Постанова

від 18.12.2014 по справі 872/14706/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 грудня 2014 рокусправа № 804/8012/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу приватного підприємства «ЛІНКС-ГРУП» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2013 року по справі № 804/8012/13-а за адміністративним позовом приватного підприємства «ЛІНКС-ГРУП» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ЛІНКС-ГРУП» (далі - Позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №0000542205 від 04.06.2013 року, яким було збільшено суму податкового зобов'язання за податком на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 52992.50 грн. за основним платежем на суму 42394.00 та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 10598,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що співробітники ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська при складанні Акту перевірки ПП протиправно вийшли за межі своїх повноважень і самостійно, поза судової процедури, визнали правочини, укладені ПП «ЛІНКС-ГРУП» нікчемними, а тому, на думку Позивача, податкове повідомлення рішення №0000542205 від 04.06.2013 року підлягає скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2013 року в задоволені адміністративного позову відмовлено.

Приватне підприємство «ЛІНКС-ГРУП», не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернулося з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2013 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки товарно-транспорна накладна та подорожній лист не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «ЛІНКС-ГРУП» (код ЄДРПОУ 33185004) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» (код ЄДРПОУ 32694389) за період з 01.02.2012 року та 31.07.2012 року, на підставі якої був складений Акт №1262/22-5/33185004 від 13.05.2013 року.

В Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем:

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПКУ від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) ПП «ЛІНКС-ГРУП» (код 33185004) - встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет всього у сумі 42394,00 грн., в т.ч. по періодах: у лютому 2012 року у сумі 11075,00 грн.; у березні 2012 року у сумі 3077,00 грн.;у квітні 2012 року у сумі 10425,00 грн.;у травні 2012 року у сумі 10732,00 грн.; у червні 2012 року у сумі 2825,00 грн.; у липні 2012 року у сумі 4260,00 грн.

На підставі зазначеного акту, 04.06.2013 року Відповідачем було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000542205 від 04.06.2013 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 52992,50 грн., в тому числі за основним платежем - 42394,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 10598,50 грн.

Правомірність та обґрунтованість винесення податкового повідомлення рішення № 0000542205 від 04.06.2013 року є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що Позивач не мав права на формування податкового кредиту у зв'язку з відсутністю об'єкта оподаткування.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів перевірки, підставою для визначення грошового зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість на суму 42394,00 грн. та штрафними санкціями на суму 10598,50 грн. стала відсутність об'єкту оподаткування податком на додану вартість по вітчизняних товарах, що на думку податкового органу свідчить про відсутність настання реальних правових наслідків по усім господарським операціям з ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», а тому вони є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз вказаних норм матеріального права вказує на те, що до підстав формування платником податків податкового кредиту віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, правововідносини між ПП «ЛІНКС-ГРУП» та ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» здійснювались на підставі наступних договорів: договір підряду №17112 від 17.01.2012 року, договір купівлі-продажу №15212 від 15.02.2013 року, договір підряду №25612 від 15.06.2012 року; договір підряду №21512 від 21.05.2012 року, договір купівлі-продажу №20812 від 20.08.2012 року.

Відповідно до п.1 договору підряду №21512 від 21.05.2012 року замовник доручає, а Виконавець виконує роботи (надає послуги) по нанесенню напиляємого пенополіуретана, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до вимог даного договору.

Відповідно до п.1 договору купівлі-продажу товару №15212 від 15.02.2012 року, продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар в асортименті та у кількості, встановленої договором, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та виплатити за нього встановлену договором грошову суму.

Відповідно до п.1 договору купівлі-продажу товару №20812 від 20.08.2012 року, продавець зобов'язується передати у власність покупця фольгопергамін гідроізоляційний марк ФПГК у кількості, встановленої договором, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та виплатити за нього встановлену договором грошову суму.

Відповідно до п.1 договору підряду №25612 від 25.06.2012 року, підрядник зобов'язується виконати власними силами та коштами, з власних матеріалів чи з матеріалів замовника виконати роботи по підготовці поверхні та нанесенню теплоізоляційного покриття.

Відповідно до п.1 договору підряду №17112 від 17.01.2012 року, підрядник зобов'язується виконати роботи по переробці давальницької сировини, а Замовник прийняти та оплатити дані роботи в об'ємі та у кількості, зазначених в актах приймання-сдачі виконаних робіт, яка є невід'ємною частиною договору.

На думку податкового органу вказані правочини укладено без мети реального настання наслідків обумовлених цими правочинами.

Надаючи оцінку акту перевірки, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що податковою службою, фактично, не досліджувалась реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з ПДВ, а підставою для донарахування спірних податкових зобов'язань стали висновки ДПІ про відсутність факту реального настання наслідків укладеного договору, ним обумовлених, які зроблено лише на відсутність контрагента платника податків за своєю юридичною адресою.

Враховуючи принцип адміністративного судочинства - офіційне з'ясування обставин справи суд апеляційної інстанції, встановив суть, зміст та обсяг господарських операцій, які мали місце між позивачем та ПП «Транс-Атлантіка Сервіс».

Факт виконання умов договору № 21512 від 21.05.2012 року, та здійснення господарських операцій, підтверджують наступні документи: податкова накладна №820 від 25.05.2012 року, №810 від 25.05.2012 року та акт сдачі-прийняття виконаних робіт від 25.05.2012 року.

На підтвердження виконання умов договору купівлі-продажу товару №15212 від 15.02.2012 року, та здійснення господарських операцій, підтверджують наступні документи: податкові накладні №885 від 20.07.2012 року, №418 від 17.02.2012 року №680 від 12.03.2012 року, №867 від 14.03.2012 року, №1310 від 20.03.2012 року, №1517 від 22.03.2012 року, №468 від 09.04.2012 року, №233 від 08.05.2012 року, №716 від 23.05.2012 року, №1169 від 26.06.2012 року, №1169 від 26.06.2012 року,

Розрахунок за отриманий товар Позивач здійснював у безготівковій формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями рахунків №885 від 20.07.2012 року, №418 від 17.02.2012 року, №680 від 12.03.2012 року,№867 від 14.03.2012 року, №1310 від 20.03.2012 року, №1517 від 22.03.2012 року, №468 від 09.04.2012 року, №233 від 08.05.2012 року, №716 від 23.05.2012 року, №1169 від 26.06.2012 року.

Виконання умов договору купівлі-продажу товару №20812 від 20.08.2012 року, та здійснення господарських операцій, підтверджують наступні документи: податкова накладна №791 від 23.08.2012 року та акт зарахування взаємних вимог №1 від 31.08.2012 року.

Факт виконання умов договору підряду №25612 від 25.06.2012 року, та здійснення господарських операцій, підтверджують наступні документи: податкова накладна №421 від 10.07.2012 року, акт прийняття-передачі матеріалів від 06.07.2012 року, акт здачі-прийняття виконаних робіт від 10.07.2012 року.

На підтвердження виконання умов договору підряду №17112 від 17.01.2012 року, та здійснення господарських операцій, підтверджують наступні документи: податкові накладні № 678 від 16.07.2012 року, №886 від 20.07.2012 року, №132 від 06.02.2012 року, №417 від 17.02.2012 року, №677 від 28.02.2012 року, №1623 від 23.03.2012 року, №274 від 05.04.2012 року, №890 від 16.04.2012 року, №181 від 07.05.2012 року, №395 від 14.05.2012 року №871 від 28.05.2012 року, накладні від 01.08.2012 року, №708 від 12.04.2012 року, №194 від 05.06.2012 року, №353 від 07.06.2012 року, №519 від 11.06.2012 року, №1168 від 25.06.2012 року,

Підтвердженням надання послуг слугують акти здачі прийняття виконаних робіт від 16.07.2012 року, від 20.07.2012 року, від 06.02.2012 року, від 28.02.2012 року, від 17.02.2012 року, від 23.03.2012 року, від 05.04.2012 року, від 12.04.2012 року, від 16.04.2012 року, від 26.04.2012 року, від 07.05.2012, від 14.05.2012 року, від 28.05.2012 року, від 05.06.2012 року, від 07.06.2012 року, від 11.06.2012 року, від 26.02.2012 року, від 05.06.2012 року, від 08.06.2012 року та актами прийняття-здачі сировини у переробку від 10.07.2012 року, від 03.02.2012 року, від 17.02.2012 року, від 22.03.2012 року, від 09.04.2012 року, від 03.05.2012 року, від 08.05.2012 року., від 21.05.2012 року, від 23.05.2012 року.

Досліджені вище документи відповідають вимогам чинного законодавства, та визнаються судом апеляційної інстанції як первинні з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов'язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» , а тому податкове повідомлення рішення №0000542205 від 04.06.2013 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Посилання відповідача на неподання Позивачем товарно- транспортних накладних, як на підставу вважати правочин безтоварним є необґрунтованим, у зв'язку з наступним.

Відповідно до ст..1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Товарно-транспортна накладна не є первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення, а тому є безпідставним твердження відповідача, що відсутність товарно-транспортної накладної, вказує на те, що господарські операції з поставки товару не здійснювалась..

Тобто, обставини, наведені відповідачем у актах перевірки, є недостатніми для висновку про наявність підстав для того, щоб вважати, що операції з вказаним контрагентом позивача не спричиняють реального настання правових наслідків, і відповідно для нарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що Відповідач правомірно дійшов висновку про заниження позивачем у періоді, що перевірявся, податкового кредиту та відповідно проведення безтоварних операцій, оскільки здійснення господарських операцій між Позивачем та ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» підтверджується належним чином оформленими документами, які дають право на створення податкового кредиту, а тому оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2013 року є протиправною та підлягає скасуванню.

На підставі наведеного, керуючись, ст. 196, ст. 198, ст. 202, ст. 205, ст. 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «ЛІНКС-ГРУП»- задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2013 року у справі № 804/8012/13-а - скасувати та прийняти нову.

Адміністративний позов приватного підприємства «ЛІНКС-ГРУП»- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0000542205 від 04.06.2013 року.

Постанова набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим