Постанова

від 30.12.2014 по справі п/811/4251/14

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2014 року Справа № П/811/4251/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мирошниченка В.С.,

за участю: секретаря с/з - Озерної М.О.,

представника позивача - Зозулінського О.В., Романяка М.Я., Дудієвої Г.П.,

представника відповідача - Кац-Філімончук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кіровограді справу за позовом приватного підприємства "Одая" до Гайворонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Гайворонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі ОДПІ ГУ Міндоходів) про скасування податкових повідомлень-рішень Гайворонської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області від 25.11.2014р. №0001561500, якими позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 1229553 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 614776,50 грн.; № 0001571500 в частині визначення позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1204169 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 602084,50 грн.; № 0001581500 яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 41234 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 20617 грн.; № 0001551500, яким позивачу зменшено розмірі від'ємного значення з податку на додану вартість за червень 2012 р.в розмірі 24720 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що не допускав порушень при формуванні податкового кредиту з ПДВ та формуванні податку на прибуток, а тому вважає податкові повідомлення-рішення такими, що не відповідають чинному законодавству.

Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву відповідно до змісту якого, позов ним не визнається у повному обсязі з огляду на те, що господарські операції позивача за висновком ОДПІ ГУ Міндоходів не носять реального характеру.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та надали суду пояснення згідно позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення адміністративного позову з підстав, зазначених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Приватне підприємство "Одая" зареєстроване 28.04.2000 р., основним видом діяльності є роздрібна торгівля пальним ( т.1 а.с.10-15).

Судом встановлено, що у період з 30.10.2014р. по 05.11.2014р. посадовими особами відповідача проведена позапланова виїзна перевірка ПП "Одая" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012р. по 30.10.2014р. з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнодержавне соціальне страхування за період з 01.07.2011р. по 30.10.2014р., за наслідками якої складено акт від 12.11.2014р. за № 20/22-00/30798027 (т.1, а.с.17-69).

Як вбачається з письмових заперечень відповідача та вказаного акту, в ході перевірки ПП "Одая" виявлено порушення:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1., п. 135.2 ст. 135, п. 137.1 ст. 137 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму - 1229553 грн., в тому числі за 2012 рік - 645715 грн., 2013 рік - 403223 грн., 2014 рік - 180615 грн.;

- пп. 14.1.7, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 188.1 ст. 188, п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у розмірі 1204361 грн., в тому числі за липень 2012 р. - 43196 грн., серпень 2012 р. - 20935 грн., вересень 2012 р. - 45749 грн., жовтень 2012 р. - 115467 грн., листопад 2012 р. - 227157 грн., грудень 2012 р. - 135150 грн., січень 2013 р. - 36990 грн., лютий 2013 р. - 123352 грн., березень 2013 р. - 144077 грн., квітень 2013 р. - 111322 грн., січень 2014 р. - 64033 грн., вересень 2014 р. - 44616 грн.,

- завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за червень 2012 р. на суму - 24720 грн., завищення суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів за липень 2012 р. - 41234 грн. ( т.2 а.с.97-99).

На підставі акту перевірки, 25.11.2014 р. відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0001561500, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 1229553 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 614776,50 грн.; №0001571500, яким визначено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1204361 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 602180,50 грн.; №0001581500, яким приватному підприємству "Одая", зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 41234 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 20617 грн.; №0001551500, яким приватному підприємству "Одая" зменшено розміри від'ємного значення з ПДВ за червень 2012 р. в розмірі 24720 грн. (т.1 а.с. 109-112).

Щодо визнання реальності господарських операцій позивача з ФГ «Золота Рибка», то суд виходить з наступного.

Пунктом 188.1. ст. 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Отже, застосування контролюючим органом звичайних цін в порядку ст. 39 ПКУ, може мати місце лише у випадку виявлення контрольованих операцій. В протилежному випадку, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (тобто вартості, зазначеної сторонами в договорі).

Згідно п.п. 14.1.71. п. 14.1. ст. 14 ПК України, звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. У разі якщо ціни (націнки) на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена відповідно до правил такого регулювання. Це положення не поширюється на випадки, коли встановлюється мінімальна ціна продажу або індикативна ціна. У такому разі звичайна ціна операції визначається відповідно до ст. 39 цього Кодексу, але не може бути меншою за мінімальну або індикативну ціну.

У відповідності з п.п. 39.2.1. п. 39.1. ст. 39 ПК України, для цілей цього Кодексу контрольованими операціями є:

А) господарські операції з придбання (продажу) товарів (робіт, послуг), що здійснюються платниками податків з пов'язаними особами - нерезидентами;

Б) господарські операції з придбання (продажу) товарів (робіт, послуг), що здійснюються платниками податків з пов'язаними особами - резидентами, які:

- задекларували від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за попередній податковий (звітний) рік;

- застосовують спеціальні режими оподаткування станом на початок податкового (звітного) року;

- сплачують податок на прибуток підприємств та/або податок на додану вартість за іншою ставкою, ніж базова (основна), що встановлена відповідно до цього Кодексу, станом на початок податкового (звітного) року;

- не були платниками податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість станом на початок податкового (звітного) року.

Підпунктом 39.2.1.4. п. 39.2.1. ст. 39 ПК України визначено, що господарські операції, передбачені у п.п. 39.2.1.1 і 39.2.1.2 цієї статті, визнаються контрольованими за умови, що загальна сума таких операцій платника податків з кожним контрагентом дорівнює або перевищує 50 мільйонів грн. (без урахування податку на додану вартість) за відповідний звітний календарний рік.

Відповідачем в акті перевірки взагалі не наведено жодних доказів, обставин, наявність яких є підставою контролюючому органу застосувати до спірної господарської операції позивача з ФГ «Золота рибка» норми ст.39 ПК України, які регулюють питання «звичайної ціни». В акті перевірки взагалі відсутнє посилання відповідача на норми ст. 39 ПК України.

Норми Податкового кодексу України, а саме ст.ст.134, 135, 137, на які посилається відповідач обґрунтовуючи застосування порядку визначення звичайної ціни до господарської операції позивача з ФГ «Золота рибка», взагалі не стосуються даних правовідносин.

Між ПП "Одая" і ФГ "Золота рибка" укладено договір купівлі-продажу дизельного палива по ціні 9,64 грн. за 1л, яке позивач поставив ФГ згідно видаткової накладної, податкової накладної (т.1 а.с.120-122, т.3 а.с.94).

Щодо реальності здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Росукренергохолдінг», ПП «Аріс», то суд виходить з наступного.

В основу невизнання реальності господарських операцій, ОДПІ ГУ Міндоходів поклало акт зустрічної перевірки ТОВ "Росукренергохолдінг" про неможливість перевірки останнього у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням. (т.1 а.с.33).

Згідно зі ст. 134 ПК України у цьому розділі об'єктом оподаткування є:

- прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст. 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст. 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст. 152 цього Кодексу;

- дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі ст. 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

У відповідності з вимогами п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.138.4, 138.6 - 138.9, п.п. 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, п.п. 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10, п. 138.11, 138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у п. 138.3 цієї статті та у ст. 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2. ст.138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За своїм змістом наведені норми Податкового кодексу України передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких первинних документів або наявність критеріїв за якими витрати відносяться до витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку згідно зі ст.139 ПК України.

По спірним господарським операціям позивача з ТОВ «Росукренергохолдінг», ПП «Аріс» позивач фактично отримав товар. Це підтверджується документами, копії яких додаються: договорами, рахунками, платіжними дорученнями, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними.

Акт перевірки не містить даних стосовно того, що діяльність ТОВ «Росукренергохолдінг», ПП «Аріс» припинена у встановленому законом порядку, що по вказаним підприємствам анульовано свідоцтва платника ПДВ, що підприємства виключені з ЄДРПОУ. Таким чином, дії позивача були направлені на реальне настання правових наслідків по операціям з ТОВ «Росукренергохолдінг», ПП «Аріс», а отже дані спірні операції були господарськими, порушень з боку позивача не було, наміру не сплачувати податки у позивача не було. На підставі викладеного, в силу положень ст. 134, 135, 138 ПК України, позивач і відніс вартість отриманого товару (паливно-мастильних матеріалів) в загальній сумі 5 978 591 грн. до складу валових витрат.

У відповідності з вимогами п. 198.1. ст. 198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. ст.198 ПКУ визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3. ст.198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.10. ст.201 ПКУ визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ сплачених при придбанні товару до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

В даному випадку по господарським операціям позивача з ТОВ «Росукренергохолдінг», ПП «Аріс» були в наявності всі умови, визначені ст. 198, 200, 201 ПК України та необхідні для надання позивачеві права на формування податкового кредиту документи.

Так, між ПП "Аріс" та ПП "Одая" був укладений договір від 9.10.2013 р. на поставку бензину, який передавався згідно рахунку на оплату та оплачувався через банк у безготівковому порядку. На зазначені господарські операції складені та видані податкові накладні, перевезення бенгзхину підтверджується товарно-трангспортною накладною на відпуск нафтопродуктів ( т.1 а.с.127-170).

Між ТОВ "Росукренергохолдінг" та ПП "Одая" 1.03.2012 р. був укладений договір поставки нафтопродуктів. Постачання нафтопродуктів підтверджується видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними на віпуск нафтопродуктів, безготівкою оплатою отриманого товару, рахунками -фактурами (т.1 а.с. 171-250, т.2 а.с.1-89). Перевезення нафтопродуктів здійснювалось крім інших перевізників у тому числі і - ФГ "Золота рибка".

Рух коштів по господарських операціях відборажено у податкових деклараціях з ПДВ та реєстрах виданих та отриманих податкових накладних (т.2 а.с.101-200).

Той факт, що ПП "Одая" дійсно здійснює підприємницьку діяльність по закупівлі та реалізації нафтопродуктів також підтверджується договорами оренди АЗС (т.2 а.с.201-215), торговими патентами на право здійснення торговенльної діяльності (т.2 а.с.216-229). паспортами якості на бензинта дизпаливо, сертифікатами відповідності (т.3 а.с.5-33).

Технічними паспортами на автомобілі та автоцистерни підтверджується їх належність ФГ "Золота рибка", яке перевозило нафтопродукти для позивача згідно договору оренди автотранспорту від 1.01.2011 р. ( т.2 а.с.230 -240, т.3 а.с.1-3).

Рух нафтопродуктів (прихід, розхід, залишок) викладений у товарних звітах ПП "Одая" (т.3 а.с.34-93)

Таким чином позивач фактично отримав від ТОВ «Росукренергохолдінг», ПП «Аріс» паливно-мастильні матеріали та фактично за них розрахувався в безготівковому порядку в повному обсязі.

По операціях з даними контрагентами, позивачем формувався саме податковий кредит в порядку вимог ст. 198, 200, 201 ПКУ, а не податкові зобов'язання з ПДВ.

Тому висновок відповідача про порушення позивачем п. 185.1 ст. 185 ПКУ є неправомірним.

Щодо господарський операцій позивача з ПАТ «Миколаївобленерго», то суд виходить з наступного.

Суму ПДВ в розмірі 5260,23 грн. по господарській операції з ПАТ «Миколаївобленерго» позивач відніс до складу податкового кредиту в квітні 2013 р. на підставі податкових накладних № 864/0017 від 24.01.2013 р., № 1286/0018 від 27.03.2013 р., які отримані від ПАТ «Миколаївобленерго».

Предметом даних господарських операцій є надання позивачу електроенергії (т.1 а.с.123-124). Таким чином, позивачем не порушено вимоги ст. 198, 201 ПК України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Гайворонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 25.11.2014 № 0001561500, яким приватному підприємству "Одая" визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 1229553 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 614776,50 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Гайворонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 25.11.2014 № 0001571500, яким приватному підприємству "Одая", в частині визначення позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1204169 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 602084,50 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Гайворонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 25.11.2014 № 0001581500, яким приватному підприємству "Одая", зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 41234 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 20617 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Гайворонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 25.11.2014 № 0001551500, яким приватному підприємству "Одая", зменшено розмірі від'ємного значення з податку на додану вартість за червень 2012 року в розмірі 24720 грн.

Присудити приватному підприємству "Одая" (код ЄДРПОУ 30798027) судові витрати з Державного бюджету України у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі відкладення складання постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанову виготовленому в повному обсязі - 05.01.2015р.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду В.С. Мирошниченко