Рішення

від 12.01.2015 по справі 906/1602/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "12" січня 2015 р. Справа № 906/1602/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Дрожаний О.М. (довіреність №519 від 11.12.14.)

від відповідача: не з'явився

розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродснекгруп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кемь"

про стягнення 14338,77 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 11156,00 грн. боргу, який виник за договором поставки №17 від 25.03.13; 1657,27 грн. пені; 247,89 грн. 3% річних; 1277,61 грн. інфляційних.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з'явився, свого представника не направив. Ухвала, яка направлялась на адресу відповідача повернулась до суду з відміткою поштового відділення:"за закінченням терміну зберігання".

Згідно п.3.9.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.11, за змістом зазначеної статті 64 ГПК ( 1798-12 ), зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

ВСТАНОВИВ:

25 березня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпродснекгруп" (постачальник/позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Кемь" (покупець/відповідач) укладено договір поставки №17, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача Товар (продукція торгової марки "Вкусняшки от Сашки". "Народна марка"), а відповідач в свою чергу зобов'язався приймати та оплачувати Товар.

Згідно п. 4.11 Договору, моментом передачі вважається момент передачі Товару Позивачем та приймання його Відповідачем, що підтверджується відміткою в накладних (штамп, підпис).

На виконання умов договору позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 15318,40грн., що підтверджується видатковими накладними №51 від 19.01.14 на суму 5797 грн.; №81 від 26.01.14 на суму 5891.40 грн.; №105 від 02.02.14 на суму 3630 грн. та товарно-транспортними накладними (а.с.19-24).

Відповідно до п. 3.4 Договору, усі розрахунки між Позивачем та Відповідачем здійснюються у національній валюті України - гривні, у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових конітів на поточний рахунок позивача протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту передачі Товару.

20.05.14 та 10.10.14 позивач надсилав відповідачу претензії вимагаючи сплатити борг за поставлений товар в розмірі 11156,00грн. (а.с.25-28), однак відповідач залишив їх без відповіді та задоволення.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару виконав неналежним чином, внаслідок чого станом на день звернення позивача з позовом до суду та на час розгляду справи у суді перед позивачем існує заборгованість в сумі 11156,00грн. та підтверджується підписаним сторонами та скріпленим печатками Актом звірки розрахунків (а.с.29).

Згідно ч.1 та ч.2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За нормами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим,сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, між сторонами виникли правовідносини на підставі укладеного договору поставки.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 11156,00грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.7.4 договору просить стягнути з відповідача пеню, що згідно розрахунку позивача становить 1650,27 грн.(а.с.4-6).

За нормами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.7.4 договору, у випадку прострочення оплати товару покупець зобов'язаний на вимогу постачальника сплатити неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.

Відповідно до ст.232 п.6 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором,припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, нарахування пені може проводитись за шість місяців, однак, як вбачається з розрахунку пені позивача, нарахування пені здійснено за період, який перевищує шість місяців, по кожній накладній окремо, з урахуванням часткових проплат.

Обрахувавши розмір пені самостійно, суд дійшов висновку, що :

- по накладній №51 від 19.01.14, строк оплати встановлено по 09.02.14 , за період з 10.02.14 по 09.08.14, з урахуванням часткових проплат, розмір пені становить 217,93грн.;

- по накладній №81 від 26.01.14, строк оплати встановлено по 16.02.14 , за період з 17.02.14 по 16.08.14, розмір пені становить 527,80грн.;

- по накладній №105 від 02.02.14, строк оплати встановлено по 23.02.14 , за період з 24.02.14 по 23.08.14, розмір пені становить 299,99грн.

Таким чином, загальний розмір пені становить 1045,72грн. і підлягає стягненню, а в частині стягнення пені в сумі 604,55грн. слід відмовити за необгрунтованістю.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно розрахунку позивача становить: 1277,61 грн. інфляційних та 247,89 грн. 3% річних . Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних і 3% річних приходить до висновку, що він складений правильно і тому задовільняє позов у цій частині.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу не надав, у судове засідання не з'явився.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в розмірі 13727,22грн., з яких: 11156,00грн. боргу; 1045,72грн. пені; 1277,61грн. інфляційних; 247,89грн. річних. В частині позовних вимог про стягнення пені в розмірі 604,55грн. слід відмовити за необгрунтованістю.

Витрати , пов'язані з оплатою судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог , оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кемь" (10019, м.Житомир, вул.Комерційна,4; код 36389780) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродснекгруп" (юридична адреса: 38523, Полтавська область, Диканський район, с.Чернечий Яр, вул.Братів Марченків, 40 А; поштова адреса: 38500, Полтавська область, смт. Диканька, вул. Лісна, 9; р/р 2600201648366 в філії АТ "Укрексімбанк" в м. Полтаві, МФО 331649, код ЄДРПОУ 36333544, ІПН 363335416129, св. Плат. ПДВ № 200024070) - 11156,00грн. боргу, 1045,72грн. пені, 1277,61грн. інфляційних, 247,89грн. річних, 1749,08грн. судового збору.

3.Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 604,55грн. пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

2-відповідачу (рек. з повідом.)