Рішення

від 12.01.2015 по справі 917/2198/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2015 р. Справа № 917/2198/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектура і будівництво" (проспект Леся Курбаса, буд.1-Б, м. Київ, 03148)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мека-Інвест-Україна" (вул. Свердлова, буд. 9, м. Кременчук, Полтавська область, 39600)

про стягнення 87 995,49 грн.

Суддя Безрук Т. М.

Представники:

від позивача - Забіжко М. В.;

від відповідача - не з'явився.

Розглядається позовна заява про стягнення 87995,49 грн., у тому числі 73240,00 грн. основного боргу за договором № 21/13-Д від 10.04.2013р., 12409,56 грн. пені, 2345,93 грн. - 3% річних.

Відповідач правом на подання відзиву згідно ст.. 59 ГПК України не скористався, заперечень по суті спору суду не надав.

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців від 19.11.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Мека-Інвест-Україна" зареєстровано як юридична особа за адресою вул. Свердлова, буд. 9, м. Кременчук, Полтавська область, 39600 (а.с.74).

На дану адресу надсилалися відповідачу ухвали по справі, які ним були отримані, що підтверджується поштовими повідомленнями від 29.10.2014р., від 21.11.2014р., від 11.12.2014р. про вручення судових ухвал відповідачу (а.с.71, 92, 104). Отже, про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином.

Листом від 29.12.2014р. позивач повідомив про зміну своєї юридичної адреси (а.с.109-110).

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями від 29.10.2014р., від 21.11.2014р., від 11.12.2014р., явкою представника в засідання.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 12.01.2015р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Архітектура і будівництво" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мека-Інвест-Україна" (відповідачем) був укладений договір № 21/13-Д від 10.04.2013р. (далі - Договір); (а.с.12-15).

За умовами п. 1.1 Договору позивач як постачальник зобов'язався поставити відповідачу (покупцю), а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити товар - комплексні добавки «АрхБуд».

Згідно з п. 1.2, п. 2.1, п. 3.1 Договору, найменування, асортимент кількість товару, його ціна та строк розрахунку встановлюються в Додатках до цього договору.

В п.5.2 Договору сторони узгодили, що поставка товару здійснюється на умовах ЕХW (відповідно до Міжнародних правил тлумачення комерційних термінів «Інкотермс» в редаціїї 2010р.) зі складу продавця.

В додатку на поставку № 1 від 10 квітня 2013р. до Договору (далі - Додаток № 1) сторони узгодили загальну вартість товару, що постачається становить 840000,00 грн. (а.с.16-17).

Згідно з п. 4 Додатку № 1 термін оплати - 14 календарних днів після фактичного отримання товару.

На виконання договірних зобов'язань позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 67600,00 грн. Зазначене підтверджується двостороннє підписаними видатковими накладними № РН-0000145 від 21.06.2013р. на суму 15120,00 грн., № РН-0000185 від 22.07.2013р. на суму 10080,00 грн., № РН-0000201 від 02.08.2013р. на суму 42400,00 грн. та довіреностями відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ААД № 937311 від 21.06.2013р., № 920857 від 22.07.2013р., № 920878 від 01.08.2013р. (а.с.19-21, 24-26, 29-31).

На оплату вказаного товару відповідачу були виписані рахунки-фактури № СФ-0000154 від 21.06.2013р., № СФ-0000192 від 22.07.2013р., № СФ-0000212 від 02.08.2013р. (а.с.116-118).

Відповідач провів частковий розрахунок з позивачем, сплативши 8160,00 грн . за товар, отриманий за видатковою накладною № РН-0000145 від 21.06.2013р. Зазначене підтверджується виписками з банківського рахунку від 20.09.2013р., від 01.11.2013р., від 20.11.2013р. (а.с.97-99).

Згідно пояснень позивача, вказані кошти були зараховані на погашення спірного боргу з залишку коштів переплати відповідача за іншими поставками за іншими рахунками, що є правомірним (а.с.107).

Заборгованість за товар в сумі 59440,00 грн . відповідачем не сплачена.

Також, позивач надав відповідачу транспортні послуги з перевезення проданого товару на загальну суму 13800,00 грн . Зазначене підтверджується двостороннє підписаними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000019 від 21.06.2013р. на суму 6000,00 грн., № ОУ-0000020 від 22.07.2013р. на суму 3900,00 грн., № ОУ-0000021 від 02.08.2013р. на суму 3900,00 грн., товарно-транспортними накладними від 21.06.2013р., № 220713/1 від 22.07.2013р., від 02.08.2013р. (а.с.22, 23, 27, 28, 32, 33).

За одержані послуги відповідач не розрахувався.

Позивач направляв відповідачу претензії від 03.03.2014р. № 0303/1 та від 07.10.2013р. №0710/3 з вимогою оплатити вартість одержаного товару, що підтверджується копіями поштових квитанцій та повідомлень про вручення відправлення (а.с.35-40).

Також, позивач направив відповідачу претензію від 10.07.2014р. № 3, в якій заявив вимоги про оплату боргу за товар та надані послуги з його перевезення. Факт направлення даної претензії підтверджується описом вкладення, поштовою квитанцією від 12.07.2014р. №4252 на рекомендований цінний лист № 0830300387414 (а.с.41-44).

За даними офіційного веб-сайту УДППЗ «Укрпошта» рекомендоване відправлення № 0830300387414 було одержано адресатом особисто 07.08.2014р. (а.с.72). Дані відомості є загальновідомими.

Відповідач заборгованість не сплатив.

Відповідно до ст.4-3, ст.33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів в спростування вищевикладеного чи інших заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Отже, загальна сума боргу за товар та послуги з його перевезення становить 73240,00 грн. Зазначене підтверджено двостороннє підписаним актом звірки від 31.03.2014р. (а.с.34).

Статтею 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п.4 Додатку № 1 до Договору відповідач мав оплатити одержаний товар протягом 14 календарних днів після отримання, але заборгованість в сумі 59440,00 грн. за товар відповідачем сплачена не була.

Позивач у позові посилається на те, що вартість транспортних послуг з перевезення товару відповідач має оплатити на підставі Договору. Проте зобов'язання позивача щодо надання транспортних послуг та зобов'язання відповідача їх оплатити до Договору постачання № 21/13-Д від 10.04.2013р. сторонами не включалося.

Відповідно до ч.2 ст. 509, ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Частиною 1 ст. 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Статтею 208 ЦК України передбачено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Разом з тим, за ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією з сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Тобто, недодержання простої письмової форми, якщо такий наслідок прямо не передбачений законом, не тягне за собою недійсність правочину, а лише позбавляє сторони права у разі виникнення спору посилатися для підтвердження угоди на показання свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За ч. 3 ст. 909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

В ч. 1 ст. 916 ЦК України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Як свідчать надані двостороннє підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000019 від 21.06.2013р., № ОУ-0000020 від 22.07.2013р., № ОУ-0000021 від 02.08.2013р., та товарно-транспортні накладні від 21.06.2013р., № 220713/1 від 22.07.2013р., від 02.08.2013р., між сторонами було укладено договір перевезення вантажу в усній формі (а.с.22, 23, 27, 28, 32, 33).

Загальна вартість послуг з перевезення вантажу становить 13800,00 грн., що було узгоджено сторонами в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Частиною 2 ст. 530 ЦК України визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вимогу про оплату вартості наданих послуг позивач заявив відповідачеві в претензії від 10.07.2014р. № 3, яка була одержана відповідачем 07.08.2014р.

Таким чином, за положеннями ч. 2 ст. 530 ЦК України відповідач повинен був оплатити вказані послуги до 14.08.2014р. (включно). Проте оплати відповідач не провів.

Отже позовні вимоги про стягнення 73240,00 грн . основного боргу (у тому числі 59440,00 грн. боргу за товар та 13800,00 грн. боргу за послуги з перевезення) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В п. 7.5 Договору сторони встановили, що за порушення виконання грошових зобов'язань покупець сплачує постачальнику за кожен день прострочення пеню у розмірі 0,1 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня від суми простроченого зобов'язання (з врахуванням ПДВ).

На підставі даної норми позивачем заявлено до стягнення 12409,56 грн. пені за прострочення оплати товару та прострочення оплати послуг з його перевезення (а.с.8-10).

Як свідчить доданий до позову розрахунок позивачем нараховано 10007,82 грн.. пені за прострочення оплати товару , у тому числі: за період 05.07.2013р. - 01.09.2014р. за зобов'язаннями за накладною № РН-0000145 від 21.06.2013р.; за період 06.08.2013р. - 01.09.2014р. за зобов'язаннями за накладною № РН-0000185 від 22.07.2013р.; за період 17.08.2013р. - 01.09.2014р. за зобов'язаннями за накладною № РН-0000201 від 02.08.2013р. (а.с.8-10).

При цьому позивачем не взято до уваги, що відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг спорку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

З огляду на положення п. 4 Додатку № 1 кінцевим терміном оплати отриманого товару є 05.07.2013р., 05.08.2013р. та 16.08.2013р. відповідно.

Отже, нарахування пені за несвоєчасну оплату поставленого товару є правомірним на суму 3925,70 грн. , у тому числі: за період 06.07.2013р. - 06.01.2014р. за зобов'язаннями за накладною № РН-0000145 від 21.06.2013р.; за період 06.08.2013р. - 06.02.2014р. за зобов'язаннями за накладною № РН-0000185 від 22.07.2013р.; за період 17.08.2013р. - 17.02.2014р. за зобов'язаннями за накладною № РН-0000201 від 02.08.2013р. (розрахунок суду залучено до справи). Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню .

З огляду на викладене, вимоги в частині стягнення 13933,52 грн. пені за несвоєчасну оплату поставленого товару слід відхилити, як заявлені з порушенням ч.6 ст. 232 ГК України, та безпідставні.

Вимоги в частині стягнення 2401,74 грн. пені за порушення зобов'язання з оплати транспортних послуг підлягають відхиленню з наступних мотивів .

За ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним .

Відповідно до ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Частиною першою ст. 548 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Стосовно спірних правовідносин законом розмір штрафних санкцій не встановлено, отже необхідною умовою їх нарахування та стягнення є визначення підстав сплати та розміру санкцій в договорі, укладеному між сторонами.

Як було встановлено вище судом, зобов'язання з оплати транспортних послуг до Договору постачання № 21/13-Д від 10.04.2013р. сторонами не включалося. Договір на перевезення вантажу (надання транспортних послуг) був укладений між сторонами в усній формі. При цьому сторони не узгоджували ні умов забезпечення зобов'язання з оплати транспортних послуг у вигляді пені, ні її розмір, ні підстав для її обчислення.

Оскільки сторонами не визначено підстав для нарахування пені за прострочення зобов'язання з оплати транспортних послуг з перевезення товару, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі даної норми позивачем заявлено вимоги про стягнення 2345,93 грн . - 3 % річних, нарахованих станом на 01.09.2014р., у тому числі: за період 05.07.2013р. - 01.09.2014р. за зобов'язаннями за накладною № РН-0000145 від 21.06.2013р. та актом № ОУ-0000019 від 21.06.2013р.; за період 06.08.2013р. - 01.09.2014р. за зобов'язаннями за накладною № РН-0000185 від 22.07.2013р. та актом № ОУ-0000020 від 22.07.2013р.; за період 17.08.2013р. - 01.09.2014р. за зобов'язаннями за накладною № РН-0000201 від 02.08.2013р. та актом № ОУ-0000021 від 02.08.2013р. (а.с.11).

При цьому позивачем не взято до уваги, що 1) кінцевим строком оплати за накладною № РН-0000145 від 21.06.2013р. є 05.07.2013р., отже період прострочення починається з 06.07.2014р., 2) зобов'язання з оплати послуг по перевезенню товару не було предметом Договору, отже за положеннями ч.2 ст. 530 ЦК України кінцевим строком оплати даних послуг є 14.08.2014р., тому періодом прострочення є 15.08.2014р. - 01.09.2014р.

З огляду на викладене, нарахування 3% річних є правомірним на суму 1914,93 грн. , у тому числі: за період 06.07.2013р. - 01.09.2014р. за зобов'язаннями за накладною № РН-0000145 від 21.06.2013р.; за період 06.08.2013р. - 01.09.2014р. за зобов'язаннями за накладною № РН-0000185 від 22.07.2013р.; за період 17.08.2013р. - 01.09.2014р. за зобов'язаннями за накладною № РН-0000201 від 02.08.2013р.; за період 15.08.2014р. - 01.09.2014р. за зобов'язаннями за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000019 від 21.06.2013р., № ОУ-0000020 від 22.07.2013р., № ОУ-0000021 від 02.08.2013р. (розрахунок суду залучено до справи). Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню .

В іншій частині у позовних вимогах про стягнення 3% річних слід відмовити за їх безпідставністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

В разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мека-Інвест-Україна" (вул. Свердлова, буд. 9, м. Кременчук, Полтавська область, 39600; ідентифікаційний код 37600494) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектура і будівництво" (проспект Леся Курбаса, буд.1-Б, м. Київ, 03148; ідентифікаційний код 37035374) 73240грн. 00 коп . основного боргу, 3925грн. 70 коп . пені, 1914грн. 93 коп . річних, 1827грн. 00 коп . витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині - у позові відмовити.

Повне рішення складено та підписано: 12.01.2015р.

Суддя Безрук Т. М.