Рішення

від 13.01.2015 по справі 927/1765/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

" 13 " січня 2015 року Справа №927/1765/14

За ПОЗОВОМ: Приватного підприємства "СТВ"

вул. Щорса, 67, м. Чернігів, 14001

До ВІДПОВІДАЧА: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

АДРЕСА_1, 14026

Про стягнення 15035,44 грн.

Суддя І.В. Кушнір

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від Позивача: Виноградов В.В. - представник, довіреність №166 від 14.11.2014.

Від Відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Приватним підприємством "СТВ" заявлено позов до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 15035,44 грн., в тому числі 10622,92 грн. основного боргу, 681,06 грн. пені, 502,09 грн. - 3% річних, 2167,08 грн. інфляційних та 1062,29 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем договору купівлі-продажу №204 від 18.03.2013.

До початку судового засідання 23.12.2014 представником Позивача через загальний відділ (канцелярію) суду, в межах повноважень, визначених довіреністю, подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої Позивач просить стягнути з Відповідача 13186,70 грн., в тому числі 10622,92 грн. основного боргу, 502,93 грн. - 3% річних, 2060,85грн. інфляційних.

Відповідно до ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови отримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

У пункті 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Як вбачається із вказаної вище заяви про уточнення позовних вимог, Позивачем фактично зменшено позовні вимоги в частині стягнення інфляційних, збільшено позовні вимоги в частині стягнення 3% річних, та виключено позовні вимоги щодо стягнення пені та штрафу. При цьому, ціна позову фактично зменшилась.

Враховуючи, що як збільшення, так і зменшення позовних вимог є правом Позивача, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, та враховуючи, що ціна позову фактично зменшилась, суд приймає вищевказану заяву про уточнення позовних вимог як заяву про зменшення розміру позовних вимог.

До початку судового засідання 13.01.2015 представником Позивача через загальний відділ (канцелярію) суду, в межах повноважень, визначених довіреністю, подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої Позивач просить стягнути з Відповідача 13185,82 грн., в тому числі 10622,92 грн. основного боргу, 502,05 грн. - 3% річних, 2060,85грн. інфляційних.

Як вбачається із вказаної вище заяви про уточнення позовних вимог, Позивачем фактично зменшено позовні вимоги в частині стягнення 3% річних.

Враховуючи, що зменшення позовних вимог є правом Позивача, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає вищевказану заяву про уточнення позовних вимог як заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Представник Позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням зменшення їх розміру.

Відповідач письмового відзиву на позов не надала, у судові засідання 09.12.2014, 23.12.2014 та 13.01.2015 не з'явилася.

Ухвала про порушення провадження у справі від 18.11.2014 була отримана Відповідачем, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, наявне в матеріалах справи.

Про поважність причин нез'явлення Відповідача у судове засідання 09.12.2014 суд не повідомлено.

Ухвала про відкладення розгляду справи від 09.12.2014, двічі направлена Відповідачу за адресою: АДРЕСА_1, повернулася до суду без вручення адресату з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 23.12.2014 місце проживання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - АДРЕСА_1.

Ухвала про відкладення розгляду справи від 23.12.2014 була отримана Відповідачем, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, наявне в матеріалах справи.

Про поважність причин нез'явлення Відповідача у судове засідання 13.01.2015 суд не повідомлено.

Відповідно до ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження по справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що ухвала про відкладення розгляду справи від 09.12.2014 була направлена Відповідачу по справі за вказаною у витязі адресою, суд вважає, що не перебування Відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого представника і ненадання відзиву, не перешкоджають розгляду справи по суті.

Про судові засідання, призначені на 09.12.2014 та 13.01.2015, Відповідач був повідомлений належним чином, проте не скористався своїм правом брати участь у судових засіданнях, заяв та клопотань суду не надав.

На підставі викладеного, суд приходить висновку про розгляд справи за наявними матеріалами та без участі Відповідача на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "СТВ" зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 11.07.1995, номер запису 10641200000001094, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №101852.

Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 23.12.2014 ОСОБА_1 зареєстрована як Фізична особа-підприємець 24.07.2009.

18.03.2013 між Приватним підприємством "СТВ" (Позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Відповідач) укладено договір купівлі-продажу №204 (далі - Договір).

Згідно з п.1.1. Договору Постачальник (Позивач) зобов'язується передати у власність Покупця товари (далі по тексту "Товар"), а Покупець (Відповідач) прийняти Товар від Постачальника та оплатити його згідно умов даного Договору.

За умовами п.2.1. Договору загальна кількість, асортимент та розгорнута номенклатура Товару, що поставляється за цим Договором, визначається на підставі Замовлень Покупця у Рахунках-фактурах Постачальника, надалі - Рахунки-фактури, які є невід'ємними частинами Договору.

Відповідно до п.3.1. Договору Товар, згідно цього договору, поставляється партіями на умовах FCA-франко-перевізник, відповідно до міжнародних Правил тлумачення "Інкотермс" в редакції 2000 року. Товар переходить у власність Покупця з моменту його навантаження в транспортний засіб Покупця та видачі Постачальником видаткової накладної, або після приймання Товару, підписання Покупцем видаткової накладної (в разі замовлення доставки Товару транспортними засобами Продавця). Орієнтовний строк поставки Постачальником Товару становить три календарних дні з моменту погодження Постачальником замовлення Покупця. Замовлення Покупцем Товару здійснюється у усній або письмовій формі, а також по телефону-факсу. Датою поставки товару вважається дата видачі Постачальником видаткової накладної.

За умовами п.3.2. Договору партією товарів за даним договором вважається кількість (об'єм) та номенклатура товарів, одноразово передана Покупцю.

Відповідно до п.п.4.1.-4.5. Договору підставою для сплати є виставлені Постачальником рахунки-фактури. Вартість товару визначається в Специфікаціях та /або Рахунках-фактурах/. Максимальна загальна вартість однієї Партії Товару визначається за сумою вартості всіх підписаних специфікацій та/або рахунків-фактур і становить за даним Договором 5000,00 грн. Умови оплати Товару: 100% оплата вартості партії товару протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати поставки кожної партії товару. У ціну Товару включені послуги з навантаження Товару на наданий Покупцем відкритий транспортний засіб. Днем здійснення оплати вважається день зарахування грошових коштів та р/р Постачальника (або внесення коштів до каси підприємства).

Згідно з п.5.1. Договору прийомку Товару за кількістю та якістю здійснює Покупець (уповноважена ним особа), за місцем відвантаження. Покупець перевіряє відповідність Товару умовам даного Договору, видаткових накладних, Специфікацій. Підписом видаткової накладної Покупець визнає, що Товар відповідає вказаним даним за асортиментом, кількістю та якістю. Повноваження осіб на приймання товару, їх право розписуватись у видаткових накладних підтверджується дорученням, засвідченим відповідним чином.

За умовами п.6.1., п.6.3. Договору Постачальник зобов'язаний відвантажити (передати) товар відповідної якості та в порядку встановленому Договором, а Покупець зобов'язаний оплатити товар на умовах даного Договору.

Відповідно до п.9.1. Договору він набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2013 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами. У випадку, якщо жодна із сторін за 1 (один) календарний місяць до припинення його дії, договір вважається пролонгований на 1 календарний рік (з 1 січня по 31 грудня). Дана умова діє кожний наступний рік.

На виконання умов Договору за період з 22.03.2013 по 22.04.2013 Позивачем було передано Відповідачу товар на загальну суму 45430,66 грн., що підтверджується видатковими накладними, актами надання послуг, товарно-транспортними накладними та довіреностями, копії яких містяться в матеріалах справи.

Позивачем також були виставлені Відповідачу відповідні рахунки-фактури, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідач за отриманий товар розрахунок здійснив частково, сплативши 34807,74грн., що підтверджується платіжними дорученнями.

Як вбачається з акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.04.2013 по 14.02.2014 за договором №204 від 18.03.2013, підписаним між сторонами, станом на 14.02.2014 заборгованість Відповідача становить 10622,92 грн.

Копії вищевказаних платіжних доручень та акту містяться в матеріалах справи.

Щодо розбіжностей сум у видаткових накладних №3953 від 01.04.2013, №4273 від 05.04.2013, №4498 від 10.04.2013 і сум, зазначених в актах звіряння розрахунків, Позивачем надано письмове пояснення, у якому зазначено, що в актах звіряння розрахунків між сторонами за договором №204 від 18.03.2013, у зазначених видаткових накладних вказана вартість товарів разом з вартістю автопослуг по доставці цих товарів. Суми, які зазначені в актах звіряння також співпадають з сумами, вказаними в рахунках-фактурах, зокрема:

- в рахунку-фактурі №4083 від 01.04.2013 вартість товарів разом з авто послугами становить 6190,25 грн. ФОП ОСОБА_1 01.04 2013 по видатковій накладній №3953 отримала товарів на 6055,61 грн. та автопослуги вартістю без ПДВ 112,20 грн., з ПДВ - 134,64 грн. Номер та дата акту надання послуг співпадають з номером та датою видаткової накладної. Вартість цих автопослуг ФОП ОСОБА_1 сплатила повністю (платіжне доручення №448 від 03.04.2013), однак даний акт надання послуг ФОП ОСОБА_1 не підписала;

- в рахунку-фактурі №4430 від 05.04.2013 вказана вартість товарів разом з авто послугами в сумі 11770,89 грн. ФОП ОСОБА_1 отримала товарів за видатковою накладною №4273 на суму 11731,29 грн. та по акту надання послуг №4273 - автопослуги, вартістю 39,60 грн. з ПДВ, всього на суму 11770,89 грн., яка і вказана у акті звіряння;

- в рахунку-фактурі №4474 від 08.04.2013 вказана сума 1308,78 грн., 10.04.2013 по видатковій накладній №4498 ФОП ОСОБА_1 отримала товарів на суму 1246,14 грн. та відповідно до акту надання послуг №4498 автопослуги на суму 134,64 грн., разом на суму 1380,78 грн.

Вартість наданих авто послуг ФОП ОСОБА_1 оплатила повністю.

Також Позивачем зазначено, що в платіжному дорученні №453 від 08.04.2013 в графі "призначення платежу" Відповідачем було помилково зазначено, що сплата відбувається за будматеріали згідно з рахунком №4066 від 08.04.2013, оскільки фактично рахунок-фактура №4066 був виписаний 01.04.2013 на ТОВ "Племінне господарство Бреч".

Крім того, в якості доказу часткової оплати товару Позивачем надано платіжне доручення № 433 від 25.03.2013 на суму 14633,46 грн. Разом з тим з актів звірки вбачається, що Позивачем зараховано в оплату заборгованості за даним платіжним дорученням суму 10177,28 грн.

Представник Позивача пояснив розбіжність зарахування даних сум існуванням позадоговірних поставок, які здійснювались до укладення договору купівлі-продажу № 204 від 18.03.2013.

В обґрунтування викладеного Позивачем надано письмову інформацію щодо придбання Відповідачем товарів у Позивача та їх оплати за період з 01.01.2013 по 14.11.2014, з якої вбачається, що фактично правовідносини між сторонами виникли з 26.02.2013, тобто до укладення договору купівлі-продажу № 204 від 18.03.2013, тобто частково сума, сплачена платіжним дорученням № 433 від 25.03.2013 була зарахована в рахунок погашення заборгованості за попередні поставки товару.

19.02.2014 Позивачем була надіслана Відповідачу претензія №28 від 17.02.2014 на суму 11685,21 грн., в тому числі 10622,92 грн. основного боргу.

Відповідач суму заборгованості не сплатила.

З урахуванням викладеного Позивач просить стягнути з Відповідача 10622,92 грн. основного боргу.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України

"Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)."

Відповідно до ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):

"Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином."

Згідно зі ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.631 Цивільного кодексу України:

"Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. "

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення 10622,92 грн. основного боргу є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, враховуючи вищевикладене, обґрунтовано просить стягнути 3% річних у розмірі 502,05 грн. за період з 02.04.2013 по 14.11.2014.

Крім того, Позивач просить стягнути 2060,85 грн. інфляційних за період з 30.04.2013 по 14.11.2014, нараховані на суму 10622,92 грн.

Відповідно до п.3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань":

"3.2. Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція)."

Як вбачається з розрахунку інфляційних, Позивачем включено до розрахунку індекси інфляції за квітень-жовтень 2014 року, проте періодом нарахування інфляційних на суму 10622,92 грн. Позивачем визначено саме період з 30.04.2013 по 14.11.2014.

Оскільки фактично період прострочення оплати в сумі 10622,92 грн. розпочався з 30.04.2014, тобто, з урахуванням викладеного, інфляційні повинні бути нараховані за період з травня 2013 року по жовтень 2014 року включно.

Згідно з п.1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

За результатами здійсненої судом перевірки нарахування Позивачем заявленої до стягнення суми інфляційних встановлено, що розмір інфляційних за період травня 2013 року по жовтень 2014 року, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства, становить 2065,44 грн., а отже є більшим, ніж заявлено до стягнення Позивачем.

Враховуючи, що збільшення розміру позовних вимог є правом Позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, яким Позивач не скористався, а суд не наділений правом самостійно збільшувати розмір позовних вимог, тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних підлягають задоволенню в сумі, заявленій до стягнення Позивачем, а саме 2060,85 грн.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів своєчасної оплати товару, як і доказів, які б спростовували вищевикладені обставини, не надав.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи, що до виникнення спору призвели неправильні дії Відповідача, суд доходить висновку, що відповідно до ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу судовий збір має бути покладений в повному обсязі на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "СТВ" (вул. Щорса, 67, м. Чернігів, 14001, ідентифікаційний код 22818209) 10622 грн. 92 коп. основного боргу, 502 грн. 05 коп. - 3% річних, 2060 грн. 85 коп. інфляційних та 1827 грн. на відшкодування судового збору. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13 січня 2015 року.

Суддя І.В. Кушнір