містяться в матеріалах справи) передав у власність Відповідача, а останній прийняв товар, але не оплатив його вартість на загальну суму 39 118,83 грн.

З акту звірки, підписаного сторонами станом на 31.03.2009 року вбачається, що існуюча заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 39 118,83 грн.

20.03.2009 року між Позивачем, Відповідачем та закритим акціонерним товариством «Ритейлінгова компанія «Євротек» було укладено договір № ПО 180/0-09, з якого вбачається, що остання виступила Поручителем Відповідача, поручившись нести солідарну відповідальність перед Позивачем з оплати останньому вартості товару за основним договором в розмірі 70% від боргу в сумі 39118,83 грн., тобто 27 383,13 грн.

Отже, Відповідач самостійно несе відповідальність перед Позивачем за не оплату йому товару в сумі 11 735,70 грн.

Відповідно до пункту 3.3 Договору Відповідач зобов'язався здійснювати оплату кожної партії товару протягом 75 днів з моменту його отримання.

Оскільки, останнє отримання товару Відповідачем мало місце 29.12.2008 року, відтак термін оплати товару сплив 14.03.2009 року.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей  строк (термін).

Проте, в порушення ст. 530 ЦК України заборгованість до сьогоднішнього дня Відповідач не погасив. Борг за отриманий товар становить 11 735,70 грн.

Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обгрунтованими та такими що підлягають задоволенню в сумі основної заборгованості у розмірі 11735,70 грн.

Пунктом 6.2. договору за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань була встановлена відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов"язок по оплаті в термін, встановлений договором  позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 594,18 грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов*язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, що становить суму у розмірі 74,27 грн. та інфляційні у сумі 269,92 грн.,  підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 126,74 грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 та Постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.2009р. №361 "Про внесення змін до розмірів витрат на інформаційно-технічне забезпечення судових процесів, пов"язаних з розглядом цивільних та господарських справ", судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312,50 гривень слід покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 526, 530, 611, 625 Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411, статтями 1, 5, 6, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -  

ВИРІШИВ:

 Позов задовільнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Інтермаркет" (61001, м. Харків, проспект Гагаріна, 7, кімната 1, код 13827416) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайс" (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 4/4, код 13830200) 11735,70 грн. основної заборгованості, 594,18 грн. пені, 3% річних у розмірі 74,27 грн., 269,92 грн. інфляційних витрат, державного мита у розмірі 126,74 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 312,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                            Тихий П.В.