Рішення

від 05.01.2015 по справі 910/21108/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" січня 2015 р.Справа № 910/21108/14

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Князєвій К.Р.

За участю представників сторін:

Від позивача: Десятова Н.А. за довіреністю № 26 від 17.07.2014р.

Від відповідача: не з'явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву до товариства з обмеженою відповідальністю „Грузинські традиції ЛТД" про стягнення 60 713,97 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Вікторія Трейд" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 48 206,52 грн., яка складається із суми основного боргу з урахуванням збитків від інфляції в загальній сумі 45 186,93 грн., пені в сумі 1 690,75 грн. та штрафу в сумі 1 328,84 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань за укладеним між сторонами договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1069 від 19.10.2004р. щодо своєчасного та в повному обсязі внесення орендних платежів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.10.2014р. по справі № 910/21108/14 вищезазначені позовні матеріали регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву були направлені за підсудністю до господарського суду Одеської області. В свою чергу, ухвалою від 20.10.2014р. судом було порушено провадження у даній справі.

В процесі розгляду справи судом на підставі відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також за результатами дослідження реєстраційної справи юридичної особи товариства з обмеженою відповідальністю „Грузинські традиції ЛТД" було встановлено, що найменування відповідача по справі - товариства з обмеженою відповідальністю „Вікторія Трейд", було змінено на товариство з обмеженою відповідальністю „Грузинські традиції ЛТД" (далі по тексту - ТОВ „Грузинські традиції ЛТД"), у зв'язку з чим, судом було постановлено ухвалу від 05.01.2015р. про відповідну зміну найменування даного учасника судового процесу.

Під час розгляду даної справи позивач неодноразово уточнював заявлені позовні вимоги. Так, згідно із заявою від 12.12.2014р. (вх. № 32988/14) регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву просить суд стягнути із відповідача заборгованість в загальному розмірі 60 713,97 грн., яка складається із суми основного боргу з урахуванням збитків від інфляції в розмірі 55 809,87 грн., пені в сумі 3 295,88 грн. та штрафу в сумі 1 608,22 грн. Вказана редакція позовних вимог була прийнята судом до розгляду як остаточна.

Представник відповідача жодного разу в судові засідання по даній справі не з'явився та про причини неявки суд не повідомив. При цьому, суд зазначає, що конверт із поштовими відправленням суду, який був надісланий за адресою місцезнаходження ТОВ „Грузинські традиції ЛТД" згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 65111, м. Одеса, вул. Генерала Бочарова, 44, а також на інші можливі адреси місцезнаходження даного товариства згідно з матеріалами справи: 1) 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 34; 2) 02088, м. Київ, вул. Дяченко, 6, кв. 135; 3) 03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 49, були повернуті на адресу суду у зв'язку з неможливістю вручення адресату. З огляду на викладене, відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. за № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з наступними змінами та доповненнями) відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи господарським судом. Оскільки ТОВ „Грузинські традиції ЛТД" не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно зі ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

19.10.2004р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Вікторія Трейд", найменування якого, як це було зазначено вище, було змінено на ТОВ „Грузинські традиції ЛТД", (Орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1069, який 19.10.2004р. було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рудік І.П. та зареєстровано в реєстрі за № 2777 (далі по тексту - договір оренди № 1069 від 19.10.2004р.), у відповідності до п. 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно (далі по тексту договору - майно), площею 104,53 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Предславинська, 34, що знаходиться на балансі держаного підприємства „Наш Дім", вартість якого становила 250 700 грн. за експертною оцінкою станом на 31.05.2004р. Майно передавалось в оренду з метою розміщення офісу.

Згідно зі ст.ст. 1, 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992р. №2269-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями; далі по тексту - Закон України „Про оренду державного та комунального майна") цим Законом врегульовано: організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності. Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 4 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" об'єктами оренди за цим Законом є зокрема нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.

У відповідності до ст. 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва є орендодавцями щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам. Крім того, Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва не виступають орендодавцями у випадку, якщо об'єктом оренди є: цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів та нерухоме майно, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності; нерухоме майна та інше окремо індивідуально визначене майно державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, що передається дипломатичним представництвам та консульським установам іноземних держав, представництвам міжнародних міжурядових організацій в Україні; нерухоме майно підприємств, установ та організацій, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна.

Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до статті 761 цього Кодексу право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Положеннями п. 2.1 договору оренди № 1069 від 19.10.2004р. Орендар вступає у строкове платне користування майном в термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна.

В силу положень ст.ст. 765, 766 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму. Якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором: вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою; відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

При цьому, згідно зі ст. 13 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Слід зауважити, що відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно з актом прийому-передачі позивачем за участю державного підприємства "Наш Дім" як балансоутримувача орендованого майна було передано, а ТОВ „Грузинські традиції ЛТД" без будь-яких зауважень було прийнято у користування майно, яке є предметом договору оренди № 1069 від 19.10.2004р., а саме: нерухоме майно загальною площею 104,53 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Предславинська, 34.

Відповідно до п.п. 10.1, 10.5 договору оренди № 1069 від 19.10.2004р. даний договір було укладено строком до 19.10.2007р. включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

На підставі договору № 1069/02 від 11.11.2010р., посвідченого нотаріально, про внесення змін до договору оренди № 1069 від 19.10.2004р., сторонами було погоджено продовження строку дії вказаного договору оренди до 19.10.2012р. В свою чергу, згідно з нотаріально посвідченим договором № 1069/04 від 24.12.2012р. сторони погодили пролонгацію строку дії договору № 1069 від 19.10.2004р. до 19.10.2015р.

Згідно зі ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

За таких обставин, приймаючи до уваги відсутність у матеріалах справи доказів повернення відповідачем майна, яке є предметом договору оренди № 1069 від 19.10.2004р. із користування, а саме відповідного акту приймання-передачі, господарський суд доходить висновку, що на момент розгляду даної справи вказаний орендний договір є діючим.

Згідно з п.п. 3.1 - 3.3 договору оренди № 1069 від 19.10.2004р. (в редакції додаткової угоди № 1069/04 від 24.12.2012р., посвідченої нотаріально) орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786 (зі змінами), далі по тексту договору - Методика розрахунку, і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - вересень 2012року - 11 382,60 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди жовтень 2012 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за жовтень 2012 року. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Перерахування здійснюється Орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 70% орендної плати перераховується Орендарем до державного бюджету; 30% орендної плати перераховується Орендарем на розрахунковий рахунок Балансоутримувача.

В силу положень ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності. Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610 , 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як свідчать матеріали справи, орендоване майно перебуває у користуванні ТОВ „Грузинські традиції ЛТД" протягом періоду з 19.10.2004р. по теперішній час, у зв'язку з чим, у відповідача наявний обов'язок щомісячного внесення орендної плати з пропорціями розподілу, визначеними умовами договору оренди № 1069 від 19.10.2004р., а саме: 70% орендної плати відповідач мав сплачувати в дохід державного бюджету України, контроль за надходженням платежів до якого здійснює регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву; 30% орендної плати відповідач мав сплачувати на користь державного підприємства „Наш Дім". Проте, як свідчить наданий позивачем розрахунок, достовірність якого в порушення вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України не була спростована відповідачем, станом на 10.10.2014р. за ТОВ „Грузинські традиції ЛТД" рахується прострочена заборгованість із орендної плати в сумі 53 607,27 грн. без урахування ПДВ, період прострочення - з квітня по вересень 2014 року включно.

З огляду на викладене, господарський суд доходить висновку про обгрунтованість заявлених позовних вимог та про наявність правових підставі для стягнення із ТОВ „Грузинські традиції ЛТД" в дохід державного бюджету заборгованості із орендної плати в сумі 53 607,27 грн.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на положення ст. 625 ЦК України позивачем також було нараховано відповідачу до сплати збитки від інфляції в сумі 2 202,60 грн. за порушення останнім власних грошових зобов'язань, перевіривши розрахунок яких, господарський суд доходить висновку про його правильність та обгрунтованість, у зв'язку з чим, із відповідача слід стягнути в дохід державного бюджету збитки від інфляції в сумі 2 202,60 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч.ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг)

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до п.п. 3.5, 3.8 договору оренди № 1069 від 19.10.2004р. (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 1069/03 від 08.02.2012р.) орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному в п. 3.3 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з рахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф в розмірі 3% від суми заборгованості.

З посиланням на п.п. 3.5, 3.8 договору оренди № 1069 від 19.10.2004р. позивачем було нараховано відповідачу до сплати пеню в сумі 3 295,88 грн. та штраф в сумі 1 608,22 грн. за порушення останнім власних грошових зобов'язань. Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок пені, господарський суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим, позовні вимоги у названій частині також підлягають задоволенню. Крім того, оскільки заборгованість відповідача з орендної плати, що стягується до державного бюджету, виникла за період, що перевищує три календарних місяці, господарський суд доходить висновку також і про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення із ТОВ „Грузинські традиції ЛТД" штрафу в сумі 1 608,22 грн.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ТОВ „Грузинські традиції ЛТД" перед державним бюджетом в загальному розмірі 60 713,97 грн., яка складається із заборгованості з орендної плати в сумі 53 607,27 грн., збитків від інфляції в сумі 2 202,60 грн., пені в сумі 3 295,88 грн. та штрафу в сумі 1 608,22 грн., витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі шляхом присудження до стягнення із ТОВ „Грузинські традиції ЛТД" в дохід державного бюджету заборгованості з орендної плати в сумі 53 607,27 грн., збитків від інфляції в сумі 2 202,60 грн., пені в сумі 3 295,88 грн. та штрафу в сумі 1 608,22 грн. відповідно до ст.ст. 1, 2, 4, 5, 13, 17, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992р. №2269-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 530, 549, 610 - 612, 615, 617, 625, 640, 759, 761, 762, 765, 766 ЦК України, ст.ст. 231, 232, 286 ГК України, ст.ст. 1, 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992р. №2269-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями).

Судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду із даним позовом, покладаються на відповідача відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 5, 13, 17, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992р. №2269-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 530, 549, 610 - 612, 615, 617, 625, 640, 759, 761, 762, 765, 766 ЦК України, ст.ст. 231, 232, 286 ГК України, ст.ст. 1, 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992р. №2269-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями), ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Грузинські традиції ЛТД" /65111, м. Одеса, вул. Генерала Бочарова, 44, код ЄДРПОУ 30779711/ до державного бюджету України: одержувач - УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, код ЄДРПОУ 37995466, банк одержувача - ГУ ДКСУ в м. Києві, р/р 31111094700011, МФО 820019, КЕКД 22080300, назва - плата за оренду іншого державного майна, заборгованість із орендної плати в сумі 53 607 грн. 27 коп. /п'ятдесят три тисячі шістсот сім грн. 27 коп./, збитки від інфляції в сумі 2 202 грн. 60 коп. /дві тисячі двісті дві грн. 60 коп./, пеню в сумі 3 295 грн. 88 коп. /три тисячі двісті дев'яносто п'ять грн. 88 коп./, штраф в сумі 1 608 грн. 22 коп. /одна тисяча шістсот вісім грн. 22 коп./. Наказ видати.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Грузинські традиції ЛТД" /65111, м. Одеса, вул. Генерала Бочарова, 44, код ЄДРПОУ 30779711/ на користь регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву /01032, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 50-Г, код ЄДРПОУ 19030825, р/р 37184501900001 в УДКСУ у м. Києві, МФО 820019/ судовий збір в сумі 1 827 грн. 00 коп. /одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп./. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 12.01.2015р.

Суддя С.П. Желєзна