Рішення

від 12.01.2015 по справі 906/1587/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "12" січня 2015 р. Справа № 906/1587/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Серилко Ю.С. (довіреність №У-6/474 від 11.12.14.)

від відповідача: не з'явився

розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Колективного підприємства "Житомирводпроект"

до Фермерського господарства "Олевське"

про стягнення 9692,44 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 9692,44 грн. заборгованості за договором №6392 від 23.07.12.

У судовому засіданні 17.12.14 представник позивача подав заяву №У-6/481, якою зменшив розмір пені та просить суд стягнути з відповідача 9222,50 грн., з яких: 8440,00 грн. - основний борг, 206,81 грн. - 3% річних та 575,54 грн. - пеня (а.с.16).

Вказана заява не суперечить ст.22 ГПК України, тому справа розглядається з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та з урахуванням заяви №У-6/481 від 17.12.14.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причину неявки суд не повідомив, про день розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення кореспонденції.

Враховуючи те, що явка представників сторін в засідання суду обов'язковою не визнавалась, надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, господарський суд вважає, що неявка відповідача, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

23 липня 2012 року між КП "Житомирводпроект" (виконавець/позивач) та ФГ "Олевське" (замовник/відповідач) укладено договір №6392 на виконання комплексу робіт: закладка хмільників на площі 3,8 га в ФГ "Олевське" с.Сущани Олевського району Житомирської області. Рабочий проект. (а.с.8)

Вартість робіт погоджена сторонами, шляхом підписання Протоколу погодження договірної ціни і становить 16936.00 грн.

Відповідно до п. 2.2 даного договору Виконавець приступає до виконання робіт протягом 3-х календарних днів після підписання договору і отримання попередньої оплати від Замовника. Замовник після підписання договору перераховує на р/р Виконавця 50% авансу від договірної ціни. Остаточний розрахунок проводиться по закінченню робіт.

26.12.2012 року сторони підписали акт приймання готової продукції, робіт, послуг, яким зафіксували, що робота по договору від 23.07.2012р. виконана в повному обсязі, і Замовник зобов'язаний сплатити на користь Виконавця 8440.00 грн. залишку від обумовленої суми вартості робіт. (а.с.9)

Замовник не провів розрахунок після підписання акту приймання готової продукції від 26.12.2012р.

17.09.2013р. Виконавець направив на адресу Замовника претензію за № У-6/257, в якій вимагав повної оплати робіт в сумі 8440.00 грн. до 16.10.2013р. Дана претензія отримана Замовником 24.09.2013р. що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення почтового переказу. (а.с.10-11)

Невиконання відповідачем зобов'язань по сплаті коштів стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Згідно ч.1 та ч.2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, між сторонами виникли правовідносини на підставі укладеного договору про надання послуг.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.2 договору, сторони передбачили, що остаточний розрахунок за виконані роботи проводиться по закінченню робіт.

По закінченню виконання робіт, 26.12.12, сторони підписали Акт приймання робіт, в якому зазначили, що станом на 26.12.12 борг відповідача становить 8440,00грн.

В матеріалах справи відсутні докази сплати боргу.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 8440,00грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.3.1 договору просить стягнути з відповідача 575,54 грн. пені.

За нормами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.3.1 договору, за порушення термінів та умов оплати покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 1% від договірної ціни за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ

Згідно уточненого розрахунку позивача, пеня обрахована за період з 16.10.13 по 16.04.14 (а.с.16).

Відповідно до ст.232 п.6 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором,припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За п.2.2 договору, зобов'янання мало бути виконано по закінченню робіт. Закінчення та прийняття робіт відповідачем підтверджується Актом приймання робіт, який було складено 26.12.12.

Таким чином, нарахування пені може проводитись за шість місяців починаючи з 26.12.12 (закінчення робіт) по 25.06.13. Позивач не ставить вимоги про стягнення пені, яка виникла за вказаний період, тому суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині.

Крім того, у зв'язку з простроченням грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 3% річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Розмір річних згідно розрахунку позивача становить 206,81грн. (а.с.3). Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних приходить до висновку, що він складений правильно і тому задовільняє позов у цій частині.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу не надав, у судове засідання не з'явився.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в розмірі 8646,81грн., з яких: 8440,00грн. боргу, 206,81грн. річних. В частині позовних вимог про стягнення 575,54грн. пені суд відмовляє в задоволенні позову.

Витрати , пов'язані з оплатою судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог , оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фермерського господарства "Олевське" (11016, с. Сущани Олевського району Житомирської області; код 37937341) на користь Колективного підприємства "Житомирводпроект" (10001, м.Житомир, вул. Київська, 81; код 13550570) - 8440,00грн. боргу, 206,81грн. річних, 1712,95грн. судового збору.

3.Відмовити в позові в частині вимоги про стягнення 575,54грн. пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

2- відповідачу (рек. з повідом.)